Ухвала

від 24.05.2021 по справі 320/356/19

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

іменем України

24 травня 2021 року

м. Київ

справа № 320/356/19

провадження № 51-2523ск21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 серпня 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 15 лютого 2021 року щодо нього.

Встановлені обставини

За вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 серпня 2020 року ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_5 6745 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 50000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Запорізький апеляційний суд ухвалою від 15 лютого 2021 року апеляційну скаргу обвинуваченого залишив без задоволення, а зазначений вирок міськрайонного суду щодо ОСОБА_4 без зміни.

Суть питання

У касаційній скарзі засуджений посилається на суперечливість судових висновків та вважає, що його вина в судовому засіданні доведена не була. У зв`язку з цим просить скасувати вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області

від 25 серпня 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 15 лютого

2021 року щодо нього, а кримінальне провадження закрити відповідно до п. 3 ч. 1

ст. 284 КПК.

Мотиви Верховного Суду

Положеннями ст. 427 КПК встановлено вимоги до касаційної скарги.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга має містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.

Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, котра подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.

Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).

Водночас слід ураховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права,

а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено

в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

У касаційній скарзі засуджених хоч і посилається на статті 7, 370, 374, 404, 412 і

419 КПК, однак не наводить обгрунтування того, у чому полягають ці порушення, як вони вплинули на законність, обгрунтованість та справедливість оскаржуваних рішень, і чому ці порушення слід відносити до підстав для скасування касаційним судом вироку й ухвали відповідно до змісту вказаних положень кримінального процесуального закону у їх взаємозв`язку.

Касаційна скарга не містить вказівки на те, у дослідженні яких обставин, установлених під час кримінального провадження і досліджених судом першої інстанції не повністю або з порушеннями (у чому полягає неповнота і порушення), усупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК відмовив суд апеляційної інстанції; яких конкретно доводів, наведених в апеляційній скарзі обвинуваченого, усупереч ст. 419 цього Кодексу апеляційний суд узагалі не дослідив, не перевірив та не оцінив, унаслідок чого визнав їх необґрунтованими.

Також засуджений у касаційній скарзі не навів конкретних доводів щодо незаконності усіх висновків суду апеляційної інстанції, наведених в ухвалі цього суду

на спростування доводів в апеляційній скарзі з посиланням на конкретні положення процесуального та матеріального права. Натомість він наголошує на однобічності й неповноті судового розгляду, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та фактично спонукає суд касаційної інстанції досліджувати докази, з метою надання їм іншої оцінки, ніж та, яку дали районний і апеляційний суди, що відповідно до статей 433, 438 КПК

не є підставами для перегляду судових рішень касаційним судом.

Крім того, засуджений не зазначив, чи бажає брати участь у касаційному розгляді кримінального провадження, як це передбачено ч. 3 ст. 427 КПК.

Суд касаційної інстанції є судом права, який відповідно до положень ст. 433 КПК переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній згаданого обґрунтування і недотримання вимог ст. 427 цього Кодексу перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

З огляду на викладене оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1

ст. 429 КПК залишити касаційну скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.

На цих підставах Верховний Суд постановив:

Залишити без руху касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 серпня 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 15 лютого 2021 року щодо нього і встановити строк для усунення недоліків п`ятнадцять днів із дня отримання копії ухвали.

У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3