Постанова

від 18.05.2021 по справі 922/2794/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2021 р. Справа № 922/2794/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А. , суддя Россолов В.В.

при секретарі судового засідання Мальченко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Коваль Г.Ю.

відповідача - Попов В.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу "Харківський центр здоров`я" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків (вх.№1123Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 28.10.2020 у справі № 922/2794/20, повний текст якого складено та підписано 09.11.2020 суддею М.В. Калантай у приміщенні господарського суду Харківської області

за позовом Харківської міської ради, м. Харків,

до "Харківський центр здоров`я" у формі ТОВ, м. Харків,

про стягнення 524 676,04грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Харківська міська рада (надалі - позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до "Харківський центр здоров`я" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - відповідач) про стягнення 524676,04грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач у період з 01.05.2019 по 31.07.2020 не сплачував грошові кошти за користування земельною ділянкою кадастровий номер 6310136600:03:002:0059, площею 0,0758га, розташованою за адресою: м .Харків, вул. Багалія, 14, яка належить територіальній громаді м. Харкова, і відповідно до статей 1212-1214 ЦК України зобов`язаний відшкодувати безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 524676,04грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.10.2020 у справі № 922/2794/20 позов задоволено. Стягнуто з "Харківський центр здоров`я" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61002, м. Харків, вул. Багалія (Фрунзе), буд.14, код 25464315) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд.7, код 04059243) 524 676,04 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, а також 7870,14 грн. судового збору.

"Харківський центр здоров`я" у формі ТОВ із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.10.2020 у справі № 922/2794/20 за позовом Харківської міської ради до "Харківський центр здоров`я" у формі ТОВ про стягнення безпідставно збережених коштів. Постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Харківської міської ради до "Харківський центр здоров`я" у формі ТОВ про стягнення 524 676,04 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, а також 7870,14 грн. судового збору відмовити. Розподілити судові витрати між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що земельна ділянка, яка використовується відповідачем для експлуатації та обслуговування належних йому будівель, є об`єктом цивільних прав з 08.04.2019, оскільки 08.04.2019 року було здійснено реєстрацію земельної ділянки після її формування та присвоєння їй кадастрового номера, шляхом внесення відповідних відомостей про неї до Державного земельного кадастру. В свою чергу, для визначення земельної ділянки як об`єкта цивільних прав повинні бути внесені відомості про право власності на земельну ділянку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Так, у відповідності до відомостей, які містяться Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:03:002:0059 зареєстровано за Харківською міською радою лише 25.03.2020. Таким чином, об`єктом цивільних прав земельна ділянка площею 0,0758 га по вул. Багалія, 14 у м. Харкові, кадастровий номер 6310136600:03:002:0059, стала лише 25.03.2020. В зв`язку з чим, апелянт вважає, що саме з цього часу Харківська міська рада мала можливість реалізувати права власника земельної ділянки щодо її відчуження або надання у користування.

Також апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо розміру збережених відповідачем коштів, оскільки право власності на земельну ділянку у Харківської міської ради виникло лише після його державної реєстрації. Таким чином реалізація позивачем прав власника, зокрема щодо надання земельної ділянки в оренду, можливе лише з цього часу, тобто з 25.03.2020. Враховуючи викладене, на думку апелянта, розмір збережених відповідачем коштів мав би розраховуватися за період з 01.04.2020, коли Харківська міська рада набула право власності на земельну ділянку, по 31.07.2020, коли право власності на цю земельну ділянку набув відповідач на підставі договору купівлі-продажу № 47/20 від 08.07.2020. Згідно наданого позивачем розрахунку суми безпідставно збережених коштів, у розмірі орендної плати, з 01.01.2020 за один місяць розмір орендної плати за земельну ділянку по вул. Багалія, 14 становить 41 942,82 грн. Таким чином сума орендної плати, за використання цієї земельної ділянки, за 4 місяці 2020 року має складати 167 771,28 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2021, зокрема, відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою у справі № 922/2794/20. Встановлено строк для подання відзиву. Призначено справу до розгляду на 18.05.2021.

12.05.2021 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

В судове засідання, призначене на 18.05.2021, з`явились представники сторін та надали пояснення по справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 14.08.2020 № 220338324 право власності на нежитлові будівлі літ."А-2" загальною площею 497,4 кв.м., літ."Г-1" загальною площею 103,3кв.м. по вул. Фрунзе, 14 у м. Харкові зареєстровані за "Харківський центр здоров`я" у формі ТОВ з 06.03.2014 - на підставі рішення арбітражного суду Харківської області від 21.05.1998 №4317/6-73.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.07.2020 №НВ-0005181712020 земельна ділянка по вул. Багалія (колишня вул. Фрунзе), 14 у м. Харкові з кадастровим номером 6310136600:03:002:0059 площею 0,0758га зареєстрована як об`єкт цивільних прав 08.04.2019. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови. Вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "А-2" (адміністративна будівля) та літ."Г-1" (гараж).

14 серпня 2020 року Департаментом територіального контролю Харківської міської ради проведено обстеження земельної ділянки по вул. Багалія (Фрунзе), 14 у м. Харкові (кадастровий номер 6310136600:03:002:0059) та складено відповідний акт обстеження земельної ділянки.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 0,0758 га (кадастровий номер 6310136600:03:002:0059) по вул. Багалія, 14 у м. Харкові розташовані нежитлові будівлі і дана земельна ділянка використовується для їх експлуатації.

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами у період з 01.05.2019 по 31.07.2020 прав на земельну ділянку по вул. Багалія (Фрунзе), 14 у м. Харкові з кадастровим номером 6310136600:03:002:0059, та з урахуванням ст.ст.12, 80, 83 Земельного кодексу України, дана земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, що також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.07.2020 №НВ-0005181712020.

У своєму позові позивач вказує, що відповідач, набувши право власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (кадастровий номер 6310136600:03:002:0059) не сплачував за користування даною земельною ділянкою, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

У зв`язку з цим, позивач на підставі статей 1212-1214 ЦК України просив стягнути з відповідача 524676,04грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.05.2019 по 31.07.2020.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції посилався на положення статей 1212, 1214 ЦК України, статей 120, 122, 123, 124, 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 14 Податкового кодексу України, вказав, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею у вигляді орендної плати, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, та вважає його безпідставним з огляду на наступне.

В силу статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника приміщень об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів у формі орендної плати на підставі статей 1212, 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій, як стверджує позивач, цей об`єкт розміщений.

У позовній заяві підставами позову позивач зазначив, що відповідач за відсутності договору оренди земельної ділянки не сплачував за користування земельною ділянкою, а тому безпідставно зберіг кошти за рахунок позивача, які зобов`язаний повернути на підставі статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України.

Позивач в позові посилається на те, що позбавлений можливості отримати дохід у відповідному розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, а тому в обґрунтування заявлених позовних вимог про стягнення недоотриманих коштів повинен надати суду докази на підтвердження обставин, на які він посилається в позові. При цьому, докази, що подаються до суду, мають відповідати, зокрема положенням статей 76 і 77 ГПК України щодо їх належності та допустимості.

Позивач у даній справі мав надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми.

Однак, в ході вирішення даного спору колегією суддів встановлено, що земельна ділянка, з якою позивач пов`язує виникнення кондикційного зобов`язання відповідача, не є об`єктом цивільних прав.

Так, відповідно до приписів ч.9 ст.79-1 Земельного Кодексу України, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї .

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як встановлено судом та визнано сторонами спору, право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6310136600:03:002:0059 було зареєстроване лише 25.03.2020.

Безспірним доказом цього факту є Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 220337795 від 14.08.2020, надана позивачем в обґрунтування позовних вимог, де в розділі «Актуальна інформація про право власності» зазначено, що право власності на земельну ділянку площею 0.0758 га, кадастровий номер 6310136600:03:002:0059, виникло у Харківської міської ради з моменту його державної реєстрації - з 25.03.2020.

До вказаної дати жодних майнових прав на цю земельну ділянку зареєстроване не було.

Таким чином, сформована земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:03:002:0059, є об`єктом цивільних прав виключно з моменту державної реєстрації права власності на неї за Харківською міською радою, тобто з 25.03.2020.

Аналогічний висновок щодо визначення земельної ділянки об`єктом цивільних прав було зроблено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 05 березня 2020 року по справі № 922/926/19.

Оцінюючи заперечення позивача про те, що для виникнення кондикційного зобов`язання та отримання благ від земельної ділянки достатньо лише реєстрації такої ділянки у Державному земельному кадастрі, колегія суддів зауважує наступне.

Змістовне тлумачення правових норм прийнято здійснювати методом прямого і чесного читання. Наприклад, Брайан Гарнер зазначав, що: Усталений погляд завжди був такий, що інтерпретувати - це зробити кінцеву кількість речей для розуміння значень слів у їх контексті. Деякі дії виходять за межі такого підходу: розширити, перекрутити, викривити, розтягнути, вигадати, обмежити, зігнути, зробити виключення, проігнорувати, уникнути, зневажити, скасувати, анулювати, визнати недійсним. Суддів часто закликають вдаватися до цих дій, однак, це вже не інтерпретація .

Очевидно, що саме таким підходом до тлумачення норм права повинен керуватися будь-який суд і будь-який правник при тлумаченні норм права.

Пряме і чесне читання норми ст. 79-1 ЗК України Закону свідчить про неможливість виникнення ділянки як об`єкту цивільних прав до моменту реєстрації права власності на цю земельну ділянку.

Норма ч.4 ст. 79-1 ЗК України, на яку посилається позивач, регламентує формування земельної ділянки, а не виникнення об`єкту цивільних прав. Відповідно ж до ч.9 ст.79-1 Земельного Кодексу України земельна ділянка як об`єкт цивільних прав виникає пізніше дати формування - тільки після реєстрації права власності на таку ділянку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що тлумачення закону, якого дотримується позивач, суперечить критерію Толстого -Милославського.

Так, встановлюючи підхід до тлумачення правових норм, ЄСПЧ у постанові від 13.07.1995 року у справі Толстой-Милославський (Tolstoy Miloslavsky) проти Об`єднаного Королівства (скарга №18139/91), визначаючи зміст терміну передбачений законом сформулював наступну умову: положення національного законодавства повинні бути настільки ясними, зрозумілими і визначеними, щоб будь-яка людина, за необхідності скориставшись порадою юриста, могла б повністю зрозуміти зміст закону .

В той же час запропоноване позивачем тлумачення закону, яке полягає у твердженні про виникнення об`єкта права лише після формування земельної ділянки, прямо суперечить змісту ст. 79-1 ЗК України, внаслідок чого не має права на існування.

Окрім того, колегія суддів зазначає про свою поінформованість щодо суперечливої судової практики з цього питання і зазначає наступне.

Дійсно, ряд норм земельного законодавства, які регламентують розмежування земель, визначають територіальну громаду власником земель. Однак ці норми є нормами про належність земель, але не регламентують ані порядку виникнення права власності на речі, ані порядку виникнення земельної ділянки як об`єкта права.

Тому колегія суддів підкреслює, що вона не заперечує належність земель територіальній громаді, в тому числі і земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:03:002:0059, однак об`єктом права ця ділянка може стати тільки після реєстрації цього права за позивачем. Будь-яке інше тлумачення норм про розмежування земель означає, що норма ч.9 ст.79-1 ЗК України є необов`язковою , а це очевидний нонсенс.

Окрім викладеного, оцінюючи можливість виникнення кондикційного зобов`язання до моменту виникнення земельної ділянки як об`єкта права, колегія суддів зазначає, що правове тлумачення, якого дотримується позивач, з очевидністю суперечить не тільки базовим положенням цивільного права, але й принципам справедливості і добросовісності.

Так, якщо пристати на тлумачення позивача, то слід дійти висновку, що власнику доля отримання благ від його землі не потрібно вчиняти дій по реєстрації права власності на визначену ділянку, не треба вводити таку земельну ділянку в обіг як об`єкт цивільних прав, не треба дотримуватись духу і змісту ст. 13 (принцип власність зобов`язує ) та ст. 14 (реалізація прав власності тільки в порядку закону) Конституції України.

Очевидно, що таке тлумачення закону є невірним, а кондикційне зобов`язання не може виникнути без вчинення власником мінімально-необхідних дій щодо введення земельної ділянки в цивільний оборот як об`єкта цивільних прав.

Таким чином, відсутність земельної ділянки як об`єкта цивільних прав виключає існування у будь-якого суб`єкта, в тому числі Харківської міської ради, права вимоги за кондикційним зобов`язанням, оскільки така вимога, обґрунтована безоплатним користуванням відповідачем земельною ділянкою, не може виникнути раніше виникнення у кредитора речового права на земельну ділянку, якою безоплатно користується інша особа.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.10.2019 р. у справі №904/4737/18, від 11.09.2019 р. у справі №922/393/18, від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі № 923/921/17.

Враховуючи положення статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", беручи до уваги встановлені обставини щодо відсутності у заявлений до стягнення період будь-яких доказів наявності у позивача речових прав на земельну ділянку, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог Харківської міської ради, а відтак відмовляє у їх задоволенні.

У зв`язку з вищевикладеним, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу "Харківський центр здоров`я" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на рішення господарського суду Харківської області від 28.10.2020 у справі № 922/2794/20 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.10.2020 у справі № 922/2794/20 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд.7, код 04059243) на користь "Харківський центр здоров`я" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61002, м. Харків, вул. Багалія (Фрунзе), буд.14, код 25464315) 11805, 21 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 21.05.2021.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко

Суддя В.В. Россолов