Рішення

від 23.03.2021 по справі 668/16476/14-ц

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 668/16476/14-ц

н/п 2/766/3203/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Єпішина Ю.М.,

секретар судового засідання Крайнюк А.В.

за участі представника позивача адвоката Задорожної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсонів порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства "Херсонводбуд" про визнання незаконним розпорядження про приватизацію, визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору дарування,

В С Т А Н О В И В :

26.11.2014 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства "Херсонводбуд", про визнання незаконним розпорядження про приватизацію, визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору дарування.

В обґрунтування позову зазначає, що вона разом із членами сім`ї ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вселилася, проживала і була прописана в квартирі АДРЕСА_1 з 12.02.1965 року. В момент вселення наймачем даного приміщення був її брат ОСОБА_3 , а після його смерті з 1978 року особистий рахунок на квартиру був переоформлений на його дружину ОСОБА_4 . Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 з`ясувалося, що остання на підставі розпорядження Орендного підприємства Херсонводбуд від 11.02.1994 року № 637 та свідоцтва про право власності на житло від 11.02.1994 року № НОМЕР_1 , приватизувала спірну квартиру, а згодом подарувала її 12.01.1996 року своєму племіннику ОСОБА_2 . Просить визнати розпорядження ОП Херсонводбуд щодо квартири незаконним, свідоцтво про право власності на спірне житло та договір дарування цієї квартири недійсними у зв`язку із відсутності її письмової згоди на приватизацію житла, в якому вона постійно проживала на правах члена сім`ї наймача з 1965 року і до теперішнього часу, не була проінформована щодо переходу у власність спірної квартири спочатку до ОСОБА_4 , а потім до ОСОБА_2 . Зазначає, що ОСОБА_2 в квартиру не вселявся, у ній не проживав, особисті рахунки по сплаті комунальних платежів на себе не переоформлював та платежі по ним не здійснював, фактично квартиру у власність не приймав, є громадянином Російської Федерації, де і проживає постійно.

Ухвалою від 28.11.2014 року судді Суворовського районного суду м. Херсона від 28.11.2014 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.04.2016 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства "Херсонводбуд" про визнання незаконним розпорядження про приватизацію, визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору дарування - передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до Указу Президента України № 15/2016 від 19.01.2016 року ліквідовано Комсомольський районний суд м. Херсона, Суворовський районний суд м. Херсона, Дніпровський районний суд м. Херсона та утворено Херсонський міський суд Херсонської області, який розпочав свою процесуальну діяльність з 04.04.2016 року, вищевказану справу було передано до канцелярії Херсонського міського суду для автоматизованого розподілу.

Ухвалою від 06.02.2019 року задоволено самовідвід заявлений суддею Херсонського міського суду Херсонської області Прохоренко В.В., справу передано до канцелярії суду на автоматизований розподіл.

Ухвалою судді від 11.03.2019 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.

24.07.2019 року відповідачем надано заперечення на позовну заяву.

Ухвалою від 29.07.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача адвоката Задорожня І.В. позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у наданому до суду позові.

Позивач ОСОБА_1 будучи допитана у якості свідка підтвердила, обставини викладені у позовній заяві, надала пояснення, які зводяться до того, що у спірну квартиру АДРЕСА_1 , де також проживав її двоюрідний брат ОСОБА_5 , вселилася у грудні 1964 року, власного житла не мала, прописана була з 1965 року. У 1973 році після повернення з Угорщини, де перебувала у відрядженні, отримала новий паспорт, замість того, що був зданий перед виїздом у 1971 році. Про приватизацію квартири ОСОБА_4 обізнана не була, дізналася від відповідача ОСОБА_2 , лише після смерті ОСОБА_4 . Увесь час проводила сплату за комунальні послуги.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник ПАТ "Херсонводбуд" у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 розпорядженням Орендного підприємства Херсонводбуд від 11 лютого 1994 року №637 в порядку та на підставах, передбачених Законом України Про приватизацію державного житлового фонду була передана у власність ОСОБА_4 , про що було видано свідоцтво про право власності, яке було зареєстровано Виробничо-комунальним об`єднанням Малахіт на праві приватної власності в реєстрову книгу за № 637 (т. 1 а.с. 7).

Згідно договору дарування від 12.01.1996 року, посвідченого приватним нотаріусом Другої Херсонської державної нотаріальної контори за реєстровим № 1-55 та зареєстрованого 25.03.1996 року в ХМБТІ за реєстровим № 12478, ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 трьох кімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Від імені обдарованого ОСОБА_2 , який на момент угоди проживав в АДРЕСА_2 виступала ОСОБА_6 за дорученням від 27.11.1995 року, посвідченим нотаріусом м. Тольятті Парамоновою Н.М. за реєстром 9968 (т. 1 а.с. 9).

26.11.2014 року Державним нотаріальним архівом Херсонської області видано дублікат, що має силу оригіналу договору дарування від 12.01.1996 року (т. 1 а.с. 49-50).

Відповідно до вимог ст.1 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні та оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Згідно зі статтями 3 та 8 Закону України Про приватизацію державного житлового форду приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартири (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають у черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Відповідно до ст. 345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 ЖК України, громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Для забезпечення виконання Закону України Про приватизацію державного житлового фонду наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян та перелік документів, що підлягають оформленню.

Відповідно до зазначеного Положення, яке діяло на час здійснення приватизації спірної квартири, передача займаних квартир (будинків) здійснюється в приватну (для одиноких наймачів) та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх (віком від 18 і більше років) членів сім`ї з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

При оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім`ї та займані приміщення.

У довідці вказуються члени сім`ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло (пункти 3,20,21 Положення).

З наявної в матеріалах справи довідки, виданої ПП Виробничо-житловий центр Аріадна № 3785 від 25 листопада 2014 року убачається, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: з 12 лютого 1965 року ОСОБА_1 , як піднаймач; з 12 лютого 1965 року ОСОБА_4 , як невістка; з 16 листопада 2007 року ОСОБА_6 , як родичка (т. 1 а.с. 9).

Згідно особового рахунку № НОМЕР_2 , виданого ПП ВЖЦ Аріадна на квартиру АДРЕСА_1 , оформленого на квартиронаймача ОСОБА_4 вбачається, що квартира є приватизованою, та в ній прописані наступні жильці: з 12 лютого 1965 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як власник; з 12 лютого 1965 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як піднаймач; з 16 листопада 2007 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як сестра власника (т. 1 а.с. 11).

Згідно довідки, виданої ПП Виробничо-житловий центр Аріадна № 1238 від 07 травня 2015 року, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована з 24 травня 1973 року ОСОБА_1 , як сестра чоловіка.

З довідки № 2250 від 15 вересня року, виданої ПП Виробничо-житловий центр Аріадна убачається що ОСОБА_1 зареєстрована у спірній квартирі з 12 лютого 1965 року, як сестра наймача (т. 1 а.с. 277).

Згідно довідки ПАТ "Херсонводбуд" від 03.12.2014 року архівні матеріали, пов`язані з оформленням та видачею свідоцтва про право власності на житло - квартирі АДРЕСА_1 , відповідно до Закону України Про приватизацію державного житлового фонду не збереглися (т. 1 а.с. 54).

Відповідно до довідки ПАТ Херсонводбуд Орендне підприємство Херсонводбуд 06.05.1993 року перейменовано в Державне підприємство Херсонводбуд (наказ № 58 від 05.05.1993 року). В свою чергу Держпідприємство Херсонводбуд 14.05.1996 року перейменовано в ВАТ Херсонводбуд (наказ № 1 від 14.05.1996 року). 06.04.2012 року ВАТ Херсонводбуд перейменовано в ПАТ Херсонводбуд , наказ № 11 від 06.04.2012 року (т. 1 а.с. 56).

З довідки від 19.12.2014 року, виданої ХОУ ПАТ Державний ощадний банк України філія № 10021/085 убачається, що в списках складених у Суворовському районі ЖКО Херсонводбуд 26-А, громадяни ОСОБА_1 за № 80 та ОСОБА_4 за АДРЕСА_1 житлові чеки пов`язані з приватизацією житла не використали (т. 1 а.с. 55).

З архівної довідки від 31.05.2016 року № 05-15/М-436 убачається, що у документах архівного фонду церкви Херсонського повіту Херсонської губернії у метричних книгах церкви Святого Миколая с. Ново-Іванівки (с. Кізомис Білозерський район Херсонська область) наявний актовий запис № 45 про народження 01 і хрещення ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 , батьками якої є: ОСОБА_8 та його дружина ОСОБА_9 (том №2 а.с. 146).

Згідно архівної довідки від 19.08.2016 року № 05-15/м-708 ОСОБА_10 та ОСОБА_11 01.09.1924 року уклали шлюб, актовий запис № 5 (т. 2 а.с. 145).

З копії свідоцтва про народження НОМЕР_3 , виданого 05.03.1961 року убачається, що ІНФОРМАЦІЯ_6 народилась ОСОБА_1 , батьками якої є ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (том №2 а.р.144).

Згідно акту ПП ВЖЦ "Аріадна" від 06.03.2018 року у квартирі АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_1 , яка була вселена разом із членами сім`ї - братом наймачем: ОСОБА_3 та його дружиною ОСОБА_4 , з якими була пов`язана спільним побутом (т. 2 а.с. 149).

24.11.1946 року ОСОБА_3 , 1919 р.н. та ОСОБА_14 уклали шлюб, актовий запис № 637, про що свідчить копія свідоцтва про одруження № НОМЕР_4 (т. 2 а.с. 32).

З довідки від 22.07.2015 року №01-13/385, виданої ПП Виробничо-житловий центр Аріадна встановлено що кв. АДРЕСА_1 були прописані та проживали: - ОСОБА_3 1919 р.н., наймач. Зареєстрований 12.02.1965 року, знятий з реєстрації, у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_7 ; - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 - дружина. Зареєстрована 12.02.1965 року, знята з реєстрації, у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_9 ; - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , - родичка. Зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_11 ; - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_12 - племінник. Зареєстрований 24.04.1979 року, знятий з реєстрації 27.04.1982 року: - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , племінниця. Зареєстрована 03.07.1979 року, знята з реєстрації 27.04.1982 року. Зареєстрована на підставі договору дарування від 12.01.1996 року БТІ №12478 від 12478 від 25.03.1996 року на ОСОБА_2 та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_14 - тітка. Зареєстрована 30.01.1999 року, знята з реєстрації, у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_15 ; - ОСОБА_6 . Зареєстрована 16.11.2007 року, знята з реєстрації, у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_9 (т. 2 а.с. 30).

Згідно довідки № 88 від 06.03.2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 мешкає у АДРЕСА_1 , прописка з 12.02.1965 року (том №2 а.р.144 зв.)

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснила, що позивач ОСОБА_1 є її двоюрідною тіткою. ОСОБА_3 доводиться позивачу двоюрідним братом. Позивач разом із ОСОБА_18 та ОСОБА_4 проживали разом, вселилися в спірну квартиру в 1964 році, прописалися в ній та постійно проживали.

Свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_20 надали пояснення, які зводяться до того, що ОСОБА_1 з 1964 року постійно проживає у спірній квартирі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 64 ЖК УРСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Отже, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (ч. ч. 1, 2 ст. 64 ЖК УРСР).

Згідно з ст. 65-1 ЖК України, наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з ними, придбати займані ними приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством.

На запит суду № 46394/20-Вих від 11.12.2020 року Відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради за № 16-21/1779 від 24.12.2020 року надано інформацію, що станом на 24.12.2020 згідно з відомостями картотеки з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, переданої до відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради суб`єктами звернень, підприємствами, установами та організаціями, що забезпечували їх ведення за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , з 12.02.1965 року, а також копії завірених належних чином карток із питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб.

З наданої до суду карки із питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб убачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 12.02.1965 року (постійно).

Судом встановлено, що станом на день проведення приватизації спірної квартири позивач ОСОБА_1 була зареєстрована та постійно проживала у вказаній квартирі, при цьому згоди на приватизацію не надавала.

Отже, приватизація спірної квартири, яка на час виникнення спірних правовідносин перебувала у повному господарському віданні чи оперативному управлінні орендного підприємства Херсонводбуд , перейменованого в травні 1993 року в державне підприємство Херсонводбуд , відбулася без врахування прав позивачки, як члена сім`ї наймача, на участь у приватизації та безоплатне отримання у власність частки в цій квартирі, що відповідно до вимог ст.48 ЦК України в редакції 1963 року (чинною станом на час виникнення спірних правовідносин) є підставою для визнання приватизації, як угоди про відчуження нерухомого майна, недійсною, як такої, що не відповідає вимогам Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , зокрема його статей 1,3,8 в редакції, що діяла за станом на лютий 1994 року.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними відповідно до ст. 215, 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 243 ЦК (в ред. 1963 року) за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Відповідно до ст. 128 і ч. 2 ст. 243 ЦК (в ред. 1963 року) за нотаріально посвідченим договором дарування квартири право власності на неї виникає в обдарованого з моменту передачі квартири в його володіння.

Враховуючи, що укладення спірного договору дарування житла, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Другої Херсонської державної нотаріальної контори Шевченко Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 1-55, в якому проживає та зареєстрований позивач, порушує її права та інтереси, за наведених обставин, за правилами ст. 48 ЦК України (в ред. 1963 р.) є підставою для визнання угоди дарування квартири недійсною

Щодо дотримання позивачкою строку позовної давності, то суд вважає його не пропущеним, оскільки відповідно до ст. 76 ЦК України в редакції 1963 року, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин за часом їх виникнення та згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

З матеріалів справи убачається, що 10 квітня 2015 року ОСОБА_2 направив на адресу ОСОБА_10 письмове попередження про необхідність виселитися із займаного нею житлового приміщення, вважаючи її тимчасовим жильцем (т. 1 а.с.93-96).

Судом встановлено, та не оспорено відповідачем ОСОБА_2 , що інформація щодо приватизації спірної квартири одноосібно ОСОБА_4 , укладення договору дарування та передача квартири у власність відповідача до відома позивачки не доводилася. ОСОБА_2 в спірну квартиру не вселявся, в ній не реєструвався, особисті рахунки щодо отримання та сплати комунальних послуг та утримання будинку і прибудинкової території не оформлював, участі в утриманні одержаного за договором нерухомого майна не приймав. Після смерті ОСОБА_4 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 заявив про себе, як про власника квартири та вимагав виселення ОСОБА_1 зі спірного житла, яке є єдиним місцем її постійного проживання з 1965 року. Саме з цього часу ОСОБА_1 дізналася про порушення свого права і у неї виникло право на позов, яке вона реалізувала, звернувшись в листопаді 2014 року з позовною заявою до суду, тобто в межах встановленого загального строку позовної давності у три роки.

Не спростованим залишається факт сплати ОСОБА_1 комунальних послуг за спірну квартиру, як при житті ОСОБА_4 , так і на теперішній час, що підтверджується актом ПП ВЖЦ Аріадна від 06.03.2018 року.

Суд бере до уваги, що при сплаті комунальних послуг ОСОБА_1 не могла дізнатися ні про приватизацію квартири в 1994 року та власника ОСОБА_4 , ні про договір дарування 1996 року та власника ОСОБА_2 , оскільки особистий рахунок відображає розрахунки з юридичною особою - надавачем послуг та ідентифікує споживача, який може бути як наймачем, так і власником житла.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: розрахункової книжки та довідки, виданої ПАТ Херсонгаз від 22.03.2018 року особистий рахунок № НОМЕР_5 за адресою: АДРЕСА_1 відкрито з 01.12.1996 року на ОСОБА_3 .

Згідно розрахункової книжки МКП Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона особистий рахунок за воду та каналізацію № НОМЕР_6 відкритий на абонента ОСОБА_3 . Відповідно до довідки ПАТ Херсонська теплоцентраль від 16.03.2018 року особистий рахунок за адресою: АДРЕСА_1 відкритий на ОСОБА_4 з 2001 року.

З огляду на викладене, позивачка не мала об`єктивної можливості дізнатися про приватизацію та відчуження спірної квартири в момент здійснення оплати за комунальні послуги, а відповідачем не доведено, що інформацію про порушення її прав можна було отримати раніше. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ст. 76 ЦПК України).

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами докази в їх сукупності, враховуючи пояснення учасників справи, суд дійшов до висновку, про наявність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ЗУ Про приватизацію державного житлового фонду , ст. 9, 64, 65-1 Житлового кодексу УРСР, ст. 15, 215, 216, 236, 345 ЦК України, ст. ст. 12, 76-82, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ; паспорт НОМЕР_7 виданий Суворовським РВ УМВС України в Херсонській області 15.01.2002 року; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_8 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 ), Публічного акціонерного товариства "Херсонводбуд" (Україна, 73000, Херсонська область, м. Херсон, вул. Перекопська, буд. 20; Код ЄДРПОУ 01036483) про визнання незаконним розпорядження про приватизацію, визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору дарування - задовольнити.

Визнати незаконним розпорядження Орендного підприємства Херсонводбуд від 11.02.1994 року про передачу у приватну власність ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло від 11.02.1994 року № 637, видане Орендним підприємством Херсонводбуд на ім`я ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним договір дарування від 12.01.1996 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 ), посвідчений державним нотаріусом Другої Херсонської державної нотаріальної контори Шевченко Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 1-55.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК Українив новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Єпішин Ю.М.