Постанова

від 27.05.2021 по справі 2а/1215/98/2012

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 травня 2021 року

м. Київ

справа №2а/1215/98/2012

адміністративне провадження №К/9901/30102/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Рибачука А.І.,

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 2а/1215/98/2012

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області (далі - Управління ПФУ в Лутугинському районі; ПФУ відповідно) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 10.07.2019, постановлену у складі судді Третяк О.Г. та

постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Ястребової Л.В., суддів Геращенка І.В., Компанієць І.Д.,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 21.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до Білокуракинського районного суду Луганської області із заявою, у якій просив замінити боржника у виконавчому провадженні - Управління ПФУ в Лутугинському районі на Управління ПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - Управління ПФУ в м. Сєвєродонецьку) щодо виконання ухваленого на його користь рішення в адміністративній справі за його позовом до Управління ПФУ в Лутугинському районі, у якій 04.03.2013 Лутугинським районним судом Луганської області було видано виконавчий лист № 2-а-416/8/13.

Заява ОСОБА_1 обґрунтована тим, що 05.03.2013 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області було відкрито виконавче провадження, про що винесено постанову ВП №36876088. Боржником є Управління ПФУ у Лутугинському районі. Разом з цим, у зв`язку з проведенням антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької та Луганської областей на підставі вимог постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595 Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствами організаціям Донецької та Луганської областей Управління ПФУ у Лутугинському районі здійснило перереєстрацію на підконтрольну українській владі територію за адресою: АДРЕСА_1 . Управління тимчасово не виконує покладені на нього функціональні обов`язки. Воно не ліквідоване, не перебуває в стані припинення або реорганізації. Тобто склалася така ситуація, коли фактично відсутній правонаступник Управління ПФУ у Лутугинському районі. Обсяг його компетенції, як суб`єкта владних повноважень, суттєво зменшився, на що вказує сам факт невиконання останнім покладених на нього функціональних обов`язків, цілей, задач і функцій, що є підставою для заміни боржника у виконавчому провадженні.

2. Білокуракинський районний суд Луганської області ухвалою від 10.07.2019, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019, відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у зазначеній вище справі.

3. 30.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 10.07.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження.

4. Верховний Суд ухвалою від 06.11.2019 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. У справі, яка розглядається суди встановили, що постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 у справі № 2а/1215/98/2012, зокрема зобов`язано Управління ПФУ в Лутугинському районі поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 01.06.2012.

04.03.2013 Лутугинським районним судом Луганської області видано виконавчий лист № 2а-416/8/13.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області відкрито виконавче провадження (ВП № 36876088) за виконавчим листом № 2а-416/8/13, виданим Лутугинським районним судом Луганської області 04.03.2013 щодо зобов`язання Управління ПФУ в Лутугинському районі поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.06.2012. Стягувачем зазначено - ОСОБА_1 , боржником - Управління ПФУ в Лутугинському районі.

21.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до Білокуракинського районного суду Луганської області із заявою про заміну боржника у зазначеному вище виконавчому провадженні.

Суд першої інстанції ухвалою від 10.07.2019, залишеною без змін постановою суду апеляційної інстанції від 24.09.2019, відмовив у задоволенні зазначеної вище заяви ОСОБА_1 .

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДРПОУ) Управлінням ПФУ в Лутугинському районі не перебуває у процесі припинення, юридичних осіб - правонаступників не визначено. При цьому суди попередніх інстанцій вказали на те, що відсутні ознаки правонаступництва між Управління Пенсійного фонду в Лутугинському районі та Управлінням Пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку, а відтак - не має підстав для застосування приписів статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а отже і для заміни сторони у виконавчому провадженні.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

7. Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована, зокрема тим, що Переліком управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаних управлінь Донецької та Луганської областей, які здійснюють повноваження з обслуговування страхувальників на період проведення антитерористичної операції, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 12.05.2015 № 9-1 Про здійснення повноважень з обслуговування страхувальників (далі - постанова № 9-1, Перелік № 9-1 відповідно) визначено, що повноваження Управління ПФУ Лутугинському районі щодо обслуговування страхувальників здійснюються Управлінням ПФУ в м. Сєверодонецьку (пункт 9 Переліку № 9-1). Крім цього ОСОБА_1 вказав на те, що для встановлення факту публічного правонаступництва визначальним фактом є перехід функцій щодо виплати пенсії від Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі до Управління ПФУ в м. Сєверодонецьку.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.

9. У справі, яка розглядається вирішується питання, суть якого полягає у невиконанні судового рішення (постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013), яке набрало законної сили, у зв`язку з відсутністю рішення держави стосовно визначення правонаступника - відповідача у цій справі.

10. Так, відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час ухвалення нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

11. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Основного Закону).

12. Конституційний Суд України у Рішенні від 20.06.2001 № 10-рп/2001 зазначив, що в Україні на конституційному рівні закріплено право громадян на соціальний захист, що включає, зокрема, і право на одержання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги (стаття 46 Конституції України). Цьому конституційному праву громадян кореспондує обов`язок держави щодо виплати відповідних грошових коштів.

13. У рішенні від 07.10.2009 № 25-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

14. У рішенні у справі Пічкур проти України , яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, що призвело до ситуації, у якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51- 54).

15. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

16. Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов`язуватися з місцем проживання людини.

17. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 805/402/18.

18. Також, Верховним Судом у постановах від 01.10.2019 у справах №826/3943/16 та №804/3646/18 сформовані висновки, які полягають у тому, що громадянин України, незалежно від країни проживання, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, у тому числі і на пенсійне забезпечення; пенсії за віком відповідають ознакам такої категорії як власність, а тому не залежать від місця проживання особи пенсіонера, а її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених частиною четвертою статті 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

19. Як видно з матеріалів справи після виїзду позивача за кордон на постійне місце проживання Управління ПФУ в Лутугинському районі з 01.06.2012 припинило виплату його пенсії. Разом з цим, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 у справі № 2а/1215/98/2012 зобов`язано Управління ПФУ в Лутугинському районі поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.06.2012.

20. На час розгляду справи в суді постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 у справі № 2а/1215/98/2012 не виконана у зв`язку із тим, що Управління ПФУ в Лутугинському районі тимчасово не виконує покладені на нього функціональні обов`язки, оскільки воно не було переміщено в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження, у процесі припинення не перебуває, юридичних осіб - правонаступників не визначено.

21. У зв`язку з вищевказаним, ОСОБА_1 звернувся до Білокуракинського районного суду Луганської області із заявою про заміну боржника у виконавчому провадженні в адміністративній справі за його позовом.

22. Визначаючи наявність підстави для заміни сторони виконавчого провадження у цій справі, колегія суддів виходить із такого.

23. У статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404-VIII) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

24. Згідно із частинами першою та другою статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

25. Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

26. Відповідно до частини першої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

27. З вищенаведеного нормативного визначення випливає, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством установлено головну умову, за якої обов`язки боржника може бути перекладено на іншу особу, - це вибуття сторони виконавчого провадження.

28. За приписами статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

29. З огляду на зміст наведеної норми процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

30. Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов`язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством, що оформлюється ухвалою (стаття 52 КАС України).

31. Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 (справа № 905/1956/15).

32. Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

33. У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій узагалі.

34. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 20.02.2019 (справа № 826/16659/15), від 13.03.2019 (справа № 524/4478/17).

35. Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

36. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270.

37. При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

38. Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

39. Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

40. При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

41. У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другого відповідача суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

42. Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.

43. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.10.2019 (справа № 812/1408/16).

44. Водночас, у цій справі обставини справи є відмінними, оскільки правонаступництво у вищевказаних формах не відбулося.

45. Відповідно до пункту 1 Положення про ПФУ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (далі - Положення), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

46. Згідно із пунктами 3, 4 Положення до основних завдань і функцій ПФУ належить, зокрема: керівництво та управління солідарною системою загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; організація, координація та контроль роботи територіальних органів щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій; вжиття відповідно до законодавства та міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, заходів до переказування пенсій громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які постійно проживають в Україні тощо.

47. Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 передбачено, що цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті ПФУ на цю мету. Виділення коштів для виплати здійснюється ПФУ в межах наявних бюджетних призначень ПФУ на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

48. Підпунктом 1 пункту 4 Положення передбачено, що ПФУ розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Міністрові соціальної політики.

49. Суд звертає увагу, що у рамках реформування пенсійної системи відбулася реорганізація територіальних органів ПФУ - всі підвідомчі управління областей приєдналися до Головних управлінь ПФУ. Відповідно усі повноваження територіальних управлінь ПФУ здійснюються на рівні Головних управлінь Пенсійного фонду України. Саме Головні управління ПФУ є юридичними особами, мають самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

50. Як уже зазначалось вище позивач до 01.06.2012 перебував на обліку в Управлінні ПФУ в Лутугинському районі, після поновлення виплати пенсії за наслідками судового розгляду, фактично виплату пенсії позивачу не було поновлено у зв`язку із фактичним невиконанням рішення суду з огляд на те, що боржник не здійснює своїх повноважень.

51. Під час судового розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження встановлено, що Управління ПФУ в Лутугинському районі не ліквідовано у встановленому законом порядку.

52. Однак загальновідомим є факт проведення на окремих територіях Донецької та Луганської областей антитерористичної операції, Операції об`єднаних сил.

53. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №1085-р від 07.11.2014 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення (зі змінами), населені пункти Лутугинського району Луганської області відносяться до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

54. Так, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України , м. Лутугине Луганської області відноситься до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась АТО.

55. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595 Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей зобов`язано міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації забезпечити до 01.12.2014 переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, в населенні пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

56. Відповідно до постанови № 9-1 повноваження щодо обслуговування страхувальників, які перебувають на обліку в управліннях Фонду, що тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, на період проведення антитерористичної операції, зокрема здійснення обліку платежів, що надходять на рахунки органів Пенсійного фонду України, відкриті в установах АТ Ощадбанк , прийняття звітності, передбаченої законодавством, зняття з обліку страхувальників в органах Пенсійного фонду України, надання довідок, встановлених законодавством, формування звітності та виконання завдань, передбачених підпунктами 2-4, 6, 9-12, 16, 19 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486, покладено на управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління Донецької та Луганської областей згідно з додатком до цієї постанови (далі - управління Фонду, які здійснюють повноваження з обслуговування страхувальників).

57. Згідно з Переліком № 9-1 частину повноважень Управління ПФУ в Лутугинському районі передано саме Управлінню ПФУ в м. Сєверодонецьку (93404, м. Сєверодонецьк, вул. Шевченка, 9).

58. Отже на противагу мотивам судів попередніх інстанцій про відсутність будь-якого механізму визначення правонаступника територіальних органів Пенсійного фонду України, які тимчасово не здійснюють своїх повноважень, положення постанови та Переліку №9 -1- передбачають протилежне.

59. Водночас судом установлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 925 Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях шляхом приєднання до головних управлінь Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях за переліком згідно з додатком. Так, у додатку до вищевказаної постанови міститься Перелік територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізуються шляхом приєднання, з якого видно, що до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області приєднується, зокрема, Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку.

60. Також Верховний Суд звертає увагу на постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ , у якій зазначено, що при визначенні процесуального правонаступництва судам слід виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, та враховувати, що якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то в такому випадку суду необхідно залучити до участі у справі їх правонаступників. У випадку ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача.

У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач судом залучається інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Виходячи з положень статей 55, 56 Конституції України у будь-якому разі в названих вище випадках спірні правовідносини допускають правонаступництво, а тому суди повинні враховувати, що відмова у відкритті або закриття провадження у такій справі з підстав ліквідації (припинення діяльності, позбавлення частини повноважень, звільнення з посади, скорочення посади) суб`єкта владних повноважень є неприпустимими.

61 . У рішенні Конституційного Суду України (Велика палата) від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 Суд звернув увагу на принцип інституційної безперервності, який полягає у тому, що органи державної влади, встановлені Основним Законом України, продовжують функціонувати в інтересах Українського народу та реалізовувати свої повноваження, виконувати завдання і функції, визначені у Конституції України, незалежно від цих змін, якщо тільки цими змінами не передбачено істотну (докорінну) зміну їх конституційного статусу, у тому числі їх ліквідацію.

62. Крім того, Верховний Суд наголошує, що судове рішення у справі №2а/1215/98/2012, яким зобов`язано Управління ПФУ в Лутугинському районі поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.06.2012, набрало законної сили 19.02.2013, тобто фактично з цього часу позивач має право на отримання пенсії, однак рішення суду так і не було виконано.

63. При цьому, як встановлено частиною першою статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Частинами другою та третьою статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

64. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 № 5-рп/2013).

65. Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 №1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

66. Також, Конституційний Суд України, узявши до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

67. Крім того, Верховний Суд звертає увагу на Рекомендації №Rec 16 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам Про виконання адміністративних рішень і судових рішень в області адміністративного права, в розділі II яких Виконання судових рішень, що стосуються адміністративних органів зазначено, що Держави-члени повинні забезпечити, щоб адміністративні органи виконували судові рішення в розумні терміни. Щоб повністю виконати судові рішення, адміністративні органи повинні вживати всіх необхідних заходів відповідно до законодавства (пункт а). У випадку невиконання адміністративним органом судового рішення, повинна бути передбачена відповідна процедура забезпечення виконання цього рішення (пункт b).

68. Також Верховний Суд враховує практику застосування Європейським судом з прав людини Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Так ЄСПЛ зазначив, що неможливість особою домогтися виконання судового рішення, винесеного на її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини (справа Жовнер проти України, заява № 56848/00, пункт 33). Суд також зазначив, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін.

69. Верховний Суд звертає увагу на пілотне рішення Європейського суду з прав людини у справі Юрій Миколайович Іванов проти України (заява № 40450/04), де в пунктах 46, 48, 51, 53, 54 зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

70. Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 27 лютого 2007 року по справі Істинна Православна Церква в Молдові та інші проти Молдови у справах, де боржником є сама держава, не має значення, який із органів державної влади брав участь у судових спорах та який із них несе відповідальність за виконання кінцевого рішення. Держава має бути спроможною виконати судове рішення, ухвалене на користь сторони, упродовж розумного строку.

71. Згідно з пунктом 70 рішення у справі Рисовський проти України (№29979/04), Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

72. Колегія суддів Верховного Суду також вважає за необхідне наголосити на тому, що виконання судового рішення, яке набрало законної сили, є складовою частиною принципу юридичної визначеності, без якого є неможливим ефективне відновлення порушених прав, за захистом яких особа звертається до суду.

73. Отже, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а неможливість виконати рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

74. Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що для здійснення ефективного захисту прав ОСОБА_1 необхідно замінити боржника у виконавчому листі №2-а-416/8/13, виданому на виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 у справі №2а/1215/98/2012 з Управління ПФУ в Лутугинському районі Луганської області на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

75. Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.04.2021 у справі № 429/3281/13-а.

76. За правилами пункту 3 частини першої статті 349, частини першої статті 351 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково й ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

77. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

78. З огляду на вищевикладене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про заміну боржника виконавчого провадження для виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 у справі №2а/1215/98/2012 з Управління ПФУ в Лутугинському районі Луганської області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 10.07.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 у справі №2а/1215/98/2012 скасувати та прийняти нову постанову.

Заяву ОСОБА_1 про заміну боржника виконавчого провадження задовольнити частково.

Замінити боржника - Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області у виконавчому провадженні з виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 у справі №2а/1215/98/2012 його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.І. Рибачук

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду