Постанова

від 25.05.2021 по справі 904/6181/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2021 року м.Дніпро Справа № 904/6181/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів : Коваль Л.А., Кузнецова В.О.

секретар судового засідання Кандиба Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 (суддя Колісник І.І.)

у справі №904/6181/19

за позовом Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради, м.Бахмут, Донецька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Арк Україна", м. Дніпро

про стягнення 284 916,99 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Арк Україна" 284 916,99 грн, з яких: 282995,99 грн - штрафні санкції (7% штрафу - 280 699,86 грн, 0,1% пені - 2 296,13 грн) 1921,00 грн - судовий збір за подання позову у справі № 904/1296/19.

Позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю № 147 від 26.12.2018 в частині своєчасної поставки товару - Мобільного офісу для надання соціальних, адміністративних та інших публічних послуг.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Арк Україна" на користь Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради штрафні санкції у сумі 142 646,06 грн, судовий збір у сумі 4 244,94 грн. У решті позову відмовлено.

Управлінням праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради подано апеляційну скаргу на рішення, згідно якої просить частково скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 у справі №904/9181/19 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Арк Україна" про стягнення 284 916,99 грн. задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції винесено без повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Стверджує, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що позивач є виконавчим органом Бахмутської міської ради - юридичною особою публічного права, неприбутковою організацією, яка утримується за рахунок коштів місцевого бюджету та має діяти лише в межах наданих їй повноважень.

Наголошує, що відповідач знав, що аукціон відбувся 13.12.2018 року і за результатами автоматичної оцінки (аукціону) системою було визначено, що найбільш економічно вигідну пропозицію було подано саме відповідачем, якого члени тендерного комітету позивача визнали переможцем та прийняли рішення про намір укласти договір з переможцем, а тому висновок суду першої інстанції про добросовісність відповідача у виконанні зобов`язань за спірним договором підлягає сумніву.

Скаржник вказує на те, що Технічні вимоги були відкориговані у затвердженій сторонами новій редакції Додатку № 2 до Договору за 10 днів до виконання відповідачем зобов`язань за ним, оскільки позивачу було вже відомо, що договір не буде виконаний вчасно.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.03.2021 апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 у справі №904/6181/19 залишено без руху та надано скаржнику строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору у сумі 6 410,63 грн. та докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення.

На виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 01.03.2021 у справі №904/6181/19 апелянтом до матеріалів справи надано належні докази сплати судового збору у сумі 6 410,63 грн. та докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 у справі №904/6181/19.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2021 призначено судове засідання по справі №904/6181/19 на 20.05.2021р. о 14 год. 30 хв.

Від Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.05.2021 вирішено судове засідання у справі, призначене на 20.05.2021 на 14:30 год. провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon" ( https://vkz.court.gov.ua/ ).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью Арк Україна" також подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 у справі №904/9181/19, згідно якої останнє просить скасувати вказане рішення та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.01.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Арк Україна" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 у справі №904/9181/19 залишено без руху. Надано скаржнику 10-тиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору у сумі 3 209,54 грн. та докази надіслання апеляційної скарги на адресу іншого учасника справи.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані."

За приписами ч. 5, 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 14.02.2018 у справі № 910/33054/15 зазначив, що сторони самостійно повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У постанові 25.07.2018 у справі № 313/1028/15-ц (провадження № 61-21452 св 18) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.05.2019 у справі № 0870/8014/12 (провадження № К/9901/6938/19) вказав на те, що з метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Станом на 20.05.2021 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью Арк Україна" не було усунено недоліки апеляційної скарги.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи (т. 1 а.с. 110), інтереси ТОВ "Нью Арк Україна" представляє адвокат Непара Маріетта Віталіївна на підставі Договору про надання правової допомоги за вих. № 517-г/2020 від 22.01.2020р.

Згідно розділу 1 Договору Адвокат бере на себе зобов`язання представляти інтереси Клієнта в Господарському судів Дніпропетровської області, в Центральному апеляційному господарському суді, зокрема у справі № 904/6181/19 за позовом Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Арк Україна" про стягнення 284 916,99 грн.

За умовами розділу 2 Договору клієнт надає адвокату всі повноваження, що передбачені ст.ст. 42, 46 ГПК України та інших статей ГПК України, які передбачають прав позивача, відповідача, в тому числі, для підпису і подання претензій, позовних заяв, клопотань, скарг, апеляційних скарг, пояснень, заяв, інших процесуальних документів та участі у розгляді справ у суді.

При здійсненні своїх професійних обов`язків адвокат зобов`язаний неухильно додержувати вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів клієнта і не має права використовувати свої повноваження на шкоду клієнта.

В матеріалах справи також наявна посвідчена копія Ордеру Серія ДП №02/012 від 22.01.2020р. (т. 1 а.с. 109), з якого вбачається, що адвокат Непара Маріетта Віталіївна має право надавати ТОВ "Нью Арк Україна" правову допомогу, в тому числі в Центральному апеляційному господарському суді.

За приписами ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно ч. 1-4 ст. 61 Господарського процесуального кодексу України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначаються Цивільним кодексом України, а представництва за ордером - законодавством про адвокатуру. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю або ордером має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як встановлено ч. 2 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

За приписами ч. 3 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 затверджено Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції .

Згідно п. 2 Положення ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншими законами України.

А відповідно до п. 5 Положення ордер встановленої форми є обов`язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

За приписами п. 2 та 4 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку.

Колегія суддів наголошує, що матеріали справи не містять письмової заяви ТОВ "Нью Арк Україна" про обмеження чи припинення представництва даним адвокатом.

При цьому, необхідно зауважити, що допущені ТОВ "Нью Арк Україна" недоліки при поданні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 у справі №904/9181/19 полягають у не поданні до апеляційного суду доказів сплати судового збору та доказів надіслання апеляційної скарги на адресу іншого учасника справи, тобто є явно очевидними, з огляду на зміст положень п. 2 та 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України.

Так, за приписами п. 2 та 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору та докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Адвокат Непара М.В., будучи кваліфікованим та досвідченим фахівцем у галузі права, не могла бути необізнаною з вимогами процесуального законодавства, а саме п. 2 та 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України щодо необхідності долучення до апеляційної скарги доказів сплати судового збору у розмірі, визначеному Законом України Про судовий збір та доказів надсилання копії скарги іншій стороні у справі, та, відповідно надаючи правову допомогу ТОВ "Нью Арк Україна", повинна була роз`яснити наслідки подання апеляційної скарги без дотримання вказаних вимог та не усунення недоліків у встановлений судом строк.

В свою чергу, скаржник, будучи повідомленим про залишення ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.01.2021 апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Арк Україна" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 у справі №904/9181/19 без руху, протягом тривалого часу (більше 5 місяців) не проявляв розумної обачності щодо необхідності усунення недоліків апеляційної скарги, не цікавився станом апеляційного провадження та перебігом розгляду справи в апеляційному порядку, чим фактично виявив втрату інтересу до поданої ним апеляційної скарги.

Таким чином, процесуальна бездіяльність апелянта (відповідача) не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Арк Україна" підлягає поверненню заявнику.

Судове засідання 20.05.2021 року проводилось в режимі відеоконференцзв`язку за участю представника апелянта (позивача). Відповідач, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання уповноваженого представника не направив.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи наявні докази повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника відповідача.

Представник апелянта у судовому засіданні 20.05.2021 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення в оскаржуваній частині скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника апелянта, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Управлінням праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью Арк Україна" (далі - відповідач, продавець) укладено договір по закупівлю № 147 від 26.12.2018 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов`язується передати у власність покупця за кодом СPV за ДК 021:2015-34140000-0 великовантажні мототранспортні засоби ( створення Мобільного офісу для надання соціальних, адміністративних та інших публічних послуг ) (далі - транспортний засіб), а покупець зобов`язується прийняти й оплатити вартість транспортного засобу, визначеного у специфікації (Додаток № 1), що додається до цього договору і є його невід`ємною частиною, на умовах, викладених у цьому договорі.

Продавець зобов`язується передати у власність покупця транспортний засіб протягом трьох місяців з моменту виконання покупцем пункту 4.1 договору (пункт 1.2 договору).

За умовами пункту 3.1 договору ціни на транспортний засіб встановлюються в національній валюті України. Розрахунки за транспортний засіб здійснюються в безготівковій формі, за рахунок бюджетних коштів.

Загальна вартість цього договору становить 4 009 998,00 грн з ПДВ, у тому числі за рахунок коштів державного бюджету - 4 000 000,00 грн з ПДВ, за рахунок коштів міського бюджету - 9998,00 грн з ПДВ (пункт 3.3 договору).

Згідно з пунктом 4.1 договору, враховуючи складний характер предмета закупівлі та тривалий цикл його виробництва, розрахунки проводяться шляхом здійснення покупцем попередньої оплати. Покупець здійснює попередню оплату у розмірі 100% від ціни договору на строк протягом трьох місяців, що не суперечить підпункту 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 23.04.2014 Про здійснення попередньої оплати товарів робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти , із внесеними змінами, на підставі рахунка-фактури, виставленого продавцем, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті.

У разі незабезпечення поставки транспортного засобу відповідно до умов, зазначених у пункті 1.2 цього договору продавець повертає попередню оплату на розрахунковий рахунок покупця в повному обсязі протягом 5-ти днів (пункт 4.2 договору).

За змістом пункту 4.3 договору днем отримання транспортного засобу вважається день підписання сторонами накладної та акта приймання-передачі транспортного засобу.

Строк поставки транспортного засобу - згідно з пунктом 1.2 договору. Місце поставки транспортного засобу: 84511, Україна, Донецька область, м. Бахмут, вул. Б. Горбатова, буд. 57 (пункти 5.1, 5.2 договору).

Відповідно до пункту 5.3 договору продавець зобов`язаний за 7 днів до дати поставки транспортного засобу сповістити покупця про дату та час надходження транспортного засобу в погоджений пункт призначення, а також надати інформацію про вантажоперевізника та іншу інформацію, що необхідна покупцю для прийняття транспортного засобу.

Доставка транспортного засобу на адресу покупця (місце призначення) здійснюється продавцем та за рахунок продавця (пункт 5.4 договору).

Згідно з пунктом 5.5 договору витрати на доставку транспортного засобу до місця визначеного покупцем, сплата митних тарифів, сплата податків, зборів, обов`язкових платежів, усіх необхідних свідоцтв, дозволів, сертифікатів, гарантійних листів та будь-які інші витрати, пов`язані з постачанням транспортного засобу, що сплачуються або повинні бути сплачені продавцем, здійснюються власними силами продавця та виключно за його рахунок. Всіма технічними засобами та матеріалами, що необхідні для транспортування транспортного засобу, продавець забезпечує себе самостійно.

Отримання транспортного засобу покупцем підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін у місці поставки транспортного засобу акта приймання-передачі транспортного засобу або накладної на транспортний засіб, які підтверджують кількість та вартість транспортного засобу на момент його приймання-передачі та відповідність транспортного засобу вимогам, визначеним пунктом 2 цього договору (пункт 5.7 договору).

Відповідно до пункту 5.9 договору датою поставки транспортного засобу та моментом отримання покупцем транспортного засобу від продавця вважається дата підписання сторонами акта приймання-передачі транспортного засобу або накладної на транспортний засіб у місці поставки транспортного засобу.

Право власності та ризики на транспортний засіб переходять від продавця до покупця з моменту його поставки, після підписання сторонами акта приймання-передачі транспортного засобу або накладної на транспортний засіб згідно з умовами договору (пункт 5.12 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення відбитками печаток сторін і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (пункт 11.1 договору).

Специфікацією до договору (Додаток № 1) сторони погодили поставку позивачу наступного товару: Код ДК 021-2015 34140000-0 Великовантажні мототранспортні засоби Створення Мобільного офісу для надання соціальних, адміністративних та інших публічних послуг у кількості 1 одиниця, ціна за одиницю без ПДВ - 3 341 665,00 грн, ПДВ - 668 333,00 грн, загальна вартість з ПДВ - 4 009 998,00 грн (т. 1 а.с. 19).

Додатком № 2 до договору сторони погодили Технічні вимоги товару (а.с. 20 - 28).

27.12.2018 здійснено попередню оплату у сумі 4 000 000,00 грн за рахунок бюджетних коштів та 9 998,00 грн - за рахунок міських коштів (т. 1 а.с. 37).

Додатковою угодою № 1 від 18.03.2019 до договору сторони погодили нову редакцію Додатку № 2 - Технічні вимоги товару (т. 1 а.с. 29 - 36).

На виконання умов договору відповідач поставив відповідачу транспортний засіб, що підтверджується актом приймання-передачі від 23.10.2019 (т. 1 а.с. 48).

Відповідно до претензій № 2265 від 09.09.2019, № 04/02 від 07.10.2019 позивач вимагав сплатити штрафні санкції за порушення відповідачем строків поставки Мобільного офісу (т. 1 а.с. 39 - 46).

У відповідь на претензію відповідач зазначив, що його вина у затримці поставки товару відсутня та пропонував позивачу в порядку врегулювання спору збільшити термін гарантійного обслуговування транспортного засобу (т. 1 а.с. 47).

Посилаючись на порушення строків поставки Мобільного офісу, позивач заявив до стягнення штрафні санкції у сумі 282 995,99 грн. та судовий збір у сумі 1 921,00 грн. у справі № 904/1296/19, що і є причиною спору.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що приймаючи до уваги строк попередньої оплати товару - 27.12.2018, граничний строк поставки товару за договором - 28.03.2019, перебіг шестимісячного строку нарахування пені починається з 29.03.2019 та закінчується 29.09.2019. За результатом здійсненого судом перерахунку пені за період з 29.03.2019 по 29.09.2019 пеня буде становити 745 859,63 грн (4009998х186х0,1%/100% = 745859,63), однак з урахуванням меж позовних вимог, задоволенню підлягає пеня у розмірі, заявленому позивачем

Водночас, враховуючи добросовісність відповідача у виконанні зобов`язань за спірним договором та відсутність доказів на підтвердження понесених позивачем збитків від отримання товару з простроченням строку, суд зменшив стягувану пеню до 142646,06 грн (140349,93 + 2296,13 = 142646,06).

Апелянт оскаржує рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 у справі №904/6181/19 лише в частині зменшення пені на 50%.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з виконанням/невиконанням відповідачем прийнятого на себе зобов`язання за договором в частині дотримання строків поставки товару.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання на підставі господарських договорів є господарсько-договірними зобов`язаннями; при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (абзац другий ч. 4 ст.179 ГК України): господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст.179 ГК України).

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Аналогічні приписи закріплені ч.ч. 1, 2 ст. 180 ГК України, а саме, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Положеннями ст. 655 ЦК України закріплено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до пунктів 1.2, 4.1 договору відповідач повинен передати позивачу товар протягом трьох місяців з моменту отримання від позивача попередньої оплати у розмірі 100%.

Враховуючи, що 100% оплати було здійснено позивачем 27.12.2018, товар мав бути поставлений відповідачем не пізніше 28.03.2019, оскільки за статтею 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Фактично Мобільний офіс поставлений відповідачем 23.10.2019.

Отже, поставка товару здійснена з порушенням узгоджених строків поставки.

Нормами статті 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За змістом частини першої та другої статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як передбачено ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись з позовом про стягнення неустойки, позивач повинен довести наявність правових підстав для притягнення боржника до такого виду цивільно-правової відповідальності (висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 21.05.2019 року у справі № 908/1473/18).

Враховуючи прострочення відповідачем поставки товару, позивач має право нараховувати відповідачу пеню та вимагати її сплати.

Заявлені позивачем до стягнення штрафні санкції становлять 282 995,99 грн, з яких: 280699,86 грн - штраф у розмірі 7% від вартості товару, 2 296,13 грн - пеня у розмірі 0,1% за період з 27.03.2019 по 23.10.2019 (т. 1 а.с. 10).

Наявний в матеріалах справи розрахунок позивача щодо пені, з яким погодився суд першої інстанції, був перевірений колегією суддів на предмет правильності та обгрунтованості розрахунків, арифметичних та методологічних помилок чи невідповідностей умовам договору та приписам законодавства України, виявлено не було.

Разом з тим, апелянт вважає безпідставною відмову суду першої інстанції в частині стягнення пені у сумі 140 349,93 грн. та зазначає, що рішення в цій частині прийняте без повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Стосовно даних тверджень колегія суддів зауважує наступне.

За правилами пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частин 2-4 статті 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

За приписами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України, встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18).

Правова позиція Верховного Суду «щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій» (пункт 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки, судом першої інстанції, зокрема, було враховано ступінь виконання зобов`язання (ТОВ "Нью Арк Україна" поставив товар, що підтверджується актом приймання-передачі від 23.10.2019р. та відсутність збитків у Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов`язання (доказів зворотного матеріали справи не містять).

Поряд з цим, апеляційний суд звертає увагу на тому, що затримка виконання зобов`язання виникла не з вини відповідача, а з причин неналежного виконання зобов`язання контрагентом - ПрАТ Запорізький автомобілебудівний завод , який обгрунтовував прострочення складністю замовлення, тривалим оформленням замовлення та виготовленням іноземною компанією, складністю отримання дозвільної документації, що викликало додаткове коригування конструкції мобільної надбудови, що свідчить про відсутність в діях відповідача умисних дій (заздалегідь передбачуваних), а також поведінка винної особи - відповідача свідчить про вчинення дій необхідних для виконання зобов`язання, зокрема, задовго до укладення договору з позивачем та отримання від нього попередньої оплати (27.12.2018), а саме 13.12.2018 ТОВ "Нью Арк Україна" за рахунок власних коштів уклало договір із ПрАТ ЗАЗ на поставку автомобілів спеціального призначення для виконання функцій мобільного офісу на базі автомобільного шасі з кабіною.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про те, що відповідач знав, що аукціон відбувся 13.12.2018 року і за результатами автоматичної оцінки (аукціону) системою було визначено, що найбільш економічно вигідну пропозицію було подано саме ТОВ "Нью Арк Україна", якого члени тендерного комітету позивача визнали переможцем та прийняли рішення про намір укласти договір з переможцем, а тому висновок суду першої інстанції про добросовісність відповідача у виконанні зобов`язань за спірним договором підлягає сумніву, з огляду на те, що фактично договірні відносини між сторонами виникли 26.12.2018р. на підставі договору про закупівлю № 147.

В свою чергу, доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що позивач є виконавчим органом Бахмутської міської ради - юридичною особою публічного права, неприбутковою організацією, яка утримується за рахунок коштів місцевого бюджету та має діяти лише в межах наданих їй повноважень, апеляційним судом відхиляються, оскільки стягнення пені є правом кредитора, яке реалізується ним на власний розсуд і позивач самостійно вирішує питання щодо стягнення з боржника пені, визначення її розміру тощо.

Варто наголосити, що згідно з частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Одним із його елементів є справедливість.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

За частинами першою - третьою статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, з огляду на добросовісність поведінки відповідача, що виразилася у вжитті всіх залежних від нього заходів для виконання зобов`язання та врешті його фактичного виконання, хоч із простроченням, надмірний розмір заявленої до стягнення пені, а також відсутність у позивача збитків через несвоєчасну поставку товару відповідачем та майновий стан останнього - фінансова звітність якого, свідчить про суттєве зменшення грошових активів у порівнянні з початком 2019 року (т. 1 а.с. 128-129), колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність обгрунтованих підстав для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню, на 50%.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, а відтак апеляційний суд не вбачає підстав для скасування або зміни рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 у справі №904/6181/19.

Так як у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 у справі №904/6181/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 у справі №904/6181/19 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за Управлінням праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25.05.2021р.

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя Л.А. Коваль