Постанова

від 25.05.2021 по справі 920/149/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2021 р. Справа № 920/149/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача - не з`явилися

відповідача - не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на ухвалу Господарського суду Сумської області від 26.11.2020 (повний текст складено 27.11.2020)

у справі №920/149/20 (суддя - Яковенко В.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Теплогарант"

про стягнення заборгованості у розмірі 3272187,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до Комунального підприємства "Теплогарант" про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу у загальному розмірі 3272187,36 грн, з яких: 1521623,69 грн - пеня, 480473,20 грн - 3% річних та 1270090,47 грн - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 16.06.2020 у справі №920/149/20 позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Теплогарант" на користь позивача 380405,92 грн пені, 480473,20 грн 3% річних та 1270090,47 грн інфляційних втрат, в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 рішення Господарського суду Сумської області від 16.06.2020 у справі №920/149/20 скасовано частково та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Теплогарант" на користь позивача 480473,20 грн 3% річних, 1270090,47 грн інфляційних втрат та 760811,85 грн пені, в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

10.11.2020 до суду першої інстанції від Комунального підприємства "Теплогарант" надійшла заява про відстрочення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 у справі №920/149/20 терміном на один рік до 01.10.2021 включно.

Заява мотивована тим, що підприємство перебуває у скрутному матеріальному становищі. Зокрема, за перше півріччя 2020 року чистий фінансовий збиток підприємства становить 123000,00 грн, а за аналогічний період попереднього року сума збитків становила 2069000,00 грн. Також відповідач зазначив, що має дебіторську заборгованість, поточну кредиторську заборгованість та заборгованість за розрахунками з оплати праці. Окрім цього, відповідач вказував на те, що на стадії примусового виконання перебуває 213 виконавчих проваджень, відкритих за судовими наказами про стягнення на користь Комунального підприємства "Теплогарант" заборгованості на загальну суму близько трьох мільйонів гривень.

18.11.2020 на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 у справі №920/149/20 Господарським судом Сумської області видано відповідні накази.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Сумської області від 26.11.2020 у справі №920/149/20 заяву Комунального підприємства "Теплогарант" про відстрочення виконання постанови задоволено частково та відстрочено виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 до 01.04.2021.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено приписи процесуального права.

Позивач зазначає, що за змістом ст. 331 ГПК України посилання відповідача на незадовільний фінансовий стан, а також на наявність заборгованості споживачів та збитковість підприємства не може вважатися тією виключною обставиною, яка може слугувати підставою для відстрочення виконання рішення, оскільки стаття 129-1 Конституції України передбачає, що обов`язковість виконання судових рішень не залежить від наявності чи відсутності коштів у боржника. При цьому, відповідачем не було надано суду доказів загрози банкрутства Комунального підприємства "Теплогарант", відсутності коштів на банківських рахунках та відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Також Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вказує на те, що відстрочення виконання рішення суперечить практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою надмірна тривалість виконання остаточного рішення суперечить вимогам пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

18.11.2020 позивач також звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Сумської області від 16.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 у справі №920/149/20. У зв`язку з цим матеріали справи було надіслано до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 18.02.2021 закрито провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Сумської області від 16.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 у справі №920/149/20.

Матеріали справи разом з апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 26.11.2020 надійшли до Північного апеляційного господарського суду лише 14.04.2021.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 апеляційну скаргу у справі №920/149/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 апеляційну скаргу у справі №920/149/20 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків десять днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 позивачу поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали суду, відкрито апеляційне провадження у справі №920/149/20, призначено її до розгляду на 25.05.2021, а також встановлено Комунальному підприємству "Теплогарант" строк для подання відзиву на апеляційну скаргу п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали.

Комунальне підприємство "Теплогарант" у встановлений процесуальний строк не скористалося правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

У призначене засідання суду 25.05.2021 представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Доказів поважності причин відсутності представників учасників справи суду не надано.

Також у матеріалах справи відсутні і докази про те, що представники сторін були позбавлені можливості через будь-які перешкоди, у тому числі спричинені карантинними обмеженнями, бути присутніми у судовому засіданні.

Апеляційний суд зазначає, що згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Разом з цим, як було зазначено вище, позивач та відповідач належним чином повідомлені про розгляд справи та, у свою чергу, не повідомили суд про причини неявки у судове засідання уповноважених представників. Отже, неявка у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною 3 статті 331 ГПК України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена (ч. ч. 4, 5 та 7 ст. 331 ГПК України).

Як зазначено місцевим господарським судом в оскаржуваній ухвалі, відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при чому, такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Апеляційний суд також звертає увагу на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та 03.09.2020 у справі №905/30/16.

Так, касаційним судом зазначено, що питання про відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

У постанові від 03.09.2020 у справі №905/30/16 Верховний Суд також зазначив, що оскільки питання щодо відстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду, який у свою чергу навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про відстрочення виконання рішення на 6 місяців, відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції задовольняючи відповідну заяву допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, або "справедливого балансу" між сторонами, що може бути підставою для скасування рішень.

Апеляційний суд вказує на те, що звертаючись до місцевого господарського суду з заявою про відстрочення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 у справі №920/149/20 терміном на один рік, Комунальне підприємство "Теплогарант" вказувало на те, що підприємство перебуває у скрутному матеріальному становищі. За перше півріччя 2020 року чистий фінансовий збиток підприємства становить 123000,00 грн, а за аналогічний період попереднього року сума збитків становила 2069000,00 грн. Також відповідач зазначав, що на стадії примусового виконання перебуває 213 виконавчих проваджень, відкритих за судовими наказами про стягнення на користь Комунального підприємства "Теплогарант" заборгованості на загальну суму близько трьох мільйонів гривень. Додатково відповідач також наголошував на тому, що надання послуг теплопостачання споживачам має сезонний характер, регулярні розрахунки споживачів за теплову енергію відбуваються у опалювальному періоді, початок якого припадає на жовтень. Таким чином відстрочення виконання постанови до 01.10.2021 надасть відповідачу реальну можливість виконати рішення суду.

На підтвердження наведених доводів щодо перебування підприємства у скрутному матеріальному становищі, відповідачем надано баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 30.06.2020 та звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2020 року.

Судом першої інстанції оцінено наведені доводи заявника, а також прийнято до уваги і подані позивачем заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення суду. Таким чином, апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки місцевого господарського суду, що, зважаючи на встановлені факти та обставини, наявність доказів підтвердження існування обставин, які ускладнюють виконання рішення суду відповідачем, з урахуванням балансу майнових інтересів як боржника, так і стягувача, враховуючи фінансовий стан відповідача, з метою недопущення погіршення економічної ситуації підприємства та зупинки його діяльності, заява про відстрочення виконання судового рішення підлягає частковому задоволенню з наданням такої відстрочки до 01.04.2021.

У поданій апеляційній скарзі позивач зазначає, за змістом ст. 331 ГПК України посилання відповідача на незадовільний фінансовий стан, а також на наявність заборгованості споживачів та збитковість підприємства не може вважатися тією виключною обставиною, що може слугувати підставою для відстрочення виконання рішення, оскільки стаття 129-1 Конституції України передбачає, що обов`язковість виконання судових рішень не залежить від наявності чи відсутності коштів у боржника. При цьому, відповідачем не було надано суду доказів загрози банкрутства Комунального підприємства "Теплогарант", відсутності коштів на банківських рахунках та відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Проте, колегія суддів вказує на те, що наведені доводи позивача не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки надання відстрочки виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. У даному випадку судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі наведено відповідні підстави в обґрунтування свого висновку про відстрочення виконання постанови на шість місяців, і в даному випадку не вбачається, що суд використав свої повноваження з порушенням вимог чинного законодавства або з недотриманням балансу інтересів сторін. При цьому, як було зазначено, питання щодо відстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду.

Також позивач вказує на те, що відстрочення виконання рішення суперечить практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою надмірна тривалість виконання остаточного рішення суперечить вимогам пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте, колегія суддів зазначає, що наведені твердження заявника спростовуються практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України" (заява №6962/02) на державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції.

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява №60858/00).

З огляду на зазначене, наведені доводи Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не спростовують обставин щодо правомірного застосування судом ст. 331 ГПК України, а тому відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування ухвали Господарського суду Сумської області від 26.11.2020 у справі №920/149/20.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання.

Разом з цим, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскільки ухвала суду першої інстанції щодо відстрочки виконання рішення до зазначеного переліку не відноситься, дана постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 26.11.2020 у справі №920/149/20 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складено 25.05.2021.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В.Андрієнко