Ухвала

від 26.05.2021 по справі 668/551/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

26 травня 2021 року

м. Київ

справа № 668/551/14-ц

провадження № 61-8667ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 серпня 2020 року та

постанову Херсонського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти і науки Херсонської обласної державної адміністрації, Херсонської обласної державної адміністрації, Херсонської обласної ради, третя особа - Управління з питань фізичної культури та спорту Херсонської обласної державної адміністрації, про стягнення заробітної плати, середнього заробітку та інших сум, невиплачених при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до ліквідаційної комісії Дитячо-юнацької спортивної школи № 1 Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Херсонської обласної державної адміністрації, у якому просив стягнути з Управління освіти і науки Херсонської обласної державної адміністрації, Херсонської обласної державної адміністрації та Херсонської обласної ради: заробітну плату за серпень 2011 року у сумі - 1 648,59 грн; заробітну плату з 12 липня 2012 року по 16 січня 2013 року у сумі - 13 309,31 грн; щорічну матеріальну допомогу на оздоровлення у сумі - 6 304,41 грн; щорічну грошову винагороду за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків у сумі -

6 304,41 грн; середній заробіток за час затримки з 28 травня 2013 року по

08 серпня 2014 року (305) остаточного розрахунку - 30 521,35 грн; єдиний соціальний внесок за 16 днів серпня 2011 року та за період із серпня

2012 року по 28 травня 2013 року - 8 006,04 грн, а всього - 66 094,11 грн.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 01 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області

від 30 березня 2016 року, позов ОСОБА_2 до департаменту освіти, молоді та спорту Херсонської обласної державної адміністрації, Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи управління у справах сім`ї, молоді та спорту Херсонської обласної державної адміністрації про стягнення заробітної плати за час невикористаної щорічної відпустки (компенсації за невикористані дні) за період із 23 червня 2011 року по

28 травня 2013 року у сумі - 4 603,22 грн; стягнення вихідної допомоги

у розмірі середньомісячного заробітку у сумі - 2 101,47 грн; стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу через незаконне звільнення ОСОБА_1 з роботи за період із 17 січня 2013 року по 28 травня

2013 року у сумі - 8 806,16 грн; стягнення щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення у сумі - 6 304,41 грн; стягнення щорічної грошової винагороди за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків

у сумі - 6 304,41 грн; стягнення заробітної плати за серпень 2011 року у сумі - 1 648,59 грн; стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку - 21 414,98 грн - залишено без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 30 січня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 01 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 30 березня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 11 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління освіти і науки Херсонської обласної державної адміністрації, Херсонської обласної державної адміністрації, Херсонської обласної ради, третя особа - Управління з питань фізичної культури та спорту Херсонської обласної державної адміністрації, про стягнення заробітної плати, середнього заробітку та інших сум, невиплачених при звільненні, відмовлено.

24 травня 2021 року до Верховного Судунадійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Херсонського міськрайонного суду Херсонської області від 11 серпня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

вцивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та

у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;

2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду;

4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270, 00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у цій справі є вимоги майнового характеру,а саме: стягнення коштів у загальному розмірі - 66 094,11 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 227 000,00 грн.

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону і окремого визнання її такою не потребує.

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на підпункт а пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та вказує, що: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом а пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. При цьому, доводи заявника полягають у його незгоді з оцінкою судами зібраних

у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Верховний Суд є судом права і його повноваження визначені статтями 400, 409 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі Азюковська проти України , заява № 47921/08, від 09 жовтня 2018 року).

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а , б , в , г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так

і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною

та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ( Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 серпня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти і науки Херсонської обласної державної адміністрації, Херсонської обласної державної адміністрації, Херсонської обласної ради, третя особа - Управління з питань фізичної культури та спорту Херсонської обласної державної адміністрації, про стягнення заробітної плати, середнього заробітку та інших сум, невиплачених при звільненні, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник