Постанова

від 19.05.2021 по справі 209/3004/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 травня 2021 року

м. Київ

справа № 209/3004/17

провадження № 61-2308св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство Дніпровський металургійний комбінат ,

третя особа - Профспілка гірничо-металургійного комплексу,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 жовтня 2018 року, додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 листопада 2018 рокув складі судді Ковальової А. Б. та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року в складі колегії суддів Свістунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

03 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ Дніпровський металургійний комбінат , третя особа - Профспілка гірничо-металургійного комплексу, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що він працював на посаді інженера бюро технічного забезпечення в ПАТ Дніпровський металургійний комбінат , 07 серпня 2017 року генеральним директором ПАТ Дніпровський металургійний комбінат видано наказ № 607 Про зміни істотних умов праці працівників , яким передбачено зміну робочого часу. Наказом № 227к від 13 жовтня 2017 року позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України.

Вказує, що введення неповного робочого часу можливо лише за згодою сторін та погодження з профспілкою, членом якої є позивач. ОСОБА_1 відповідну згоду товариству на зміну умов праці не надавав, у зв`язку з чим звільнення відбулося незаконно.

Позивач указує, що з червня 2017 року є членом виборного профспілкового органу Профспілки гірничо-металургійного комплексу, яка діє на підприємстві, а саме - Ради профгрупи ПАТ Дніпровський металургійний комбінат Профспілки гірничо-металургійного комплексу, а також з липня 2017 року є керівником Ради профгрупи, про що він листом від 04 вересня 2017 року повідомив ПАТ Дніпровський металургійний комбінат .

Відповідно до частини 2 статті 252 КЗпП України зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є. Відповідач не звертався до профспілки для отримання попередньої згоди на зміну умов трудового договору позивача та зміну його оплати праці, а також для отримання попередньої згоди на його звільнення, що є порушенням встановлених законом гарантій.

З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просив суд: поновити його на роботі інженера бюро технічного забезпечення в ПАТ Дніпровський металургійний комбінат ; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 43 340,16 грн; допустити рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць до негайного виконання.

Короткий зміст судового рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 жовтня 2018 року позовні вимоги задоволено; поновлено ОСОБА_1 на роботі інженера бюро технічного забезпечення в ПАТ Дніпровський металургійний комбінат ; стягнуто з ПАТ Дніпровський металургійний комбінат на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 43 340,16 грн; вирішено питання щодо розподілу судових витрат; допущено негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 листопада 2018 року допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інженера бюро технічного забезпечення в ПАТ Дніпровський металургійний комбінат .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що підставою для звільнення працівника за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України є його відмова від продовження роботи в нових умовах праці після спливу двомісячного строку з часу ознайомлення з відповідним повідомленням. ОСОБА_1 не відмовлявся від роботи в нових умовах праці, а профспілкова організація, членом якої є позивач, не надавала згоду на його звільнення у встановленому законом порядку.

Звільнення позивача, який був членом ради профгрупи ПАТ Дніпровський металургійний комбінат Профспілки гірничо-металургійного комплексу, проведено з порушенням вимог статті 252 КЗпП України та статті 41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , що є підставою для його поновлення на роботі та стягнення з роботодавця середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ Дніпровський металургійний комбінат залишено без задоволення; рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 жовтня 2018 року та додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 листопада 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що судом першої інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

30 січня 2020 року на адресу Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ПАТ Дніпровський металургійний комбінат на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 жовтня 2018 року, додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржені судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09 січня 2019 року в справі № 761/11886/15, від 22 квітня 2019 року в справі № 176/3792/17, від 12 вересня 2018 року в справі № 555/1879/16, відповідно до яких попередня згода виборного органу первинної профспілкової організації та попередня згода вищого органу цієї профспілки, передбачена статтею 252 КЗпП України, не вимагається, оскільки між сторонами трудові відносини припинені на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України, а не у зв`язку із розірванням трудового договору з ініціативи роботодавця;

матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, що Профспілка гірничо-металургійного комплексу була утворена як первинна профспілкова організація ПАТ Дніпровський металургійний комбінат і має право здійснювати свою діяльність на підприємстві відповідача;

позивач протягом двох місяців з дати попередження про введення змін істотних умов праці будь-якої заяви із вирішенням свого волевиявлення щодо згоди чи не згоди продовжувати роботу на нових умовах відповідачу не подавав, що свідчить про відмову працівника працювати на нових умовах, а тому ОСОБА_1 було законно звільнено на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України;

про існування структурного підрозділу профспілки ПАТ Дніпровський металургійний комбінат ПГМК відповідачу стало відомим на підставі листа від 04 вересня 2017 року № 85, тобто під час винесення наказу про зміну істотних умов праці та про звільнення позивача товариству не було відомо про створення профгрупи, що унеможливлювало отримати попередню згоду органу профспілки;

суди не встановили правового статусу структурного підрозділу профспілки ПАТ Дніпровський металургійний комбінат ПГМК, оскільки вона не включена до реєстру об`єднань громадян та не має юридичного статусу профспілкової організації, що суперечить статті 252 КЗпП України, яка передбачає, що попередню згоду на звільнення працівника надає первинна профспілкова організація, що утворена та діє на підприємстві.

23 квітня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ПАТ Дніпровський металургійний комбінат , у якому він просив її залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін. Вказує, що суди дійшли вірного висновку про те, що для зміни умов трудового договору члена виборного профспілкового органу, що полягає в змінах істотних умов праці, має бути отримано попередню згоду виборного органу, членом якого є такий працівник. Оскільки відповідач звільнив позивача без попередньо отриманої згоди профспілкової організації, суди дійшли правильного висновку про задоволення позову.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі.

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, щоОСОБА_1 працював у ПАТ Дніпровський металургійний комбінат на посаді інженера бюро технічного забезпечення управління охорони.

Наказом № 607 від 07 серпня 2017 року Про зміни істотних умов праці змінено істотні умови праці працівників, що обслуговують управління охорони, а саме: змінено денний режим роботи за графіком 7А з неповним робочим тижнем, неповним робочим днем на 0,05 тарифної ставки (окладу), початком роботи з 07:00 у понеділок, середу та п`ятницю перші три тижня місяця та оплатою за фактично відпрацьований час.

Згідно списку працівників управління охорони ОСОБА_1 був ознайомлений з цим наказом 08 серпня 2017 року під підпис.

Відповідно до Акту від 29 вересня 2017 року ОСОБА_1 відмовився від пропозиції надати письмову заяву про згоду чи незгоду продовжити роботу на займаній ним посаді з 16 жовтня 2017 року на нових умовах праці.

Згідно наказу №227к від 13 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звільнений з 15 жовтня 2017 року у зв`язку з відмовою від продовження роботи через зміну істотних умов праці з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку інженера бюро технічного забезпечення управління охорони, підстава - відмова від продовження роботи зі зміненими умовами праці.

Профспілка гірничо-металургійного комплексу діє на підставі Статуту, затвердженого зборами первинної профспілки Свободу праці 01 червня 2016 року та Державного підприємства Об`єднана гірничо-хімічна компанія 22 грудня 2016 року, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України на підставі свідоцтва про легалізацію № 5 від 24 липня 2015 року.

У пункті 4.2 Статуту зазначено, що Профспілкова група (профгрупа) Профспілки - структурний підрозділ (організація) Профспілки, який створюється у відокремлених та структурних підрозділах підприємств, а також на підприємствах, на які розповсюджує свою діяльність Профспілка згідно з п.1.6 цього Статуту.

Протоколом № 30/06/17-1 зборів профгрупи ПАТ Дніпровський металургійний комбінат ПГМК від 30 червня 2017 року була обрана Рада профгрупи ПАТ Дніпровський металургійний комбінат ПГМК у складі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 (керівник профгрупи).

Відповідно до пункту 1.6. Статуту Профспілки гірничо-металургійного комплексу сфера діяльності профспілки галузева та розповсюджує свою діяльність на ПАТ Об`єднана гірничо-хімічна компанія , всі його відокремлені та структурні підрозділи та на інші підприємства гірничо-металургійного комплексу України.

Листом № 85 від 04 вересня 2017 року ОСОБА_1 як керівник профгрупи ПАТ Дніпровський металургійний комбінат ПГМК повідомив генерального директора ПАТ Дніпровський металургійний комбінат , що з 30 червня 2017 року на підприємстві ПАТ Дніпровський металургійний комбінат створена і діє профгрупа Профспілки гірничо-металургійного комплексу.

Листом № 01/703 від 12 вересня 2017 року на ім`я керівника Профспілки гірничо-металургійного комплексу генеральний директор ПАТ Дніпровський металургійний комбінат повідомив, що Профспілка гірничо-металургійного комплексу не повідомила про членів ПГМК серед працівників товариства.

Під час апеляційного розгляду 06 червня 2019 року ПАТ Дніпровський металургійний комбінат направив до Профспілки гірничо-металургійного комплексу подання про надання згоди на припинення трудового договору з ОСОБА_1 ..

Листом від 15 червня 2019 року № 150 Профспілка гірничо-металургійного комплексу повідомила про те, що не надає згоди на звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України. Відмова в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 мотивована тим, що роботодавець з порушенням установленого законом порядку встановив позивачу неповний робочий час без відповідної згоди на це працівника; роботодавець для отримання згоди на зміну умов праці та звільнення ОСОБА_1 до виборчих органів Профспілки гірничо-металургійного комплексу та ради профгрупи ПАТ ДМК ПГМК не звертався, хоча був повідомлений про його членство у виборчому профспілковому органі, що також є порушенням трудового законодавства.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої, шостої статті 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Статтею 32 КЗпП України передбачено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я. У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Конструкція статті 36 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що у спорі працівника з роботодавцем про незаконність звільнення за пунктом 6 цієї статті обов`язок довести, що працівник відмовився від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці, покладається саме на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пунктом 3.2 наказу від 07 серпня 2017 року № 607 Про зміну істотних умов праці працівників передбачено, що працівники, які не виразили свою пропозицію (згоду/відмову) відносно роботи на нових умовах, вважаються такими, що не згодні продовжити роботу на нових умовах праці, тому після спливу двомісячного терміну з дати попередження про зміни істотних умов праці з ними буде розірвано трудову угоду на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України.

З наказом від 07 серпня 2017 року № 607 ОСОБА_1 ознайомився 08 серпня 2017 року та у встановлений наказом строк не подав свою пропозицію (згоду/відмову) відносно роботи на нових умовах. Відповідно до Акту від 29 вересня 2017 року ОСОБА_1 відмовився від пропозиції надати письмову заяву про згоду чи незгоду продовжити роботу на займаній ним посаді з 16 жовтня 2017 року на нових умовах праці. Тому відповідач, звільняючи позивача, вважав, що ОСОБА_1 не згодний продовжити роботу на нових умовах праці, оскільки у встановлений двомісячний строк не надав заяву про згоду/відмову на/від продовження роботи на нових умовах праці роботодавцю.

За таких обставин у відповідача були передбачені пунктом 6 статті 36 КЗпП України підстави для звільнення ОСОБА_1 .

Суди встановили, що ОСОБА_1 з червня 2017 року є членом Ради профгрупи ПАТ Дніпровський металургійний комбінат ПГМК та з липня 2017 року її керівником

У постанові Верховного Суду України від 21 березня 2012 року у справі № 6-4цс12 вказано, що відповідно до статті 16 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , Рішення Конституційного Суду України від 18 жовтня 2000 року №11-рп/2000 профспілки, їх об`єднання легалізуються шляхом повідомлення на відповідність заявленого статусу. Про належність до певної профспілки організації, які діють на підставі статуту цієї профспілки, надсилають легалізуючому органу за місцем свого знаходження повідомлення із посиланням на свідоцтво про легалізацію профспілки, на підставі якого вони включаються до реєстру об`єднань громадян. Первинні профспілкові організації також письмово повідомляють про це роботодавця.

Листом № 85 від 04 вересня 2017 року керівник профгрупи ПАТ Дніпровський металургійний комбінат ПГМК повідомив генерального директора ПАТ Дніпровський металургійний комбінат про створення профгрупи на підприємстві.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 761/11887/15-ц (провадження № 61-15506сво18) зроблено висновок, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок). Передбачена частиною третьою статті 252 КЗпП України й частиною третьою статті 41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності гарантія про обов`язкове отримання роботодавцем попередньої згоди виборного органу, а також вищого виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення працівника, який є членом виборного органу первинної профспілкової організації підприємства, установи, організації, розповсюджується на випадки його звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України .

На звільнення працівника - члена виборного профспілкового органу підприємства власник зобов`язаний, крім додержання загального порядку, дістати попередню згоду органу, членом якого є працівник, а також вищестоящого органу цієї профспілки.

З частини другої статті 252 КЗпП України слідує, що одержання такої згоди обов`язкове при звільненні члена виборного профспілкового органу підприємства з будь-якої підстави, в тому числі на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України

Листом від 15 червня 2019 року № 150 Профспілка гірничо-металургійного комплексу повідомила про те, що не надає згоди на звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

Задовольняючи позов, суди обґрунтовано виходили із того, що звільнення ОСОБА_1 не погоджено вищестоящим виборним органом профспілки - керівником Профспілки гірничо-металургійного комплексу, що свідчить про те, що звільнення ОСОБА_1 відбулось з порушення частини третьої статті 252 КЗпП України й частини третьої статті 41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності .

За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що наказ від 13 жовтня 2017 року № 227к про звільнення позивача за пунктом 6 статті 36 КЗпП України винесено з порушенням норм чинного законодавства, тому ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі інженера бюро технічного забезпечення в ПАТ Дніпровський металургійний комбінат .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки та стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України , № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості.

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 410, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 жовтня 2018 року, додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук