Ухвала

від 27.05.2021 по справі 592/3265/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

27 травня 2021 року

м. Київ

справа № 592/3265/20

провадження № 61-7340ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Воробйової І. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Сумського апеляційного суду від 31 березня 2021 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Бориса Гмирі 7А до Сумської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення щодо відведення земельної ділянки у власність,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСББ Бориса Гмирі 7А відмовлено за необґрунтованістю.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 січня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Постановою Сумського апеляційного суду від 31 березня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСББ Бориса Гмирі 7А - адвоката Кузченко Т. М. задоволено.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , що діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 грудня 2020 року та ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 січня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ОСББ Бориса Гмирі 7А задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Сумської міської ради від 25 квітня 2018 року №3348-МР Про надання у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , яка знаходиться у них в користуванні .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У квітні 2021 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подали касаційну скаргу в якій, заявники просять скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 31 березня 2021 року та залишити в силі рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 грудня 2020 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 136, 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Сумського апеляційного суду від 31 березня 2021 року, залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. А. Воробйова