Постанова

від 26.05.2021 по справі 921/729/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 921/729/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Алігатор ІІ" - не з'явився,

Фізичної особи-підприємця Прохоренкова Ігоря Васильовича - Степанової О.В.,

Приватного підприємства "Меркурій Вест" - не з'явився,

Обслуговуючого кооперативу "ЖБК 15 Квітня-1" - не з'явився,

Тернопільської міської ради в особі Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради та Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алігатор ІІ"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 (у складі колегії суддів: Дубник О.П. (головуючий), Матущак О.І., Якімець Г.Г.) та рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.07.2020 (суддя Шумський І.П.)

у справі № 921/729/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алігатор ІІ"

до 1) Фізичної особи-підприємця Прохоренкова Ігоря Васильовича, 2) Приватного підприємства "Меркурій Вест", 3) Обслуговуючого кооперативу "ЖБК 15 Квітня-1", 4) Тернопільської міської ради в особі Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради, Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради

про визнання недійсними і скасування наказу про затвердження містобудівних умов і обмежень, дозволу на виконання будівельних робіт та про відновлення становища позивача, яке існувало до їх видачі,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Алігатор ІІ" (далі - ТОВ "Алігатор ІІ", Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Прохоренкова Ігоря Васильовича (далі - ФОП Прохоренков І.В., Відповідач-1), Приватного підприємства "Меркурій Вест" (далі - ПП "Меркурій-Вест", Відповідач-2), Обслуговуючого кооперативу "Меркурій-Вест" (далі - ОК "ЖБК "Меркурій-Вест", Відповідач-3) та Тернопільської міської ради в особі Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради і Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради (далі - Відповідач-4), про:

- визнання недійсним та скасування наказу Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради №114 від 13.04.2018, яким затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва "Реконструкція власних будівель та споруд під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями господарського призначення та житловий будинок спеціалізованого типу (гуртожиток) за адресою: провулок Цегельний, 1, м. Тернопіль"; - визнання недійсним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт, виданого Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради 29.08.2018 за №112182411869 на об'єкт "Реконструкція власних будівель та споруд під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями господарського призначення та житловий будинок спеціалізованого типу (гуртожиток) за адресою: пров. Цегельний, 1, м. Тернопіль";

- зобов'язання ФОП Прохоренкова І.В., ПП "Меркурій-Вест", ОК "ЖБК "Меркурій Вест" відновити те становище Позивача, яке існувало до видання містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва та дозволу на виконання робіт (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 13.02.2020).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачі без відповідного дозволу Позивача як власника окремої частини (виділеної в натурі) тунельної печі, на підставі оскаржуваних містобудівних умов та обмежень, які видані з порушенням чинного законодавства, а також дозволу на виконання будівельних робіт, реконструювали належну йому частину тунельної печі під літ. "К", площею 484,20 кв. м, чим порушили право останнього на мирне володіння майном, тому таке право підлягає захисту шляхом відновлення майнових прав до становища, яке існувало до його порушення.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04.06.2020 задоволено клопотання ТОВ "Алігатор ІІ" про заміну Відповідача-3 з ОК "ЖБК "Меркурій Вест" на Обслуговуючий кооператив "ЖБК 15 Квітня -1" (далі - ОК "ЖБК 15 Квітня -1").

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 03.07.2020 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права не є ефективним, а отже неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 рішення суду першої інстанції залишено без змін з тих же підстав.

При цьому відхиляючи доводи апеляційної скарги про доповнення мотивувальної частини рішення суду першої інстанції абзацами у редакції запропонованій Позивачем, і зокрема, щодо відсутності згоди ТОВ "Алігатор ІІ" на проведення будівельних робіт з реконструкції, щодо протиправності оскаржуваних актів суб'єктів владних повноважень та порушення ними прав Позивача, щодо неможливості скасування оскаржуваних актів суб'єктів владних повноважень, оскільки вони вичерпали свою дію фактом їх виконання і не відновлять у повній мірі порушених прав Позивача; а також про виключення з мотивувальної частини рішення посилання щодо неможливості відновити становище, яке існувало до винесення оскаржуваних актів, враховуючи те, що вимоги про їх недійсність і скасування не поєднані Позивачем з вимогами про відшкодування шкоди; суд апеляційної інстанції вказав на те, що висновки суду відповідають встановленим обставинам, у зв'язку з чим відсутні підстав для доповнення та зміни (виключення) мотивувальної частини судового рішення.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "Алігатор ІІ" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просило скасувати постанову апеляційного господарського суду від 10.12.2020 та змінити рішення суду першої інстанції від 03.07.2020 шляхом доповнення та зміни (виключення) його мотивувальної частини наступними абзацами:

- "В матеріалах справи, наданих суду Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради та Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради, відсутня згода ТОВ "Алігатор II" на проведення будівельних робіт з реконструкції.

Таким чином, видачою наказу № 114 від 13.04.2018 Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради "Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва" та видачою Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради дозволу на виконання будівельних робіт № ТП 112182411869 від 29.08.2018, Тернопільською міською радою в особі її виконавчих органів як видавником та ФОП Похоренковом І.В. як заявником порушено право власності Позивача у даній справі - ТОВ "Алігатор II", як власника одного з нерухомих об'єктів за адресою: провулок Цегельний, 1, м. Тернопіль.

Отже, враховуючи норми статей 21 та 393 Цивільного кодексу України, наказ № 114 від 13.04.2018 Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради "Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва" та дозвіл № ТП 112182411869 від 29.08.2018 Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської є протиправними та порушують права позивача у справі - ТОВ "Алігатор II".

- "В той же час, в рішенні Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що під час визначення природи "правового акту індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію (пункт 5 рішення).

У постанові від 11.11.2014 року в адміністративній справі № 21-405а14 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постановах від 06.10.2015 (адміністративна справа № 21-1306а15), від 06.07.2016 (господарська справа № 3-514гс16), від 12.10.2016 (господарська справа № 3-527гс16), від 19.10.2016 (господарська справа № 3-806гс16), від 09.11.2016 (господарська справа № 3-1086гс 16).

Враховуючи, наявність сертифікату ТП 162200560407 від 25.02.2020 на об'єкт "Реконструкція власних будівель та споруд під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями господарського призначення та житловий будинок спеціалізованого типу (гуртожиток)" за адресою: провулок Цегельний, 1 місто Тернопіль, виданий Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради ФОП Прохоренкову І.В., наказ № 114 від 13.04.2018 Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради інформації "Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва" та дозвіл №ТП 112182411869 від 29.08.2018 вичерпали свою дію фактом їх виконання. Таким чином, не зважаючи на протиправність видання названих вище актів та порушення такими прав Позивача останні не можуть бути скасованими, оскільки не відновлять у повній мірі порушених прав Позивача".

- Виключити з мотивувальної частини рішення посилання суду, яке міститься на сторінці 28, абзаци 8 - 9 рішення, що оскаржується: "Оскільки відновити становище (нерухоме майно Позивача), яке існувало до винесення оскаржуваних актів неможливо, а вимоги про їх недійсність і скасування не поєднані Позивачем з вимогами про відшкодування шкоди, в задоволенні позову слід відмовити.

В той же час вказане, за наявності для цього підстав не позбавляє ТОВ "Алігатор II" права звернутись до суду із позовом про відшкодування з винних осіб шкоди, заподіяної знищенням його майна".

В решті рішення Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/729/19 скаржник просить залишити без змін.

Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявних у справі протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 05.02.2021 справу № 921/729/19, передано на розгляд колегії суддів: Берднік І.С. (головуючий), Суховий В.Г., Міщенко І.С.

Ухвалою Верховного Суду від 18.02.2021, суддею-доповідачем у справі, касаційну скаргу ТОВ "Алігатор ІІ" у справі № 921/729/19 залишено без руху.

Вимоги ухвали суду від 18.02.2021 ТОВ "Алігатор ІІ" виконало у визначені судом спосіб і строк.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 16.03.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 921/729/19 у зв'язку з обранням судді Сухового В.Г. членом Вищої ради правосуддя (рішення XVIII чергового з'їзду суддів України від 09.03.2021) та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів у складі: Берднік І.С. (головуючий), Міщенко І.С., Зуєв В.А.

Ухвалою Верховного Суду від 18.03.2021 (у складі зазначеної колегії суддів) відкрито касаційне провадження у справі № 921/729/19 за касаційною скаргою ТОВ "Алігатор ІІ" з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України. Призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.04.2021; встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу до 07.04.2021.

08.04.2021 від ФОП Прохоренкова І.В. до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу (надісланий поштою 06.04.2021), в якому Відповідач-1 заперечив доводи касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Інші учасники справи не скористалися наданим їм процесуальним законом правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 921/729/19 відкладено розгляд касаційної скарги ТОВ "Алігатор ІІ" на 26.05.2020 о 10:40 год.

ТОВ "Алігатор ІІ", ПП "Меркурій Вест", ОК "ЖБК 15 Квітня-1", Тернопільська міська рада в особі Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради та Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки їхніх представників у судове засідання або з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК не зверталися.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В'ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ФОП Прохоренкова І.В. - адвоката Степанової О.В., дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заперечення Відповідача-1 у відзиві на касаційну скаргу та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що згідно з рішенням Тернопільського міського суду Тернопільської області від 26.11.2001 у справі № 2-6950, за Прохоренковим І.В. визнано право власності на приміщення тунельної печі загальною площею 1 402,7 кв. м, розташоване за адресою: м. Тернопіль, провулок Цегельний, 1.

На підставі вказаного рішення суду Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації видано Реєстраційне посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать фізичним особам від 29.12.2001, та підтверджено факт реєстрації за Прохоренковим І.В. права приватної власності на об'єкт № 1 - тунельна піч, загальною площею 1 402,70 кв. м, по провулку Цегляний, 1 у м. Тернопіль, який складається з: І прим. пл. 83,7 кв. м, ІІ клад. пл. 17,2 кв. м, ІІІ кор. пл. 14,7 кв. м, ІV кор. пл. 14,6 кв. м, V прим. пл. 1 272,5 кв. м, про що в реєстровій книзі зроблено запис під № 1205.

27.07.2005 Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, за результатами розгляду звернення суб'єкта підприємницької діяльності Прохоренкова І.В. (далі - СПД Прохоренков І.В.), прийнято рішення № 927, яким погоджено СПД Прохоренкову І.В. самовільно-виконану реконструкцію власного приміщення за адресою: провулок Цегельний, 1, із збільшенням загальної площі на 45,7 кв. м; зобов'язано СПД Прохоренкова І.В., міське бюро технічної інвентаризації внести відповідні зміни в технічну документацію.

Зі змісту довідки характеристики № 812 від 16.11.2005, виданої Міським бюро технічної інвентаризації Прохоренкову І.В. для пред'явлення в Тернопільську нотаріальну контору, з метою відчуження частини об'єкту площею 484,20 кв. м, вбачається, що, з урахуванням проведеної та погодженої реконструкції об'єкту нерухомості, за адресою: провулок Цегельний, 1 у м. Тернопіль, його загальна площа становить 1 448,40 кв. м; до складу даного об'єкту входять приміщення тунельної печі під літ. "К", площею 964,20 кв. м та приміщення тунельної печі під літ. "К", площею 484,20 кв. м.

22.11.2005 між Прохоренковим І.В. (Дарувальник) та ТОВ "Агігатор II" (Обдаровуваний) укладено Договір дарування тунельної печі (далі - Договір дарування), який посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Береш Л.І. та зареєстровано в реєстрі під № 10794, за умовами пунктів 1, 2 якого Дарувальник подарував, а Обдаровуваний прийняв у дар тунельну піч приміщення VI, під літ. "К", площею 484,20 кв. м, що розташована у місті Тернополі по провулку Цегельний, 1. Сторонам роз'яснено зміст статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України (пункт 9 Договору дарування).

23.11.2005 Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації видано Реєстраційне посвідчення про реєстрацію за ТОВ "Алігатор ІІ" на праві приватної власності на підставі Договору дарування приміщення VI під літ. "К", площею 484,20 кв. м, за адресою: м. Тернопіль, провулок Цегельний, 1, про що в реєстровій книзі зроблено запис під № 1241.

Також судами встановлено, що 28.02.2008 між Тернопільською міською радою (Орендодавець) та СПД Прохоренков І.В. (Орендар), на підставі рішення Тернопільської міської ради №5/13/65 від 18.10.2007 та рішення ради №5/15/49 від 21.12.2007, укладено Договір оренди землі (далі - Договір оренди), за умовами пунктів 2, 3 якого в оренду передано земельну ділянку загальною площею 3 950 кв. м, у тому числі 1 728 кв. м - під будівлею та 2 222 кв. м - під територією по обслуговуванню будівлі. На земельній ділянці знаходиться викуплена будівля. Договір укладено терміном на п'ять років - з 18.10.2007 по 18.10.2012. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк (пункт 8 Договору оренди).

За умовами вказаного Договору оренди земельна ділянка передається в оренду для обслуговування викупленої будівлі. Цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості та іншого призначення. Цільове використання землі згідно класифікатора по виробництву будівельних матеріалів (пункти 15, 16, 16.1 Договору оренди).

17.04.2008 Договір оренди зареєстровано в книзі записів засвідчення факту реєстрації за №2956 та 15.12.2009 у Тернопільській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру за №040966100402.

За даними кадастрового плану, що є додатком до Договору оренди землі від 28.02.2008, земельній ділянці, що надається в оренду СПД Прохоренкову І.В. для обслуговування викупленої будівлі за адресою по провулоку Цегельний, 1, площею 0,3950 га, присвоєно кадастровий номер 6110100000:13:013:0045.

В подальшому, 27.10.2014 між Тернопільською міською радою (Орендодавець) та ФОП Прохоренков І.В. (Орендар), на підставі рішення Тернопільської міської ради від 25.04.2014 № 6/47/206, укладено Додаткову угоду до Договору оренди землі від 28.02.2008, якою внесено зміни в окремі пункти цього Договору, зокрема, сторонами погоджено, що: в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 6110100000:13:013:0045, загальною площею 0,3950 га, у тому числі 0,3950 га землі змішаного використання (пункт 2 Договору оренди); земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування житлових будинків та гуртожитків з допоміжними та побутовими приміщеннями. Цільове призначення земельної ділянки землі житлової та громадської забудови. Цільове використання землі згідно КВЦПЗ: 02.07 для іншої житлової забудови; згідно КВЗУ: багатоповерхова забудова (пункти 15, 16, 16.1 Договору оренди).

Пунктом 2 Додаткової угоди внесено зміни до тексту договору, яким слова "для обслуговування викупленої будівлі" замінено словами "для будівництва та обслуговування житлових будинків та гуртожитків з допоміжними та побутовими приміщеннями".

У додатках до Додаткової угоди, і зокрема, Викопіюванні з оновленого плану міста та Кадастровому плані розташування орендованої земельної ділянки, об'єкт нерухомості, який розміщено на вказаній земельній ділянці, містить позначення - руїна.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом 06.11.2019 термін дії вищевказаного Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:13:013:0045 складає по 18.10.2022, з правом пролонгації.

03.04.2018 Прохоренков І.В. звернувся до Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради із заявою на видачу містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва на реконструкцію власних будівель та споруд під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення та житловим будинком спеціалізованого типу (гуртожиток), за адресою: провулок Цегельний, 1.

Відповідно до пояснювальної записки, містобудівний розрахунок проведено на основі даних щодо земельної ділянки площею 0,395 га кадастровий номер 6110100000:13:013:0045 та розміщеного на ній об'єкту нерухомості - тунельної печі площею 1 402,7 кв. м, яка належить Відповідачу-1 на підставі Реєстраційного посвідчення від 29.12.2001.

При цьому судами встановлено, що ФОП Прохоренковим І.В. до заяви про видачу містобудівних умов та обмежень на реконструкцію об'єкта нерухомості за адресою: провулок Цегельний, 1, м. Тернопіль було додано копію Реєстраційного посвідчення №1205 від 29.12.2001 на належну йому на праві власності тунельну піч площею 1 402,7 кв. м, без зазначення, що окрему його частину (484,20 кв. м) у 2005 році ним було відчужено на користь ТОВ "Алігатор ІІ". Згода ТОВ "Алігатор ІІ" на проведення будівельних робіт з реконструкції відчуженої частини до заяви не надавалась.

Наказом Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради № 114 від 13.04.2018 затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва "Реконструкція власних будівель та споруд під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення та житловий будинок спеціалізованого типу (гуртожиток)" за адресою: провулок Цегельний, 1 м. Тернопіль.

Відповідно до пунктів 1, 2 містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва видом будівництва зазначено: нове будівництво; реконструкція; замовником будівництва зазначено Прохоренкова І.В.

27.08.2018 Прохоренков І.В. звернувся до Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради із заявою про видачу дозволу на виконання будівельних робіт "Реконструкція власних будівель та споруд під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення та житловим будинком спеціалізованого типу (гуртожиток)" за адресою: м. Тернопіль, провулок Цегельний, 1.

29.08.2018 Відділом Державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради видано замовнику Прохоренкову І.В. дозвіл №ТП 112182411869 на виконання будівельних робіт "Реконструкція власних будівель та споруд під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення та житловим будинком спеціалізованого типу (гуртожиток)" за адресою: м. Тернопіль, провулок Цегляний, 1. Генеральним підрядником будівельних робіт зазначено ПП "Меркурій Вест".

Відповідно до Експертного звіту №77а/03-19, оформленого та складеного 27.03.2019, вид будівництва визначено саме як реконструкція, яка проводиться на земельній ділянці площею 0,3950 га, з площею забудови 1 412,55 кв. м.

Згідно інформації розміщеної на фото стенді на будівельному майданчику під назвою "Реконструкція власних будівель та споруд під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення та житловим будинком спеціалізованого типу (гуртожиток) за адресою: провулок Цегельний, 1 місто Тернопіль", загальна площа забудови (будівництва) з реконструкції складає 1 412,55 кв. м, що відповідає площі визначеній у проектній документації та експертному звіті щодо розгляду проектної документації.

03.05.2018 між ФОП Прохоренковим І.В. (Сторона-1) та ОК "ЖБК "15 квітня-1" (Сторона-2) укладено Договір про спільну діяльність, за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого об'єктом (предметом договору) є реконструкція будівель та споруд під багатоквартирний житловий будинок з приміщеннями громадського призначення в провулку Цегляний, 1 в м. Тернополі, реконструкція яких буде проводитись на земельній ділянці площею 0,395 га (кадастровий номер 6110100000:13:013:0045), яка перебуває в оренді ФОП Прохоренкова І.В., в порядку спільної діяльності Сторони-1 та Сторони-2 на підставі статей 1130, 1131 Цивільного кодексу України

За умовами вказаного Договору сторони погодили, що об'єкти ФОП Прохоренкова І.В. входять до складу його частки в результаті спільної діяльності, а саме, відповідна кількість квартир та приміщень громадського призначення, яка в сукупності своєю загальною площею складає 15 % (п'ятнадцять відсотків) від загальної площі квартир та приміщень громадського призначення в багатоквартирному житловому будинку по провулку Цегляний, 1 у м. Тернополі (пункт 1.3); планові терміни завершення реконструкції на протязі 30 місяців з дня отримання дозволу на виконання будівельних робіт (пункту 1.6); Сторона-1 за організаційного сприяння та фінансування Сторони-2 спільно з нею зобов'язана провести весь комплекс будівельних робіт, що визначений в проектній документації реконструкції будівель та споруд; отримати у встановленому порядку документи, що дають право на виконання будівельних робіт; ввести в експлуатацію об'єкт реконструкції та сприяти в оформленні права власності за Стороною-2, за фізичними та/або юридичними особами, які уклали договори з Стороною-2 (пункт 3.2).

Разом з тим, судами встановлено, що відповідно до Довідки №2061 від 01.07.2019, виданої ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації", за даними обліку технічної інвентаризації, станом на 29.12.2012, власником частини тунельної печі під літ. "К" загальною площею 484,20 кв. м, що розташована за адресою: м. Тернопіль, провулок Цегельний, 1, є ТОВ "Алігатор II"; право власності належить на підставі Договору дарування, посвідченого 22.11.2005 за реєстровим № 10794; право власності зареєстровано Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 23.11.2005 за № 1241.

Водночас, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 06.11.2019, ТОВ "Алігатор ІІ" на підставі Іпотечного договору №11585 від 15.12.2005, передало в іпотеку нежитлове приміщення VI під літ. "К", площею 484,2 кв. м, за адресою: м. Тернопіль, провулок Цегельний, 1. У 2012 році на виконанні Першого відділу ДВС Тернопільського МУЮ перебувало виконавче провадження про звернення стягнення на вказане іпотечне майно на користь ПАТ "Сведбанк" на загальну суму 524 042,97 грн.

Проте, суду не надано доказів задоволення вимог Кредитора (ПАТ "Сведбанк") за рахунок переданого в іпотеку майна.

02.08.2019 ТОВ "Алігатор ІІ", як власник тунельної печі площею 484,20 кв.м по провулку Цегельний, 1 у м. Тернополі, звернулось до уповноваженого суб'єкта владних повноважень із заявою щодо проведення перевірки, скасування містобудівних умов та обмежень та анулювання дозволу на будівельні роботи № ТП 112182411869. У відповідь на вказане звернення Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області повідомило, що за результатами документальної перевірки не виявлено порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності при видачі Прохоренкову І.В. містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва, які затверджено наказом №114 від 13.04.2018 (лист №40-1019-1.18/2195-19 від 07.10.2019).

Вказана відмова стала підставою для звернення ТОВ "Алігатор ІІ" з даним позовом, який обґрунтовано тим, що прийняття Відповідачами-4 наказу від №114 від 13.04.2018 та видача дозволу №112182411869 від 29.08.2018 на виконання будівельних робіт з реконструкції об'єкту нерухомості - тунельної печі площею 1 402,7 кв. м, в який (об'єкт нерухомості) входить і приміщення VI під літ. "К", площею 484,2 кв. м, що належить йому на праві власності, здійснено без його згоди, що призвело до порушення його права власності, а також виконання Відповідачами-1, 2, 3 робіт з реконструкції належного йому майна, призвело до порушення його прав на майно, що є підставою для захисту його порушених прав шляхом скасування незаконних рішень органів державної влади та зобов'язання Відповідачів відновити становище Позивача, яке існувало до видання оскаржуваних наказу та дозволу.

У свою чергу, під час розгляду спору по суті, судами встановлено, що Тернопільською ІДАБК 25.02.2020 зареєстровано сертифікат № ТП 162200560407 щодо об'єкту під назвою "Реконструкція власних будівель та споруд під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями господарського призначення та житловим будинком спеціалізованого типу (гуртожиток): Тернопільська область, м. Тернопіль, провулок Цегельний, 1", який свідчить про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту категорії складності СС2.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що, з урахуванням недоведеності факту фізичного існування об'єкту нерухомості належного Позивачу на момент виникнення спірних правовідносин, звернення Позивача до суду з вимогами немайнового характеру про захист порушених прав шляхом визнання незаконними та скасування актів суб'єктів владних повноважень та відновлення становища, яке існувало до порушення, обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права не є ефективним, оскільки задоволення таких вимог не призведе до відновлення становища, яке існувало до винесення оскаржуваних актів. При цьому, місцевий господарський суд вказав на те, що Позивачем не було заявлено вимоги майнового характеру, тому у суду не було підстав застосовувати інший ефективний спосіб захисту права власності Позивача, але за наявності для цього підстав, останній не позбавлений права звернутися до суду із позовом про відшкодування шкоди.

У касаційній скарзі ТОВ "Алігатор ІІ" оскаржує постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник вказав на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 16 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах стосовно ефективності обраного Позивачем способу захисту, посилаючись на відсутність законодавчої вимоги, за якої один спосіб захисту не може застосовуватись без його поєднання з іншим.

Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, враховуючи встановлені ГПК України межі такого перегляду, не встановивши наявність відповідного висновку Верховного Суду щодо застосування норми права саме у таких подібних правовідносинах, на що посилається скаржник у касаційній скарзі, ураховуючи обставини того, що інша сторона у справі не заперечила щодо відсутності зазначеного висновку, виходить із такого.

Відповідно до частини 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За змістом частин 1, 2 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та ФОП, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Частинами 1 і 2 (пункт 10) статті16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відновлення становища, яке існувало до порушення, як спосіб захисту цивільного права та інтересу передбачено пунктом 4 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, і застосовується в тому разі, якщо покладення обов'язку на особу, яка його порушила, припинити дії не відновлює повністю суб'єктивне право, а цього можна досягти вчиненням інших передбачених законом заходів.

Отже, при вирішенні спірних правовідносин суди повинні з'ясовувати обставини щодо можливості відновлення порушених прав до стану, який існував до порушення з урахуванням ефективності обраного способу порушеного права, який повинен реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, тобто, бути спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.

При цьому положення статті 16 Цивільного кодексу України передбачають також захист порушеного права способами, які не тільки встановлені цією нормою, а й іншими законами та договорами між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Положеннями статті 393 Цивільного кодексу України визначено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (ч. 1). Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди (ч. 2).

Аналіз положень указаних норм законодавства свідчить про те, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.

Предметом позову у цій справі є вимоги Позивача про визнання недійсним та скасування наказу Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради № 114 від 13.04.2018, яким затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва, та дозволу на виконання будівельних робіт від 29.08.2018 № ТП 112182411869, виданого Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради, а також зобов'язання Відповідачів-1, 2, 3 відновити те становище Позивача, яке існувало до видання містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкту будівництва та дозволу на виконання будівельних робіт.

В ході розгляду справи місцевим господарським судом встановлено, що ФОП Прохоренков І.В. у 2005 році був власником двох самостійних (виділених в натурі) об'єктів нерухомості, зокрема, приміщення тунельної печі під літ. "К" площею 964,20 кв. м та приміщення тунельної печі під літ. "К" площею 484,20 кв. м за адресою: провулок Цегельний, 1, м. Тернопіль. Окрему частину об'єкту нерухомості - приміщення VI під літ. "К" площею 484,20 кв. ним відчужено на користь ТОВ "Алігатор ІІ" на підставі Договору дарування тунельної печі від 22.11.2005, а Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації видано ТОВ "Алігатор ІІ" Реєстраційне посвідчення про реєстрацію права приватної власності на вказаний об'єкт нерухомості, про що в реєстровій книзі зроблено запис під №1241.

Відповідно до положень частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV, який набув чинності з 03.08.2004, Договір дарування тунельної печі від 22.11.2005 є належним доказом, який підтверджує набуття, а Реєстраційне посвідчення №1241 від 23.11.2005 є належним доказом, який підтверджує реєстрацію за ТОВ "Алігатор ІІ" права власності на тунельну піч - приміщення VI під літ. "К" площею 484,20 кв. м, за адресою: провулок Цегельний, 1, м. Тернопіль. При цьому, відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Судом також встановлено, що з часу отримання у власність об'єкта нерухомості під літ. "К" площею 484,20 кв. м за адресою: провулок Цегельний, 1 у м. Тернопіль, ТОВ "Алігатор ІІ" не вчиняло дій для оформлення та реєстрації права землекористування, з метою використання та обслуговування цього приміщення, відповідно до положень статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, про що сторонам було роз'яснено під час посвідчення Договору дарування.

В той же час, ТОВ "Алігатор ІІ" заначений об'єкт передано в іпотеку АКБ "ТАС-КоменцБанк" на підставі Іпотечного договору від 15.12.2005. У 2012 році Першим відділом ДВС Тернопільського МУЮ розпочато процедуру звернення стягнення на передане в іпотеку майно на користь ПАТ "Сведбанк" на загальну суму 524 042,97 грн, однак суду не надано доказів задоволення вимог кредитора за рахунок переданого в іпотеку майна.

З урахуванням наданих сторонами доказів, судом встановлено, що належного Позивачу об'єкта нерухомості: тунельної печі - приміщення VI під літ. К 484,20 кв. м, по провулку Цегельний, 1 у м. Тернополі на момент звернення до суду за захистом порушеного права вже не існувало і час його знищення (демонтажу) сторонами достеменно не підтверджено.

У 2018 - 2019 роках ФОП Прохоренковим І.В. на підставі оскаржуваних дозвільних документів здійснено реконструкцію об'єкта нерухомості - тунельної печі під літ. "К" площею 1 402,7 кв. м за адресою: провулок Цегельний, 1, м. Тернопіль, без отримання згоди ТОВ "Алігатор ІІ" як власника окремої частини тунельної печі площею 484,20 кв. м.

25.02.2020 прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт під назвою "Реконструкція власних будівель та споруд під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями господарського призначення та житловим будинком спеціалізованого типу (гуртожиток): Тернопільська область, м. Тернопіль, провулок Цегельний, 1" категорії складності СС2, про що Тернопільською ІДАБК зареєстровано сертифікат № ТП 162200560407, який є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

З урахуванням наведених встановлених обставин, суд дійшов висновку про неможливість відновлення майнового становища Позивача, яке існувало до видання містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва та дозволу на виконання будівельних робіт, тому задоволення заявлених Позивачем позовних вимог немайнового характеру не призведе до поновлення порушених прав, а отже обраний спосіб захисту порушеного права не є ефективним, що зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Апеляційний господарський суд відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо зміни (виключення та доповнення) мотивувальної частини рішення та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив з того, що підставами для пред'явлення позову у даній справі стало, за доводами Позивача, порушення Відповідачами його права власності на нерухоме майно, фізичне існування якого не доведено на момент виникнення спірних правовідносин, у зв'язку з чим обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права не є ефективним, що встановлено судом на підставі повного, всебічного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, та є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Верховний Суд звертає увагу на те, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного заінтересованою особою способу захисту, судам слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому як ефективний засіб (спосіб) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, зрештою ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

При цьому, Верховного Суду зауважує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19).

З огляду на викладене та встановлені обставини, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, що задоволення заявлених Позивачем позовних вимог, що не поєднані з вимогами про відшкодування шкоди, не вплине на відновлення становища Позивача, яке існувало до прийняття оскаржуваних актів суб'єкта владних повноважень, оскільки задоволення цих вимог не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права Позивача та відновити становище, яке існувало до видання містобудівних умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва та дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Водночас, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що судовими рішеннями у цій справі не було порушено майнових прав Позивача, гарантованих, зокрема, статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, а лише вказано на визначену законом процедуру відновлення порушених прав (захист права власності) шляхом подання позову про відшкодування шкоди.

При цьому посилання суду першої інстанції на правові позиції викладені у постанові Верховного Суду України від 12.06.2007 (№21-173во07), ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.12.2012 (к/9991/90069/11) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 №910/8424/17, правовідносини у яких, як зазначає сам скаржник, не є подібними до правовідносин, у даній справі, що розглядається, не призвели до неправильного застосування судом норм матеріального права та не вплинули на правильність прийнятого судового рішення по суті, тому, з урахуванням частини 2 статті 309 ГПК України, зазначені доводи не можуть бути підставою для скасування правильного по суті і законного рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на вказане вище, неподібність правовідносин у зазначених вище справах та у справі, що розглядається (№ 921/729/19), виключає необхідність вирішення питання зміни (відступу) практики суду, викладеної у постанові Верховного Суду України від 12.06.2007 (№21-173во07).

Отже, аргументи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин. До того ж, вимоги касаційної скарги фактично зводяться не до оскарження відмови у задоволенні позовних вимог з підстав неправильного обрання позивачем способу захисту, а до необхідності встановлення обставин справи й дослідження доказів з метою їх переоцінки, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

При вирішенні цієї справи суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, висновки цих судів про відмову у задоволенні позову є обґрунтованими і такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Будь-яких обставин, які є обов'язковою підставою для скасування постановлених у справі судових рішень відповідно до частини 1 статті 310 ГПК, касаційна скарга ТОВ "Алігатор ІІ" не містить.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги ТОВ "Алігатор ІІ" про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржених судових рішень не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційну скаргу ТОВ "Алігатор ІІ" необхідно залишити без задоволення.

З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги ТОВ "Алігатор ІІ" без задоволення, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, в порядку статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алігатор ІІ" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.07.2020 у справі № 921/729/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко