Рішення

від 12.05.2021 по справі 522/23161/16-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/23161/16-ц

Провадження № 2/522/4038/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року

Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання: Баланюк Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Моряк-10" до ОСОБА_1 , Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області ДАБІ України, Одеської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на будинок,

ВСТАНОВИВ:

30.11.2016 року позивач звернувся до суду із позовом, по якому просив суд:

- скасувати реєстрацію декларації № ОД 142133600335 про готовність об`єкту - будинку АДРЕСА_1 від 26.12.2013 року до експлуатації;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , серія та номер НОМЕР_1, виданий 26.05.2014 року Одеською міською радою на ім`я ОСОБА_2 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.04.2017 року провадження у справі в частині вимог про скасування реєстрації декларації № ОД 142133600335 про готовність об`єкту - будинку АДРЕСА_1 від 26.12.2013 року до експлуатації, - закрито.

Позивач, посилаючись на порушення вимог ст.ст. 328, 331,376 ЦК України, ст.ст. 26.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності вважає житловий будинок АДРЕСА_1 належний ОСОБА_2 самочинним будівництвом і таким, що порушує права ОСББ та його членів на користування прибудинковою територією. З огляду на що, позивач просить суд визнати недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , серія та номер НОМЕР_1, виданий 26.05.2014 року Одеською міською радою на ім`я ОСОБА_2 ..

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили суд його задовольнити.

Представник відповідача- ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав, заперечував проти його задоволення, посилаючись на те, що оспорюване свідоцтво про право власності видане на підставі декларації Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області за № ОД 14213360035 про готовність об`єкта до експлуатації.

Відповідач надала до суду письмову заяву про застосування строків позовної давності.

Інші сторони по справі до судового засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення якого повідомлені належним чином.

Від представника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради надійшли заперечення проти позову, відповідно до яких в задоволенні позову просив відмовити.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення сторін по справі, вважає позов не підлягаючим задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

Підставою звернення до суду стало те, що позивач посилаючись на порушення вимог ст.ст. 376, 328, 331 ЦК України, ст.ст. 26,29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вважає житловий будинок АДРЕСА_1 належний ОСОБА_2 самочинним будівництвом і таким, що порушує права ОСББ та його членів на користування прибудинковою територією. З огляду на вказане, Позивач просить суд визнати недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 серія та номер НОМЕР_1 видане 26.05.2014 року Одеською міською радою на ім`я ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Частиною 1 ст.16 ЦК України закріплено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями ст.ст. 76-81 ЦПК України закріплено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Позивач для обгрунтування свого права на позов у матеріальному сенсі повинен на підставі належних та допустимих доказів довести визначення прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 , належність йому майнових прав на відповідну земельну ділянку та порушення таких майнових прав (володіння, користування) оскаржуваним свідоцтвом про право власності.

Так, прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку (п.4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

У свою чергу, вимогами ч.І ст. 79 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: - у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; - шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; - шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Положеннями ст.ст. 125 та 126 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Підсумовуючи вищезазначене, можна прийти до висновку, що Позивачем не доведено, що спірний об`єкт нерухомості оформлений на підставі оскаржуваного свідоцтва розташований у межах земельної ділянки, яка є прибудинковою територією будинку АДРЕСА_1 і належить Позивачеві на праві власності або користування.

Позивачем позовна вимога про про визнання недійсним свідоцтва про право власності на будинок не є способом захисту цивільних прав, який передбачений положеннями статті 376 ЦК України.

Так, відповідно до статті 376 ЦК суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема:

-про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки;

-про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинне будівництво;

-про відшкодування витрат на будівництво, здійснене на земельній ділянці, яку особі не було відведено;

-про знесення самочинно збудованого нерухомого майна;

-про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, провести відповідну перебудову;

-про стягнення витрат, пов`язаних із приведенням земельної ділянки до попереднього стану (п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)".

У свою чергу, відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, шо вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу земельної ділянки , якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК).

Відповідно до положень статті 38 Закону № 3038-УІ право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред`явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об`єкта є неможливою (п.5 Постанови).

З приводу самочинності забудови слід зазначити наступне.

Відповідно до матеріалів справи, 26 грудня 2013 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеської області за № ОД 14213360035 зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації "Реконструкція житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ", яка подана ОСОБА_1 .

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №13309194 від 26.05.2014 року державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Привалової Є.Є. проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер НОМЕР_1 від 26.05.2014 року.

Також державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Приваловою Є.Є. 20.05.2014 року на підставі вищезгаданого свідоцтва про право власності внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис номер 5782113 про право власності ОСОБА_1 на житловий будинок загальною площею 22,6 кв.м. та житловою площею 16 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

Таким чином, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпала свою дію фактом виконання, в зв`язку з чим, оскаржуваною у справі декларацією будь-які права або охоронювані законні інтереси позивача не порушуються, а скасування реєстрації такої декларації не буде нести будь-яких правових наслідків. Сам факт реєстрації такої декларації та отримання свідоцтва на право власності на підставі неї виключає можливість віднесення спірного об`єкту нерухомого майна до самочинного в силу його узаконення.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі №916/1986/18.

Суд відмовляє в задоволенні вимог не за спливом строку позовної давності, а за безпідставністю вимог, так як позивач не надав суду належних та допустимих доказів в обгрунтування заявлених вимог.

З наведеного вище, суд вважає позов не обгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Розглянувши справу повно, всебічно, об`єктивно та неупереджено, суд вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими, тому вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.

На підставі викладеного та керуючись: ст.ст. 15,16, 328, 331, 376 ЦК України ст. ст. 2 , 4 , 13 , 76-81 , 95 , 258-259 , 263 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Моряк-10" до ОСОБА_1 , Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області ДАБІ України, Одеської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на будинок- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 24.05.2021 року.

Суддя: Р.Д. Абухін

12.05.21