Постанова

від 20.05.2021 по справі 910/10984/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2021 р. Справа№ 910/10984/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Коробенка Г.П.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020

у справі № 910/10984/18 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)

за позовом Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Сонас ;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю БСД-1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. Приватне акціонерне товариство Укрпідшипник ;

2. Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк Актив-Банк ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк Укргазбанк

про звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України , яке в подальшому змінило найменування на Акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України (далі - ПАТ УКРЕКСІМБАНК , АТ УКРЕКСІМБАНК , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сонас (далі - ТОВ Сонас , відповідач-1) про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на неналежне виконання позичальником - Відкритим акціонерним товариством Укрпідшипник зобов`язань за кредитним договором №15106К134 від 22.11.2006, виконання яких забезпечено укладеним між позивачем та Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк Актив-Банк іпотечним договором №151110Z24 від 27.01.2010.

Під час розгляду справи протокольними ухвалами від 17.09.2018 та від 19.11.2018 Господарським судом міста Києва залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство Укрпідшипник (далі - ПрАТ Укрпідшипник , третя особа-1), Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк Актив-Банк (далі - ПАТ КБ Актив-Банк , третя особа-2).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову в наступній редакції:

"В рахунок погашення наявної станом на 24.01.2018 (включно) перед ПАТ УКРЕКСІМБАНК заборгованості за кредитним договором №15106К134 від 22.11.2006 у розмірі 52 736 944,64 євро та 24 767 022,81 грн,

звернути стягнення на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 3, що є предметом іпотеки за іпотечним договором №151110Z24 від 27.01.2010, укладеним між ПАТ УКРЕКСІМБАНК та ПАТ КБ Актив-Банк , посвідченим 27.01.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. та зареєстрованим в реєстрі за №53, а саме:

- нежилі приміщення в літ. А загальною площею 3904,90 кв.м:

з № 64 по № 68 (групи приміщень № 3), № 3,4,5 (групи приміщень № 4),

з № І по № ХVI підвалу, з № 1 по № 48 (групи приміщень № 3),

з № 1 (групи приміщень № 4), з № І по № ХХ першого поверху,

з № 1 по № 32 (групи приміщень № 5), з № І по № ІV другого поверху,

з № 1 по № 26 (групи приміщень № 6), з № І по № ІV третього поверху,

з № 1 по № 11 (групи приміщень № 7), з № І по № VІ четвертого поверху,

з № 1 по № 11 (групи приміщень № 8), з №№ І, ІІ, ІІІ п`ятого поверху,

з № 1 по № 11 (групи приміщень № 9), з №№ І, ІІ, ІІІ шостого поверху - офіси (далі - Нежилі приміщення).

- підземний паркінг (літ. А) загальною площею 409,60 кв.м (далі - Підземний паркінг).

Визначити спосіб реалізації вищенаведеного нерухомого майна (предмета іпотеки) шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі №910/10984/18, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2019, відмовлено в задоволенні позову ПАТ УКРЕКСІМБАНК до ТОВ Сонас .

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.08.2019 частково задоволено касаційну скаргу ПАТ УКРЕКСІМБАНК , рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2019 у справі № 910/10984/18 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд зазначив, що суди не звернули уваги на ст. 204, 547 Цивільного кодексу України, ст. 1, 3, 23, 33 Закону України Про іпотеку , ст. 2, 12, 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , залишивши поза увагою встановлені обставини справи стосовно власника спірного майна, що є істотними обставинами для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Верховний Суд наголосив на тому, що при зміні власника майна іпотека залишається дійсною, а особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки набуває статус іпотекодавця.

Передаючи справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, Верховний Суд вказав на необхідність під час нового розгляду справи врахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно, повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Під час нового розгляду справи Господарським судом міста Києва ухвалою від 21.11.2019 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю БСД-1 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а ухвалою від 17.12.2019 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю БСД-1 (далі - ТОВ БСД-1 , відповідач-2).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 залучено до участі у справі № 910/10984/18 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк УКРГАЗБАНК (далі - АБ УКРГАЗБАНК , третя особа-3).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі №910/10984/18 в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено фактів набуття відповідачами-1, 2 статусу іпотекодавців спірного майна та розміру заборгованості, водночас матеріали справи містять докази виконання ПАТ КБ Актив-Банк своїх зобов`язань майнового поручителя за кредитним договором перед позивачем, тобто докази припинення іпотеки, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

При цьому, судом враховано, що за рахунок коштів, виручених ПАТ КБ Актив-Банк від продажу нерухомого майна на користь ТОВ БСД-1 , яке було предметом іпотеки за Іпотечними договорами № 151110Z24 від 27.01.2010 та № 151110Z25 від 27.01.2010, ПАТ КБ Актив-Банк в процедурі ліквідації сплатило кошти на користь АТ УКРЕКСІМБАНК в рахунок погашення кредиторських вимог за кредитним договором № 15106К134 від 22.11.2006, які підлягають позачерговому задоволенню за рахунок предмета застави та в межах суми, що отримана від реалізації іпотечного майна; наведене, на переконання суду, унеможливлює застосування норми статті 23 Закону України Про іпотеку , відповідно до якої у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

За встановлених обставин суд вважав за можливе застосувати наслідки припинення іпотеки за іпотечним договором відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про іпотеку , встановивши, що іпотека є припиненою 04.03.2019.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, АТ УКРЕКСІМБАНК звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте за нез`ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

В обґрунтування скарги позивач вказував на те, що при новому розгляді справи судом не враховано вказівок Верховного Суду, а також висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, викладених в постанові від 26.09.2018 у справі №910/21911/14, зокрема, стосовно того, що предмет іпотеки було відчужено не у ліквідаційній процедурі ПАТ КБ Актив-Банк та не у примусовому порядку, а у зв`язку з наявністю складного юридичного факту, який свідчить про виникнення прав та обов`язків внаслідок укладення між ПАТ КБ Актив-Банк та відповідачем-2 договору від 07.05.2014 (з назвою попередній ), який набув чинності 21.07.2014; у зв`язку з наведеним, на думку скаржника, відсутні будь-які підстави для застосування норм законодавства України, якими врегульовано питання припинення застави (іпотеки), а відтак, безпідставним є висновок суду про припинення іпотеки внаслідок реалізації майна ПАТ КБ Актив-Банк в процедурі ліквідації та направлення коштів від такої реалізації на задоволення вимог іпотекодержателя AT УКРЕКСІМБАНК .

При цьому, апелянт наголошував на відсутності юридичного факту (юридичного складу) щодо припинення іпотеки на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 17 Закону України Про іпотеку , оскільки: 1) відчуження предмета іпотеки відбулось зі збереженням іпотеки, відповідно до норм ст. 23 Закону України Про іпотеку ; 2) відсутній факт задоволення вимог кредитора (іпотекодавця) в обсязі визнаних кредиторських вимог за результатом реалізації (відчуження) предмету іпотеки (кошти в сумі 915 332,44 грн, які були повернуті ПАТ КБ Актив-Банк як необґрунтовано перераховані), крім того, факт наявності заборгованості за кредитним договором підтверджений судовими рішеннями, що набрали законної сили; 3) перехід права власності на предмет іпотеки відбувся на підставі договору купівлі-продажу, який набув чинності 21.07.2014, а не на підставі судового рішення; 4) іпотекодавець (ПАТ КБ Актив-Банк ) на момент укладення договору не перебував у процедурі ліквідації, факт відчуження його майна наступив до дати, з якої застосовуються спеціальні процедури для неплатоспроможного банку, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування до правовідносин відчуження предмета іпотеки норм Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Також апелянт вказує на необґрунтованість висновків суду щодо перебування предмета іпотеки в ліквідаційній масі ПАТ КБ Актив-Банк до 04.03.2019, оскільки Верховним Судом під час розгляду справи №910/21911/14 встановлено, що предмет іпотеки було відчужено ПАТ КБ Актив-Банк до формування його ліквідаційної маси, а саме, на підставі договору від 07.05.2014, який набув чинності 21.07.2014; посилаючись на внесені записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд фактично ототожнив факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації, що не ґрунтується на правильному тлумаченні норм права; здійснення 19.02.2019 та 04.03.2019 приватним нотаріусом незаконних реєстраційних дій щодо внесення записів до Реєстру стосовно права власності на предмет іпотеки не свідчить про перехід права власності, оскільки сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2020 апеляційну скаргу у справі № 910/10984/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Коротун О.М., суддів Майданевича А.Г., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020, з урахуванням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 про виправлення описок, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ УКРЕКСІМБАНК на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі № 910/10984/18, призначено до розгляду на 20.01.2021, встановлено учасникам справи строк для подачі відзивів на апеляційну скаргу.

Відповідач-1 та відповідач-2 скористались правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надали відзиви на апеляційну скаргу, в яких просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідачі вказували на те, що ТОВ Сонас не є належним відповідачем у справі, оскільки останнє набуло майно у ТОВ БСД-1 (попереднє найменування ТОВ Мірасол ), яке не мало права на його відчуження; право власності на спірне нерухоме майно виникло у ТОВ БСД-1 з 04.03.2019 - з дня державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що відповідає умовам Попереднього договору, який не був та не міг бути підставою для переходу права власності на спірне майно до відповідача-2; спірне нерухоме майно перебувало в ліквідаційній масі ПАТ КБ Актив-Банк з 24.12.2014, до моменту переходу права власності до ТОВ БСД-1 ; відповідач-2 здійснив повну оплату вартості спірного нерухомого майна в користь ПАТ КБ Актив-Банк , яке сплатило на користь AT УКРЕКСІМБАНК кошти у сумі 915 332,44 грн в рахунок погашення кредиторських вимог за рахунок суми від реалізації майна за Іпотечним договором №151110Z24 від 27.01.2010 та Іпотечним договором № 151110Z25 від 27.01.2010; у даній справі застосовуються наслідки припинення іпотеки за іпотечним договором відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про іпотеку , а іпотека є припиненою 04.03.2019; договори купівлі-продажу спірного нерухомого майна, укладені між ПАТ КБ Актив-Банк та ТОВ БСД-1 (попередні найменування - ТОВ Синонім , ТОВ Мірасол ) були визнані укладеними та дійсними за результатом нового розгляду справи №910/21911/14 на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 28.11.2017, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 та постановою Верховного Суду від 26.09.2018, відтак, 11.06.2016 ТОВ Сонас набуло майно у ТОВ Мірасол як особи, яка не мала права на його відчуження.

Третя особа-3 також скористалась правом, наданим статтею 263 ГПК України, надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, третя особа-3 вказувала на те, що фактично реалізація спірного нерухомого майна відбулася на підставі судового рішення, тобто в примусовому порядку, момент переходу права власності на спірне нерухоме майно припадає на період, коли ПАТ КБ Актив-Банк перебувало в процедурі ліквідації, а кошти, отримані від продажу спірного нерухомого майна направлені на задоволення вимог AT УКРЕКСІМБАНК , що включені до реєстру вимог кредиторів; АБ УКРГАЗБАНК є єдиним дійсним обтяжувачем та іпотекодержателем спірного нерухомого майна, власником та іпотекодавцем якого є відповідач-1 та за рахунок якого третя особа-3 має право на першочергове задоволення своїх вимог за зобов`язаннями відповідача-1; у ТОВ Сонас перед АБ УКРГАЗБАНК існувало та продовжує існувати невиконане зобов`язання за кредитним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахункам; станом на час розгляду справи судом першої інстанції у Державних реєстрах не було жодних записів про те, що позивач є іпотекодержателем нерухомого мана, яке є предметом стягнення у даній справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 у розгляді справи 910/10984/18 оголошено перерву до 03.02.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 продовжено строк розгляду апеляційної скарги АТ УКРЕКСІМБАНК на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі №910/10984/18, у розгляді справи №910/10984/18 оголошено перерву до 08.02.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 розгляд справи № 910/10984/18 відкладено на 10.03.2021.

04.03.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшла заява про відвід судді Коротун О.М.

09.03.2021, у перший робочий день судді-доповідача Коротун О.М., Північним апеляційним господарським судом було постановлено ухвалу про залишення без розгляду заяви ТОВ БСД-1 про відвід судді Коротун О.М. від участі у розгляді справи № 910/10984/18.

10.03.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

10.03.2021 від головуючого судді Коротун О.М. надійшла заява про самовідвід від участі у розгляді справи № 910/10984/18.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 заяву судді Коротун О.М. про самовідвід від розгляду справи № 910/10984/18 за апеляційною скаргою АТ УКРЕКСІМБАНК на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 задоволено, матеріали справи № 910/10984/18 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 ГПК України.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2021 апеляційну скаргу у справі №910/10984/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Кравчука Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 апеляційну скаргу АТ УКРЕКСІМБАНК на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі № 910/10984/18 прийнято до провадження вищевказаним складом суду, розгляд апеляційної скарги призначено на 07.04.2021.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1390/21 від 07.04.2021 у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А., який входить до складу колегії суддів на лікарняному з 31.03.2021, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/10984/18.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2021 апеляційну скаргу у справі №910/10984/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 апеляційну скаргу АТ УКРЕКСІМБАНК на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі № 910/10984/18 прийнято до провадження вищевказаним складом суду та призначено до розгляду на 28.04.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 оголошено у розгляді справи №910/10984/18 перерву на 20.05.2021.

У судове засідання третя особа-1 та третя особа-2 повторно не з`явились, своїх уповноважених представників не направили, про місце, день та час розгляду даної справи були повідомлені належним чином.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників третьої особи-1 та третьої особи-2, які не повідомили суд про поважність причин нез`явлення до суду апеляційної інстанції та не заявили клопотань про відкладення розгляду справи, а також з огляду на те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для вирішення спору у даній справі без заслуховування їх пояснень, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності вказаних осіб.

У судовому засіданні 20.05.2021 представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представники відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи-3 вимоги апеляційної скарги не визнали, доводи, на яких вона ґрунтується вважають безпідставними, а судове рішення законним, у зв`язку з чим просили залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

20.05.2021 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 22.11.2006 між Відкритим акціонерним товариством Державний експортно-імпортний банк України , яке в подальшому змінило найменування на АТ УКРЕКСІМБАНК (у тексті договору - банк) та Відкритим акціонерним товариством Укрпідшипник , яке в подальшому змінило найменування на ПрАТ Укрпідшипник (у тексті договору - позичальник) було укладено кредитний договір №15106К134 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості в сумі 38 000 000,00 євро з кінцевим терміном погашення до 22.11.2011 та зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та розмірі, передбачених кредитним договором.

Позичальник взяв на себе зобов`язання погашати кредит, сплачувати проценти за користування кредитом, комісію за управління кредитом, а також інші платежі за кредитним договором (пункти 3.1, 3.2, 3.4, 3.5 статті 3, підпункт 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 та пункту 5.1 статті 5 кредитного договору).

У подальшому між сторонами кредитного договору укладались додаткові угоди до договору, якими сторони змінювали окремі його умови. Зокрема, додатковою угодою № 15106К134-23 від 29.07.2010 сторони змінили кінцевий термін погашення кредиту та визначили його дату - 05.02.2016.

Згідно з пунктом 6.2 статті 6 кредитного договору в редакції додаткової угоди від 12.10.2012 №15106К134-24, якщо сталася і триває подія невиконання зобов`язань, банк письмово повідомляє позичальника (у порядку, зазначеному в пункті 8.3 кредитного договору), що непогашена частина кредиту, нараховані проценти за користування кредитом, комісії, а також інші платежі, нараховані згідно з цим договором, підлягають достроковому поверненню. Банк набуває право здійснити договірне списання коштів за кредитом або його частиною, процентами за користування кредитом, комісіями та іншими платежами, нарахованими згідно з цим договором, на користь банку з рахунків позичальника, зазначених у підпункті 2.1.12 договору у гривнях та/або в іноземних валютах та купівлю за рахунок цих коштів іноземної валюти або продаж, обмін (конвертацію) цих коштів на міжбанківському валютному ринку України на умовах, зазначених у підпункті 3.7.6 договору з метою погашення заборгованості позичальника, та/або звернути стягнення на предмет забезпечення виконання зобов`язань позичальника.

Відповідно до пункту 7.2 статті 7 кредитного договору у разі невиконання зобов`язань згідно з підпунктами 3.4.1, 3.5.1 кредитного договору позичальник сплачує банку пеню у валюті кредиту. У разі невиконання зобов`язань згідно з пунктами 4.1, 7.5 кредитного договору позичальник сплачує банку пеню у гривнях. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у пункті 3.2 кредитного договору.

З метою забезпечення виконання зобов`язань ВАТ Укрпідшипник (у тексті договору - боржник) за кредитним договором, 27.01.2010 між ПАТ УКРЕКСІМБАНК (у тексті договору - іпотекодержатель) та Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк Актив-банк , яке в подальшому змінило найменування на ПАТ КБ Актив-Банк (у тексті договору - іпотекодавець) було укладено іпотечний договір №151110Z24, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. 27.01.2010 та зареєстрований в реєстрі за №53 (далі - іпотечний договір).

Відповідно до пункту 1.3 іпотечного договору предметом іпотеки є нерухоме майно іпотекодавця, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3 (далі - предмет іпотеки), а саме: (1) нежилі приміщення в літ. А загальною площею 3 904, 90 кв.м, заставною вартістю 110 007 870,00 грн: з № 64 по № 68 (групи приміщень № 3), № 3,4,5 (групи приміщень № 4), з № І по № ХVI підвалу, з № 1 по № 48 (групи приміщень № 3), з № 1 (групи приміщень № 4), з № І по № ХХ першого поверху, з № 1 по № 32 (групи приміщень № 5), з № І по № ІV другого поверху, з № 1 по № 26 (групи приміщень № 6), з № І по № ІV третього поверху, з № 1 по № 11 (групи приміщень № 7), з № І по № VІ четвертого поверху, з № 1 по № 11 (групи приміщень № 8), з №№ І, ІІ, ІІІ п`ятого поверху, з № 1 по № 11 (групи приміщень № 9), з №№ І, ІІ, ІІІ шостого поверху - офіси; (2) підземний паркінг (літ. А.) загальною площею 409, 60 кв.м, заставною вартістю 11 539 150,00 грн.

Право власності іпотекодавця на предмет іпотеки підтверджено свідоцтвом про право власності від 09.04.2009 (САС №241694), виданим Головним управлінням комунальної власності міста Києва та свідоцтвом від 27.08.2009 (САС №746739), виданим Головним управлінням житлозабезпечення міста Києва.

За домовленістю сторін, за умовами п. 1.11. іпотечного договору, накладається заборона відчуження на нерухоме майно, яке передається в іпотеку згідно з умовами договору.

На підтвердження реєстрації заборони відчуження предмету іпотеки та реєстрації у Державному реєстрі іпотек ПАТ УКРЕКСІМБАНК в матеріали справи надано витяги про реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №26032879 від 27.01.2010 (реєстраційний номер обтяження 9456703) щодо підземного паркінгу (літ. А), розташованого за адресою м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3, та № 26032732 від 27.01.2010 (реєстраційний номер обтяження № 9456597) щодо нежилих приміщень в літ. А, загальною площею 3 904,90 кв.м, розташованих за адресою м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3, а також витяги про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек №26033051 від 27.01.2010 (реєстраційний номер обтяження №9456774) щодо підземного паркінгу (літ. А) та нежилих приміщень в літ. А, загальною площею 3 904,90 кв. м, розташованих за адресою м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3, та витяги про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (реєстрація змін) №27975177 від 29.07.2010 та №26456759 від 11.03.2010.

Обставини виконання сторонами умов кредитного договору були предметом дослідження під час розгляду Господарським судом Донецької області справи № 905/1480/15 за позовом ПАТ УКРЕКСІМБАНК до ПАТ Укрпідшипник та поручителів - ПАТ Артемівський машинобудівний завод Вістек , ПАТ Артемівський завод по обробці кольорових металів , ПАТ Костянтинівський металургійний завод про стягнення з кожного відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 476 976,49 євро та 589 111,43 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.11.2015, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.04.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2016 у справі №905/1480/15, частково задоволено позовні вимоги ПАТ УКРЕКСІМБАНК за первісним позовом. Стягнуто з ПрАТ Укрпідшипник 38 000 000,00 євро заборгованості за кредитом, 3 187 314,74 євро процентів за користування кредитом, 538 795,68 грн комісії за управління кредитною лінією, 86 994,28 грн пені за прострочення за комісією, 17 331, 65 євро 3 % річних, у зв`язку із несвоєчасною сплатою процентів кредиту, 4 910,56 грн 3 % річних, у зв`язку із несвоєчасною сплатою комісії, та витрати зі сплати судового збору у розмірі 72 381,59 грн.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, також, що АТ УКРЕКСІМБАНК звертався до Господарського суду Донецької області із заявою № 010-01141 від 23.02.2018 з грошовими вимогами до боржника у справі №905/3071/17 - ПрАТ Укрпідшипник за кредитним договором станом на 24.01.2018 у розмірі 52 736 944, 64 євро та 24 767 022, 81 грн (звернення стягнення на предмет іпотеки на зазначені суми є також предметом позову у даній справі). Східний апеляційний господарський суд визнав кредиторські вимоги АТ УКРЕКСІМБАНК на загальну суму 1 761 571 380, 50 грн (1 752 752 348,73 грн - гривневий еквівалент заборгованості в євро + 8 819 031,77 грн), про що постановив відповідну постанову від 28.01.2019 (за результатами перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Донецької області від 30.05.2018). Відповідно до змісту постанови Східного апеляційного господарського суду Донецької області від 28.01.2019 кредиторські вимоги АТ УКРЕКСІМБАНК в сумі 1 761 571 380, 50 грн складаються з: 38 000 000,00 євро - заборгованості за кредитом; 11 454 304, 08 євро - процентів за користування кредитом; 6 496 811,05 грн - комісії за управління кредитною лінією; 86 994,28 грн - пені за прострочення комісії за управління кредитом; 2 751 616, 44 євро - 3 % річних від простроченої суми кредиту, 534 925,22 євро - 3 % річних від простроченої суми процентів за користування кредитом, 435 127,98 грн - 3% річних від простроченої суми комісії за управління кредитною лінією, 1 800 098,46 грн інфляційних втрат.

При цьому, колегія суддів зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до частини 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Враховуючи викладене, факти, встановлені судом у судових рішеннях у справі №905/1480/15 щодо кредитних правовідносин за участю АТ УКРЕКСІМБАНК та ПрАТ Укрпідшипник , в тому числі, про наявність невиконаних зобов`язань за кредитним договором та їх розміру є такими, що в силу вимог статті 75 ГПК України мають преюдиціальне значення для даної справи та повторного доведення не потребують.

З матеріалів справи вбачається, що 07.05.2014 між ПАТ КБ Актив-Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Синонім , найменування якого в наступному змінено на ТОВ МІРАСОЛ , а в подальшому - на ТОВ БСД-1 , було укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., зареєстрований в реєстрі за №593 (далі - Попередній договір).

Попереднім договором визначено, що сторони домовилися укласти основні договори купівлі-продажу нерухомого майна, за якими ПАТ КБ Актив-Банк зобов`язалося передати у власність ТОВ Синонім нерухоме майно, що є предметом іпотечного договору.

Відповідно до пунктів 2.6 договору купівлі-продажу нерухомого майна № 1 та договору купівлі-продажу нерухомого майна № 2, які викладені в додатку № 1 та додатку № 2 до Попереднього договору та є його невід`ємною частиною, право власності на Об`єкт виникає у покупця з дня державної реєстрації права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до ч. 4 статті 334 Цивільного кодексу України.

21.07.2014 ПАТ УКРЕКСІМБАНК листом № 193-01/4630 повідомило ПАТ КБ Актив-Банк про прийняття рішення про надання останньому згоди на відчуження нерухомого майна на користь ТОВ БСД-1 за ринковою вартістю, але не нижче заставної вартості зазначеного майна, без припинення обтяження даного майна іпотекою та за умови надання Національним банком України згоди на таке відчуження.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.09.2014 № 545 Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК АКТИВ-БАНК до категорії неплатоспроможних , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.09.2014 № 79 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ Актив-Банк , згідно з яким з 03.09.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ КБ АКТИВ-БАНК . Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 03.09.2014 по 03.12.2014.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 23.12.2014 № 838 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК АКТИВ-БАНК виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.12.2014 № 158 Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ Актив-Банк та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку , згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ КБ АКТИВ-БАНК .

Іпотечне майно було включено до ліквідаційної маси ПАТ КБ Актив-Банк .

27.12.2014 в газеті Голос України було опубліковано оголошення про ліквідацію ПАТ КБ Актив-Банк та інформація про місце та строк приймання вимог кредиторів.

АТ УКРЕКСІМБАНК звернулось до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Актив-Банк Шевченка Олександра Володимировича з Заявою з кредиторськими вимогами № 010-05/443 від 26.01.2015.

АТ УКРЕКСІМБАНК просило включити його кредиторські вимоги на загальну суму 39 502 135,99 євро, 345 689,39 грн до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ КБ Актив-Банк як такі, що підлягають задоволенню позачергово за рахунок заставленого майна згідно з іпотечним договором №151110Z24 від 27.01.2010 та іпотечним договором №151110Z25 від 27.01.2010.

Повідомленням-вимогою № 922/11 від 26.03.2015 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Актив-Банк Шевченко Олександр Володимирович повідомив про відмову у задоволенні кредиторських вимог AT УКРЕКСІМБАНК до ПАТ КБ Актив-Банк на суму 39 685 654,33 євро, 24 496,46 доларів та 418 769,39 грн на підставі ч. 1 ст. 49 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб у зв`язку з подачею вимог з пропуском встановленого чинним законодавством строку.

АТ УКРЕКСІМБАНК зверталося до ПАТ КБ Актив-Банк та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з вимогами щодо включення його кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів (листи від 01.04.2015 № 010-05/2208, від 21.04.2015 № 010-05/2765, від 24.04.2015 № 010-05/2861).

Електронним повідомленням № 09-9773/15 від 03.04.2015 на адресу ПАТ КБ Актив-Банк Фонд гарантування вкладів фізичних осіб доручив уповноваженій особі на ліквідацію ПАТ КБ Актив-Банк негайно внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів, включивши АТ УКРЕКСІМБАНК до реєстру для затвердження виконавчою дирекцією Фонду.

AT УКРЕКСІМБАНК звернулося до адміністративного суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Актив-Банк Луньо Іллі Вікторовича, в якому просило визнати дії ПАТ КБ Актив-Банк протиправними і зобов`язати його включити кредиторські вимоги на загальну суму 39685654,33 євро, 24496,46 доларів та 418769,39 грн. до реєстру акцептованих вимог кредиторів як такі, що підлягають задоволенню позачергово за рахунок заставленого майна згідно з іпотечним договором №151110Z24 від 27.01.2010 та іпотечним договором №151110Z25 від 27.01.2010, та окремо внести до реєстру акцептованих вимог кредиторів грошові вимоги, як такі, що забезпечені заставою майна ПАТ КБ Актив-Банк згідно з іпотечними договорами від 27.01.2010 № 151110Z24 та № 151110Z25.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2015 в адміністративній справі № 826/10402/15, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016, адміністративний позов АТ УКРЕКСІМБАНК до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Актив-Банк , треті особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ПрАТ Завод Напівпровідників , ПрАТ Укрпідшипник , Національний банк України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, задоволено частково, зобов`язано, зокрема, уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ПАТ КБ Актив-Банк включити до реєстру акцептованих вимог ПАТ КБ Актив-Банк вимогу АТ УКРЕКСІМБАНК в сумі 36 700,00 євро та 210 703,67 гривень, яка підлягає позачерговому задоволенню за рахунок предмета застави та в межах суми, що буде отримано від реалізації іпотечного майна.

До складу кредиторських вимог ПАТ КБ Актив-Банк включені вимоги АТ УКРЕКСІМБАНК до ПрАТ Укрпідшипник за кредитним договором № 15106К134 від 22.11.2006 в сумі 36 700,00 євро та 210 703,67 грн, які забезпечені майном ПАТ КБ Актив-Банк як майнового поручителя за Іпотечними договорами № 151110Z24 від 27.01.2010 та № 151110Z25 від 27.01.2010.

В подальшому постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2015 в адміністративній справі та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016 у справі № 826/10402/15 скасовані постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.01.2020, провадження у справі № 826/10402/15 закрито.

02.04.2018 АТ УКРЕКСІМБАНК звернулося до господарського суду з позовом до ПАТ КБ Актив-Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Актив-Банк Шевченка Андрія Миколайовича про зобов`язання вчинити дії, а саме включити кредиторські вимоги АТ УКРЕКСІМБАНК на загальну суму 39 265 909,09 євро та 284119,25 грн до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ КБ Актив-Банк , як такі, що забезпечені заставою (іпотекою) та підлягають задоволенню позачергово за рахунок заставленого (іпотечного) майна згідно з іпотечними договорами №№ 151110Z24, 151110Z25 від 27.01.2010.

Позовні вимоги АТ УКРЕКСІМБАНК обґрунтовані невиконанням ПрАТ Укрпідшипник умов Кредитного договору № 15106К134 від 22.11.2006 та укладенням ПАТ КБ Актив-Банк як майновим поручителем іпотечних договорів №№ 151110Z24, 151110Z25 від 27.01.2010.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.04.2018 відкрито провадження у справі № 910/3951/18.

В подальшому, ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.09.2020 у справі № 910/3951/18 позовну заяву АТ УКРЕКСІМБАНК залишено без розгляду в зв`язку з задоволенням заяви позивача про залишення позову без розгляду.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2846 від 22.10.2018 Про позачергове задоволення вимог кредиторів ПАТ КБ Актив-Банк погоджено здійснення позачергового задоволення кредиторських вимог ПАТ УКРЕКСІМБАНК , внесених до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ КБ Актив-Банк , шляхом часткового задоволення кредиторських вимог у розмірі 915 332,44 грн, шляхом перерахування коштів в безготівковій формі з накопичувального рахунку ПАТ КБ Актив-Банк в сумі 915 332,44 грн без ПДВ. Позачергове задоволення кредиторських вимог АТ УКРЕКСІМБАНК здійснювати за рахунок коштів, що надійшли до ПАТ КБ Актив-Банк в процесі реалізації майна, майнові права за яким передано в заставу АТ УКРЕКСІМБАНК .

На звернення ПАТ КБ Актив-Банк № 1011/01 від 24.10.2018 АТ УКРЕКСІМБАНК листом від 28.11.2018 №176-00/6905 повідомило реквізити з метою погашення заборгованості ПрАТ Укрпідшипник за кредитним договором №15106К134 від 22.11.2006.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі №910/21911/14, задоволено позов ТОВ Мірасол (нове найменування ТОВ БСД-1 ) до ПАТ КБ Актив-Банк , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, АТ УКРЕКСІМБАНК , ПАТ Укргазбанк , Національний банк України, ТОВ Сонас , визнано укладеними та дійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна, що є предметом іпотечного договору.

На підставі зазначеного судового рішення у справі №910/21911/14, що набуло законної сили, 11.06.2016 ТОВ Мірасол здійснило державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно, що відображено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

11.06.2016 між ТОВ Мірасол та ТОВ Сонас було укладено договори купівлі-продажу нерухомого майна, на підставі яких ТОВ Мірасол (нове найменування ТОВ БСД-1 ) передало у власність ТОВ Сонас нерухоме майно, що є предметом іпотечного договору.

Довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, відомостями з Державного реєстру іпотек, відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 31.05.2018 №125943750 підтверджується, що державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лілеєвою М.М. 11.06.2016 прийнято рішення про державну реєстрацію прав на предмет іпотеки на підставі договорів купівлі-продажу серія та номер 288 та 289 (номер записів про право власності 14927491 та 14927665) за власником ТОВ Сонас (а.с. 70-72, т. 1).

В подальшому постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі №910/21911/14, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 910/21911/14 залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського від 17.04.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017, яким позовні вимоги задоволено повністю та визнано дійсними та укладеними договори купівлі-продажу нерухомого майна, в тому числі предмета іпотеки, на зазначених в резолютивній частині умовах.

В п. 18 постанови від 26.09.2018 у справі № 910/21911/14 Верховний Суд зазначив, що судами також встановлено, що вартість нерухомого майна за Попереднім договором у розмірі 60 000 000,00 грн сплачена позивачем у повному обсязі, шляхом:

- виконання та припинення зобов`язань в частині оплати завдатку за попереднім договором в рахунок оплати договірної ціни за Основними договорами, а саме: (1) 19.08.2014 на підставі Договору поруки від 08.05.2014, укладеного між позивачем та компанією Істерн Секьюрітіз Інк (поручитель), шляхом настання права відповідача на договірне списання коштів з рахунку поручителя у сумі 1 970 000,00 Євро за курсом Національного банку України станом на дату виконання зобов`язання; та (2) 20.08.2014 на підставі Договору застави майнових прав на міжбанківський депозит №0805/PL від 08.05.2014, укладеного між відповідачем та MEINL BANK Aktiengesellschaft, шляхом звернення відповідачем стягнення на майнові права у сумі 522 361,29 Євро за курсом Національного банку України станом на дату звернення стягнення; та сплатою позивачем решти вартості предмету Попереднього договору (нерухомого майна) платіжними дорученнями: №1001412282 від 16.12.2015 на суму 100 000 грн, №1001592724 від 15.07.2016 на суму 9 882 900,92 грн; №1001592742 від 15.07.2016 на суму 1 378 721,01 грн; №1001592735 від 15.07.2016 на суму 4 000 000,00 грн; №1001592745 від 15.07.2016 на суму 645 868,71 грн; та №1001592748 від 15.07.2016 на суму 619 772,36 грн.

В п. 64 своєї постанови від 26.09.2018 у справі № 910/21911/14 Верховний Суд зазначив, що положення Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки спірний договір було укладено до віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження в банку тимчасової адміністрації.

Станом на 19.02.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були скасовані записи про державну реєстрацію права власності ТОВ Мірасол (нове найменування ТОВ БСД-1 ) на нерухоме майно, а також записи про перехід права власності на спірне майно до ТОВ Сонас , та поновлений запис про те, що власником нерухомого майна є ПАТ КБ Актив-банк , що підтверджується копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.02.2019 індексні номери витягів 156816744 та 156839737 (а.с. 73-75, т. 4).

19.02.2019 ПАТ КБ Актив-банк сплатило на користь АТ УКРЕКСІМБАНК кошти в сумі 915 332, 44 грн, що дорівнює 36 700,00 євро за курсом Національного банку України та 210 703, 67 грн, в рахунок погашення кредиторських вимог.

З матеріалів справи вбачається, що державна реєстрація права власності ТОВ БСД-1 на спірне нерухоме майно відбулася 04.03.2019.

Позивачем повернуто на користь ПАТ КБ Актив-Банк кошти в сумі 915 332,44 грн, перераховані платіжним дорученням № 24944 від 19.02.2019.

Платіжним дорученням від 06.03.2019 №36930 ПАТ КБ Актив-Банк повторно сплатило на користь позивача кошти у сумі 915 332,44 грн, в рахунок погашення кредиторських вимог за рахунок суми від реалізації іпотечного майна за іпотечним договором.

Як встановлено судом першої інстанції, грошові кошти в розмірі 915 332,44 грн знаходяться на депозиті приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Решетнікової Світлани Іванівни.

Спірне нерухоме майно перебувало у складі ліквідаційної маси ПАТ КБ Актив-банк до 04.03.2019.

Постановою Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №826/10402/15 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2015.

Враховуючи вищевикладені обставини, посилаючись на те, що у зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань з погашення заборгованості за кредитним договором позивач, як іпотекодержатель, набув право на задоволення своїх грошових вимог за кредитним договором за рахунок предмета іпотеки, власниками якого є ТОВ Сонас та ТОВ БСД-1 , позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогами до кожного з відповідачів щодо звернення стягнення на іпотечне майно.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а доводи апелянта вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно з частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За приписами ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1069 ЦК України визначені умови кредитування рахунку, зокрема, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами частини першої статті 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст. 574 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За приписами статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частина 6 статті 3 Закону України Про іпотеку передбачає, що у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Статтею 23 Закону України Про іпотеку встановлено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

У статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень наведено визначення поняттю державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , згідно з яким, державна реєстрація це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною другою статті 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відповідно до якої записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Отже, законодавцем врегульована правова ситуація у разі невідповідності відомостей, що внесені та містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, наявним чинним та нескасованим правовстановлюючим документами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №917/553/17.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як було зазначено вище, судовим рішенням у справі №910/21911/14 визнано дійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна, в тому числі предмета іпотеки у цій справі.

Водночас, ч. 1 ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача до кожного із відповідачів - 1, 2, як власників іпотечного майна, щодо звернення стягнення на іпотечне майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором станом на 24.01.2018 у розмірі 52 736 944,64 євро та 24 767 022,81 грн, шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, в предмет доказування у даній справі входять, зокрема, обставини щодо чинності іпотеки на момент винесення рішення стосовно наявності у відповідачів-1, 2 права власності на іпотечне майно, станом на момент ухвалення рішення у даній справі, а також щодо розміру заборгованості за кредитним договором та дати на яку має визначатися така заборгованість.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач-1 набув право власності на іпотечне майно на підставі укладених ним з ТОВ Мірасол договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 11.06.2016.

При цьому, 10.06.2016 ТОВ Мірасол (нове найменування ТОВ БСД-1 ) здійснило державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 у справі №910/21911/14, яке в подальшому було скасовано.

З огляду на скасування рішення у справі № 910/21911/14 Вищим господарським судом України були скасовані і державні реєстрації права власності за ТОВ Мірасол (нове найменування ТОВ БСД-1 ) на спірне нерухоме майно.

Відповідно до положень ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Позивач посилається у апеляційній скарзі на те, що саме 21.07.2014 - є датою набуття права власності ТОВ БСД-1 (попередні найменування - ТОВ Синонім , ТОВ Мірасол ), яку позивач пов`язує з відкладальною обставиною, визначеною Попереднім договором.

В свою чергу, для встановлення правомочності власника нерухомого майна необхідно встановити як підстави, так і момент набуття права власності на майно, оскільки відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, в якій зазначено (пункти 93, 94), що право власності у набувача за договором відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України виникає з дня державної реєстрації (ст. 182 Цивільного кодексу України), а не в момент фактичного передання майна або в будь-який інший момент, визначений угодою сторін; для набуття набувачем права власності на майно передбачена наявність таких складових: укладення договору (в передбачених статтями 208, 209 Цивільного кодексу України випадках - нотаріальне посвідчення або письмова форма); виконання договору та у визначених законом випадках - державна реєстрація.

Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти (постанова Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 585/2843/17).

У постанові від 23.05.2019 у справі № 922/3707/17 Верховний Суд зазначив, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не є підставою набуття таких прав, а є похідним від таких підстав юридичним фактом, який є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 755/9215/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 918/1377/16, постанові Верховного Суду від 23.05.2019 у справі № 906/941/17, постанові Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 910/1296/19, постанова Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 902/201/19, постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 916/665/18, постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 647/1771/15-ц.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у постанові Верховного Суду у справі № 910/21911/14 не міститься висновків стосовно підтвердження та визначення моменту переходу права власності від ПАТ КБ Актив-Банк до ТОВ БСД-1 , а лише зазначено висновок про визнання укладеними та дійсними договорів між ПАТ КБ Актив-Банк та ТОВ БСД-1 у судовому порядку на підставі ст. 220 ЦК України.

Разом з тим, умовами п. 2.6 договорів купівлі-продажу (кваліфікованих як таких в межах розгляду справи № 910/21911/14) право власності на спірне майно виникає у ТОВ БСД-1 (попередні найменування - ТОВ Синонім , ТОВ Мірасол ), як у покупця, з дня державної реєстрації права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України, і як підтверджується наявними матеріалами справи, державна реєстрація права власності була проведена 04.03.2019.

Враховуючи, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 у справі №910/21911/14 про визнання дійсними договорів купівлі-продажу спірного нерухомого майна, яким було встановлено правомірність договору, на підставі якого ТОВ Мірасол (нове найменування ТОВ БСД-1 ) набуло право власності на спірне нерухоме майно, в подальшому було скасоване судом касаційної інстанції (18.10.2017), таке судове рішення не породжує правових наслідків, тобто, правомірність відповідної підстави набуття права власності станом на 11.06.2016, було також скасовано, і відповідно на момент реєстрації права власності на спірне майно за ТОВ Мірасол (нове найменування ТОВ БСД-1 ) - 11.06.2016, останній не набув правомочностей власника нерухомого майна, а відтак, не мав права здійснювати розпорядження відповідним майном, у тому числі, не мав права на відчуження майна на користь ТОВ Сонас .

Таким чином, договори купівлі-продажу, укладені 11.06.2016 між відповідачем-1 та відповідачем- 2, не можуть бути правовими підставами набуття ТОВ Сонас права власності на спірне нерухоме майно.

За приписмаи статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, якщо майно відчужено поза волею власника, право власності на майно не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребувано. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

За змістом норми п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.01.2017 у справі № 6-2776цс16, а також у постановах Верховного Суду України від 10.06.2015 № 6-449цс15, від 24.06.2015 у справі № 907/544/14 та від 24.06.2015 у справі № 6-251цс15.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ Сонас не є належним відповідачем у справі, оскільки останнє набуло майно у ТОВ БСД-1 , тобто у особи, яка не мала визначених ст. 319, ст. 328 ЦК України майнових прав на його відчуження, зокрема, і за укладеними правочинами купівлі-продажу, тобто ТОВ Сонас , як добросовісний набувач, не набуло права власності на спірне нерухоме майно в силу приписів ст. 330 ЦК України, а відтак, безпідставними є доводи позивача про те, що ТОВ Сонас набуло статусу іпотекодавця, до якого може бути заявлений позов про звернення стягнення на заставлене майно.

Наведені обставини були встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі № 910/21911/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 та постановою Верховного Суду від 26.09.2018, та не підлягають доказуванню в цій справі на підставі ст. 75 ГПК України.

Як зазначено у рішенні Господарського суду м. Києва від 28.11.2017 у справі № 910/21911/14, є неспроможними доводи відповідача (ПАТ КБ Актив-Банк ) про те, що станом на день розгляду справи він не є власником майна, що є предметом спірних договорів купівлі-продажу, оскільки позивач (ТОВ БСД-1 ) 10.06.2016 здійснив державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення, яке було в подальшому скасоване та, відповідно, не породило жодних юридичних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про іпотеку іпотека припиняється у разі реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі реалізації предмета застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Аналогічна норма передбачена ст. 28 Закону України Про заставу , відповідно до якої застава припиняється в разі примусового продажу заставленого майна.

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 26.09.2018 у справі № 910/21911/14, договори купівлі-продажу спірного нерухомого майна між ПАТ КБ Актив-Банк та ТОВ БСД-1 (попереднє найменування ТОВ Синонім ) були укладені до віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Натомість моментом набуття права власності на нерухоме майно та виникнення правомочності власника є не момент укладення договору або визнання його дійсним, а момент державної реєстрації права власності на таке нерухоме майно відповідно до закону.

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, ТОВ БСД-1 здійснило державну реєстрацію права власності на спірне майно 04.03.2019, коли ПАТ КБ Актив-Банк перебував в процедурі ліквідації. До цього моменту спірне майно перебувало у складі ліквідаційної маси банку відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , і власником спірного майна до 04.03.2019 в розумінні вимог ч. 4 ст. 334 ЦК України та ч. 2 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень було саме ПАТ КБ Актив-Банк .

Крім того, державна реєстрація права власності ТОВ БСД-1 на спірне майно здійснена після ухвалення Верховним Судом остаточного рішення по справі № 910/21911/14, що також відбулося в період перебування ПАТ КБ Актив-Банк в процедурі ліквідації, і саме за наслідками касаційного розгляду справи за здійсненою кваліфікацію Попереднього договору саме як договору купівлі-продажу спірного майна між ПАТ КБ Актив-Банк та ТОВ БСД-1 , здійснено державну реєстрацію переходу права власності на спірне майно саме за кваліфікованою правовою природою правовідношення купівлі-продажу згідно ст. 655 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції враховує, що саме попередній договір, як правовідношення, в момент його укладення, а також в момент настання відкладальної обставини у вигляді згоди іпотекодержателя АТ УКРЕКСІМБАНК (21.07.2014) - не створив підстав для виникнення та переходу права власності на спірне майно до ТОВ Синонім (нове найменування - ТОВ БСД-1 ), у зв`язку чим у період з 07.05.2014 по 26.09.2018 (тобто до здійснення судом касаційної інстанції відповідної кваліфікації укладеного правочину саме як правочину купівлі-продажу) попередній договір не міг бути підставою для державної реєстрації права власності на спірне майно.

Фактично реалізація спірного майна відбулася за наслідками судового рішення суду касаційної інстанції, а момент переходу права власності на спірне нерухоме майно відбувся в період, коли ПАТ КБ Актив-Банк перебувало в процедурі ліквідації, а кошти, виручені від продажу спірного майна, направлені на задоволення вимог АТ УКРЕКСІМБАНК , що включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ КБ Актив-Банк .

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.09.2018 у справі №910/21911/14 про те, що в даному випадку сторонами було укладено не попередній договір в межах передбаченої статтею 635 ЦК України правової конструкції, а договір купівлі-продажу у відповідності до статті 655 ЦК України.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що майно, яке є предметом Попереднього договору (кваліфікованого саме як договір купівлі - продажу), в силу встановленого судовим рішенням правовідношення є таким, що підлягало включенню до ліквідаційної маси ПАТ КБ Актив-Банк , оскільки станом на дату введення процедури ліквідації ТОВ БСД-1 та ПАТ КБ Актив-Банк мали укласти основні договори купівлі-продажу цього майна.

Згідно зі ст.ст. 50, 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (в редакції станом на початок процедури ліквідації ПАТ КБ Актив-Банк ), до ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. Майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя.

Враховуючи те, що станом на день початку процедури ліквідації ПАТ КБ Актив-Банк право власності на спірне майно належало банку, зазначене майно правомірно було включене до складу ліквідаційної маси банку.

Як встановлено судом першої інстанції, до складу кредиторських вимог ПАТ КБ Актив-банк були включені вимоги АТ УКРЕКСІМБАНК до ПАТ КБ Актив-банк , як майнового поручителя за іпотечним договором, за кредитним договором в сумі 36 700, євро та 210 703,67 грн станом на 24.12.2014, у відповідності до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2015 в адміністративній справі № 826/10402/15.

19.02.2019 ПАТ КБ Актив-банк сплатило на користь позивача кошти в сумі 36 700, євро та 210 703, 67 грн, тобто ПАТ КБ Актив-банк виконало свої зобов`язання майнового поручителя за кредитним договором, зафіксовані станом на 24.12.2014, перед позивачем, і внаслідок такого виконання іпотека спірного майна була припинена, в силу приписів ст. 593 ЦК України та ст. 17 Закону України Про іпотеку .

ПАТ КБ Актив-банк задовольнило кредиторські вимоги позивача, визначені в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2015 в адміністративній справі № 826/10402/15, сплативши на користь позивача 19.02.2019 кошти в сумі 915 332, 44 грн, що дорівнює 36 700, 00 євро за курсом Національного банку України та 210 703, 67 грн, відповідно після сплати зазначених коштів кредиторські вимоги позивача до ПАТ КБ Актив-банк , як майнового поручителя за кредитним договором вважаються погашеними.

Право власності на спірне майно перейшло до відповідача-2 04.03.2019, в момент державної реєстрації відповідних прав, після припинення іпотеки в силу виконання своїх зобов`язань майнового поручителя за кредитним договором ПАТ КБ Актив-банк , а відтак, ТОВ БСД-1 набуло право власності на спірне нерухоме майно, в силу обставин розпочатої щодо ПАТ КБ Актив - банк 24.12.2014 процедури ліквідації, спірності підстав набуття ТОВ БСД-1 прав власності на нерухоме майно та підтвердження правомірності відповідних підстав лише в вересні 2018 року, обставин виконання ПАТ КБ Актив-банк своїх зобов`язань майнового поручителя за кредитним договором перед позивачем 19.02.2019, а також обставин, визначення чинним законодавством моменту набуття права власності саме з моменту державної реєстрації відповідного права, без обтяження іпотекою.

Положення Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб не підлягають застосуванню до правовідносин ПАТ КБ Актив-банк та ТОВ БСД- 1 , проте положення вказаного закону підлягають застосуванню до правовідносин ПАТ КБ Актив-банк та позивача.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що ТОВ БСД-1 набуло статусу іпотекодавця, до якого може бути заявлений позов про звернення стягнення на заставлене майно.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду про те, що при вирішенні спору у даній справі до спірних правовідносин підлягають застосуванню наслідки припинення іпотеки за Іпотечним договором відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про іпотеку з огляду на наступне.

У постанові Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 904/9583/17 міститься висновок, зокрема, про те, що продаж предметів застави в ліквідаційній процедурі боржника, яка вводиться судом у справі про банкрутство та за наслідками якої припиняються повноваження органів управління боржника, визначені його установчими документами, є одним із способів примусового продажу заставного майна, який припиняє дію застави згідно зі ст. 28 Закону України Про заставу .

Отже, у даній справі в контексті спірних правовідносин сторін має місце складний юридичний факт (юридичний склад), що є підставою припинення іпотеки на підставі абзацу третього частини першої статті 17 Закону України Про іпотеку , а саме:

- перехід права власності від ПАТ КБ Актив-Банк до ТОВ БСД-1 на предмет іпотеки за наслідками остаточного судового рішення суду касаційної інстанції у справі № 910/21911/14;

- перебування ПАТ КБ Актив-Банк у процедурі ліквідації на момент переходу права власності на предмети іпотеки;

- реалізація предмету іпотеки (перехід права власності на предмет іпотеки) в ліквідаційній процедурі ПАТ КБ Актив-Банк ;

- задоволення вимог АТ УКРЕКСІМБАНК в обсязі визнаних ПАТ КБ Актив-Банк кредиторських вимог за результатом реалізації предмету іпотеки.

Враховуючи, що реалізація спірного майна відбулася 04.03.2019 під час ліквідаційної процедури іпотекодавця ПАТ КБ Актив-Банк , а грошові кошти від такої реалізації були спрямовані на задоволення вимог іпотекодержателя АТ УКРЕКСІМБАНК , іпотека за Іпотечним договорами №151110Z24 від 27.01.2010 та № 151110Z25 від 27.01.2010, припинилась в силу закону, а датою припинення іпотеки є 04.03.2019.

Доводи скаржника про те, що сплачені ПАТ КБ Актив-Банк кошти внесені ним на депозит нотаріуса, як такі, що отримані без достатніх правових підстав, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки підставою для включення вимог АТ УКРЕКСІМБАНК до реєстру акцептованих вимог кредиторів є Заява з кредиторськими вимогами № 010-05/443 від 26.01.2015, подана АТ УКРЕКСІМБАНК в процедурі ліквідації ПАТ КБ Актив-Банк , а сума кредиторських вимог АТ УКРЕКСІМБАНК до ПАТ КБ Актив-Банк , які підлягають задоволенню за рахунок коштів, виручених від реалізації іпотечного майна, стосується правовідносин між АТ УКРЕКСІМБАНК та ПАТ КБ Актив-Банк та не впливає на правовідносини між АТ УКРЕКСІМБАНК та ТОВ БСД-1 в контексті даного спору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, і визначає розмір заборгованості станом на 24.01.2018.

За розрахунком позивача станом на вказану дату (вих. № 165-00/1731 від 13.08.2018, а.с. 73, т. 1) сума заборгованості за кредитом (основним боргом) - 38 000 000,00 євро; проценти за користування кредитом (основним боргом) - 11 454 304,08 євро; комісія за управління кредитною лінією - 7 897 355,02 грн; пеня за прострочення процентів - 14 266 012,22 грн; 3 % річних від построченої суми кредиту (основного боргу) - 2 751 616,44 євро; 3 % річних від простроченої суми процентів за користування кредитом - 531 024,12 євро; 3 % річних від простроченої суми комісії за управління кредитною лінією 435 127,98 грн; втрати від інфляції за комісією за управління кредитом - 2 168 527,59 грн.

Проте, в матеріалах справи наявні докази, які спростовують доводи позивача, що станом на 24.01.2018 заборгованість позичальника за кредитним договором складає 52 736 944, 64 євро та 24 767 022, 81 грн. Обставини щодо розміру заборгованості позичальника за кредитним договором станом на 24.01.2018 встановлені рішеннями судів у справах №905/1480/15, № 905/3071/17, і відповідно мають преюдиційне значення при розгляді даної справи.

Судом першої інстанції встановлено, що за рахунок коштів, виручених ПАТ КБ Актив-Банк від продажу нерухомого майна на користь ТОВ БСД-1 , яке було предметом іпотеки за Іпотечними договорами № 151110Z24 від 27.01.2010 та № 151110Z25 від 27.01.2010, ПАТ КБ Актив-Банк в процедурі ліквідації сплатило кошти на користь АТ УКРЕКСІМБАНК в рахунок погашення кредиторських вимог за Кредитним договором № 15106К134 від 22.11.2006, які підлягають позачерговому задоволенню за рахунок предмета застави та в межах суми, що отримана від реалізації іпотечного майна.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо необхідності застосування до спірних правовідносин норми статті 23 Закону України Про іпотеку , відповідно до якої у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ БСД-1 було подано суду першої інстанції науково-правовий експертний висновок № 004/Л/2019 від 15.11.2019 щодо припинення іпотеки як правового наслідку переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця (продавця), що перебуває у процедурі ліквідації, до третьої особи (покупця) за договором купівлі-продажу (а.с. 95-106, т.8), наданий віце-президентом Національної академії правових наук України - керівником Київського регіонального центру, академіком Національної академії правових наук України, доктором юридичних наук, професором, заслуженим діячем науки і техніки України Кузнєцовою Н. С .

Відповідно до зазначеного висновку перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця (продавця), що перебуває у процедурі ліквідації, до третьої особи (покупця) за договором купівлі-продажу є підставою припинення іпотеки на підставі абзацу третього частини першої статті 17 Закону України Про іпотеку .

Згідно зі статтею 109 ГПК України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

Таким чином, суд апеляційної інстанції на підставі статті 109 ГПК України не здійснює оцінку вказаного висновку з огляду на те, що вказаний висновок не є доказом і не є обов`язковим для суду.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Водночас, саме позивач повинен довести обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення його права відповідачем.

Проте, всупереч наведених вище правових норм, позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, зокрема, не доведено фактів набуття відповідачами статусу іпотекодавців спірного майна, та розміру заборгованості. Водночас, матеріали справи містять докази виконання ПАТ КБ Актив-банк своїх зобов`язань майнового поручителя за кредитним договором перед позивачем, тобто докази припинення іпотеки.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ УКРЕКСІМБАНК до ТОВ Сонас та ТОВ БСД-1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

При цьому, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи учасників справи, викладені в апеляційній скарзі та у відзивах на неї, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 22.09.2020 у справі №910/10984/18 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга АТ УКРЕКСІМБАНК має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253- 254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі №910/10984/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі №910/10984/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/10984/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.05.2021.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.П. Коробенко

Т.П. Козир