Постанова

від 19.05.2021 по справі 369/5792/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/5792/19 Головуючий у 1 інстанції: Пінкевич Н.С.

Провадження № 22-ц/824/5902/2021 Доповідач: Шебуєва В.А

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Оніщука М.І., Крижанівської Г.В.,

секретар Майданець К.В.,

розглянувши апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2020 року в справі за позовом Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади села Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про визнання незаконними рішень та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,-

в с т а н о в и в:

07 травня 2019 року Перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області звернувся до суду в інтересах держави в особі територіальної громади села Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області з позовом до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про визнання незаконними рішень та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння . Зазначив, що рішенням Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №5/8 від 23.09.2014 року Про затвердження проекту землеустрою передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_2 , затверджений проект землеустрою та передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,0463 га, з кадастровим номером 3222484001:01:023:5050, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області. В подальшому ОСОБА_2 на підставі вищевказаного рішення здійснила державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відчужено її на підставі договору дарування від 09.12.2015 №1133 на користь ОСОБА_1 Спірна земельна ділянка розташована у прибережній захисній смузі водного об`єкту - ставу в с.Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області. Відповідно до Генерального плану с. Крюківщина, розробленого ДП НДПІ Містобудування та затвердженого рішенням від 18.07.2013 №5 Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, прибережна захисна смуга ставу, щодо якого порушено питання, становить 50 м. Державним підприємством Укрводсервіс розроблено Водогосподарський паспорт водойми площею 7,5 га в с.Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області , відповідно до якого прибережна захисна смуга для даного ставу становить 50 м. Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 22.06.2018 року за №21789/17-41, земельна ділянка площею 0,0463 га, з кадастровим номером3222484001:01:023:5050 розташована на відстані від 12 до 44 метрів від урізу води (берегова лінія), розташована у межах с. Крюківщина, Києво-Святошинського району Київської області. Відведення спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 відбувалось з порушенням ст. 1 Водного кодексу України, ст.ст. 61, 83, 118, 122 Земельного кодексу України, що також підтверджується інформацією Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 24.06.2016 року за №02-1-1-09/1645.

Прокурор просив визнати незаконним та скасувати рішення Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №5/8 від 23.09.2014 Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою та передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,0463 га, з кадастровим номером 3222484001:01:023:5050, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в с.Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області та витребувати на користь держави в особі територіальної громади села Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області з чужого незаконного володіння у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0463 га, з кадастровим номером 3222484001:01:023:5050.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2020 року в позові Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади села Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області відмовлено.

В апеляційній скарзі заступник керівника Київської обласної прокуратури просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про відмову в позові Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, пославшись одночасно на недоведеність позовних вимог та наслідки пропуску позовної давності.

Зазначає, що до матеріалів справи прокурором долучено Водогосподарський паспорт водойми площею 7,5 га в с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області відповідно до якого прибережна захисна смуга для даного ставу становить 50 м. Аналогічні відомості містяться і в діючому генеральному плані с.Крюківщина, затвердженому рішенням Крюківщинської сільської ради від 18.07.2013 № 5, та відповідають нормативно визначеній ширині прибережної захисної смуги для ставків площею понад 3 га, визначеної ст. 60 ЗК України. Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи від 22.06.2018 №21789/17-41 спірна земельна ділянка знаходиться на відстані 35-40 метрів від урізу води. При цьому крутизна схилу берега в місці розташування спірної земельної ділянки становить 22,5°-23,7°, що в силу вимог ч. 2 ст. 60 ЗК України та ч. 3 ст. 88 ВК України передбачає подвоєння мінімальної ширини прибережної захисної смуги. Наявними у справі доказами доведено, що відведення спірної земельної ділянки у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд відбулось за рахунок земель водного фонду, що прямо суперечить положенням ст. 59, п. ґ ч. 4 ст. 83 ЗК України. Водночас, вказані обставини не знайшли свого відображення та оцінки у оскаржуваному рішенні суду, що вказує на порушення судом вимог ст.ст. 264, 265 ЦПК України. Встановлюючи фактичні обставини справи судом зазначено, що рішенням Крюківщинської сільської ради від 31.01.2014 № 23/43 зменшено прибережну захисну смугу ставу до 25 м. Разом з тим, суд не врахував, що зменшення нормативно визначеної ширини прибережної захисної смуги в межах населеного пункту може бути здійснене лише на підставі проекту землеустрою щодо встановлення такої смуги, з урахуванням містобудівної документації. На момент прийняття рішення Крюківщинської сільської ради від 31.01.2014 генеральним планом передбачено ширину прибережної захисної смуги 50 м. Проект землеустрою щодо її зменшення не розроблявся та не затверджувався. Детальний план території є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту. Суд не звернув уваги на те, що в місці розташування земельної ділянки крутизна схилів берега ставу значно перевищую 3 градуси. Зазначаючи, що позов подано з пропуском строку на звернення до суду понад два роки, судом не вказано на обставину, з якою пов`язано початок перебігу такого строку та не надано оцінки доводам позовної заяви, згідно яких про наявність порушення законних інтересів держави прокурору стало відомо у черні 2016 року з інформації Державної інспекції сільського господарства у Київській області від 24.06.2016 № 021-1-09/1645.

В апеляційній інстанції прокурор підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

В судове засідання представник Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , а також ОСОБА_2 не з`явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутності. Представник ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №5/8 від 23.09.2014 року Про затвердження проекту землеустрою передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_2 , було затверджено проект землеустрою та передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,0463 га, з кадастровим номером3222484001:01:023:5050, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області.

На підставі рішення Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №5/8 від 23.09.2014 року здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 24 т. 1).

09.12.2015 року на підставі договору дарування за №1133 ОСОБА_2 відчужила земельну ділянку площею 0,0463 га, з кадастровим номером 3222484001:01:023:5050 на користь ОСОБА_1 , яка на даний час і є її власником вказаної земельної ділянки.

Вказана земельна ділянка знаходиться біля урізу води ставка у с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 22.06.2018 року за №21789/17-41, складеного експертом КНДІСЕ (стор.19, 20 висновку), станом на 31 січня 2018 року кут схилу берега ставка у місці розташування земельної ділянки з кадастровим номером 3222484001:01:023:5050 становить від 22,5 до 23,7 градусів; земельна ділянка площею 0,0463 га, з кадастровим номером 3222484001:01:023:5050 розташована на відстані від 35 до 40 метрів від урізу води (берегова лінія), розташована у межах с.Крюківщина, Києво-Святошинського району Київської області (а.с. 58-83 т. 1).

Суд першої інстанції дійшов висновку провідсутність підстав для задоволення позову Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади села Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про визнання незаконними рішень та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння .

Суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 31.01.2014 за №23/43 зменшено прибережну смугу ставу до 25 м. В 2014 році на замовлення Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області ДП Науково-дослідний проектний інститут містобудування Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України було виготовлено Детальний план території житлової забудови з об`єктами громадського обслуговування на земельних ділянках, загальною площею 4.6 га, з урахуванням зменшення прибережної смуги від ставу до 25 м. в межах села Крюківщина, було затверджено вказаний детальний план території. Прокурором не доведено наявності підстав для припинення права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку. Крім того, позов поданий зі спливом позовної давності. Оскаржуване рішення прийнято 23.09.2014 року, а позовна заява прокурором подана до суду лише 07.05.2019 року . Поважність пропуску строку звернення до суду обґрунтована завантаженістю органів прокуратури .

Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції. При вирішенні спору суд допустив порушення норм матеріального права.

Відповідно до статті 2 Закону України Про охорону земель об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Статями 19, 20 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема землі сільськогосподарського призначення й землі водного фонду. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності.

До земель водного фонду України належать землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абз. 2 п. 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173, і додаток 13 до цих правил).

Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється особливий порядок їх використання та надання їх у користування.

Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням норм земельного та водного законодавства слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК України та статтями 1, 88-90 ВК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 ЗК України у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; б) зберігання та застосування пестицидів і добрив; в) влаштування літніх таборів для худоби; г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.

Частиною 2 ст. 60 ЗК України, ч.ч. 1-3 ст. 88 ВК України визначено, що прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Згідно з ч.ч. 4-8 ст. 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-184цс15, від 20 березня 2019 року у справі № 810/726/18, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/13358/17, від 22 квітня 2019 року у справі № 806/11/16, від 26 червня 2019 року у справі № 814/2389/15 визначено, що прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються за проектами землеустрою, а не автоматично, з врахуванням містобудівної документації (яка існує на момент встановлення прибережної захисної смуги забудови в її теоретичних межах).

Між тим, при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон.

Як вбачається з матеріалів справи, площа водойми в с.Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області, біля якої знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 3222484001:01:023:5050, яка зареєстрована за ОСОБА_1 , становить 7,5 га.

Відповідно, для даної водойми встановлено нормативно ширину прибережної захисної смуги у 50 м.

До матеріалів справи прокурором долучений Водогосподарський паспорт водойми площею 7,5 га в с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області , відповідно до якого прибережна захисна смуга для даного ставу визначена у 50 м. (а.с. 25-44 т. 1).

Аналогічні відомості містяться і в діючому генеральному плані с. Крюківщина, затвердженому рішенням Крюківщинської сільської ради від 18.07.2013 № 5.

Також, як було встановлено, станом на 31 січня 2018 року кут схилу берега ставка у місці розташування земельної ділянки з кадастровим номером 3222484001:01:023:5050 становить від 22,5 до 23,7 градусів, що в силу вимог ч. 2 ст. 60 ЗК України та ч. 3 ст. 88 ВК України передбачає подвоєння мінімальної ширини прибережної захисної смуги.

Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 22.06.2018 року за №21789/17-41, складеного експертом КНДІСЕ (стор.19, 20 висновку), земельна ділянка площею 0,0463 га, з кадастровим номером3222484001:01:023:5050 розташована на відстані від 35 до 40 метрів від урізу води (берегова лінія), розташована у межах с. Крюківщина, Києво-Святошинського району Київської області.

Відтак, наявні у справі докази доведено, що відведення спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 згідно рішення Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №5/8 від 23.09.2014 року для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд відбулось за рахунок земель водного фонду, що суперечить положенням ст. ст. 59, 83 ЗК України.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на рішення Крюківщинської сільської ради від 31.01.2014 № 23/43, яким зменшено прибережну захисну смугу ставу до 25 м., на замовлення Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області ДП Науково-дослідний проектний інститут містобудування Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України виготовило Детальний план території житлової забудови з об`єктами громадського обслуговування на земельних ділянках, загальною площею 4.6 га, з урахуванням зменшення прибережної смуги від ставу до 25 м. в межах села Крюківщина.

Суд не врахував, що зменшення нормативно визначеної ширини прибережної захисної смуги в межах населеного пункту може бути здійснене лише на підставі проекту землеустрою щодо встановлення такої смуги, з урахуванням містобудівної документації. Детальний план території не є проектом землеустрою.

Як зазначив прокурор, проект землеустрою щодо зменшення прибережної захисної смуги не розроблявся та не затверджувався.

Крім того встановлено, що станом на день прийняття оскаржуваного рішення Крюківщинської сільської ради, був чинний Генеральний план с.Крюківщина, затверджений рішенням Крюківщинської сільської ради від 18.07.2013 № 5, яким не було передбачено зменшення нормативної ширини прибережної захисної смуги до 25 м. Оскільки Детальний план території має відповідати Генеральному плану, у суду першої інстанції були відсутні підстави для його прийняття.

Відповідачами не було спростовано обставин, викладених у Висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 22.06.2018 року за №21789/17-41, складеного експертом КНДІСЕ.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 набула у власність спірну земельну ділянку безоплатно.

При цьому, незаконне заволодіння землями водного фонду приватними особами є неможливим, бо їх розташування свідчить про неможливість виникнення приватного власника.

Особи, які набувають у власність земельні ділянки водного фонду у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірних земельних ділянок, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ділянки перебувають у межах прибережної захисної смуги, що ставить їх добросовісність під обґрунтований сумнів.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Прийняття рішення про передачу в приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає законними та обґрунтованими вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №5/8 від 23.09.2014 про затвердження проекту землеустрою та передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,0463 га, з кадастровим номером 3222484001:01:023:5050, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області та витребування вказаної земельної ділянки на користь держави в особі територіальної громади села Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області з чужого незаконного володіння у ОСОБА_1 .

Колегія суддів вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про наявність підстав у задоволенні позову через пропуск прокурором строку позовної давності.

Відповідно до положень ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача .

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац 1 частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

Відповідно до ст.257 ЦК загальна позовна давність встановлюється тривалістю 3 роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Верховний Суд України в постанові від 03 лютого 2016 року у справі N 6-75цс15 зазначив, що відповідно до Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

Як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, перебіг позовної давності починається з одного й того самого моменту: коли особа, право якої порушено, довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Свій висновок про пропуск прокурором строку позовної давності при зверненні до суду суд першої інстанції обґрунтовував тим, що оскаржуване рішення Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області прийняте 23.09.2014 року, а позовна заява прокурором подана до суду лише 07.05.2019 року.

Разом з тим, зі змісту самого рішення Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 23.09.2014 року неможливо встановити порушення земельного законодавства.

Відповідно до позовної заяви даний позов був пред`явлений прокурором в інтересах держави в особі територіальної громади села Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області. Як зазначив прокурор, територіальній громаді села Крюківщина не було відомо про порушення земельного законодавства при наданні у власність ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 3222484001:01:023:5050.

Про наявність порушення законних інтересів прокурору стало відомо у черні 2016 року з інформації Державної інспекції сільського господарства у Київській області від 24.06.2016 № 021-1-09/1645.

Заперечуючи проти позову, представник ОСОБА_1 зазначав, що прокурору було відомо про порушення прав раніше, оскільки у листі Державної інспекції сільського господарства у Київській області від 24.06.2016 № 021-1-09/1645 наявне посилання на те, що перевірка проводилася інспекцією на підставі листа прокуратури Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області від 24 лютого 2016 року №3512 вих-16. Факт звернення прокуратури до Державної інспекції сільського господарства у Київській області із листом не свідчить про обізнаність про порушення земельного законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 23.09.2014 року.

Відтак, колегія суддів вважає безпідставними висновки суду про те, що при пред`явленні даного позову прокурором було пропущено позовну давність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 квітня 2020 року у справі №372/1684/14-ц було висловлено правову позицію, що землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням норм земельного та водного законодавства слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про повернення земельної ділянки можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Враховуючи викладене, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2020 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади села Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про визнання незаконними рішень та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь Київської обласної прокуратури з Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та з ОСОБА_1 підлягає стягненню з кожного 1921 грн. судового збору за подання позовної заяви, 960,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги за подання апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення позовної заяви, 2881,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, а всього з кожного по 5763,00 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити.

Скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2020 року та ухвалити нове судове рішення.

Задовольнити позов Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади села Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про визнання незаконними рішень та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння .

Визнати незаконним та скасувати рішення Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №5/8 від 23.09.2014 Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою та передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,0463 га, з кадастровим номером 3222484001:01:023:5050, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області.

Витребувати на користь держави в особі територіальної громади села Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області з чужого незаконного володіння у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0463 га, з кадастровим номером 3222484001:01:023:5050, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області.

Стягнути з Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на користь Київської обласної прокуратури 1921 грн. судового збору за подання позовної заяви, 960,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги за подання апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення позовної заяви, 2881,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, а всього 5763,00 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської обласної прокуратури 1921 грн. судового збору за подання позовної заяви, 960,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги за подання апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення позовної заяви, 2881,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, а всього 5763,00 грн. судового збору.

Дані про учасників справи.

Київська обласна прокуратура, місцезнаходження: 01601, м. Київ, бульв. Л.Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996,

Крюківщинська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, місцезнаходження: 08136, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, вул. Балукова, 10, код ЄДРПОУ 04358566,

ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 травня 2021 року.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Оніщук М.І.

Крижанівська Г.В.