Постанова

від 25.05.2021 по справі 696/1268/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року

м. Черкаси

справа № 696/1268/20 провадження № 22-ц/821/1097/21 категорія 311000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бородійчука В.Г.,

суддів: Єльцова В.О., Василенко Л.І.

учасники справи :

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: Комунальний заклад Кам`янський ліцей № 1 Кам`янської міської ради Черкаської області

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 30 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Кам`янський ліцей № 1 Кам`янської міської ради Черкаської області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

10 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до КЗ Кам`янський ліцей № 1 Кам`янської міської ради Черкаської області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що наказом № 172-к від 10 листопада 2020 року позивача звільнено з посади вихователя групи продовженого дня у відповідності до частини 3 статті 41 КЗпП України за вчинення аморального проступку.

Звільнення було мотивоване відповідною заявою матері дітей від 15 жовтня 2020 року, поясненнями позивача 16 жовтня 2020 року, листом психологічної служби від 20 жовтня 2020 року, протоколом засідання комісії по заяві ОСОБА_2 .

Вважала, що звільнення було проведено незаконно, з порушенням трудового законодавства, без згоди профспілкового комітету, а вчинення нею аморального проступку не доведено.

В позовній заяві ОСОБА_1 просила поновити її на роботі на посаді вихователя групи продовженого дня КЗ Кам`янський ліцей № 1 Кам`янської міської ради Черкаської області.

Стягнути з КЗ Кам`янський ліцей № 1 Кам`янської міської ради Черкаської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 листопада 2020 року до дня поновлення на роботі та судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 30 березня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що під час розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено та повністю доведено, що позивач під час виконання своїх посадових обов`язків вчинила аморальний проступок, а саме завдала не тільки тиску фізичної сили по відношенню до дитини, а й спричинила недопустимого психологічного приниження, що потягло за собою зміну на певний час ритму освітнього процесу дитини і очевидцями таких подій стали невільно інші діти.

Звільнення позивача відбулося внаслідок загальної поведінки ОСОБА_1 як вихователя, дії якої суперечать вимогам педагогічної етики, моралі, поваги до гідності дитини, обов`язку вчителя захищати дітей від будь-яких форм фізичного або психологічного насильства, а також суперечить вимогам загальноприйнятим нормам і правилам, порушують моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 30 березня 2021 року як незаконне та ухвалити нову судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що при вирішенні спору, суд не врахував, що позивач до дисциплінарної відповідальності раніше не притягувалася, а відповідно до відомостей трудової книжки має кілька заохочень за успіхи в роботі.

Крім того, судом не враховано до уваги час, що пройшов з моменту вчинення винних дій аморального проступку, наступну поведінку працівника та інші конкретні обставини, що мають для правильного вирішення спору. Також, не враховано, що підставою для звільнення може стати неодноразове вчинення педагогом поступків, несумісних із званням вчителя, в даному випадку, у діях ОСОБА_1 відсутній принцип неодноразовості.

Суд також не визначив, чи настали негативні наслідки вчиненням аморального проступку, а відтак не встановивши всі обставини справи, суд поверхового оцінив зібрані докази та формально підійшов до вирішення справи.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та з правовідносин, що випливають з трудових спорів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Підстав для застосування положень ч.3 ст.369 ЦПК України встановлено не було.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі Axen v. Germany , заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року Varela Assalino contre le Portugal , заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Апеляційний суд створив учасникам процесу у даній справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц від 18 травня 2018 року).

За таких обставин дану справу необхідно призначити до розгляду в апеляційному суді в порядку письмового провадження без виклику учасників справи в судове засідання.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду повністю відповідає.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 з 05 вересня 1991 року по 10 листопада 2020 року працювала вихователем групи продовженого дня (а.с. 5-7).

15 жовтня 2020 року до директора КЗ Кам`янський ліцей № 1 Кам`янської міської ради Черкаської області із письмовою заявою звернулась ОСОБА_3 , мати двох дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в якій вказала, що зі слів дітей їй стало відомо, що позивач на групі продовженого дня тягала ОСОБА_4 за вухо, наносила удари по сідницях. Після її звернення до позивача, остання більше так не буде робити, але за вухо сина не тягнула (а.с. 26).

По вказаному факту ОСОБА_1 надала відповідні письмові пояснення (а.с. 27), факт нанесення удару по сідниці ОСОБА_4 не заперечувала.

На засіданні комісії з розгляду заяви ОСОБА_2 від 16 жовтня 2020 року (а.с. 28) учень ОСОБА_6 та учениця ОСОБА_5 повідомлені їх матір`ю обставини підтвердили, додали, що вихователь групи продовженого дня ОСОБА_1 також тягала ОСОБА_7 за капюшон та обзивала дурнем. Заявник ОСОБА_3 також зазначила, що після таких подій син відмовляється відвідувати групу продовженого дня, у зв`язку з чим було вирішено соціальному педагогу та практичному психологу провести бесіди з дітьми.

Такі обставини також підтверджені листом психологічної служби від 20 жовтня 2020 року (а.с. 29).

Згідно посадової інструкції № 8 вихователя групи продовженого дня (а.с. 30-31) позивач ще 18 листопада 2019 року була ознайомлена з її змістом, в тому числі з пунктами 2.6, 2.11, 4.1, 4.3, за якими вона повинне була дотримуватись прав і свобод учнів, несла відповідальність за їх життя, здоров`я і безпеку в період освітнього процесу, в тому числі їй було заборонено застосування, у тому числі одноразове, методів виховання, пов`язаних із фізичним і/чи психічним насиллям над особистістю учня. З підпису про ознайомлення з цією інструкцією слідує, що позивачу було відомо, що за скоєння подібних дій та іншого аморального проступку її може бути звільнено.

Суд першої інстанції також встановив і дана обставина підтверджена матеріалами справи, що ОСОБА_1 не являлась членом профспілкового комітету, про що свідчать відповідні довідки (а.с. 32-34).

З тексту оскаржуваного наказу (а.с. 35) вбачається, що ОСОБА_1 було звільнено за п.3 ст. 41 КЗпП за вчинення аморального проступку, а підставою видання цього наказу були згадані вище заява ОСОБА_3 від 15 жовтня 2020 року, пояснення ОСОБА_1 від 16 жовтня 2020 року, лист психологічної служби від 20 жовтня 2020 року, протокол засідання комісії по заяві ОСОБА_2 .

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, яка працювала вихователем групи продовженого дня вчинила аморальний проступок, а тому звільнена з займаної посади відповідно до вимог КЗпП України.

Такий висновок суду відповідає фактичним обставинам справи, а саме заявою ОСОБА_2 від 15 жовтня 2020 року, письмовими поясненнями ОСОБА_1 (а.с. 27), згідно яких вона факт нанесення удару по сідниці ОСОБА_4 не заперечувала, листом психологічної служби від 20 жовтня 2020 року (а.с. 29) та протоколом засідання комісії Кам`янського ліцею № 1 (а.с. 28), поясненнями свідками у справі та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, які відповідають критеріям належності, допустимості, достовірності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Така підвищена відповідальність працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливому правовому стані та виконують специфічні функції, не властиві іншим категоріям працівників; їхні дії чи бездіяльність можуть призвести до порушення конституційних прав та свобод громадян, завдати значної шкоди суспільним відносинам та авторитету як самої держави, так і суб`єктів господарювання.

До суб`єктів, які можуть бути звільнені за вказаною підставою, належать учасники освітнього процесу, зазначені у статті 52 ЗУ Про освіту , а саме: педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники.

Отже, звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку, як при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).

Зокрема, аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб.

Термін аморальний проступок є оціночним поняттям, оскільки не конкретизований законодавцем, а тому суду, як правозастосовному органу, надано можливість на свій розсуд надавати оцінку на підставі встановлених обставин справи щодо того, чи є ті чи інші діяння аморальним проступком. Зокрема, аморальним проступком можна вважати діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам. Порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції конкретного працівника.

Згідно із ч. 2 ст. 54 ЗУ Про освіту педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов`язані: постійно підвищувати свій професійний і загальнокультурний рівні та педагогічну майстерність; сприяти розвитку здібностей здобувачів освіти, формуванню навичок здорового способу життя, дбати про їхнє фізичне і психічне здоров`я; дотримуватись педагогічної етики; поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу; захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психічного насильства , приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров`ю здобувача освіти.

З підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи (п. 3 ст. 41 КЗпП), можуть бути звільнені лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів. Таке звільнення допускається як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.

Суд першої інстанції, встановивши, що позивач займала посаду, пов`язану з викладацькою діяльністю, є працівником освіти та вчиняла по відношенню дитини дії, які суперечать загальним правилам поведінки в суспільстві, змісту трудової функції, загальноприйнятим моральним цінностям і правилам поведінки, правильно кваліфікував такі дії як аморальний проступок, у зв`язку з вчиненням якого позивач не може продовжувати виконувати роботу, тому дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові.

Судом першої інстанції правильно враховано, що працівники, які виконують виховну функцію, вчитель, педагог, вихователь зобов`язані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Особистий приклад викладача та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості молоді. Унаслідок цього, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.

Аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року по справі № 757/4906/15.

Така підвищена відповідальність педагогічних працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливих відносинах та виконують специфічні функції, які не обмежуються лише формальним виконанням трудових обов`язків вчителя (педагога, вихователя), а й здійснюють виховну функцію, не властиву іншим категоріям працівників.

Перевіряючи обгрунтованість висновків суду першої інстанції, колегія суддів акцентує увагу на тому, що виховання морально-етичних якостей у дітей є стратегічним завданням держави, яке відображено у ЗУ Про освіту , ЗУ Про загальну середню освіту , ЗУ Про позашкільну освіту ЗУ Про охорону дитинства , в національній програмі Діти Україні , Концепції виховання дітей та молоді в національній системі освіти , Концепції позашкільної освіти та виховання, Національній доктрині розвитку освіти України в XXI столітті , Державній національній програмі Освіта України XXI століття .

В Основних напрямах реформи загальноосвітньої і професійної школи визначено, що школа зобов`язана виробляти внутрішню потребу жити і діяти за принципами моралі, неухильно додержуватись правил співжиття. З ранніх років вона повинна виховувати в учнів колективізм, чесність і правдивість, вимогливість і принциповість, стійкість і мужність характеру .

Величезна суспільна значущість педагогічної праці зумовлює надвисокі вимоги як до особистості вчителя, так і до щоденної поведінки педагога, саме тому вчитель, педагог, вихователь зобов`язаний бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Особистий приклад викладача та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості дітей.

Доводи апеляційної скарги щодо врахування при вирішенні спору наявності у позивача тривалого стажу роботи викладача та бездоганну працю, то ці обставини не мають правового значення при звільненні працівника за п. 3 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.

Отже, за наведених обставин, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.

Оскільки суд правомірно відмовив в задоволенні вимоги про поновлення на роботі, тому є правильним також висновок суду й про відмову в задоволенні вимоги про оплату за час вимушеного прогулу, оскільки така вимога є похідною від вимоги, пов`язаної з поновленням на роботі.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 30 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Кам`янський ліцей № 1 Кам`янської міської ради Черкаської області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 25 травня 2021 року.

Головуючий В.Г. Бородійчук

Судді В.О. Єльцов

Л.І. Василенко