Ухвала

від 19.07.2021 по справі 710/1390/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

19 липня 2021 року

м. Київ

справа № 710/1390/20

провадження № 61-9731ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 23 лютого 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Шполянського районного нотаріального округу Черкаської області Курінний Анатолій Васильович, Шполянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту батьківства, визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених позовних вимог та ухвалених судових рішень

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Шполянського районного нотаріального округу Черкаської області Курінний А. В., Шполянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту батьківства, внесення відомостей в актовий запис, визнання права власності на спадкове майно.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 23 лютого

2021 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено.

Встановлено факт батьківства ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1, щодо його дочки -

ОСОБА_2 .

Внесено зміни в актовий запис № 169, складений 18 жовтня 1997 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Шполянського районного управління юстиції у Черкаській області про народження ОСОБА_5 , а саме: в графі батько записати - ОСОБА_4 .

Встановлено факт батьківства ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1, щодо його сина - ОСОБА_3 .

Внесено зміни в актовий запис № 140, складений 12 жовтня 2002 року Шполянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про народження ОСОБА_3 , а саме: в графі батько записати -

ОСОБА_4 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно ОСОБА_4 , а саме на:

- 2/27 частини у праві власності на земельну ділянку площею 3,4972 га, кадастровий номер 7125788000:04:001:0057, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Терешківської сільської ради Звенигородського району Черкаської області;

- 1/9 частину у праві власності на земельну ділянку площею 3,4972 га, кадастровий номер 7125788000:04:001:0062, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Терешківської сільської ради Звенигородського району Черкаської області;

- 1/3 частину у праві власності на земельну ділянку площею 4,0991 га, кадастровий номер 7125788000:03:001:0208, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Терешківської сільської ради Звенигородського району Черкаської області;

- 1/3 частину у праві власності на земельну ділянку площею 3,8848 га, кадастровий номер 7125788000:03:001:0130, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Терешківської сільської ради Звенигородського району Черкаської області.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно

ОСОБА_4 , а саме на:

- 2/27 частини у праві власності на земельну ділянку площею 3,4972 га, кадастровий номер 7125788000:04:001:0057, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Терешківської сільської ради Звенигородського району Черкаської області;

- 1/9 частину у праві власності на земельну ділянку площею 3,4972 га, кадастровий номер 7125788000:04:001:0062, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Терешківської сільської ради Звенигородського району Черкаської області;

- 1/3 частину у праві власності на земельну ділянку площею 4,0991 га, кадастровий номер 7125788000:03:001:0208, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Терешківської сільської ради Звенигородського району Черкаської області;

- 1/3 частину у праві власності на земельну ділянку площею 3,8848 га, кадастровий номер 7125788000:03:001:0130, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Терешківської сільської ради Звенигородського району Черкаської області.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У червні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області

від 23 лютого 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду

від 27 травня 2021 року, у якій він просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху, надано заявнику строк до 05 липня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї хвали, для подання касаційної скарги у новій редакції відповідно до вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України із зазначенням підстав касаційного оскарження судового рішення та її копій відповідно до кількості учасників справи.

Залишаючи без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 , Верховний Суд роз`яснив йому положення частини другої статті 389 ЦПК України щодо підстав касаційного оскарження судових рішень, частин першої та третьої статті 411 ЦПК України.

У червні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 , у новій редакції.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Серед основних засад судочинства Конституцією України встановлено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обгрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;

4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;

5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обгрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;

6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;

8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги встановлено статтею 392 ЦПК України.

За змістом пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Подана на усунення недоліків касаційна скарга ОСОБА_1 за змістом є ідентичною поданій раніше, доповнена лише окремим розділом, у якому заявник наводить висновки Верховного Суду викладені у постановах від 21 березня 2018 року в справі № 543/738/16-ц, від 29 серпня 2018 року в справі № 641/9147/15-ц,

від 21 листопада 2018 року в справі № 225/6301/15-ц, від 12 грудня 2019 року в справі № 562/1155/18, від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18,

від 15 квітня 2021 року у справі № 361/2653/15, однак не містить посилання на не врахування судами попередніх інстанцій висновків викладених у наведених постановах, як на підставу для відкриття касаційного провадження. Також, заявник не вказав підстав касаційного оскарження судових рішень передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, а лише зазначив, що рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 23 лютого 2021 року та постанова Черкаського апеляційного суду від 27 травня 2021 року є незаконними, необгрунтованими та такими, що ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому такі не можуть залишатися в силі та підлягають скасуванню.

Верховний Суд зауважує, що суд касаційної інстанції переглядає рішення судів попередніх інстанцій лише в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. За відсутності належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, Верховний Суд позбавлений можливості на власний розсуд визначити підстави касаційного оскарження та вирішити питання про відкриття касаційного провадження.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23 жовтня

1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; Brualla Gomez de la Torre v. Spain

від 19 грудня 1997 року).

Не усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду

від 17 червня 2021 року, відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України є підставою вважати її неподаною, а тому вона підлягає поверненню заявникові.

Керуючись статтями 4, 5, 185, 389, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 23 лютого 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Шполянського районного нотаріального округу Черкаської області Курінний Анатолій Васильович, Шполянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту батьківства, визнання права власності на спадкове майно, вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. І. Усик