Рішення

від 17.05.2021 по справі 752/11823/17

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/11823/17

Провадження № 2/752/231/21

РІШЕННЯ

Іменем України

17.05.2021 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Шевчук М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 4 сезони , Товариства з обмеженою відповідальністю Обслуговуюча контора , Товариство з обмеженою відповідальністю УМК про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

в червні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 4 сезони , Товариства з обмеженою відповідальністю Обслуговуюча контора , Товариство з обмеженою відповідальністю УМК , в якому просив суд стягнути із відповідачів на користь позивача на відшкодування матеріальної шкоди суму в розмірі 89644,00 грн., та на відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , в якій проживає його син ОСОБА_2 . До 16.05.2016 року обслуговування зазначеного будинку здійснювало ТОВ Обслуговуюча контора , а з травня 2016 року - ОСББ 4 сезони . У лютому-квітні 2016 року відбулось замокання підлоги у квартирі позивача та в квартирі НОМЕР_3 . 16.02.2016 р., 14.04.2016 р. та 12.05.2016 року комісія ТОВ Обслуговуюча контора складала акти замокання квартири НОМЕР_3 , однак, не вживала дієвих заходів щодо встановлення дійсних причин замокання. Позивач вказує, що в травні 2016 року відбулось масштабне замокання підлоги та стін у його квартирі, яке було виявлено 21.05.2016 року сином позивача. 23.05.2016 року син позивача звернувся до ОСББ 4 сезони щодо проведення огляду та відшукання місць протікання. 23.05.2016 року було проведено огляд та складено акт, однак, причини замокання встановлено не було. 24.05.2016 року було проведено комісійне обстеження квартири НОМЕР_2 та складено акт, відповідно до якого було зафіксовані ділянки замокання та встановлено наявність протікання труби холодного водопостачання в ділянці від центрального стояка до точки входу у ванну кімнату. 24.05.2016 року після проведення демонтажу керамічної плитки та бетонної стяжки у ванній кімнаті була виявлена точка протікання в місці проведення трубопроводу холодного водопостачання в квартиру позивача від загальної будинкової мережі до точки введення. Тобто протікання сталось в полу до точки роздачі послуг з холодного водопостачання у квартирі НОМЕР_2 . В результаті обстеження було зроблено висновок, що причиною протікання стало неякісне опресування пластикової труби в точці переходу між трубами діаметром 25*3,5 та 18*2,0 мм, роботи виявлені із браком та відхиленням від норм ДБН. Крім того, було виявлено, що роботи з гідроізоляції підлоги санітарного вузла виконані з грубим порушенням норм і правил у будівництві. Позивач вказує, що внаслідок наведеного відбулось протікання в його квартирі, що спричинило необхідність проведення ремонтних робіт. З огляду на протиправні дії ОСББ 4 сезони та ТОВ Обслуговуюча контора позивачу було завдано майнову (матеріальну) шкоду, останнім, було проведено будівельні роботи на загальну суму 79644,00 грн., а відтак відповідачі мають відшкодувати позивачу завдану шкоду. Крім того, позивачу були завдані моральні страждання. Так, внаслідок замокання квартири через протікання труби в зоні відповідальності відповідачів, невжиття ними своєчасних заходів для усунення виявлених порушень, позивач зазнав чимало переживань та страждань, які ним оцінені в сумі 10000,00 грн. З огляду на викладене, та те, що відповідачі в добровільному порядку відмовляються відшкодувати завдану позивач шкоду, а тому останній вимушений звернутись до суду із даним позовом.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14.06.2017 року ОСОБА_3 , у справі було відкрито провадження.

В жовтні 2017 року до суду від представника відповідача ТОВ УМК надійшли пояснення на позов, відповідно до яких сторона позивача просить в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що після купівлі-продажу квартири, 10.03.2015 року позивачем було надано товариству розписка, в якій він підтвердив, що немає претензій до ТОВ УМК , в тому числі і матеріального характеру. 06.12.2012 року відповідачем було здійснено передачу житлового комплексу експлуатуючій організації ТОВ Обслуговуючи контора . Позивач не звертався до товариства у встановлений договором строк для усунення недоліків. Крім того, позивачем було проведено в квартирі ремонтні роботи в тому числі було встановлено підігрів підлоги. Так, актом від 16.02.2016 року було зафіксовано, що причиною залиття квартирі НОМЕР_3 та в квартирі НОМЕР_1 є залиття невеликої кількості води на підлогу квартирі НОМЕР_2 , та це залиття відбулось через неякісний монтаж чи неправильну експлуатацію системи підігріву підлоги або несанкціоноване втручання мешканців квартири НОМЕР_2 у систему підігріву підлоги. Сторона відповідача вважає, що вини товариства у завданні збитків позивачу немає, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.

В жовтні 2017 року до суду від представника відповідача ОСББ 4 сезони надійшли заперечення на позов, відповідно до яких сторона позивача просить в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що причиною залиття і квартир № НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , № НОМЕР_2 було несанкціоноване втручання мешканців квартири НОМЕР_2 в систему підігріву підлоги або неякісний монтаж чи неправильна експлуатація системи підігріву підлоги. Крім того, посилання позивача про нібито затікання квартири 21.05.2016 року є безпідставними, оскільки, жодних заяв до ОСББ у період із 16.05.2016 р. по 23.05.2016 р. не надходило. ОСОБА_4 квартири НОМЕР_2 звернувся до ОСББ із заявою про надання копій документів та створення комісії з обстеження причин протікання на 23.05.2016 р. Сторона відповідача вказує, що позивач приховав факт неодноразового залиття квартир № НОМЕР_3 та № НОМЕР_1 , повідомивши ОСББ неправдиву інформацію щодо наявного протікання лише в його квартирі після спливу більше трьох місяців з дати першого залиття, використавши ОСББ для створення уявлення про інші причини залиття його квартири та сусідніх квартир та відсутності його вини. Пошкодження у квартирах № НОМЕР_3 , № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , завдані залиттям, - мають єдину причину - аварії внутрішньо квартирних мереж позивача, а відтак вина ОСББ відсутня, що виключає можливість задоволення позовних вимог.

В зв`язку з відстороненням судді ОСОБА_3 , на підставі розпорядження керівника апарату суду № 883 від 15.05.2018 року, справу було повторно автоматично розподілено та визначено головуючого суддю Ладиченка С.В.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 18.05.2018 року ОСОБА_5 , справу було прийнято до провадження та призначено розгляд в порядку загального позовного провадження.

В зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_5 , на підставі розпорядження керівника апарату суду № 2097 від 05.09.2018 року, справу було повторно автоматично розподілено та визначено головуючого суддю Новака А.В.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 07.09.2018 року ОСОБА_3 , справу було прийнято до провадження та призначено розгляд в порядку загального позовного провадження.

19.10.2018 року до суду від представника відповідача ОСББ 4 сезони надійшов відзив на позов, відповідно до якого сторона відповідача просила в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що вини об`єднання у заподіянні шкоди позивачу немає, докази неправомірності дій відповідача та причинно-наслідковий зв`язок відсутні, а відтак вимоги позивача є безпідставними.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.10.2018 року, у справі було закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В зв`язку із відстороненням судді ОСОБА_3 , на підставі розпорядження керівника апарату суду № 141 від 17.01.2019 року, справу було повторно автоматично розподілено та визначено головуючого суддю Чередніченко Н.П.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з викладених в позові підстав.

Представник відповідача ОСББ 4 сезони в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити, посилаючись на підстави, які викладені в письмовому відзиві на позов.

Представник відповідача ТОВ Обслуговуюча контора в судове засідання не з`явився. Судом про розгляд справи повідомлявся належним чином. З будь-якими клопотаннями до суду не звертався.

Відповідач ТОВ УМК явку свого представника не забезпечив. Про розгляд справи повідомлявся належним чином. В матеріалах справи містяться письмові пояснення на позов.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наведеної явки сторін.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права.

Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Отже зміст положень зазначених норм цивільного та цивільного процесуального права свідчить про те, що підставою для судового захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності від 27.05.2015 р.

До 16.05.2016 року обслуговування зазначеного будинку здійснювало ТОВ Обслуговуюча контора , а з 16.05.2016 року - ОСББ 4 сезони .

Позивач вказує, що в період із лютого по квітень 2016 року в його квартирі відбувались затікання, однак, доказів звернення позивача до компетентних органів із відповідними заявами, до позову долучено не було.

Разом з тим, 23.05.2016 року мешканець зазначеної квартири ОСОБА_2 звернувся до ОСББ 4 сезони із заявою, в якій просив надати копії документів та призначити робочу комісію з обстеження причин протікання на 23.05.2016 року, посилаючись на те, що в період із вересня 2015 р. по травень 2016 р. в квартирі АДРЕСА_1 відбувались періодичні протікання.

Відповідно до акту огляду стану труб гарячого та холодного водопостачання квартири АДРЕСА_1 від 23.05.2016 р., працівники ОСББ 4 сезони виявили сліди замокання стін по всій квартирі, явні сліди намокання підлоги по всій площі. Виходячи із результатів огляду, були зроблені висновки про порушення цілісності труби холоного водопостачання на ділянці від центрального стояка до точки підключення опресовочого устройства в ванній кімнаті.

Відповідно до акту обстеження місця локалізації протікання системи холодного водопостачання в квартирі НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 , було встановлено, що в резульатіт попереднього обстеження квартири, проведеного 23.05.2016 року були виявлені намокання стін та підлоги. 24.05.2016 року після проведення демонтажу керамічної плитки та бетонної стяжки була виявлена точка протікання в місці підведення трубопроводу холодного водопостачання в квартир від загальнобудинкової мережі. В результаті обстеження було зроблено висновок, що причиною протікання стало неякісне опресування пластикової труби KAN-Therm Push точці переходу між трубами діаметром 25*3,5 та 18*2,0 мм, роботи виконані із браком і відхиленням від норм ДБН.

Крім того, 24.05.2016 року ОСББ 4 сезони було складено акт із уточненнями, який було доповнено даними щодо звернення до ОСББ мешканця квартири НОМЕР_2 ОСОБА_2 щодо затоплення квартири.

Позивачем було здійснено ремонт квартири, та вартість ремонту склала суму в розмірі 79644,00 грн., що підтверджується договором підряду № 24-08/16 від 24.08.2016 р., локальним кошторисом та актом приймання-передачі робіт.

23.05.2017 року позивач звернувся до ОСББ 4 сезони із заявою претензією про відшкодування завданих збитків.

30.05.2017 року позивачу була надана відповідь ОСББ 4 сезони , відповідно до якої об`єднання повідомило позивача про відсутність жодного відношення до заподіяння збитків, та відсутність підстав для проведення будь-яких робіт за рахунок ОСББ.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія акту про залиття та завданих збитків у квартирах НОМЕР_3 та НОМЕР_1 в буднику АДРЕСА_1 від 16.02.2016 року, відповідно до якого комісією ТОВ Обслуговуюча контора було встановлено, що 16.02.2016 року були зафіксовані пошкодження внаслідок залиття зазначених квартир, та вказано, що причиною залиття, аварії що призвела до пошкодження та збитків ймовірно відбулось через неякісний монтаж чи неправильну експлуатацію системи підігріву підлоги або несанкціоноване втручання мешканців квартири НОМЕР_2 у систему підігріву підлоги, а тому відповідальність за заподіяну шкоду власникам квартири НОМЕР_3 та квартири НОМЕР_1 несуть власники квартири НОМЕР_2 .

Також актом огляду на предмет затікання квартир НОМЕР_3 та НОМЕР_1 від 14.04.2016 року було встановлено, що в зазначених квартирах наявні мокрі плями, та по попереднім даним затікання відбувається при злитті води в унітазі в квартирі НОМЕР_2 .

Відповідно до копії акту огляду на предмет затікання в квартирі НОМЕР_3 від 12.05.2016 року, були виявлені чергові затікання на стелі в квартирі НОМЕР_3 , які виникають із лютого 2016 року.

Відповідно до висновку експерта ОСОБА_6 № 12 від 20.11.2019 року, виготовленого на замовлення ТОВ УМК , визначити точну технічну причину аварії у вигляду витоку води в квартирі АДРЕСА_1 , що відбулось в травні 2016 року після проведених ремонтних робіт в 2017 році по заміні можливих місць протікання на дату дослідження не представляється можливим, визначити, які пошкодження виникли внаслідок залиття та сума майнової шкоди також не представилось можливим.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи КНДІСЕ № 5996/20-43 від 18.02.2021 року, встановити конкретну причину залиття, а саме розташування точки витоку в квартирі НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_1 , яке відбулось в травні 2016 року, а також чи є причинно-наслідковий зв`язок між витоком води в квартирі НОМЕР_4 та залиттям квартири НОМЕР_2 за вказаною адресою, згідно даних візуального обстеження не вбачається можливим, в зв`язку з відсутністю пошкоджень інженерних систем, не забезпеченням до всіх трубопроводів інженерних систем, проведеням ремонту в квартирі НОМЕР_2 , а також відсутністю методики, яка дозволяє встановити час залиття на підставі даних обстежень.

З матеріалів справи вбачається, що в квартирі позивача із лютого 2016 року періодично були наявні затікання, однак, актів, в яких були б належним чином зафіксовані дати та факти такого залиття із зазначенням причин залиття по кожному факту окремо, стороною позивача суду надано не було.

Натомість позивачем на підтвердження своїх позовних вимог суду було надано копії: акту огляду стану труб гарячого та холодного водопостачання від 23.05.2016 року, акт обстеження місця локалізації протікання системи холодного водопостачання від 24.05.2016 року, та акт від 24.05.2016 року (із уточненнями), які не містять всіх необхідних даних, зокрема, дату залиття.

Позивач вказує, що внаслідок залиття його квартири з вини відповідачів йому було завдано матеріальну шкоду, а тому з огляду на відсутністю добровільного відшкодування завданих збитків він вимушений звернутись до суду із даним позовом.

Сторона відповідачів заперечуючи проти задоволенні позовних вимог вказує на відсутність доказів винуватості відповідачів у спричиненні шкоди позивачу, а відтак вимоги є безпідставними.

Перевіряючи обґрунтованість, доведеність позовних вимог, а також заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту для даних правовідносин визначені Цивільним Кодексом України.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

За нормами статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до положень статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частина друга статті 1166 ЦК встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, тобто особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.

Як роз`яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною четвертою статті 319 ЦК України власність зобов`язує. Статтею 322 ЦК України також передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Судом встановлено, що до 16.05.2016 року обслуговування будинку, в якому знаходиться квартира позивача здійснювало ТОВ Обслуговуюча контора , а з 16.05.2016 року - ОСББ 4 сезони .

Відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76 у разі аварії і залиття квартир складається відповідний акт. Додатком 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій встановлено форму згаданого акта. Тобто факт залиття квартири та його наслідків фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення, водопостачання та водовідведення та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Зазначається присутність зацікавлених осіб як від потерпілої, так і від винної сторін. В акті повинно бути відображено: дата складання акта; прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника, наймача, орендаря, квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім`я, по батькові власника, наймача, орендаря квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість; висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття. Акт має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та особами з боку винної не впливає на його чинність: у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи (прізвище ім`я по батькові) підписувати складений акт відмовилися з тих чи інших причин.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій визначено, що з актом про залиття повинні бути ознайомлені мешканці відповідних квартир, шляхом його підписання. Окрім цього, в актах повинна бути вказана причина залиття, як того вимагає Додаток 4 до п. 2.3.6 зазначених Правил: чітко зазначити причини, а саме несанкціоноване втручання мешканців кв.№___ у роботу системи (заміна радіаторів, трубопроводів, вентилів, рушникосушарок тощо), незадовільне технічне обслуговування систем, передчасний вихід з ладу радіаторів опалення, трубопроводів, вентилів, гнучких підводок та ін. .

Перевіривши надані стороною позивача акти, суд вважає за необхідне вказати на те, що, останні, зазначеним вимогами не відповідають.

Так, не можливо встановити точні дати, коли відбувались події залиття квартири позивача, обставини та причини залиття, не зафіксовані місця заливу, і, як наслідок, не можливо встановити дійсних винуватців вказаних подій.

Крім того, не знайшли свого належного підтвердження обставини того, що причиною протікань в квартирі позивача стало неякісне опресування пластикових труб, оскільки, на думку суду, саме лише зазначення про це в актах огляду, які оформлені із порушенням встановлених вимог та правил, за відсутності інших доказів, не є достатнім та таким, що поза розумним сумнівом доводять дійсну причину залиття квартири позивача.

Слід відмітити, що в матеріалах справи наявні докази, які свідчать про залиття квартири позивача, однак, відсутні докази того, що залиття та замокання квартири позивача відбулось саме з вини відповідачів і що саме вони мають нести відповідальність за завдані позивачу збитки.

Окремо варто відзначити те, що факти залиття квартири позивача повинні підтверджуватися належними засобами доказування, зокрема, як вже зазначалось, актом аварії та/чи залиття квартири, оформленими у відповідності до вимог закону, тощо, що в даній справі стороною позивача дотримано не було.

Також в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи сторони позивача, зокрема, про наявність причинно-наслідкового зв`язку між залиттям (замоканнями) його квартири та неправомірними діями (бездіяльністю) відповідачів.

Зі змісту ст. 81 ЦПК України випливає, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування лежить не на суду, а на сторонах.

Стандарт доказування, тобто ступінь доведеності обставин справи сторонами є питанням досить складним для Суду, яке він вирішує у кожній справі окремо. Загальне правило, сформульоване у рішенні по справі Ireland v. the United Kingdom (5310/71, § 161, 18 January 1978) наступним чином: оцінюючи докази Суд застосовуватиме стандарт доказування поза розумним сумнівом , але додає, що такий доказ може слідувати з співіснування достатньо сильних, чітких та узгоджених припущень або інших схожих неспростованих презумпцій факту. В цьому контексті поведінка Сторін при отриманні доказу також приймається до уваги.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Суд ще раз, наголошує на тому, що за змістом вищезазначеної ст. 1166 ЦК для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Суд відмічає, що інші наведені позивачем доводи в обґрунтування позовної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди не спростовують наведених висновків суду.

Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування майнової шкоди задоволенню не підлягають.

В частині позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоди визначені статтею 1167 ЦК України.

Так, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3)в інших випадках, встановлених законом.

Як передбачено статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Враховуючи роз`яснення п. 3, п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року зі змінами Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , - під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому, слід виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, норми права дають підстави вважати, що під моральною шкодою фізичної особи слід розуміти наявність такого негативного емоційного сприйняття особою вчинених стосовно неї протиправних дій, що досягло певного психологічного стану фізичних чи душевних страждань (відчуття неспокою, хвилювання, образи, дискомфорту тощо).

З`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в часині відшкодування моральної шкоди, оскільки, жодними належними та допустимими доказами завдання позивачу такої шкоди не доведено, та відсутні докази того, що йому було завдано душевних та психологічних страждань після подій, що стали причинами залиття (замокання) квартири.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалися позивач та відповідачі, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В порядку ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі слід залишити за позивачем по фактично понесеним.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 133, 141, 259, 268 267, 265, 270, 353, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 4 сезони , Товариства з обмеженою відповідальністю Обслуговуюча контора , Товариство з обмеженою відповідальністю УМК про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - відмовити.

Судові витрати слід залишити за позивачем по фактично понесеним.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий Н.П. Чередніченко