Постанова

від 27.05.2021 по справі 641/7633/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 травня 2021 року

м. Київ

справа № 641/7633/18

провадження № 61-11449св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Жданової В. С., Зайцева А. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю Одисея 2000 , ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю АТП Сервіс Торг ,

треті особи: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чуприна Галина Олександрівна, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець Іван Олександрович ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Мельникової Людмили Володимирівни на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2020 року у складі судді Чайка І. В., постанову Харківського апеляційного суду від 01 липня 2020 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Одисея 2000 (далі - ТОВ Одисея 2000 ), ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю АТП Сервіс Торг (далі - ТОВ АТП Сервіс Торг ), треті особи: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чуприна Г. О., Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець І. О., про усунення перешкод користування майном шляхом припинення права власності на приміщення загального користування та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень 1-го поверху: 1-3:-1-7, 1-11-:-1-15 (загальною площею 258,0 кв. м), № 1-22, 1-23, 1-25-:-1-28 (площею 164,1 кв. м) № 1-41а, 1-42, 1-43 (площею 301,0 кв. м) другого поверху № 2-1-:-2-5, 2-7-:-2-21 (площею 571,3 кв. м, № 2-27 (площею 37,4 кв. м) в нежитловій будівлі літ. Ж-8, загальною площею 1331,8 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

16 серпня 2018 ОСОБА_1 була надана довіреність на ім`я ОСОБА_3 на управління, у тому числі здачу в найм (оренду), нежитлових приміщень, а також з правом вільного доступу до вищевказаних приміщень, представництва інтересів ОСОБА_1 у зв`язку з цим в будь-яких установах чи підприємствах.

Проте, ОСОБА_3 20 серпня 2018 року повідомила позивача, що вона позбавлена можливості забезпечити виконання вказаного доручення, оскільки охоронці будівлі, які працюють у ТОВ Одисея 2000 , не допускають її до нежитлових приміщень. Зазначає, що позивач 22 серпня 2018 року також намагався потрапити до цих приміщень, однак його також не було допущено до належних йому нежитлових приміщень. При цьому охоронці обґрунтовували свої дії тим, що приміщення загального користування, через які позивачу або його представникам необхідно пройти, щоб мати доступ до належних йому приміщень, належать на праві приватної власності ТОВ Одисея 2000 .

З цього приводу позивач звернувся із відповідною заявою до ГУ НП в Харківській області. Нежитлові приміщення, що є предметом розгляду даної справи, належали ТОВ Одисея 2000 , а з 12 листопада 2018 року власником вказаних приміщень став ТОВ АТП Сервіс Торг , єдиним засновником та учасником якого є ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд: усунути позивачу перешкоди у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном в нежитловій будівлі літ.Ж-8 за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом припинення права власності ОСОБА_2 на приміщення загального користування № 1-1 та 1-2, а також технічного пов. № І-ІХ пл. 201,9 кв. м, що розташовані за вказаною адресою; усунути позивачу перешкоди у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном в нежитловій будівлі літ.Ж-8 за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити право власності ТОВ АТП Сервіс Торг на приміщення загального користування № 1-1 та 1-2, а також технічного пов. № І-ІХ пл. 201,9 кв. м, що розташовані за вказаною адресою; скасувати рішення приватного нотаріуса Чуприни Г. О. індексний номер №44025112 від 14 листопада 2018 року в частині державної реєстрації права власності за ТОВ АТП Сервіс Торг на нежитлові приміщення № 1-1 та 1-2 , технічного пов. № І-ІХ пл. 201,9 кв. м, що розташовані в літ.Ж-8 за адресою: АДРЕСА_1 , а також рішення 32218404 від 04 листопада 2016 року, в частині державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на нежитлові приміщення № 1-1 та 1-2, технічного пов. № І-ІХ пл. 201,9 кв. м, що розташовані в літ.Ж-8 за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати рішення приватного нотаріуса Ємця І.О. індексний номер №10886808 від 13 лютого 2014 року в частині державної реєстрації права власності за ТОВ Одисея 2000 на нежитлові приміщення № 1-1 та 1-2, технічного пов. № І-ІХ пл.201,9 кв. м, що розташовані в літ.Ж-8 за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність правових підстав для припинення права власності відповідача.

Не погодившись з таким рішенням місцевого суду представник ОСОБА_1 адвокат Мельникова Л. В. подала апеляційну скаргу.

Постановою Харківського апеляційного суду від 01 липня 2020 року рішення місцевого суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

При цьому зазначено, що обраний позивачем спосіб захисту права не є ефективним.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У серпні 2020 року ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Мельникової Л. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення необґрунтовано з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно та неправильно встановили обставини, які мають значення для справи, а висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи.

На думку заявника, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те що, ТОВ Одисея 2000 та ОСОБА_2 , безпідставно перебравши на себе функції управителя нежитлової будівлі, на власний розсуд приймали рішення щодо не допуску інших власників та їх законних представників до належних їм приміщень.

Доводи інших учасників справи

У відзивах на касаційну скаргуТОВ Одисея 2000 , ОСОБА_2 просили залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК Українипередбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

25 серпня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 з 21 березня 2014 року є власником нежитлових приміщень 1-го поверху: 1-3:-1-7, 1-11-:-1-15 (загальною площею 258,0 кв. м), № 1-22, 1-23, 1-25-:-1-28 (площею 164,1 кв. м) № 1-41а, 1-42, 1-43 (площею 301,0 кв. м) другого поверху № 2-1-:-2-5, 2-7-:-2-21 (площею 571,3 кв. м), № 2-27 (площею 37,4 кв. м) в нежитловій будівлі літ. Ж-8, загальною площею 1331,8 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Нежитлові приміщення, які є предметом розгляду цієї справи: а саме: № 1-1 та 1-2, технічного пов. № І-ІХ пл. 201,9 кв. м, що розташовані в літ. Ж-8 за адресою: АДРЕСА_1 , належали ТОВ Одисея 2000 , а з 12 листопада 2018 року їх власником стало ТОВ АТП Сервіс Торг , єдиним засновником та учасником якого є ОСОБА_2 .

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 31 січня 2019 № 01.01.19, приміщення вестибюлю (вхідної групи, приміщення 1-1 та 1-2 згідно плану) першого поверху нежитлової будівлі літ. Ж-8 за адресою: АДРЕСА_1 за своїм функціональним призначенням є допоміжними.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,

3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог (частина перша статті 13 ЦПК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Близькі за змістом висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 (справа №569/17272/15-ц, провадження №14-338цс18); від 11.09.2019 (справа №487/10132/14-ц, провадження №14-364цс19); від 19.02.2020 (справа №210/4458/15-ц, провадження №14-354цс19); від 04.04.2020 (справа №610/1030/18, провадження №14-436цс19); від 16.06.2020 (справа №145/2047/16-ц, провадження №14-499цс19); від 15.09.2020 (справа №469/1044/17, провадження №14-317цс19).

Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 69)).

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) вказано, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Пред`являючи позов з вимогами про усунення перешкод користування майном, а саме - шляхом припинення права власності на приміщення загального користування та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення, позивач посилався на неправомірні дії з боку відповідачів щодо перешкоджання йому та його представникам входу до приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно з частиною першою та другою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто непорушність права власності проявляється у тому, що правомірним буде визнане лише таке позбавлення права власності або обмеження у його здійсненні, яке відбувається у випадках і в порядку, встановлених законом.

Підстави припинення права власності передбачені частиною першою статті 346 ЦК України. Так, право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам`яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника; 12) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. При цьому частиною другою вказаної статті визначено, що право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Суди встановили, що власником спірних нежитлових приміщень було ТОВ Одисея 2000 , а з 12 листопада 2018 року - ТОВ АТП Сервіс Торг .

Встановлено, що будь-яких належних та допустимих доказів того, що існують передбачені частиною першою статті 346 ЦК України або іншими нормами матеріального права підстави припинення права власності ТОВ АТП Сервіс Торг на спірні нежитлові приміщення суду не надано.

Разом із тим, частина перша стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Відповідно до положень статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

Згідно із частинами першої, третьою статті 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.

Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.

Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Відповідно до частини третьої статті 404 ЦК України право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Позивач зазначає, що власником спірних приміщень, які за своїм функціональним призначенням є допоміжними, чиняться перешкоди у доступі до належних йому нежитлових приміщень, оскільки для доступу до них необхідно пройти через належні відповідачу ТОВ АТП Сервіс Торг приміщення № 1-1 та 1-2, а також технічний пов. № І-ІХ .

Таким чином, позивач вважає, що виникла ситуація, коли він як власник нерухомого майна позбавлений права вільного потрапляння до належних йому приміщень внаслідок неправомірного перешкоджання цьому відповідачем як власником допоміжних приміщень.

Доказів звернення позивача до відповідачів з питанням про укладення договору сервітуту щодо користування ОСОБА_1 належними відповідачу ТОВ АТП Сервіс Торг допоміжними приміщеннями суду не надано.

З позовом про встановлення сервітуту щодо спірних нежитлових приміщень ОСОБА_1 до суду не звертався.

При таких обставинах, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, врахувавши вказані норми матеріального права, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог з огляду на те, що відсутні підстави для позбавлення власника права власності на належне йому майно, а обраний позивачем спосіб захисту є неефективним.

З огляду на викладене є необґрунтованими доводи касаційної скарги щодо належного способу захисту та відновлення порушеного права.

Інші доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Мельникової Людмили Володимирівни залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2020 року, постанову Харківського апеляційного суду від 01 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев