Ухвала

від 25.05.2021 по справі 243/9365/20

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 243/9365/20

Номер провадження 11-сс/804/321/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2021 року місто Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Шигірта Ф.С.,

суддів Акуленка В.В., Стародуба О.Г.

за участю:

секретаря

судового засідання Синиціна Б.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Донецького апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні №12020055510000640,

В С Т А Н О В И В :

23 квітня 2021 року прокурор Слов`янської окружної прокуратури Кравченко Р.О. звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №12020055510000640, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст.197-1 ч.1 КК України, а саме:

- трактора колісного, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , марка New Holland T8.390 , синього кольору, 2011 року випуску, заводській номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ТОВ Наше село , свідоцтво про реєстрацію права власності серії НОМЕР_3 видане ДІСГ України в Донецькій області 13.03.2015 року та ключі від колісного трактора;

- трактора колісного, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , марка Case MX340 , червоного кольору, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_5 , що належить на праві власності СТОВ Ілюс , свідоцтво про реєстрацію права власності серії НОМЕР_6 видане ДІСГ України в Донецькій області 20.12.2013 року та ключі від колісного трактора.

Ухвалою слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора.

З ухвалою слідчого судді не погодився прокурор та оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про арешт майна. Вказує, що висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам справи. Факт огляду та передачі тракторів на відповідальне зберігання підтверджується протоколами огляду місця події від 18.04.2021 року та постановами про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання. Слідчим суддею проігноровано той факт, що трактори колісні мають істотне значення в частині доказування по даному кримінальному провадженню. Вважає, що клопотання прокурора про арешт майна відповідає вимогам ст.171 КПК України та містить правові підстави для здійснення арешту зазначеного у ньому майна, а тому на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна. Відмова у накладенні арешту на вказані речові докази може призвести до знищення або переробки цього майна , що перешкодить встановленню органом досудового розслідування істини у даному кримінальному провадженні.

Учасники судового розгляду повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, з цього приводу надали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали судової справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Приписами ч.1 ст.404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до змісту ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Під час вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, відповідно до ст.173 КПК України, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ст.132 ч.3 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Стаття 197-1 ч.1 КК України передбачає відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.

З наведених норм права вбачається, що встановлення шкоди є обов`язковим як для накладення арешту на майно, так і для встановлення складу кримінального правопорушення.

Проте, будь-яких доказів про наявність шкоди суду не надано. Крім того, про таку шкоду не повідомляє і заявник.

Крім того, органом досудового розслідування не встановлено та не допитано особу, причетну до організації сільськогосподарських робіт на земельних ділянках Хрестищенської сільської ради Слов`янського району Донецької області, що виключає дієвість такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для накладення арешту на майно.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, суд апеляційної інстанції,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні №12020055510000640 залишити без змін.

Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: