Постанова

від 18.05.2021 по справі 916/1706/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 916/1706/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волна-Прім"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.02.2021 (головуючий суддя Волков Р. В., судді Бездоля Ю. С., Шаратов Ю. А.)

і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 (головуючий суддя Колоколов С. І., судді Разюк Г. П., Савицькай Я. Ф.)

у справі № 916/1706/16

за позовом Одеської обласної державної адміністрації

до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Волна-Прім",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 , 4) ОСОБА_4 і 5) ОСОБА_5 ,

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними Державних актів

(у судовому засіданні взяв участь представник ТОВ "Волна-Прім" - Іванцов І. А.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Одеська обласна державна адміністрація звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області з вимогами про:

- визнання незаконним та скасування рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 11 від 26.12.2012, в частині затвердження проєкту із землеустрою, щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, що перебуває у власності громадянина України, ОСОБА_1 для ведення садівництва в межах населеного пункту села Коблеве, Коблівської сільради Березанського району Миколаївської області площею 0,1 га (забудовані землі) на комерційне призначення для будівництва об`єктів інфраструктури та закладів громадського харчування;

- визнання недійсним виданого ОСОБА_1 Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 674238 від 29.12.2012, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 29.12.2012 за № 988090001001796;

- визнання незаконним та скасування рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 11 від 26.12.2012, в частині надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1 га.

- визнання недійсним виданого ОСОБА_2 Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 674237 від 29.12.2012, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 29.12.2012 за № 482090001001793;

- визнання незаконним та скасування рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 11 від 26.12.2012, в частині надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1 га;

- визнання недійсним виданого ОСОБА_3 Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 674236 від 29.12.2012, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 29.12.2012 за № 482090001001795;

- визнання незаконним та скасування рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 11 від 26.12.2012, в частині надання у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,21 га;

- визнання недійсним виданого ОСОБА_5 Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 152566 від 29.12.2012, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 29.12.2012 за № 482090001001794;

- визнання незаконним та скасування рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 11 від 26.12.2012, в частині надання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,17 га;

- визнання недійсним виданого ОСОБА_4 Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 794434 від 29.12.2012, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 29.12.2012 за № 482090001001787.

2. Позов обґрунтований тим, що у листопаді 2015 року до Одеської обласної державної адміністрації звернулися Регіональний ландшафтний парк "Тилигульський", ФОП Воробйова Л. Я. та ТОВ "Волна-Прім" у зв`язку із тим, що на Публічній кадастровій карті України з`явилась інформація про те, що на підставі рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 11 від 26.12.2012 були надані у власність фізичних осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 земельні ділянки, які "накладаються" на земельні ділянки надані у користування на території Одеської області, зокрема, ТОВ "Волна-Прім".

3. Посилаючись на статті 13, 19 Конституції України, статті 16, 21, 257, 267, 373 Цивільного кодексу України, статті 58, 60, 61, 122 Земельного кодексу України, статті 85, 88 Водного кодексу України, позивач вважає зазначене рішення незаконним, просить суд його скасувати та визнати недійсними Державні акти на право власності на земельні ділянки, які належать ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Короткий зміст судових рішень

4. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.02.2021, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2021, закрито провадження у справі № 916/1706/16.

5. Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що вимога про скасування рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого на користь фізичної особи, в якої з цього рішення виникли відповідні права та обов`язки, безпосередньо стосується прав та обов`язків цієї особи, тому відповідний спір має розглядатися судом за правилами цивільного судочинства.

6. При цьому, апеляційний господарський суд зазначив, що заявлені вимоги щодо визнання недійсними виданих фізичним особам державних актів, безпосередньо впливають на права та обов`язки вказаних фізичних осіб. При цьому, посилання на те, що оскаржуваним рішенням та державними актами земельні ділянки були передані у власність з метою саме комерційного їх використання не спростовує вірних висновків місцевого господарського суду щодо впливу зазначеного рішення та державних актів на права фізичних осіб. Крім цього, апеляційний суд зазначив, що оскаржувані рішення та державні акти не містять відомостей щодо передання у власність та/або виникнення речового права у суб`єктів господарювання, а саме - у фізичних осіб-підприємців. Оскаржувані акти стосуються виникнення речових прав саме у громадян-фізичних осіб і впливають на права та обов`язки саме фізичних осіб.

7. В обґрунтування своїх висновків суди послались на правові позиції, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 04.07.2018 у справі № 361/3009/16-ц, 07.11.2018 у справах № 488/6211/14-ц та № 488/5027/14-ц, від 30.01.2019 у справі № 485/1472/17, від 15.05.2019 у справах № 522/7636/14-ц та № 469/1346/18, від 2606.2019 у справі № 911/2258/18, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 та від 01.10.2019 у справі № 911/2034/16.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Товариство з обмеженою відповідальністю "Волна-Прім" подало касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.02.2021 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 у справі № 916/1706/16, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

9. Скаржник посилається на те, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

10. ТОВ "Волна-Прім" зазначає, що судами попередніх інстанцій не було враховано, що для визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин та обставин справи.

11. При цьому за доводами скаржника, основною підставою позову у цій справі є порушення Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області прав щодо розпорядження спірними земельними ділянками шляхом прийняття рішень про передачу у власність особам відповідних земельних ділянок на території Одеської області. Разом з тим, як вбачається із оскаржуваних рішень та державних актів на право власності на земельні ділянки, останні надавались з цільовим призначенням "для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури", тобто для комерційного використання.

12. Виходячи з підстав та предмету позову і обставин справи - використання земельних ділянок особами, яким вони були видані і теперішніми їх власниками для господарської діяльності - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та порушення відповідачем прав позивача, даний спір підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.

13. Також, скаржник зазначає, що на момент передачі у власність спірних земельних ділянок, зокрема ОСОБА_4 , остання мала статус фізичної особи-підприємця.

14. На підтвердження своїх доводів скаржник посилається на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 911/2034/16 та від 12.06.2019 у справі № 911/848/18.

15. Разом з тим, у тексті касаційної скарги скаржник зазначає про необхідність відступу від правих позицій щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 30.01.2019 у справі № 485/1472/17 та від 26.06.2019 у справі № 911/2258/18, на які посилались суди попередніх інстанцій.

Позиція інших учасників справи

16. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, зазначаючи, що ухвала місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені в результаті повного дослідження обставин справи та є законними, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

17. При цьому, відповідач зазначив, що предмет цієї справи безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб, оскільки на час звернення позивача з позовом до суду та на теперішній час власниками спірних земельних ділянок є фізичні особи, відтак висновки судів попередніх інстанцій щодо визначення юрисдикції даного спору узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 15.05.2018 у справі № 911/4144/16 та від 01.10.2019 у справі № 911/2034/16.

18. Стосовно доводів касаційної скарги про наявність у третьої особи - ОСОБА_4 статусу фізичної особи-підприємця, відповідач із посиланням на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 306/2004/15-ц зазначив, що наявність у фізичної особи статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту її державної реєстрації як ФОП вона виступає як така у всіх правовідносинах.

19. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційні скарги, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

20. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

Щодо суті касаційної скарги

21. Предметом позову у цій справі є визнання незаконним та скасування рішення Коблівської сільської ради в частині затвердження проекту із землеустрою, щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, визнання недійсними виданих фізичним особам ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ) державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання незаконним та скасування рішення Коблівської сільської ради в частині надання у власність фізичним особам ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ) земельних ділянок.

22. Закриваючи провадження у цій справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що визнання недійсним рішення суб`єкта владних повноважень про надання земельної ділянки у власність фізичній особі безпосередньо стосується прав та обов`язків цієї особи, тому відповідний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому, у даній справі заявлено вимоги щодо визнання недійсними виданих фізичним особам державних актів, що також безпосередньо впливає на права та обов`язки вказаних фізичних осіб.

23. Разом з тим, суди відхилили посилання на те, що оскаржуваним рішенням та державними актами земельні ділянки були передані у власність з метою саме комерційного їх використання, оскільки вказане не спростовує висновків суду щодо впливу зазначеного рішення та державних актів на права фізичних осіб.

24. Так колегія суддів зазначає, що право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

25. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

26. Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

27. Згідно з пунктами 6, 15 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

28. Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам статті 4 ГПК України, а правовідносини, з яких виник цей спір, мають господарський характер.

29. Для віднесення справи до господарської юрисдикції необхідно визначити, чи правовідносини та спір є господарськими. Зокрема, спір підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 911/2034/16.

30. Отже, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності за умови, що такі спори за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК України.

31. Разом з тим частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

32. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

33. При визначенні юрисдикційності спору слід ураховувати, що критеріями розмежування між цивільною та іншими юрисдикціями є, по-перше, суб`єктивний склад сторін, однією з яких у спорі є здебільшого фізична особа; по-друге, характер спору про право (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами інших видів судочинства).

34. Тобто критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників справи та характер спірних правовідносин.

Наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 688/2940/16-ц.

35. Частиною другою статті 13 Конституції України унормовано, що кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

36. Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб. Відносини, пов`язані з набуттям і реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок, є цивільно-правовими.

37. Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

38. Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

39. Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

40. Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи.

41. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що вимоги про визнання незаконними та скасування рішень, якими Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області затверджено проєкти із землеустрою, щодо зміни цільового призначення земельних ділянок та надано у власність фізичним особам земельні ділянки, а також визнання недійсними виданих фізичним особам державних актів на право власності на земельні ділянки, безпосередньо стосується прав та обов`язків фізичних осіб, тому відповідний спір має розглядатися судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

42. Наведене відповідає висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 04.07.2018 у справі № 361/3009/16-ц, від 07.11.2018 у справах № 488/6211/14-ц та № 488/5027/14-ц, від 30.01.2019 у справі № 485/1472/17, від 15.05.2019 у справах № 522/7636/14-ц та № 469/1346/18, від 26.06.2019 у справі № 911/2258/18, від 01.10.2019 у справі № 911/2034/16, від 15.10.2019 у справі та № 911/3749/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3677/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, від 20.08.2019 у справі 911/2650/17, з якими колегія суддів погоджується та не вбачає підстав для відступу від них.

43. Разом з тим, Верховним Судом відхиляються доводи скаржника про необхідність застосування до спірних правовідносин правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 911/848/18 з огляду на те, що Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи постанову від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, з метою забезпечення єдності судової практики відступила від своїх висновків, висловлених у постановах від 12.02.2019 у справі № 911/414/18 та від 12.06.2019 у справі № 911/848/18, згідно з якими визнання недійсним рішення суб`єкта владних повноважень про надання земельної ділянки у власність фізичній особі безпосередньо не впливає на права і обов`язки такої фізичної особи, якщо вона не є власником земельної ділянки на момент пред`явлення позову і якщо жодні позовні вимоги до такої фізичної особи позивачем не заявлені.

44. З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про необхідність застосування до спірних правовідносин правових висновків, від яких Велика Палата Верховного Суду відступила.

45. Верховний Суд зазначає, що посилання скаржника в обґрунтування своїх доводів на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 911/2034/16, фактично зводиться до тлумачення правових висновків у наведеній постанові на свою користь, при цьому здійснене судами попередніх інстанцій правозастосування у цій справі відповідає висновками, викладеним у зазначеній постанові.

46. Також колегією суддів відхиляються доводи скаржника, наведені у пункті 13 цієї постанови, у цій частині Суд звертається до правових висновків наведених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 2-7615/10, від 13.03.2018 у справі № 306/2004/15-ц, від 05.06.2018 у справі № 522/7909/16-ц та від 04.09.2019 у справі № 761/5115/17, відповідно до яких, наявність статусу підприємця не підтверджує те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах, зокрема і щодо набуття в оренду чи у власність земельної ділянки.

47. Разом з тим, Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник зазначає про неправильність висновків судів попередніх інстанцій та невідповідність їх правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду, при цьому просить відступити від правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених зокрема у постановах від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 30.01.2019 у справі № 485/1472/17 та від 26.06.2019 у справі № 911/2258/18 (на які посилались суди під час ухвалення оскаржуваних судових рішень та від яких колегія суддів не вбачає підстав для відступу), чим по суті визнає відповідність висновків судів першої та апеляційної інстанції наведеним позиціям Великої Палати Верховного Суду.

48. На підставі викладеного Верховний Суд зазначає, що скаржник не спростував правильних та аргументованих висновків судів попередніх інстанції, що викладені в оскаржуваних судових рішеннях, при цьому доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду цієї справи.

49. Таким чином, за встановлених обставин цієї справи колегія суддів вважає, що ухвала місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх скасування немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

50. Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

51. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

52. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував висновків судів попередніх інстанцій про необхідність розгляду цієї справи в порядку цивільного судочинства та наявність підстав для закриття провадження, та не довів порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.

53. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волна-Прім" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Розподіл судових витрат

54. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волна-Прім" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.02.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 у справі № 916/1706/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил