Рішення

від 13.05.2021 по справі 128/2384/19

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/2384/19

РІШЕННЯ

Іменем України

13.05.2021 м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Васильєвої Т.Ю.,

секретарі Кострюкова Л.В., Кобенда Ю.О.

за участі: представника позивача адвоката Парпальос В.В., представника відповідача адвоката Андрощука О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ Агро-Поділля і К , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом вона є співвласником земельної ділянки загальною площею 2, 0782 га, яка розташована на території Сосонської сільської ради Вінницького району Вінницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0520687000:04:001:0044. В 2019 році позивачу стало відомо, що існує договір оренди землі, укладений нібито між нею та відповідачем ТОВ Агро-Поділля і К , відповідно до якого відповідач має право на користування її земельною ділянкою строком до 2022 року. Позивач зазначає, що такого договору не підписувала, її волевиявлення на укладення даного правочину не було, та відповідач, зареєструвавши вказаний договір оренди землі, грубо порушив права власності позивача на земельну ділянку, а саме право володіння, користування та розпорядження її земельною ділянкою. Вважає, що відповідач використовує її земельну ділянку на підставі завідомо підроблених документів.

За вказаних обставин позивач просила суд визнати недійсним договір оренди землі, укладений 18.08.2015 між нею ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ Агро-Поділля і К , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 15.09.2015 за № 11171985 (а.с. 2 - 3 т. 1).

Ухвалою суду від 06.09.2019 відкрито провадження та призначено підготовче засідання у справі, при відкритті провадження судом було витребувано докази по справі, а саме витребувано з Вінницької районної державної адміністрації та ТОВ Агро-Поділля і К оригінали договору оренди землі, укладеного 18.08.2015 між ТОВ Агро-Поділля і К та ОСОБА_1 (а.с. 18 т. 1).

Представник відповідача, адвокат Андрощук О.І. на підставі ст. 178 ЦПК України, надав суду відзив на позовну заяву, згідно якого просив відмовити позивачу у задоволенні її позовних вимог. Зазначає, що відповідач з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, категорично не погоджується, оскільки позивач власноручно підписала оскаржуваний договір. Також вказує, що позивач своїми діями неодноразово підтверджувала чинність укладеного з відповідачем договору оренди землі, про що свідчать фактична передача земельної ділянки відповідачу за Актом прийому-передачі об`єкта оренди, який також підписаний відповідачем, щорічне отримання позивачем орендної плати за договором протягом 2015-2019 років; відсутність жодного звернення позивача з вимогою про повернення їй земельної ділянки; підписання позивачем укладеної з відповідачем Додаткової угоди від 03.07.2018 до Договору оренди землі. Зазначає, що відповідач ТОВ Агро-Поділля і К відкрито користується земельною ділянкою, яка належить позивачу та її сестрі ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності в рівних частках, на підставі укладених з кожним із співвласників договорів оренди землі, що зареєстровані у встановленому законом порядку, виплачуючи орендну плату за користування землею. Вказує, що позивач не зверталась до відповідача про надання їй копії оспорюваного договору чи про надання їй можливості хоча б оглянути примірник такого договору (а.с. 32 - 35 т. 1).

Представником позивача, адвокатом Парпальос В.В., на підставі ст. 179 ЦПК України, подано відповідь на відзив, згідно якої вона вказує, що позивач не знала про наявність оспорюваного договору оренди та дізналась про нього під час підготовки документів, коли вирішила повідомити відповідача про небажання продовжувати договір оренди землі, укладений її батьком. Зазначає, що відповідачем до відзиву були додані видаткові касові ордери за 2018 та 2019 роки, однак в них не вказано за що і на підставі чого виплачувалась орендна плата, тому такі документи не підтверджують отримання саме орендної плати. Крім того, у видаткових касових ордерах за 2018 рік вказана дата видачі коштів 16.10.2019, хоча відзив з додатками датований 01.10.2019, тому вважає, що дані ордери викликають сумніви щодо їхньої дійсності. Представник позивача вказує, що позивач є власником 1/2 частки земельної ділянки, однак у договорі відповідач фактично ділить земельну ділянку без відома власників, та в оспорюваному правочині неправильно вказано по-батькові позивача, що в сукупності підтверджує, що позивач не підписувала оспорюваний договір, а обставини, на які посилається відповідач, не підтверджені належними доказами (а.с. 82 - 84 т. 1).

Ухвалою суду від 30.10.2019 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, обґрунтоване необхідністю вирішення заявленого клопотання про призначення почеркознавчої експертизи (а.с. 96 т. 1). За результатом виконання даної ухвали представником позивача надано документи з підписами позивача як зразки вільних та умовно-вільних підписів позивача (а.с. 105 - 119 т. 1).

Ухвалою суду від 11.12.2019 призначено проведення у справі судової почеркознавчої експертизи, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи (а.с. 131 - 133 т. 1).

Ухвалою суду від 02.03.2020 в зв`язку з виконанням ухвали про призначення судової експертизи та поверненням матеріалів справи провадження у справі поновлено, призначено підготовче засідання (а.с. 155 т. 1).

Ухвалою суду від 24.06.2020 провадження у справі зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 145/2047/16-ц (а.с. 7 - 8 т. 2).

Ухвалою суду від 10.09.2020 провадження у справі поновлено, призначено підготовче засідання (а.с. 11 т. 2).

Відповідно до заяви про збільшення позовних вимог, що подана до завершення підготовчого провадження, позивач змінила заявлені нею позовні вимоги, зазначивши правове обґрунтування позовних вимог та правову позицію Великої Палати Верховного Суду, та оскільки позивач не укладала з відповідачем оспорюваного договору оренди землі, а відповідач користується даною земельною ділянкою без належного на те права, просила суд прийняти до розгляду наступні позовні вимоги: визнати недійсним договір оренди землі, укладений 18.08.2015 між нею та відповідачем, про що вчинено відповідний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; зобов`язати відповідача ТОВ Агро-Поділля і К усунути перешкоди у користуванні належним їй майном шляхом повернення їй земельної ділянки, кадастровий номер 0520687000:04:001:0044; скасувати державну реєстрацію речового права на нерухоме майно запис від 15.09.2015 за № 11171985 (а.с. 24 - 27, 36 - 39 т. 2).

Представник відповідача, заперечуючи проти прийняття до розгляду нових позовних вимог, просив залучити до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а саме ОСОБА_2 , співвласника земельної ділянки, щодо права оренди якої укладено оспорюваний договір, зазначаючи, що земельна ділянка, яку за зміненими позовними вимогами просить повернути позивач, належить їй не повністю, а в розмірі 1/2 ідеальної частки, частки в натурі (на місцевості) співвласників не виділені (а.с. 20 - 21, 47 - 50 т. 2).

Ухвалою суду від 11.11.2020 прийнято змінені позовні вимоги позивача до розгляду та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 (а.с. 60 - 61 т. 2).

Ухвалою суду від 05.03.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні (а.с. 141 т. 2).

В судовому засіданні представник позивача прийняті до розгляду змінені позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити в повному обсязі, суду пояснила, що позивач є власником 1/2 ідеальної частки земельної ділянки в порядку спадкування після смерті батька та жодних договорів з відповідачем вона особисто не укладала. Позивач знала, що існує договір оренди, укладений відповідачем з її батьком, і вважала, що він продовжується, тому й отримувала орендну плату за землю. Оскільки договір між нею та відповідачем вона не підсувала, отже волевиявлення на його укладення в неї було відсутнє, договір є неукладеним, що згідно позиції Верховного суду є підставою для усунення перешкод в користуванні її власністю. Частка позивачки в праві спільної часткової власності в натурі не виділена, інша частка в праві спільної власності на земельну ділянку також перебуває в оренді відповідача, який обробляє та використовує всю земельну ділянку, але вважає, що це не є перешкодою для виконання вимоги про повернення їй земельної ділянки. Та оскільки вимоги щодо усунення перешкод в користуванні власністю не пов`язані з позбавленням володіння земельною ділянкою, строки позовної давності до таких вимог не застосовуються. Щодо обставин підписання позивачем додаткової угоди до оспорюваного договору оренди землі, можливо, вона була підписана не читаючи, оскільки про її існування позивач дізналася лише під час розгляду справи. А до показань свідка, яка вказала на підписання позивачем оспорюваного договору оренди землі, просила поставитися критично, так як свідок надавала суперечливі покази, які не відповідають іншим доказам.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав викладені письмово аргументи, в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі, оскільки з врахуванням правової позиції Верховного суду в разі не підписання оспорюваного договору, такий спосіб захисту права, який обрано позивачем, а саме визнання правочину недійсним, є неналежним. Щодо вимоги про усунення перешкод у користуванні майном шляхом повернення позивачу земельної ділянки зазначив, що негаторний позов може бути поданим лише щодо індивідуально визначеного майна, а позивач на даний час володіє ідеальною часткою у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, її частка в спільному майні в натурі не визначена. Тобто відповідачем на даний час обробляється вся земельна ділянка, оскільки інший співвласник земельної ділянки, ОСОБА_2 уклала з ним відповідний договір оренди землі, який ніким не оспорюється та вважається укладеним. Тому підстави для повернення одноосібно позивачу всієї земельної ділянки відсутні, а повернути їй ідеальну частку в праві спільної часткової власності неможливо з огляду на відсутність визначення відповідних меж такої частки в натурі (на місцевості). Оскільки правові підстави для задоволення перших двох позовних вимог відсутні, відсутні підстави для задоволення третьої позовної вимоги про скасування державної реєстрації речового права, яка є похідною від перших позовних вимог. Тому оскільки позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту своїх прав та інтересів, підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні. Крім цього, вважає, що своїми діями позивачка підтвердила наявність волевиявлення на укладення оспорюваного правочину, що також було підтверджено показами свідка ОСОБА_3 в судовому засіданні.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що вона особисто займалася укладенням договорів оренди землі між власниками земельних ділянок та відповідачем, оскільки на той час працювала бухгалтером ТОВ АгроПоділля і К , вона від руки заносила відомості в договір та надавала для підпису власникам земельних ділянок. Оскільки в той час укладалося багато договорів, в них могли бути описки через неуважність, але вона впевнена, що договір підписувала особисто позивачка. Про наявність попереднього договору з батьком позивачки їй не відомо, пам`ятає, що позивачка тоді цікавилася в неї як підписати договір оренди землі з відповідачем також її сестрі. Всіма подальшими діями щодо реєстрації договорів оренди землі займалася також вона та подавала документи на реєстрацію як новий договір оренди з кожним із власників земельних ділянок.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 не виявила бажання взяти участі в розгляді справи по суті, про що повідомила в підготовчому засіданні.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Так, судом встановлено наступні фактичні обставини справи.

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.04.2015, зареєстрованого в реєстрі за № 545, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками земельної ділянки, площею 2, 0782 га, кадастровий номер 0520687000:04:001:0044, розташованої на території Сосонської сільської ради Вінницького району Вінницької області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлому ОСОБА_4 , по 1/2 частці кожна (а.с. 6, 64 т. 1).

З копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19.07.2019, встановлено, що 15.09.2015 державним реєстратором Москалюк Л.М. зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі, б/н від 18.08.2015, Додаткова угода до договору оренди землі, б/н від 03.07.2018, щодо 1/2 частини земельної ділянки кадастровий номер 0520687000:04:001:0044, де орендодавцем є позивач ОСОБА_1 , орендарем є відповідач ТОВ Агро-Поділля і К , на строк 7 років, встановлено розмір орендної плати за користування 1/2 частиною земельної ділянки, 15.09.2015 також зареєстровано право оренди земельної ділянки щодо іншої 1/2 частини земельної ділянки строком дії до 31.12.2021 на підставі договору оренди землі б/н від 14.09.2015, де орендодавцем є третя особа по справі ОСОБА_2 , орендарем є відповідач ТОВ Агро-Поділля і К (а.с. 7 - 9 т. 1).

На виконання вимог ухвали про витребування доказів Вінницькою РДА надано засвідчену копію Договору оренди землі від 18.08.2015, між ОСОБА_1 та відповідачем щодо передання в оренду земельної ділянки, загальною площею 2, 0782 га, кадастровий номер 0520687000:04:001:0044, копію Акту прийому-передачі об`єкта оренди та копію Додаткової угоди від 18.08.2015, якою виправлено описки, внесено виправлення щодо орендодавця, яким зазначено ОСОБА_1 , та зазначено нові відомості щодо керівника та реквізитів орендаря (а.с. 29 - 31 т. 1).

Відповідачем до відзиву на позов також надано копію договору оренди землі, акту прийому-передачі об`єкта оренди землі та Додаткової угоди до договору оренди землі (а.с. 38 - 40 т. 1), а також оригінал договору оренди землі, укладеного 18.08.2015 між ТОВ Агро-Поділля і К та ОСОБА_1 (а.с. 61 т. 1), оригінал акту прийому-передачі об`єкта оренди землі (а.с. 62 т. 1), оригінал Додаткової угоди до договору оренди землі № б/н від 18.08.2015, від 03.07.2018 (а.с. 68 т. 1).

В наданому суду відповідачем Договорі оренди землі б/н від 18.08.2015 зазначено, що ОСОБА_1 передала в оренду ТОВ Агро-Поділля і К в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1, 0391 га, кадастровий номер 0520687000:04:001:0044, на строк 7 років. В подальшому було складено акт прийому-передачі об`єкта оренди за договором оренди землі від 18.08.2015 та 03.07.2018 сторонами було підписано Додаткову угоду до договору оренди землі № б/н від 18.08.2015.

Правовстановлюючим документом орендодавця ОСОБА_1 на об`єкт оренди в оспорюваному договорі оренди землі вказано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 30.04.2015.

Оспорюваний Договір оренди землі та Додаткова угода є зареєстрованими та внесеними до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про що свідчить відповідна копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 25.10.2018, зокрема 15.09.2015 зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 24424167 від 15.09.2015, орендодавець ОСОБА_1 , орендар ТОВ Агро-Поділля і К , опис об`єкта речового права: 1/2 частина земельної ділянки площею 1, 6927 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 50 - 51 т. 1).

З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.04.2015 вбачається, що 30.04.2015 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/2 частку земельної ділянки кадастровий номер 0520687000:04:001:0044, загальною площею 2, 0782 га, що перебуває у спільній частковій власності, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.04.2015 (а.с. 41 - 42, 63 т. 1).

З наданої відповідачем копії Договору оренди землі б/н від 31.08.2015 вбачається, що ОСОБА_2 передала в оренду ТОВ Агро-Поділля і К в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Сосонської сільської ради Вінницького району Вінницької області, за межами населеного пункту,кадастровий номер 0520687000:04:001:0044, на строк 7 років до 31.12.2021 (а.с. 51а - 52 т. 1).

З копій видаткових касових ордерів від 16.10.2018 та від 31.08.2019, ОСОБА_1 отримувала від ТОВ Агро-Поділля і К орендну плату за земельний пай за 2018 та 2019 роки (а.с. 53 - 55 т. 1).

Відповідно до висновку експертів від 24.02.2020 за результатами проведення судово-технічної та почеркознавчої експертизи № 104/105/20-21: 1. Підпис в договорі оренди землі, укладеному між ТОВ Агро-Поділля і К та ОСОБА_1 , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 15.09.2015 за №11171985, в графі Реквізити підпис Орендодавця, що міститься зі звороту а.с. 61 даної цивільної справи, - виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів. 2. Підпис в Додатковій угоді від 03.07.2018 до Договору оренди землі від 18.08.2015 в графі Орендодавець , що міститься на а.с. 68 даної цивільної справи - виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів. 3. Підпис в договорі оренди землі, укладеному між ТОВ Агро-Поділля і К та ОСОБА_1 , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 15.09.2015 за №11171985, в графі Реквізити підпис Орендодавця, що міститься зі звороту а.с. 61 даної цивільної справи, - виконаний не самою ОСОБА_1 , а іншою особою. 4. Підпис в Додатковій угоді від 03.07.2018 до Договору оренди землі від 18.08.2015 в графі Орендодавець , що міститься на а.с. 68 даної цивільної справи, - виконаний самою ОСОБА_1 (а.с. 147 - 153 т. 1).

02.06.2020 представник відповідача подав до суду заяву про застосування позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1 , сплив строку якої є підставою для відмови в задоволенні позову. Зокрема вказав, що відповідно до довідки, виданої ТОВ Агро-Поділля і К від 28.05.2020, ОСОБА_1 отримувала орендну плату та безповоротну фінансову/матеріальну допомогу за користування підприємством земельною ділянкою кадастровий номер 0520687000:04:001:0044, 1/2 якої належить їй на праві власності, у період з 2015 по 2019 рік включно, в тому числі згідно копії витягу з відомості про отримання зерна в рахунок орендної плати за 2015 рік, а тому з 2015 року була обізнана з фактом користування відповідачем належною їй землею, натомість до суду звернулася лише в 2019 році (а.с. 187 - 193 т. 1).

На подану заяву представник позивача надала заперечення, а також копію реєстраційної справи щодо договору оренди землі щодо земельної ділянки кадастровий номер 0520687000:04:001:0044, між ОСОБА_4 та ТОВ Агро-Поділля і К , згідно якої ними було укладено Договір оренди землі від 16.03.2009 строком на 10 років та здійснено державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки (а.с. 229 - 245 т. 1).

Відповідно до копії видаткового касового ордера від 12.01.2021, ОСОБА_1 отримала орендну плату за земельний пай за 2020 рік (земельна ділянка кадастровий номер 0520687000:04:001:0044) (а.с. 121 т. 2).

З огляду на зібрані та досліджені в ході судового розгляду докази суд вважає встановленим, що позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, є співвласниками, в рівних частках, а саме по 1/2 частці кожна без визначення відповідних часток в натурі (на місцевості), земельної ділянки, кадастровий номер 0520687000:04:001:0044, яка в цілому перебуває в користуванні відповідача на підставі зареєстрованого права оренди на кожну 1/2 частину земельної ділянки. Зокрема, земельна ділянка обробляється відповідачем з часу укладення з ОСОБА_4 договору оренди даної земельної ділянки, висновок про державну реєстрацію якого датований 17.12.2009 року (а.с. 242 т. 1), в подальшому, після успадкування позивачем і третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, земельної ділянки, право оренди відповідача на дану земельну ділянку, по 1/2 частині земельної ділянки, зареєстроване шляхом прийняття рішень державним реєстратором 15.09.2015 номер: 24424167 та номер: 24423275 на підставі наданих державному реєстратору договорів оренди земельної ділянки від 18.08.2015 (орендодавець ОСОБА_1 ) та від 14.09.2015 (орендодавець ОСОБА_2 ) (а.с. 8 - 9 т. 1).

Позивач ОСОБА_1 оспорює дійсність вказаного договору оренди земельної ділянки між нею та відповідачем з підстав його не укладення. Дійсність договору оренди землі щодо цієї ж земельної ділянки, на підставі якого за відповідачем зареєстровано право оренди іншої 1/2 частини земельної ділянки за цим же кадастровим номером, орендодавець ОСОБА_2 , не оспорюється.

Оцінивши докази в їх сукупності та встановлені в судовому засіданні обставини, суд керується наступними нормами.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229 - 233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, він є таким, що не вчинений.

За ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі), договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України Про оренду землі , істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

В ході судового розгляду належними та допустимими доказами, а саме висновком судової експертизи, встановлено, що позивач оспорюваного договору оренди землі від 18.08.2015, на підставі якого зареєстровано право оренди відповідача на 1/2 частину земельної ділянки, не підписувала. В даному аспекті суд відкидає доводи представника відповідача про підтвердження показами свідка накладення підпису в оспорюваному договорі особисто позивачем та фактичне визнання такого договору конклюдентними діями, оскільки в силу ч. 1 ст. 218 ЦК України рішення суду щодо заперечення однією із сторін факту вчинення правочину не може ґрунтуватися на свідченнях свідків, а конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі, про що також зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Так, оскільки позивач звернулася з вимогою про визнання недійсним договору оренди від 18.08.2015, посилаючись на те, що вона даний договір не підписувала, його умови не погоджувала, що дійсно було встановлено в ході судового розгляду, такий спосіб захисту порушених прав позивача є неефективним, а факт укладення правочину може бути спростований під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору в мотивувальній частині судового рішення. Така правова позиція викладена в постанові Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц.

Зокрема, Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що в цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення відповідних ділянок.

Тому в задоволенні позовної вимоги про визнання оспорюваного договору оренди землі недійсним з підстав його не укладення позивачем слід відмовити.

Розглядаючи заявлену позивачем вимогу про усунення перешкод у користуванні належним їй майном шляхом повернення їй земельної ділянки, кадастровий номер 0520687000:04:001:0044, суд зважає на наступне.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, із визначеними щодо неї правами.

Згідно ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ч.1 ст. 86 ЗК України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає, в тому числі, при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами (п. в ч. 1 ст. 87 ЗК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 88 ЗК України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Такого ж змісту норми щодо реалізації права володіння та користування спільним майном закріплені ЦК України. Так, згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Натомість позивач, як співвласник земельної ділянки, вимагає повернення їй в користування не частини, а всієї земельної ділянки, за відсутності встановленого порядку користування спільною з третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, земельною ділянкою, що суперечить вищевказаним нормам, при цьому часткове задоволення такої вимоги в частині повернення їй відповідачем 1/2 частини спільної земельної ділянки є неможливим з огляду також на відсутність попереднього надання у володіння та користування позивача відповідної частини земельної ділянки з визначенням меж відповідної частки в натурі, що позивачем не заперечується.

Зважаючи на те, що земельна ділянка перебуває в користуванні відповідача в повному обсязі на підставі зареєстрованого права оренди на кожну 1/2 частину земельної ділянки, належну її співвласникам, позивачем не доведено визначення порядку користування спільною земельною ділянкою одноосібно позивачем чи відповідно до 1/2 частки у праві власності на земельну ділянку. Підстав для повернення всієї земельної ділянки в користування позивача судом не встановлено, враховуючи також наявність неоспореного договору оренди земельної ділянки із іншим співвласником, на підставі якого зареєстровано право оренди відповідача в частині 1/2 частки земельної ділянки, належної співвласнику ОСОБА_2 , яке не оспорюється в судовому порядку та є чинним. Тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даної позовної вимоги в частині повернення всієї земельної ділянки та практичну неможливість часткового задоволення такої вимоги відповідно до розміру частки у праві спільної часткової власності позивача, оскільки за відсутності індивідуально визначених ознак відповідної частини земельної ділянки таку вимогу неможливо буде звернути до виконання.

Так, Верховний Суд в постанові від 18.11.2020 у справі № 694/1726/18 наголосив, що витребувати можна лише індивідуально визначене майно. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 29.10.2018 у справі № 612/553/15-ц та Верховний Суд України в постанові від 16.08.2017 у справі № 2608/12111/12 (№ 6-54цс17).

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації речового права на нерухоме майно, запис від 15.09.2015 за №11171985, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Положеннями ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи в частині державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є: судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав), про що наголошено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.11.2020 у справі №154/883/19.

Таким чином, звертаючись із вимогою щодо скасування державної реєстрації речового права оренди, задля ефективного захисту одночасно необхідно заявляти позовну вимогу щодо припинення існуючого речового права оренди.

В цій частині суд враховує, що згідно ст. 125 ЗК України та ст. 6 Закону України Про оренду землі , з часу державної реєстрації права оренди у відповідача існує право оренди земельної ділянки, про що державним реєстратором було прийнято відповідне рішення про державну реєстрацію зазначеного права. Та вимоги про припинення існуючого права оренди земельної ділянки, яке на даний час існує у відповідача, позивачем взагалі не заявлено.

Суд зауважує, що обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Суд враховує, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що позивач обрала неефективний спосіб захисту своїх справ, який в практичному застосуванні не зможе призвести до відновлення її порушених прав в передбачений законом спосіб, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, оскільки за відсутності припинення існуючого права оренди відповідача на частину земельної ділянки, належної позивачу, про що позивачем не заявлено, задоволення заявлених позовних вимог буде неефективним. Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Щодо клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог позивача, оскільки заявлені вимоги не підлягають задоволенню в зв`язку з обраним неефективним способом захисту, підстави для вирішення питання про застосування наслідків спливу позовної давності відсутні, так як суд розглядає питання про застосування позовної давності лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.ст. 11, 15, 16, 184, 202 - 205, 358, 391, 627 ЦК України, ст.ст. 79, 79-1, 86 - 88, 93, 125, 152 ЗК України, ст. ст. 211, 247, 259, 263, 265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ Агро-Поділля і К , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Поділля і К , місцезнаходження: Тракторний стан, с. Сосонка Вінницького району Вінницької області, поштовий індекс: 23218, код ЄДРПОУ 35098081.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 21.05.2021.

Суддя: