Постанова

від 27.05.2021 по справі 710/1390/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/871/21Головуючий по 1 інстанції Справа № 710/1390/20 Категорія: Побережна Н. П. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року : Черкаський апеляційний суд в складі:

суддів Бондаренка С. І., Вініченка Б.Б., Новікова О.М.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 23 лютого 2021 року, ухвалене в складі судді Побережної Н. П., у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Шполянського районного нотаріального округу Черкаської області Курінний Анатолій Васильович, Шполянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту батьківства, внесення відомостей в актовий запис, визнання права власності на спадкове майно, повний текст рішення складений 04 березня 2021 року, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Шполянського районного нотаріального округу Черкаської області Курінний Анатолій Васильович, Шполянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту батьківства, внесення відомостей в актовий запис, визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що їхня мати ОСОБА_4 та їхній батько ОСОБА_5 в період із 1996 року по 2004 рік проживали однією родиною, без реєстрації шлюбу, та вели спільне господарство в будинку АДРЕСА_1 . Таким чином, народження позивачів відбулося під час спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_6 та ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження.

Оскільки батьки позивачів при їх народженні не перебували у шлюбі, та при реєстрації народження не було подано спільної заяви від матері та батька про їх походження від нього, тому відомості про батька до актового запису були внесені відповідно до ч. 2 ст. 55 КпШС України . Отже, прізвище батька до актових записів про народження позивачів було записане за прізвищем матері, як ОСОБА_7 , а його ім`я та по батькові зі слів матері, як ОСОБА_8 , які ідентичні імені та по батькові чоловіка, з яким мати проживала однією сім`єю під час народжень позивачів, а саме ОСОБА_5 .

Батько позивачів ОСОБА_5 завжди визнавав їх своїми дітьми, оскільки постійно приймав участь у їх вихованні та утриманні, як під час спільного проживання з матір`ю позивачів, так і після припинення з нею сімейних відносин, та лише по своїй необізнаності за життя не подав до органів РАЦСу заяву про добровільне визнання свого батьківства стосовно них.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер, після чого позивачі звернулися до приватного нотаріуса Шполянського районного нотаріального округу Курінного Анатолія Васильовича з заявами на прийняття спадщини після смерті батька.

30 жовтня 2020 року позивачі звернулися до нотаріуса з заявами на отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, однак нотаріус, перевіривши подані документи, встановив, що у позивачів відсутні підстави для спадкування майна померлого ОСОБА_5 в зв`язку з відсутністю запису про його батьківство у свідоцтвах про народження та відповідно в актових записах про народження.

Позивачі вважають, що встановлення судовим рішенням факту батьківства померлого батька буде підставою для внесення відповідних змін до актових записів про їхні народження. Та в результаті внесення змін до актових записів про народження будуть встановлені правові відносини між ними та їхнім батьком, в зв`язку з чим сторони набудуть права на отримання у власність спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_5 .

Відповідач по справі ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5 від першого шлюбу. Він також звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька. Незважаючи на те, що відповідачу достовірно відомо про визнання їхнім батьком батьківства по відношенню до позивачів, він категорично заперечує цей факт батьківства задля одноособового набуття всієї спадщини.

На підставі викладеного позивачі просили суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме встановити факт батьківства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Терешки Шполянського району Черкаської області, стосовно його дочки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та стосовно його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Шполянському районному відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести відомості про батька ОСОБА_5 в актовий запис № 169, складений 18 жовтня 1997 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Шполянського районного управління юстиції у Черкаській області про народження ОСОБА_9 та в актовий запис № 140, складений 12 жовтня 2002 року Шполянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про народження ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_2 та за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Терешки Шполянського району Черкаської області, а саме на:

- 2/27 частини у праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7125788000:04:001:0057, площею 3,4972 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Терешківської сільської ради Шполянського району Черкаської області;

- 1/9 частину у праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7125788000:04:001:0062, площею 3,4972 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Терешківської сільської ради Шполянського району Черкаської області;

- 1/3 частину у праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7125788000:03:001:0208, площею 4,0991 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Терешківської сільської ради Шполянського району Черкаської області;

- 1/3 частину у праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7125788000:03:001:0130, площею 3,8848 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Терешківської сільської ради Шполянського району Черкаської області кожному по зазначеним частинам.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 23 лютого 2021 року позов задоволено повністю.

Встановлено факт батьківства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Терешки Шполянського району Черкаської області, стосовно його дочки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Ухвалено внести зміни в актовий запис № 169, складений 18 жовтня 1997 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Шполянського районного управління юстиції у Черкаській області про народження ОСОБА_9 , а саме: в графі батько записати - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України.

Встановлено факт батьківства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Терешки Шполянського району Черкаської області, стосовно його сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Ухвалено внести зміни в актовий запис № 140, складений 12 жовтня 2002 року Шполянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про народження ОСОБА_3 , а саме: в графі батько записати - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно ОСОБА_5 , а саме на:

- 2/27 частини у праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7125788000:04:001:0057, площею 3,4972 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Терешківської сільської ради Звенигородського району Черкаської області;

- 1/9 частину у праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7125788000:04:001:0062, площею 3,4972 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Терешківської сільської ради Звенигородського району Черкаської області;

- 1/3 частину у праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7125788000:03:001:0208, площею 4,0991 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Терешківської сільської ради Звенигородського району Черкаської області;

- 1/3 частину у праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7125788000:03:001:0130, площею 3,8848 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Терешківської сільської ради Звенигородського району Черкаської області.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно ОСОБА_5 , а саме на:

- 2/27 частини у праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7125788000:04:001:0057, площею 3,4972 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Терешківської сільської ради Звенигородського району Черкаської області:

- 1/9 частину у праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7125788000:04:001:0062, площею 3,4972 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Терешківської сільської ради Звенигородського району Черкаської області;

- 1/3 частину у праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7125788000:03:001:0208, площею 4,0991 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Терешківської сільської ради Звенигородського району Черкаської області;

- 1/3 частину у праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7125788000:03:001:0130, площею 3,8848 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Терешківської сільської ради Звенигородського району Черкаської області.

Вирішено питання судових витрат.

Ухвалюючи дане рішення суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням всіх обставин справи та того, що позивачі надали суду докази, що при народженні позивачів запис про їхнього батька в актах про народження проводився за вказівкою їхньої матері, а також докази, що з вірогідністю підтверджують те, що за життя померлий ОСОБА_5 визнавав факт батьківства щодо позивачів, а саме показання свідків, фотозображення, відеозапис, тому суд прийшов до висновку про задоволення вимоги щодо встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту батьківства ОСОБА_5 стосовно його дочки ОСОБА_2 та сина ОСОБА_3 .

За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольнив і похідні вимоги позивачів щодо внесення Шполянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відомостей про батька в актовий запис № 140, складений 12 жовтня 2002 року Шполянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про народження ОСОБА_3 та в актовий запис № 169, складений 18 жовтня 1997 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Шполянського районного управління юстиції у Черкаській області про народження ОСОБА_9 .

Оскільки, в матеріалах справи наявні обґрунтовані постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом, та суд дійшов висновку про наявність підстав для встановлення факту батьківства спадкодавця по відношенню до позивачів, тому позовні вимоги позивачів з приводу визнання за ними права власності на частину спадкового майна після смерті ОСОБА_5 , є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість та незаконність, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказує, що в період з 1985 року по червень 2010 року його батьки проживали однією сім`єю, вели спільне господарства, виховували його, батько нікуди на постійне чи тимчасове проживання із с. Терешки Шполянського району Черкаської області не виїжджав, що підтверджується копією паспорта, де місцем реєстрації проживання зазначено с. Терешки. За життя батько не повідомляв апелянта про те, що в нього є діти від іншої жінки. Ніякої матеріальної чи моральної допомоги позивачі батькові не надавали, тому до останніх днів він був на повному утриманні відповідача.

На підтвердження позовних вимог позивачі надали підтвердження голови вуличного комітету від 02 листопада 2020 року ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю та вели спільне господарство в житловому будинку АДРЕСА_1 в період з 1996 року по 2004 рік і в них у цей період народилися спільні діти (позивачі). Вказане підтвердження є неналежним доказом, оскільки його зміст повністю спростовується спадковою довідкою, виданою Шполянською міською радою ОТГ за підписом в. о. старости с. Терешки В. Б. Драчовою. До того ж рідний брат ОСОБА_4 , матері позивачів, є чоловіком голови вуличного комітету , і остання зацікавлена у видачі неправдивого підтвердження.

Надані як докази на підтвердження батьківства фотознімки належним чином не оформлені, не підписані, а дані диска з записом весілля ОСОБА_2 на якому батько апелянта звертається до молодих діти було сказано ним не конкретно до ОСОБА_11 , а в загальному порядку.

Вважає, що належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту батьківства ОСОБА_5 по відношенню до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які б підтверджували право позивачів на спадкове майно, ними не надано.

У відзиві на подану апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Відзив обґрунтовують тим, що судом було надано оцінку кожному доказу у справі. Так, суд першої інстанції правильно зазначив про те, що відповідач не надав доказів зацікавленості голови вуличного комітету вул. Виноградної ОСОБА_12 . Також суд звернув увагу на безпідставність доводів відповідача про те, що не підписані фотознімки є доказами одержаними з порушенням, оскільки процесуальним законодавством України не встановлено вимог щодо накладення на фотознімки підпису учасника справи, який надає зазначені докази до матеріалів справи. Суд вірно оцінив зміст відеозапису з весілля на якому ОСОБА_5 перед зверненням з побажанням до наречених був представлений ведучою весілля як батьком нареченої. Крім цього, суд вірно встановив наявність факту батьківства ОСОБА_5 по відношенню до позивачів і на підставі показів свідків.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_9 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками її вказані: ОСОБА_13 , громадянин України та ОСОБА_4 , громадянка України, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом РАГС Шполянської райдержадміністрації Черкаської області 18 жовтня 1997 року (т.1 а.с. 21).

Відомості про батька в актовому записі про народження ОСОБА_9 записані відповідно до частини 1 статті 135 СК України, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження. (т.1 а.с.36)

Згідно з рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 12 грудня 2018 року у справі № 710/1308/18 шлюб між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 було розірвано. Після розірвання шлюбу залишено позивачу шлюбне прізвище ОСОБА_16 (т.1 а.с. 22-24).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Шполянським районним відділом РАЦС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 22 вересня 2020 року, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 22 вересня 2020 року зареєстрували шлюб. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу: ОСОБА_19 (т.1 а.с. 25).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого відділом РАГС Шполянського районного управління юстиції Черкаської області 12 жовтня 2002 року ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками його вказані: ОСОБА_13 , громадянин України, та ОСОБА_4 , громадянка України (т.1 а.с. 20).

Відомості про батька в актовому записі про народження ОСОБА_3 записані відповідно до частини 1 статті 135 СК України, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження. (т.1 а.с.35)

Вказане свідчить про те, що при народженні позивачів, відомості про батька були зазначені за вказівкою матері.

Такі обставини, серед іншого, стали підставою для відмови нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують їх родинний зв`язок зі спадкодавцем та документів на право власності на майно ОСОБА_5 .(т.1 а.с.27,28)

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина 1 статті 58 Конституції України ) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року.

З метою забезпечення правильного й однакового застосування судами законодавства у справах про визнання або оспорювання батьківства, материнства та стягнення аліментів прийнято постанову Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів .

Пунктом 3 указаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у статті 128 СК України , істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у статті 53 КпШС , суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини.

Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС , беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

Оскільки позивачі народилися до 01 січня 2004 року, то спірні правовідносини регулюються нормами КпШС України , що правильно встановлено судом першої інстанції.

Статтею 53 КпШС України встановлено, що у разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.

При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання, та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Таким чином, при розгляді цієї справи при встановленні судом батьківства враховуються (але не виключно) обставини спільного проживання і ведення спільного господарства матір`ю дитини і батьком або спільне виховання чи утримання ними дитини, а також докази, що з достовірністю підтверджують визнання батьківства.

Частина третя статті 53 КпШС України та положення ЦПК України не обмежують коло доказів, які можуть бути взяті судом до уваги, що з достовірністю підтверджують батьківство.

За приписами статей 12 , 81 , 89 ЦПК України , цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України ).

Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.

Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.

Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.

Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18).

Згідно підтвердження голови вуличного комітету вулиці Виноградної м. Шпола Гегельської Л.В. від 02 листопада 2020 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживали однією сім`єю та вели спільне господарство в житловому будинку АДРЕСА_1 в період з 1996 року по 2004 рік.

Під час спільного проживання з ОСОБА_5 у ОСОБА_4 народилися діти: дочка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . ОСОБА_5 разом з ОСОБА_4 приймав активну участь у вихованні та утриманні дітей (т.1 а.с. 26).

В суді першої інстанції свідок ОСОБА_20 пояснила, що знає про те, що померлий ОСОБА_5 після того як розійшовся з дружиною став жити з іншою жінкою та у них народилися дочка та син, вони спілкувалися. ОСОБА_5 їй розповідав, що не проживає з ОСОБА_7 , але хвилюється, щоб діти спілкувалися.

Свідок ОСОБА_21 вказала, що в померлого ОСОБА_5 було троє дітей: син ОСОБА_22 уже виріс, про дітей ОСОБА_23 та ОСОБА_24 постійно турбувався, діти приїжджали до батька, між собою спілкувалися. Син ОСОБА_22 був присутній на весіллі ОСОБА_25 . Їй відомо, що ОСОБА_5 був у зареєстрованому шлюбі з матір`ю ОСОБА_1 , але вони були у дуже поганих відносинах. Свідок тісно спілкувалася з батьком позивачів та відповідача, тому їй відомо, що позивачі є дітьми померлого допомагала по господарству батькові.

Свідок ОСОБА_26 повідомила, що позивачі є дітьми померлого ОСОБА_5 , він сам про це говорив. Діти приїжджали до батька. ОСОБА_27 свідок бачила, коли вона приїжджала до померлого. На похоронах ОСОБА_5 позивачі були присутні. Знає, що ОСОБА_5 проживав у місті Шпола, коли саме не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_28 пояснила, що з ОСОБА_5 вона була знайома ще з 1996 року, він проживав з її сусідкою ОСОБА_7 . У них народилися діти - дочка та син. Батько постійно приїжджав до дітей та забирав їх до себе. Після того як він розійшовся з ОСОБА_7 він постійно говорив, що це його діти. На думку свідка ОСОБА_7 не хотіла, щоб ОСОБА_5 офіційно визнавав позивачів своїми дітьми, оскільки отримувала соціальну допомогу як мати-одиначка.

Свідок ОСОБА_29 пояснила, що померлий всіх дітей, що ОСОБА_22 , що ОСОБА_30 та ОСОБА_24 визнавав та ніколи не ділив, завжди говорив, що це його діти. До дня смерті померлий проживав разом з сином ОСОБА_22 та сестрою, за яку хвилювався. ОСОБА_5 хворів та хотів після лікування офіційно визнати дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Дочка ОСОБА_31 приїжджала до батька та допомагала йому по господарству.

Інші свідки ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 також підтвердили, що ОСОБА_5 є батьком позивачів.

Також матеріали справи містять фото зображення на яких зафіксовано разом позивачів, відповідача та померлого ОСОБА_5 , а на доданому як доказ відео, померлий ОСОБА_5 під час привітання називає серед іншого ОСОБА_2 дитиною, що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 на відео не звертався до ОСОБА_2 .

Такі докази в сукупності підтверджують обставини визначені в статті 53 КпШС України, а тому суд першої інстанції вірно прийшов до висновку щодо батьківства.

Оскільки фото зображення подані в оригіналі, а не в копіях, то вони не підлягають засвідченню (ст..95 ЦПК України), тому доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що в період з 1985 року по червень 2010 року його батьки проживали однією сім`єю, вели спільне господарства, виховували його, батько нікуди на постійне чи тимчасове проживання із с. Терешки Шполянського району Черкаської області не виїжджав, що підтверджується копією паспорта, де місцем реєстрації проживання зазначено с. Терешки, спростовуються наявною в матеріалах справи копією рішення Старокостянтинівського райнарсуду Хмельницької області від 24 листопада 1992 року яким шлюб між батьками відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_35 було розірвано. Також в рішенні зокрема вказано про те, що сторони спільно не проживають та не спілкуються, у них склалися надто неприязні стосунки (т. 1 а.с. 120). Те, що померлий ОСОБА_5 постійно проживав у с. Терешки та не виїжджав з нього на проживання до іншого населеного пункту спростовується показами свідків та інформацією, що зазначена в підтвердженні голови вуличного комітету вулиці Виноградної ОСОБА_12 від 02 листопада 2020 року.

Доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги щодо того, що вказане підтвердження голови вуличного комітету надане зацікавленою особою ОСОБА_1 не надано, не суперечить воно і спадковій довідці.

Окрім цього, місце реєстрації може бути одним із доказів місця проживання фізичної особи, але не є беззаперечним фактом, оскільки Цивільним кодексом місце проживання фізичної особи визначено як житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.(ч.1 ст.29 ЦК України)

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті, в т.ч. право власності на майно.

Згідно з ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу . Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця та той із подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч.1,3,5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього кодексу , він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1,2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно з ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно постанов приватного нотаріуса про відмову у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_5 позивачам було відмовлено у зв`язку з відсутністю доказів родинних відносин з померлим.

Враховуючи вказане, суд прийшов до висновку що позивачі правомірно набули право власності на спадкове майно після смерті батька ОСОБА_5 , оскільки як спадкоємці першої черги (діти) звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. В той же час позивачі не можуть отримати свідоцтво про право на спадщину за законом в нотаріальному порядку у зв`язку з відсутністю документів, підтверджуючих родинні зв`язків, що підтверджено належним чином постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій.

Оскільки позивачі в позасудовому порядку не можуть оформити своє право власності на спадкове майно, їх право підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання за ними права власності в порядку спадкування за законом.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 23 лютого 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Шполянського районного нотаріального округу Черкаської області Курінний Анатолій Васильович, Шполянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту батьківства, внесення відомостей в актовий запис, визнання права власності на спадкове майно - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 27 травня 2021 року.

Судді