Ухвала

від 11.05.2021 по справі 548/944/21

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/944/21

Провадження №1-кс/548/298/21

У Х В А Л А

І МЕ НЕ М У КР АЇ НИ

11.05.2021 року м. Хорол

Слідчий суддя Хорольського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Хорольського районного суду Полтавської області клопотання слідчого СВ ВП №2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_3 про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ ВП №2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_3 (далі - слідчий) звернулася до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, на обгрунтування якого зазначила, що 05.05.2021 до ВП№2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області надійшли матеріали про те, що на території с. Настасівка Лубенського (Хорольського) району самовільно розорюють прибережну захисну смугу водного об`єкта поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 532488500:00:010:0008.

Відомості за вказаним фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато розслідування у кримінальному провадженні № 12021170590000125 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1971 КК України.

В ході досудового розслідування було встановлено, що в межах с. Настасівка Полтавської області перебуває земельня ділянка комунальної форми власності з кадастровим номером 5324885000:00:010:0008 площею 25,3462 га, цільове призначення «Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».

05.05.2021 проведено обшук земельної ділянки з кадастровим номером 5324885000:00:010:0008 площею 25, 3462 га. в ході якого встановлено, що на ній наявні посіви зернової культури - соняшнику.

Крім цього, 05.05.2021 в ході проведення огляду водного об`єкту навколо якого знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 5324885000:00:010:0008 площею 25, 3462 га. на самовільно зайнятих ділянках прибережної захисної смуги виявлено та вилучено 104 зразки насіння соняшника (по 26 зразків в 4 паперових конвертах).

05.05.2020 за постановою слідчого земельна ділянка з кадастровим номером 5324885000:00:010:0008 площею 25, 3462 га. з посівами зернової культури соняшнику та 104 зразки насіння соняшника (по 26 зразків в 4 паперових конвертах) визнано речовими доказами по кримінальному провадженню № 12021170590000125 від 05.05.2021.

Згідно акту обстеженні від 05.05.2021 водний об`єкт , який знаходиться в с.Настасівка Лубенського району створено штучно, прибережна смуга навколо ставка порушена і становить від 1 до 11 м.

В даному випадку є достатні підстави вважати, що земельна ділянка з кадастровим номером 5324885000:00:010:0008 площею 25, 3462 га. з посівами зернової культури соняшнику та 104 зразки насіння соняшника (по 26 зразків в 4 паперових конвертах) відповідно до п.3 ч.2 ст.167 КПК України є предметом кримінального правопорушення та мають значення речових доказів у кримінальному провадженні.

05.05.2021 за постановою слідчого всі вищевказані речі визнані речовими доказами.

В судове засідання слідчий не з`явився, клопотав суддю розглянути справу у його відсутність.

В судове засідання власник майна не з"явився.

Розглянувши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно дост. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді. Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації. Такі відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статтіКримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб.

Згідно п. 7 ч. 2ст. 131 КПК Україниарешт майна є одним з заходів забезпечення кримінального провадження, а отже відповідно до ч. 3ст. 132 КПК Українийого застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Відповідно до ч. 2ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя зобов`язаний врахувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого бокувимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження ч.3 ст.132 КПК України визначає:

існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

При цьому обов`язок доведення існування зазначених обставин КПК України покладає на слідчого, прокурора, який звертається із відповідним клопотанням.

Як вбачаєтьсяз наданихматеріалів,досудове розслідуванняу вказаномукримінальному провадженні№12021170590000125 за ознаками злочину, передбаченого ч.2ст. 197-1 КК України, розпочато за фактом того, що на території с. Настасівка Лубенського (Хорольського) району самовільно розорюють прибережну захисну смугу водного об`єкта поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 532488500:00:010:0008.

Між Покровськобагачанською сільською радою Хорольського району Полтавської області ( Орендодавець) та СВК "Багачанський" ( Орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки від 09.11. 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Хорольського нотаріального округу ОСОБА_4 , зареєстровано в реєстрі за № 39168122 (далі за текстомДоговір оренди земельної ділянки).

Земельна ділянка, яка перебуває в оренді у СВК "Багачанський" на підставі вищезазначеного Договору оренди земельної ділянки, розташована на території Хорольської міськоїради Лубенськогорайону Полтавськоїобласті (бувшоїПокровськобагачанської сільської радиХорольського районуПолтавської області) загальною площею 25.3462 га., та була надана в оренду з метою сільськогосподарського виробництва.

Слідчий суддя дійшов висновку, що ні слідчим, ні прокурором не було обґрунтовано яким же чином заборона будь-яким особам, будь-яким чином відчужувати та розпоряджатись земельними ділянками, що розташовані на території Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області (бувшої Покровськобагачанської сільської ради Хорольського району Полтавської області), може забезпечити кримінальне провадження по факту самовільного зайняття земельної ділянки невстановленими особами.

Перехід права власності чи виникнення права користування зазначеними земельними ділянками, в майбутньому жодним чином не впливає на обставини які підлягають доведенню в межах кримінального провадження щодо самовільного зайняття земельних ділянок. Самі по собі земельні ділянки не зберігають на собі сліди самовільного зайняття їх в минулому. Перехід права власності чи виникнення права користування земельними ділянками не може вплинути на обставин, що встановлюються під час кримінального провадження застатті 197-1 КК України.

Застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна є видом втручання у право на мирне володіння майном, що закріплено у ст.1 Протоколу №1 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини втручання у це право має мати законні підстави та мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Відповідно до п. 42 Рішення ЄС від 19.12.1989 року у справі «Мелахер та інші проти Австрії» зазначається, що право власності включає «три чіткі правила» («three distinct rules»): (1) мирного володіння власністю; (2) позбавлення права власності лише у визначених випадках; (3) держава має право контролювати користування власністю у відповідності до загального «публічного» інтересу, шляхом прийняття відповідних загальносуспільним інтересам законів.

Також, згідно п. 49 Рішення ЄС від 22.11.2007 р. у справі «Україна-Тюмень» проти України», зазначається, що найважливіша вимога статті 1 Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом» (subject to the conditions provided for by law), а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів».

У п. 55 надано тлумачення «пропорційності втручання» в право на мирне володіння майном та зазначив, що таке втручання повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» (fair balance) між вимогами загального інтересу суспільства та захисту основоположних прав особи.

Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

ОСОБА_5 від 06.11.2008 р. у справі «Ісмаїлов проти Росії», будь-яке втручання органу влади у безперешкодне володіння майном повинно бути «законним»: друге речення § 1 передбачає, що позбавлення майна можливе лише «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право контролювати використання майна шляхом введення «законів». Питання, чи було досягнуто справедливого балансу між загальними

За правилами п. 3 ч. 1ст. 276 КПК Україниповідомлення про підозру обов`язково має бути здійснене зокрема у випадку наявності доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1ст. 98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Зі змісту вказаної норми випливає, що припущення про те, що певне майно було предметом кримінального правопорушення, не є підставою для накладення на нього арешту, якщо дане майно не було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегло на собі його сліди, або не містить інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

У той же час клопотання слідчого про арешт майна не містять посилання на вищевказані обставини та обґрунтування їх наявності.

Відповідно до ч. 11ст. 170 КПК України, згідно яким заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, і не звернув уваги на те, що у вказаному клопотанні такі підтверджуючі обставини не зазначені, як відсутнє у ньому і обґрунтування наявності ризиків, передбачених ч. 1ст. 170 КПК України, обов`язковість доведення яких при вирішенні питання про арешт майна встановлена ч. 1ст. 173 КПК України.

Натомість слідчий у клопотанні формально послався на те, що арешт є єдиним можливим заходом забезпечення кримінального провадження з метою унеможливлення використання, пошкодження, псування, знищення земельних ділянок та припинення продовжуваного кримінального правопорушення.

З огляду на те, що об`єкт арешту є земельні ділянки державної форми власності, переданою в оренду іншій особі, застосований арешт земельної ділянки за своїм змістом і правовими наслідками є істотним за обсягом обмеженням держави в реалізації права державної власності, позбавленим розумного обґрунтування, які суттєво позначаться на інтересах третіх осіб.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя прийшов до виновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню.

Щодо вирішення питання про накладення арешту на 104 зразки насіння соняшника (по 26 зразків в 4 паперових конвертах),слідчий суддя приходить до висновку, що дані зразки підпадають критеріямст. 98 КПК Українищодо речового доказу, і про те, що вони підлягають арешту як предмет кримінального правопорушення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.131,132,170-173,175,309,395 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого СВ ВП №2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_3 про арешт майна, -задовольнити частково.

Накласти арешт на 104 зразки насіння соняшника (по 26 зразків в 4 паперових конвертах), які є речовими доказами у кримінальному провадженні №120211705900000125 від 05.05.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, з метою запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, відчуження, для забезпечення збереження.

Місцем зберігання речових доказів визначити камеру речових доказів ВП № 2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області, за адресою м. Хорол, вул. Незалежності,80 Полтавської області.

В іншій частині задоволення клопотання відмовити.

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню слідчим СВ ВП №2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_3 .

Копію ухвали слідчого судді про арешт майна негайно після проголошення вручити слідчому, прокурору.

Роз"яснити, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1