Постанова

від 13.05.2021 по справі 907/358/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2021 р. Справа №907/358/20

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Матущака О.І.

суддів: Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

за участю представників учасників у справі:

прокурорВанчак А.Л.; відповідач-2:Деяк В.Ю. (адвокат); відповідач-2:Бучко Б.Л. (голова правління); відповідач-1:Баняс В.Ю. (діє в порядку самопредставництва)

розглянувши апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури, м. Ужгород №15-525-20 від 05.01.2021

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2020 (суддя Ремецькі О.Ф., повне рішення - 17.12.2020)

у справі №907/358/20

за позовом Ужгородської місцевої прокуратури, м.Ужгород

в інтересах держави

до відповідачів: 1) Ужгодської міської ради, м.Ужгород

2) Громадської організації Закарпатське обласне товариство «Романі Чгіб» (ромська мова), м.Ужгород.

про скасування рішення Ужгородської міської ради про безоплатну передачу та витребування нерухомого майна у власність територіальної громади

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з вимогою про скасування рішення Ужгородської міської ради про безоплатну передачу та витребування нерухомого майна у власність територіальної громади.

Обґрунтовуючи порушення інтересів держави в позовній заяві прокурор послався на незаконне відчуження об`єкта комунальної власності, що призвело до бюджетних втрат.

Позивач зазначає, що Ужгородська міська рада, якій належать правомочності щодо володіння, користування та розпорядження спірним об`єктом комунальної власності діяла всупереч інтересам територіальної громади, не у спосіб та не в межах повноважень, визначених законом. Волевиявлення територіальної громади міста Ужгорода як власника нерухомого майна на безоплатну передачу могло мати місце тільки за умови неухильного дотримання вимог законодавства Ужгородською міською радою при прийнятті спірного рішення, натомість прийняття оспорюваного рішення усупереч вимогам законодавства не може свідчити про наявність волі власника майна (територіальної громади) на вибуття з комунальної власності приміщення.

Крім того, додатковим підтвердженням порушення процедури передачі майна за твердженням прокурора є рішення постійної комісії, згідно якого комісією рекомендовано відмовити у задоволенні клопотання щодо передачі спірного майна у власність. За висновком комісії рекомендовано заявнику взяти приміщення в оренду з подальшим правом викупу після проведення невід`ємних поліпшень в порядку процедури, передбаченої Законом України Про приватизацію державного і комунального майна .

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2020 у позові відмовлено. Рішення суду мотивоване відсутністю підстав для витребування майна в порядку ч.3 ст. 388 Цивільного кодексу України, оскільки спірне майно передане відповідачу -2 з суспільно важливою метою та у визначений законом спосіб.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників процесу.

Прокурором подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. У своїй апеляційній скарзі скаржник покликається на такі обставини.

- Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

- Відчуження майна комунальної власності здійснюється власниками або уповноваженими ними органами відповідно до закону, в інтересах територіальної громади з урахуванням його економічної доцільності та ефективності, що вирішується на пленарних засіданнях сільських, селищних, міських рад з урахуванням пропозицій щодо порядку та умов відчуження такого майна, підготовлених виконавчими органами відповідних рад.

- Законодавством не передбачено такий спосіб відчуження комунального майна як безоплатна передача. Законом передбачено відчуження комунального майна (майна з особливим правовим режимом) лише шляхом його приватизації, оскільки лише приватизація буде відповідати економічним інтересам територіальної громади.

- Здійснення Ужгородською міською радою розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади.

- Суспільна мета була досягнута шляхом передачі спірного майна у безоплатне користування, а тому досягнення суспільної мети при передачі у власність такого приміщення не було.

- Згідно позиції Верховного Суду у справі №916/2130/15 від 23.01.2019 встановлено, оскільки міська рада вийшла за межі своїх визначених законом повноважень, зокрема розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, що не може бути оцінено як вираження волі територіальної громади, вказане свідчить про наявність підстав для витребування майна на підставі статті 388 Цивільного кодексу України , оскільки спірні нежилі приміщення вибули із володіння територіальної громади поза її волею.

Відповідачем-1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої заперечення обґрунтовує тим, що покликання апелянта на позицію Верховного Суду у відповідних справах є безпідставними, оскільки правовідносини не є тотожними. Зокрема, у наведених справах встановлено вихід міської ради за межі повноважень на підставі недійсних правочинів.

Відповідачем-2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав викладених у ньому. Крім цього, просить закрити апеляційне провадження на підставі ст.264 ГПК України, оскільки у заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури відсутні повноваження на підписання апеляційної скарги.

Прокуратурою подано заперечення щодо вказаного клопотання, в яких просить відмовити у його задоволенні, з огляду на те, що прокурором дотримано вимоги Закону щодо представництва інтересів держави в суді. При цьому, зазначає, що право на підписання апеляційної скарги заступнику керівника обласної прокуратури надано Законом, а тому додаткових підтверджень повноважень не потребує.

В судому засіданні представник відповідача-2 підтримав подане клопотання, прокурор заперечив щодо його задоволення.

Розглянувши вказане клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, зокрема, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Як підтверджується матеріалами справи, апеляційна скарга підписана заступником керівника Закарпатської обласної прокуратури - Ломакіною - Невідомою Оксаною Андріївною, яка згідно відомостей з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань уповноважена на вчинення дій від імені прокуратури без будь-яких обмежень.

При цьому вказаний факт був встановлений при відкритті апеляційного провадження у цій справі.

За викладених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволення вищезазначеного клопотання.

Інших клопотань в порядку ст. 207 ГПК України не надходило.

Фактичні обставини справи.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, на підставі договору позички від 24.10.2008 Закарпатському обласному товариству ромів ОСОБА_1 (ромська мова) передано у безоплатне користування нежитлове приміщення площею 140,9 кв.м за адресою: м.Ужгород, вул. Оноківська, 16.

Рішенням від 11.10.2018 №1275 Закарпатському обласному товариству ромів ОСОБА_1 (ромська мова) передано в оперативне управління вказаний об`єкт.

09.04.2019 Закарпатське обласне товариство ромів Романі Чгіб (ромська мова) звернулося з клопотанням щодо передачі у власність вказаних нежитлових приміщень.

На зборах Громадської організації Закарпатське обласне товариство «Романі Чгіб» (ромська мова), затверджених протоколом №3 від 17.11.2003, та згідно із наказом вказаної ГО від 17.09.2004 № 34 прийнято рішення Про створення навчально - виробничого центру Ніка . Засновником Центру є Громадська організація Закарпатське обласне товариство Романі Чгіб (ромська мова).

Місцезнаходження навчально-виробничого центру вулиця Оноківська,16, місто Ужгород, Закарпатська область, 88000, Україна (пункт 1.3 Статуту).

Головним завданням Центру є забезпечення права громадян України на професійну (професійно-технічну) освіту відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей з метою задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітниках (пункт1.4 Статуту).

Рішенням XLI сесії VII скликання Ужгородської міської ради (відповідач -1) №1754 від 14.11.2019 безоплатно передано у власність Закарпатському обласному товариству ромів «Романі Чгіб» (відповідач -2) майно комунальної власності площею 140,9 кв.м. за адресою: м.Ужгород, вул. Оноківська,1 б; уповноважено міського голову на укладення від імені територіальної громади міста Ужгород в особі Ужгородської міської ради договору дарування зазначених приміщень.

Згідно протоколу №41 пленарного засідання чергової XLI сесії Ужгородської міської ради VII скликання від 14.11.2019 за результатами голосування рішення Про безоплатну передачу майна комунальної власності було прийнято більшістю голосів депутатів, з них: за 25, проти, 0 утримались 2, не голосували 5.

Як підтверджується матеріалами справи, 28.01.2020 між територіальною громадою м. Ужгород в особі Ужгородської міської ради, в особі міського голови Андрієва Б.Е., та ГО «Закарпатське обласне товариство ромів «Романі Чгіб (ромська мова)» укладено договір дарування.

Згідно п.п.1,2,3 вказаного договору передбачено, що дарувальник безоплатно передає у власність (дарує), а обдарований приймає у власність вбудоване приміщення загальною площею 140,9 кв.м., розташоване за адресою: Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Оноківська, будинок 16.

Нерухоме майно належить Ужгородській міській раді на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (серія САА №910142), виданого 11.06.2004 виконавчим комітетом Ужгородської міської ради на підставі розпорядження глави міської управи від 30.05.1994 №229, зареєстрованого 14.06.2004 Комунальним підприємством Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації .

Сторони оцінюють предмет договору в сумі 229773,00 грн.

Обґрунтовуючи порушення інтересів держави в позовній заяві прокурор послався на Враховуючи те, що на думку прокурора, Ужгородська міська рада, якій належать правомочності щодо володіння, користування та розпорядження спірним об`єктом комунальної власності, діяла всупереч інтересам територіальної громади, не у спосіб та не в межах повноважень, визначених законом, прокурор звернувся з позовом до суду про скасування вищезазначеного рішення Ужгородської міської ради про безоплатну передачу комунального майна та витребування спірних приміщень від ГО Закарпатське обласне товариство ромів ОСОБА_1 (ромська мова) на користь територіальної громади м.Ужгород.

Оцінка суду.

За приписами п.3 ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч.4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Ця стаття визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва (вказаної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

З огляду на викладене та враховуючи те, що предметом позову є комунальне майно, відчужене відповідачу-2 самим позивачем - Ужгородською міською радою шляхом дарування, представництво прокурором позивача у цій справі для здійснення представництва інтересів держави в суді є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.5 ст.16, ч.5 ст.60 Закону України Про місцеве самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Відповідно до статті 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом. Відтак, територіальна громада, як власник об`єктів права комунальної власності, делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Так, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Згідно п.22 ст.1, ч.5 ст.3 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна приватизація державного або комунального майна) - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.

Приватизація (відчуження) майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону.

Приписами ст.13 вищевказаного Закону передбачені способи приватизації державного або комунального майна, а саме: 1) продажу об`єктів права державної або комунальної власності на аукціоні, у тому числі: аукціоні з умовами; аукціоні без умов; аукціоні за методом покрокового зниження стартової ціни та подальшого подання цінових пропозицій; аукціоні із зниженням стартової ціни; аукціоні за методом вивчення цінових пропозицій; 2) викупу об`єктів приватизації.

Окрім цього, вищевказаний Закон передбачає порядок та умови здійснення приватизації об`єктів комунального майна.

Водночас, нормами зазначеного Закону не передбачено приватизацію (відчуження) комунального майна щляхом безоплатної передачі у власність юридичної особи, зокрема, на підставі договору дарування.

За приписами ст. 21 ЦК України , ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

За викладених обставин, судом апеляційної інстанції встановлено, що спірне рішення міської ради прийняте всупереч Закону України Про приватизацію державного та комунального майна , а отже таке рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Покликання суду першої інстанції на досягнення суспільної мети є безпідставними, оскільки вищезгаданий Закон не містить виключень щодо приватизації об`єктів комунального майна для відповідних категорій юридичних осіб.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що спірне майно з 2008 року перебувало у безоплатному користуванні відповідача-2, а отже суспільна мета щодо створення належних умов для захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини, забезпечення рівних можливостей для її участі в освітньому процесі, була досягнута і без незаконної передачі у власність комунального майна.

Щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно ч.1 ст. 388 ЦК України , якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1 ) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, важливою умовою звернення за віндикаційним позовом (стаття 388 ЦК України ) є відсутність між позивачем і відповідачем зобов`язально-правових відносин.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом цієї норми закріплена у ст. 204 ЦК України презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, мають безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

З огляду на вищевикладене, межі позовних вимог та наявність дійсного договору дарування на момент подання позову до суду, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині витребування майна є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Щодо покликань скаржника на позицію Верховного Суду у справі №916/2130/15 щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки міська рада вийшла за межі своїх визначених законом повноважень, зокрема, розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, то вказана справа стосується правовідносин, у яких було визнано недійсними договори, на підставі яких було передано майно.

Відповідно до ст. 277 ГПК України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції здійснив неправильне тлумачення норм цивільного законодавства.

А тому, рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, 50% сплаченого судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 4 161 грн. необхідно стягнути з відповідачів на користь апелянта.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 277, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури, м. Ужгород задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2020 у справі №907/358/20 скасувати частково. Прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Ужгородської міської ради №1754 від 14.11.2019 Про безоплатну передачу майна комунальної власності .

Визнати незаконним та скасувати рішенням Ужгородської міської ради №1754 від 14.11.2019 Про безоплатну передачу майна комунальної власності , згідно якого передано у власність Закарпатському обласному товариству ромів Романі Чгіб майно комунальної власності площею 140,9 кв.м. за адресою: м.Ужгород, вул. Оноківська, 1 б.

В решта рішення суду першої інстанції залишити без змін.

3. Стягнути з Громадської організації Закарпатське обласне товариство Романі Чгіб (88000 м. Ужгород, вул. Дарвіна, 19 код ЄДРПОУ 26324875) на користь Закарпатської обласної прокуратури (88000 м. Ужгород, вул. Коцюбинського,2-а, код ЄДРПОУ 02909967) судовий збір у розмірі 2080, 50 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Стягнути з Ужгородської міської ради (88000 м. Ужгород, пл. Поштова,3, код ЄДРПОУ 33868924) на користь Закарпатської обласної прокуратури (88000 м. Ужгород, вул. Коцюбинського,2-а, код ЄДРПОУ 02909967) судовий збір у розмірі 2080, 50 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Господарському суду Закарпатської області видати накази на виконання постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо або через Західний апеляційний господарський суд до Верховного Суду (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови підписано 25.05.2021.

Головуючий (суддя-доповідач) О.І. Матущак

Судді Т.Б. Бонк

Г.Г. Якімець