Постанова

від 18.05.2021 по справі 910/16774/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2021 р. Справа№ 910/16774/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Білоус О.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 18.05.2021,

розглянувши апеляційну скаргу Автогаражного кооперативу Чайка

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 (повний текст складено 23.03.2021)

у справі №910/16774/20 (суддя Котков О.В.)

за позовом Автогаражного кооперативу Чайка

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Сітіінвестбуд і Ко ;

2. Комунального підприємства Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю Фуд Сервіс Компані

про скасування запису про право власності,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Автогаражний кооператив Чайка (далі, позивач або АКП Чайка ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сітіінвестбуд і Ко (далі, відповідач-1 або ТОВ Сітіінвестбуд і Ко ) та Комунального підприємства Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації (далі, відповідач-2 або Київське міське бюро технічної інвентаризації) про скасування запису про право власності в Реєстрі речових прав на нерухоме майно №72-з в книзі д. 8з-101 від 28.07.2010, внесеного Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 82, реєстраційний номер майна: 31084887 за Товариством з обмеженою відповідальністю Сітіінвестбуд і Ко .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, Товариство з обмеженою відповідальністю Фуд Сервіс Компані (далі, третя особа).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 на належній позивачу на праві оренди земельній ділянці зареєстрував право власності на об`єкт нерухомого майна без документів, які б підтверджували право власності чи право користування земельною ділянкою та документу, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам та правилам.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 у справі №910/16774/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним та не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції, що набрала чинності з 16.01.2020.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 05.04.2021 (про що свідчить відбиток поштового штемпеля на конверті) Автогаражний кооператив Чайка звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 у справі №910/16774/20 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити - скасувати запис про право власності в Реєстрі речових прав на нерухоме майно №72-з в Книзі д. 8з-101 від 28.07.2010, внесений Комунальним підприємством Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 82, реєстраційний номер майна: 31084887 за Товариством з обмеженою відповідальністю Сітіінвестбуд і Ко (код ЄДРПОУ 35059917).

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме положень статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного:

- позовна вимога у даній справі про скасування запису про право власності сформована виходячи із інформації, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно №198166456 від 29.01.2020. У вказаній довідці, у розділі: Відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно міститься виключно інформація про запис №72-з в книзі д. 8з-101 від 28.07.2010, внесений до реєстру на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2010, у свою чергу, інформація про будь-яке рішення про державну реєстрацію відсутня, а відтак, досягнути захисту своїх порушених прав та інтересів можливо шляхом скасування вказаного запису про право власності. Позивач наголошує, що згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.02.2020 у справі №635/2208/16-ц (провадження №61-23269св18) та висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04.09.2018 у справі №915/127/18 (провадження №12-184гс18), від 20.11.2019 у справі №802/1349/18-а (провадження №11-474апп19), згідно із якими рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2015 у справі №910/7277/14, яке набрало законної сили, встановлено, що станом на день його прийняття АГК Чайка було законним орендарем земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська (Фрунзе), 82. Таким чином, рішення про державну реєстрацію права власності та запис про право власності ТОВ Сітіінвестбуд і Ко на спірне нежитлове приміщення загальним розміром 30,4 кв.м. порушує право користування АГК Чайка земельною ділянкою, яка перебуває в оренді АГК Чайка ;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2010 у справі №32/124 було захищено право власності ТОВ Сітіінвестбуд і Ко на нежитлове приміщення в порядку та спосіб, передбачені статтею 392 Цивільного кодексу України, та за наслідком чого ухвалено рішення про визнання права власності на нежитлове приміщення. Таке рішення суду, як наголошує позивач, слугує підтвердженням уже наявного права власності у ТОВ Сітіінвестбуд і Ко на нежитлове приміщення станом на момент ухвалення рішення суду та не слугує підставою виникнення у відповідача-1 права власності. Водночас, нормами статті 331 Цивільного кодексу України не передбачено виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі судового рішення. На думку скаржника, господарський суд у межах справи №910/7277/14 захистив право власності ТОВ Сітіінвестбуд і Ко на матеріали, які були використані в процесі будівництва нежитлового приміщення до моменту введення такого приміщення в експлуатацію.

Отже, АГК Чайка вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2010 у справі №32/124 не може породжувати виникнення у ТОВ Сітіінвестбуд і Ко права власності на нежитлове приміщення загальним розміром 30,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська (Фрунзе), буд. 82, у зв`язку з чим таке рішення не може бути підставою для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно;

- на виконання підпункту а пункту 6.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2020 №7/5 в редакції станом на 28.07.2010 (дата реєстрації спірного права власності), державним реєстратором КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна необхідно було прийняти рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі частини 1 статті 22 Закону №1952-IV, оскільки зі сторони ТОВ Сітіінвестбуд і Ко було подано документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень не в повному обсязі, а саме не було подано акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. На думку скаржника, з урахуванням того, що спірне нежитлове приміщення є новозбудованим об`єктом, щодо якого реєстрація права власності буде здійснюватися вперше, державний реєстратор зобов`язаний був здійснити таку реєстрацію після моменту закінчення будівництва та введення нежитлового приміщення в експлуатацію, що передбачено частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України.

Скаржник також стверджує, що про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2010 у справі №32/124 дізнався із матеріалів справи №910/10297/18.

У тексті апеляційної скарги апелянтом викладено також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Узагальнені доводи та заперечення відповідача

29.04.2021 від відповідача-1 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просив суд залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

В обґрунтування заперечень проти апеляційної скарги відповідач-1 у відзиві наголосив на наступному:

- позивачем обрано неефективний спосіб захисту;

- позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав недоведеності та необґрунтованості факту порушення відповідачем-1 прав позивача та охоронюваних законом інтересів в аспекті статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України;

- право власності ТОВ Сітіінвестбуд і Ко на нежитлове приміщення загальним розміром 30,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська (Фрунзе), буд. 82, встановлено рішенням Господарського суду міста Києва у справі №32/124, внаслідок чого і відбулась реєстрація права власності на нежитлове приміщення.

У відзиві ТОВ Сітіінвестбуд і Ко наведено також попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які ТОВ Сітіінвестбуд і Ко поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи - до 15 000,00 грн, в тому числі: вартість складання відзиву - 5 000,00 грн, орієнтована кількість судових засідань за даною справою вартістю 10 000,00 грн - 2 засідання/5 000,00 грн. Підтверджуючі документи на судові витрати будуть надані, як зазначає відповідач-1, додатково, адже наразі невідома кількість судових засідань, які будуть проведені, а також кількість складання інших процесуальних документів.

Відповідач-2 та третя особа письмових відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2021 апеляційну скаргу Автогаражного кооперативу Чайка у справі №910/16774/20 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Автогаражного кооперативу Чайка на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 у справі №910/16774/20, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву, заяв, клопотань, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 18.05.2021.

18.05.2021 від відповідача-1 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про покладення судових витрат, які ТОВ Сітіінвестбуд і Ко понесло та очікує понести у зв`язку із розглядом справи - до 20 000,00 грн на позивача. Підтверджуючі документи щодо судових витрат, як наголосив відповідач, будуть надані додатково.

У судовому засіданні 18.05.2021 за результатами заслуховування пояснень представників сторін по суті спору суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 18.05.2021 з`явилися представники позивача та відповідача-1.

Представники відповідача-2 та третьої особи у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно частин 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно пунктів 3, 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі №904/2584/19.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копії ухвали про відкриття апеляційного провадження від 19.04.2021 у даній справі були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси учасників справи, у тому числі відповідача-2: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4В (код ЄДРПОУ 03359836) та третьої особи: 01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 3, офіс 71.

Поштове відправлення із трек-номером 0411634282793, яке направлялося на офіційну адресу відповідача-2, було вручене його представнику 23.04.2021.

Поштове відправлення із трек-номером 0411634282807, яке направлялося на адресу третьої особи, було повернуто органом зв`язку на адресу суду з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Отже, з огляду на вищенаведені положення Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відсутність у матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, відповідач-2 та третя особа належним чином повідомлялись судом про розгляд апеляційної скарги на рішення суду в даній справі, а вищевказана ухвала суду від 19.04.2021 вважається врученою останнім.

Факт неотримання третьою особою поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з за закінченням терміну зберігання , залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.09.2020 року у справі № 910/9791/18.

Враховуючи наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення відповідача-2 та третьої особи про розгляд апеляційної скарги 18.05.2021, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті без участі їх представників.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив залишити оскаржуване рішення суду без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

На виконання пункту 36 рішення Київської міської ради від 25.09.2003 №31/905, 19.05.2004 між Київською міською радою як орендодавцем та АГК Чайка як орендарем було укладено Договір оренди земельної ділянки, за умовами пунктів 1.1, 2.1. та 3.1. якого Кооперативу передано за актом приймання-передачі в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Фрунзе, 82 у Подільському районі м. Києва; розмір - 0,4514га; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування приміщень мініавтосервісу та магазину супутніх товарів; кадастровий номер - 8000000000:85:281:0016. Договір укладено на 25 років.

Як вбачається з інформаційної довідки №198166456 від 29.01.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, наданої позивачем, та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна №26849145 від 28.07.2010, який міститься у матеріалах реєстраційної справи №31084887 (копія надана на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 26.11.2020) ТОВ Сітіінвестбуд і Ко із 27.08.2010 є власником приміщення загальною площею 30,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Фрунзе (Обол., Поділ., Шевч. р-ни), будинок 82. Номер запису: 72-з в книзі: д.8з-101.

Право власності на вказане приміщення набуто ТОВ Сітіінвестбуд і Ко на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2010 у справі №32/124, яке набрало законної сили, та яким встановлено, що ТОВ Сітіінвестбуд і Ко на виконання інвестиційного договору від 27.10.2005 вчинено дії щодо зведення нежитлового приміщення площею 30,4кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 82, що є об`єктом інвестування.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

ТОВ Сітіінвестбуд і Ко зверталось до Господарського суду міста Києва із позовом до АГК Чайка про зобов`язання АГК Чайка надавати безперешкодний доступ ТОВ Сітіінвестбуд і Ко до приміщення загальною площею 30,4 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Кирилівска, 82 у Подільському районі міста Києва, зобов`язання АГК Чайка припинити будь-яким чином перешкоджати ТОВ Сітіінвестбуд і Ко здійснювати право власності на приміщення загальною площею 30,4 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Кирилівска, 82 у Подільському районі міста Києва (справа №910/10297/18).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2018 у справі №910/10297/18 позов задоволено частково, зобов`язано Автогаражний кооператив Чайка надавати безперешкодний доступ Товариству з обмеженою відповідальністю Сітіінвестбуд і Ко до приміщення загальною площею 30,4 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Кирилівска, 82 у Подільському районі міста Києва; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 у справі №910/10297/18 рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2018 у справі №910/10297/18 скасовано в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання АГК Чайка надавати безперешкодний доступ ТОВ Сітіінвестбуд і Ко до приміщення загальною площею 30,4 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Кирилівска, 82 у Подільському районі м. Києва; прийнято у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про зобов`язання АГК Чайка надавати безперешкодний доступ ТОА Сітіінвестбуд і Ко до приміщення загальною площею 30,4 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Кирилівска, 82 у Подільському районі м. Києва відмовлено; в частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2018 у справі №910/10297/18 залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 у справі №910/10297/18 залишено без змін.

У зазначеній постанові Північного апеляційного господарського суду, залишеній без змін постановою суду касаційної інстанції, встановлено, що спірне нежитлове приміщення загальною площею 30,4 кв.м. розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:85:281:0016, орендарем якої наразі є АГК Чайка .

Також у справі №910/10297/18 судами встановлено, що … право власності ТОВ Сітіінвестбуд і Ко на приміщення загальною площею 30,4 кв.м., розташоване за адресою: вул. Кирилівска, 82 у Подільському районі міста Києва, було зареєстровано за Товариством на підставі судового рішення як на новостворене нерухоме майно. Тобто позивач є первинним власником такого нерухомого майна та у цьому випадку не відбулося переходу права власності на об`єкт нерухомості і, як наслідок, права користування земельною ділянкою, на якій такий об`єкт знаходиться… .

…укладений 19.05.2004 між Київською міською радою та Кооперативом договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:281:0016, на якій розташований належний позивачу об`єкт нерухомості, наразі є чинним, не визнано недійсним та не припинено, що свідчить про збереження АГК Чайка статусу законного користувача цієї земельної ділянки. .

Звертаючись до суду із позовом у даній справі, позивач посилається на те, що реєстрація права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 82, реєстраційний номер майна: 31084887 за Товариством з обмеженою відповідальністю Сітіінвестбуд і Ко була проведена державним реєстратором із порушенням вимог закону, зокрема, підпункту а пункту 6.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2020 №7/5 в редакції станом на 28.07.2010, оскільки зі сторони ТОВ Сітіінвестбуд і Ко не було подано усі необхідні для державної реєстрації права власності документи, а саме не було подано акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. На думку скаржника, з урахуванням того, що спірне нежитлове приміщення є новозбудованим об`єктом, щодо якого реєстрація права власності буде здійснюватися вперше, державний реєстратор зобов`язаний був здійснити таку реєстрацію після моменту закінчення будівництва та введення нежитлового приміщення в експлуатацію, що передбачено частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

За твердженнями позивача, оскільки він є законним орендарем земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська (Фрунзе), 82, запис про право власності ТОВ Сітіінвестбуд і Ко на спірне нежитлове приміщення загальним розміром 30,4 кв.м. порушує право користування АГК Чайка земельною ділянкою, яка перебуває в оренді АГК Чайка .

У даній справі позивач фактично має намір скасувати запис про державну реєстрацію, за якими було зареєстровано право власності ТОВ Сітіінвестбуд і Ко на об`єкт нерухомого майна.

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи результату, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

При цьому спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Таким чином засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц).

За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині 2 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у редакції, чинній станом на 28.07.2010, було унормовано, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі

прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними. Записи про обтяження погашаються на підставі актів

(рішень) уповноважених на це органів або посадових осіб.

У подальшому до вказаної статті вносились зміни.

Так, статтею 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у редакції, що була чинною до 16.01.2020, було передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому пп. а пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Однак, як вірно наголосив суд першої інстанції, згідно Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень викладено у новій редакції.

Так, відповідно до п.п. 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому пп. а пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла станом на дату звернення позивача до суду із позовом у даній справі та на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення), на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16.01.2020, тобто на час ухвалення оскаржуваного рішення, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає, а навпаки визначає, що такі відомості не підлягають скасуванню або вилученню. Таким чином на час ухвалення судом першої інстанції рішення обраний позивачем спосіб захисту в практичному аспекті не міг забезпечити і гарантувати позивачеві відновлення порушеного права, а отже неспроможний надати особі ефективний захист її прав.

Водночас, колегія суддів апеляційного господарського зазначає, що у пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому, починаючи з 16.01.2020 цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Зважаючи на те, що з 16.01.2020 і на час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про наявність достатніх підстав вважати, що за таких обставин позивач буде позбавлений можливості ефективного захисту своїх порушених прав у спосіб, визначений позивачем у позовній заяві, а саме шляхом ухвалення судового рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію речових прав на спірне нерухоме майно, а також їх обтяжень.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.06.2020 у справах №906/516/19, №905/633/19, №922/2589/19, від 30.06.2020 у справі №922/3130/19, від 14.07.2020 у справі №910/8387/19, від 20.08.2020 у справі №916/2464/19.

Посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.02.2020 у справі №635/2208/16-ц (провадження №61-23269св18) та висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 04.09.2018 у справі №915/127/18 (провадження №12-184гс18) та від 20.11.2019 у справі №802/1349/18-а (провадження №11-474апп19), якими, на його думку, підтверджується належність обраного ним способу захисту, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки висновки у вказаних справах зроблені судом на підставі чинного на момент їх розгляду законодавства, тобто без урахування внесених до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень змін, які набрали чинності з 16.01.2020.

Водночас, враховуючи підстави позову та доводи апеляційної скарги позивача, колегія суддів, окрім вищевикладеного, зазначає наступне.

Статтею 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у редакції, чинній станом на 28.07.2010 (дата реєстрації права власності на нежитлове приміщення за відповідачем-1), передбачено, що державній реєстрації прав підлягає, зокрема, право власності.

Частиною 1 статті 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у редакції, чинній станом на 28.07.2010, визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та

комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Тобто, з наведеного полягає, що нормами Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень визначено перелік документів, на підставі яких державним реєстратором може бути прийнято рішення про реєстрацію речового права (права власності).

У додатку №1 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2020 №7/5 в редакції станом на 28.07.2010 (дата реєстрації спірного права власності), також наведено Перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна, серед яких - рішення судів про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об`єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності (пункт 10 зазначеного додатку).

Як вбачається з інформаційної довідки №198166456 від 29.01.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, наданої позивачем, та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна №26849145 від 28.07.2010, який міститься у матеріалах реєстраційної справи №31084887, реєстраційна дія, яка є предметом спору у даній справі, була вчинено за наявності підстави, яка визначена статтею 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (у редакції станом на 28.07.2020), а саме: на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2010 у справі №32/124.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2010 у справі №32/124 задоволено позов ТОВ Сітіінвестбуд і Ко до АГК Чайка та Комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна та на підставі статей 331, 392 Цивільного кодексу України визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю Сітіінвестбуд і Ко (м. Київ, вул. Січневого повстання, 3/71, код 35059917) право власності на приміщення загальною площею 30,4 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 82. Зобов`язано Автогаражний кооператив Чайка (м. Київ, вул. Фрунзе, 82, код 26189578) не чинити перешкоди у здійсненні Товариством з обмеженою відповідальністю Сітіінвестбуд і Ко (м. Київ, вул. Січневого повстання, 3/71, код 35059917) право власності на приміщення загальною площею 30,4 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 82. Зобов`язано Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-В) провести інвентаризацію приміщення загальною площею 30,4 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 82. Зобов`язано Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-В) зареєструвати права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Сітіінвестбуд і Ко (м. Київ, вул. Січневого повстання, 3/71, код 35059917) на приміщення загальною площею 30,4 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 82.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що ТОВ Сітіінвестбуд і Ко на виконання Інвестиційного договору на будівництво з подальшою експлуатацією та обслуговуванням приміщень мініавтосервісу та магазину супутніх товарів на вул. Фрунзе, 82 від 27.10.2005 вчинено дії щодо зведення нежитлового приміщення площею 30,4 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 82, що є об`єктом інвестування.

Зазначене судове рішення АГК Чайка у судовому порядку не оскаржувалось та набрало законної сили.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою №48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України , а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2010 у справі №32/124, є преюдиційними та не підлягають повторному доведенню у справі, що переглядається (№910/16774/20), а доводи апеляційної скарги позивача стосовно того, що вказане судове рішення не може породжувати виникнення у ТОВ Сітіінвестбуд і Ко права власності на нежитлове приміщення загальним розміром 30,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська (Фрунзе), буд. 82, а свідчить, з огляду на зміст статей 331, 392 Цивільного кодексу України, лише про захист права власності ТОВ Сітіінвестбуд і Ко на матеріали, які були використані в процесі будівництва нежитлового приміщення до моменту введення такого приміщення в експлуатацію, судом відхиляються, оскільки фактично зводяться до переоцінки висновків рішення суду, яке набрало законної сили, повноважень на що апеляційному господарському суду під час розгляду апеляційної скарги в іншій справі не надано.

Резолютивна частина рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2010 у справі №32/124 сформульована чітко та передбачає визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю Сітіінвестбуд і Ко права власності саме на приміщення загальною площею 30,4 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 82, а не на матеріали, які були використані в процесі будівництва нежитлового приміщення. Не містить протилежних висновків і мотивувальна частина вказаного судового рішення.

Тобто, із наведеного у сукупності полягає, що оспорювана дія реєстратора була вчинена на підставі чинного рішення суду, що фактично виключає наявність підстав для його скасування.

Посилання при цьому скаржника на положення підпункту а пункту 6.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно є некоректними, оскільки рішення суду про визнання права власності за відповідачем-1 є самостійною підставою для реєстрації за ним права власності.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з підстав недоведеності та необґрунтованості факту порушення відповідачами прав та охоронюваних законом інтересів позивача за викладених в позовній заяві обставин.

Що стосується клопотання відповідача-1 про застосування строків позовної давності, яке було подане до суду першої інстанції, суд зазначає, що позовна давність застосовується лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього.

З урахуванням наведеного, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивача, про захист яких він просить суд у позові, відповідачами не порушено з огляду на предмет позову та обраний позивачем спосіб захисту, і суд відмовляє позивачу у позові по суті в зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

За таких обставин, виходячи з всього вищевикладеного у сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог АГК Чайка в повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Доводи апеляційної скарги позивача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Автогаражного кооперативу Чайка є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судовий збір за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Автогаражного кооперативу Чайка на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 у справі №910/16774/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 у справі №910/16774/20 залишити без змін.

Матеріали справи №910/16774/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 27.05.2021.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка