Ухвала

від 25.05.2021 по справі 915/1302/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

25 травня 2021 року Справа № 915/1302/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.

при секретарі Кнауб А.А.

та представника заявника (боржника) адвоката Кецкало Р.Р.;

від стягувача представник не з?явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Мегаліт»

про відстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2020 у справі № 915/1302/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Центр комплектацій Миколаїв» ,

вул. Космонавтів, 81/24, м. Миколаїв, 54028;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Мегаліт» ,

вул. Херсонське шосе, 115/4, м. Миколаїв, 54028;

про стягнення грошових коштів у сумі 121311 грн. 79 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Будівельна компанія «Мегаліт» звернулося з заявою від 23.04.2021 про розстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2020 в даній справі на 12 місяців з дати постановлення відповідної ухвали суду.

Заяву мотивовано, зокрема, тим, що карантин суттєво вплинув на господарську діяльність ТОВ «Будівельна компанія «Мегаліт» і у 2020 році компанія не отримала прибутку; на даний час у компанії відсутня можливість відразу сплатити заборгованість, стягнуту рішенням суду в даній справі, оскільки це позбавить товариство можливості проводити в повному обсязі виплати заробітної плати працівникам.

Разом із тим, боржник зазначає, що має намір приймати участь у процедурах закупівель і в певній кількості здобути перемогу та отримати кошти за виконані роботи, за рахунок яких поступово здійснити погашення заборгованості.

Ухвалою від 28.04.2021 прийнято дану заяву до розгляду, який призначено на 11.05.2021, проте в указану дату засідання не відбулося у зв?язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, про що сторін повідомлено телефонограмою.

Ухвалою від 17.05.2021 призначено заяву до розгляду на 25.05.2021.

Стягувач, товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Центр комплектацій Миколаїв» у запереченнях від 11.05.2021 зазначив, що вважає заяву ТОВ «Будівельна компанія «Мегаліт» необґрунтованою та безпідставною, а тому не підлягаючою задоволенню.

Від стягувача, належним чином повідомленого про час та місце розгляду заяви, представник у засідання не з?явився; його явка обов?язковою не визнавалася.

Вислухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали заяви та справи, суд приходить до такого.

Положеннями ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов?язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України, ? і за її межами. Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов?язковими на усій території України і виконуються у порядку, встановленим Законом України «Про виконавче провадження» .

Виконання судового рішення є невід?ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Господарським процесуальним законодавством визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), ? встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю (ст. 331 ГПК України).

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) ?? тяжке захворювання її самої або членів її сім?ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи ? наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб ? стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов?язків цивільного характеру» . У системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення; довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв?язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов?язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Європейський суд з прав людини зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2020 в даній справі, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2021, частково задоволено позов ТОВ «Центр комплектацій Миколаїв» та вирішено стягнути на користь останнього з ТОВ «Будівельна компанія «Мегаліт» грошові кошти в загальній сумі 108504 грн. 30 коп., із яких: 106403 грн. 76 коп. ? основний борг; 715 грн. 17 коп. ? 3 % річних; 1385 грн. 37 коп. ? інфляційні втрати, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 2102 грн.

Звертаючись із заявою про відстрочення виконання вищевказаного рішення суду в частині зобов?язання повернути торгове місце, ТОВ «Будівельна компанія «Мегаліт» стверджує, зокрема, про те, що:

1) введені на території України з 12.03.2020 карантинні обмеження впливають на всі сфери життя громадян, і сфера діяльності боржника не є виключенням; повернутись до нормального процесу ведення своєї господарської діяльності товариство не може до цього часу;

2) у 2020 році компанія не отримала прибутку у зв?язку з чим на даний час у неї відсутня можливість відразу сплатити заборгованість, стягнуту рішенням суду в даній справі, оскільки це позбавить товариство можливості проводити в повному обсязі виплати заробітної плати працівникам;

ТОВ «Будівельна компанія «Мегаліт» також стверджує, що у майбутньому планує приймати участь у процедурах закупівель і в певній кількості здобути перемогу та отримати кошти за виконані роботи, за рахунок яких поступово здійснити погашення заборгованості.

Дійсно, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» , з урахуванням змін, з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, який неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України, зокрема, востаннє ? постановою від 09.12.2020 № 1236 ? до 30.04.2021.

Разом із тим, боржником не подано доказів того, що введені на території України з 12.03.2020 карантинні обмеження негативно вплинули на його фінансовий стан (баланси, фінансові звіти за відповідний період, тощо).

Не додано до заяви і доказів відсутності на рахунках боржника грошових коштів у сумі, достатній для погашення заборгованості за рішенням суду в даній справі одним платежем; доказів на підтвердження того, що у 2020 році компанія не отримала прибутку; доказів на підтвердження необхідності сплати заробітної плати у певній сумі працівникам (штатних розкладів, виписок з рахунків, документів на підтвердження кількості найманих працівників боржника і розмірів їх посадових окладів, тощо).

Судом не приймаються до уваги твердження ТОВ «Будівельна компанія «Мегаліт» про намір отримати кошти за виконані роботи по договорам, які на даний час не укладалися ? оскільки ці твердження носять характер припущень.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що боржником не доведено неможливості виконання ним рішення суду в даній справі одним платежем та можливості подальшої сплати коштів частинами у запропонований ним строк.

До того ж, боржником у заяві не зазначено графік, за яким він мав намір погашати заборгованість за рішенням суду в даній справі у випадку задоволення даної заяви.

Господарським процесуальним законодавством визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Таким чином, суд визнає, що боржником не доведено наявності у даному випадку підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду від 24.12.2020 в даній справі.

Ураховуючи викладене, в задоволенні заяви ТОВ «Будівельна компанія «Мегаліт» про розстрочення виконання рішення суду в даній справі належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 234, 331 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Мегаліт» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2020 у справі № 915/1302/20 відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня її постановлення.

Суддя Т.М. Давченко