Рішення

від 24.05.2021 по справі 308/13368/19

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/13368/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді Данко В.Й.,

з участю секретаря судових засідань Павлюх Л.М.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

з участю представника відповідача Ужгородської міської ради Зеленяк С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, Громадської організації Об`єднання осіб з інвалідністю - Допомога /код ЄДРПОУ 41546119/ про визнання протиправним та скасування рішення місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою, -

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.

22 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Ужгородської міської ради (далі відповідач-1), Громадської організації Об`єднання осіб з інвалідністю - Допомога (далі відповідач-2) з вимогою про визнання протиправним та скасування рішення Ужгородської міської ради від 15 травня 2018 року № 1087 Про затвердження та відмову в затвердженні технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в частині п.2.3. про надання земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:24:001:0533) без складання технічної документації із землеустрою (згідно п.1 ст.123 ЗКУ) в постійне користування відповідачу -2 з цільовим призначенням для іншої житлової забудови в мікрорайоні Боздош ; про скасування державної реєстрації права користування відповідача-2 земельною ділянкою з кадастровим номером 2110100000:24:001:0533 площею 0,75 га за адресою АДРЕСА_1 ) з цільовим призначенням для іншої житлової забудови в мікрорайоні Боздош .

Посилається на те, що п.2.3 оскаржуваного рішення місцевого самоврядування земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:24:001:0533, яку позивач фактично використовує, було надано відповідачу-2 без складання технічної документації із землеустрою (згідно п.1 ст.123 ЗКУ) в постійне користування з цільовим призначенням для іншої житлової забудови в мікрорайоні Боздош .

В той час рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 6.02.2019 по справі № 807/692/18, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення Ужгородської міської ради від 15 травня 2018 року № 1086 Про надання та відмову у наданні згоди на складання технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в частині п.7.3 та п.7.4 щодо відмови у наданні згоди на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_1 ); зобов`язано Ужгородську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання згоди на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0.2290 для будівництва та обслуговування будинку по АДРЕСА_1 ) з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Вказує, що на земельній ділянці, на яку позивач просить надати згоду на складання технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) знаходиться об`єкт нерухомого майна, належний йому на праві власності, відповідач-2 жодної прив`язки до місцевості не має, а тому позивач вважає, що має першочергове право на оформлення цієї ділянки. Спірна земельна ділянка була у користуванні попереднього власника належної позивачу нерухомості на підставі договору оренди, тобто право на користування ділянкою перейшло до ОСОБА_1 разом з укладання договору купівлі-продажу нерухомості. Позивач раніше неодноразово звертався до органу місцевого самоврядування з клопотаннями про надання йому земельної ділянки для обслуговування об`єкту, який на ній розташований, а відповідач -2, що був створений у 2017 році, раніше з подібними заявами не звертався.

Відповідач-1 у поданому відзиві на позовну заяву (а.с.70-78) позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.

Зміст заперечень зводиться до того, що Ужгородська міська рада діяла в межах наданих повноважень і, приймаючи оспорюване рішення, норм чинного законодавства не порушила. Земельна ділянка була виділена відповідачу-2 у постійне користування як громадській організації інвалідів з урахуванням норм п.б ч.2 ст.92 ЗК України, де регламентовано, що громадські організації інвалідів набувають право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності, та з урахуванням ст.13 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в України , відповідно до якої центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування повинні подавати допомогу і сприяти громадським організаціям інвалідів у їх діяльності.

Посилання позивача на неодноразові звернення до міської ради з клопотанням про надання йому земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна є недоречними, так як кожен раз відповідачем -1 було відмовлено у задоволенні таких клопотань у зв`язку з відсутністю документів на право власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, у зв`язку з тим, що земельна ділянка під нерухомим майном не оформлена належним чином (ст..79/1 ЗК України). Посилання позивача, що на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , знаходиться належний йому об`єкт нерухомості, а тому він має право на користування цією земельною ділянкою, відповідач-1 вважає недоречним, так як попередній власник не мав права користування цією земельною ділянкою, відповідне право не перейшло і до нового власника. Також позивачем обрано неправильний спосіб захисту свого порушеного права, належним способом захисту порушеного права є позовна вимога про визнання права користування земельною ділянкою, а не позовна вимога про скасування чужого права на користування земельною ділянкою.

Позивач подав до суду відповідь на відзив /а.с.142-149/, де звертає увагу суду, що відповідач -1 у відзиві визнає, що спірна земельна ділянка була у користуванні попереднього власника належної позивачу нерухомості на підставі договору оренди, тобто право на користування ділянкою перейшло до ОСОБА_1 разом з укладання договору купівлі-продажу нерухомості. Договір оренди, укладений між попереднім власником нерухомості та власником земельної ділянки, передбачав використання цієї земельної ділянки. Обраний спосіб захисту вважає належним. Вказує, що у відповідача-2 немає прив`язки до земельної ділянки, що надавало би йому першочергове право на отримання ділянки у користування.

Відповідач-2 відзив на позовну заяву не надав.

Заяви (клопотання) учасників справи.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову.

01.06.2020 року представник відповідача-1 подав заяву про відкладення судового засідання по справі.

20.10.2020 року представник відповідача-1 подав заяву про відкладення судового засідання по справі.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 25 листопада 2019 року (а.с.56-57) позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 5 грудня 2019 року (а.с.61-62) було відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 5 грудня 2019 року (а.с.65-66) заяву позивача про забезпечення позову повернуто останньому.

Пояснення учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні дав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві. Окрім того, пояснив, що надання земельної ділянки у користування відповідачу-2 обмежило позивача у можливості проїзду до власного нерухомого майна.

Представник Відповідач -1 - ОСОБА_2 в судовому засідання просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідач -2 Громадська організація Об`єднання осіб з інвалідністю - Допомога в судове засідання не з`явилась, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, шляхом надіслання судових повісток рекомендованими поштовими відправленнями, клопотання про перенесення розгляду справи не подавала, причини неявки суду не відомі.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

По хронології:

Спірна земельна ділянка раніше використовувалася C.P.M. Management building ltd на підставі договору оренди землі, укладеного 9.09.2005 року між Управлінням майнової політики Ужгородської міської ради та C.P.M. Management building ltd , продовженого 20.10.2010 року на 5 років /а.с.125-128/. Предметом оренди була земельна ділянка площею всього 2,36 га в АДРЕСА_2 , цільове призначення якої для будівництва житлового комплексу .

Рішенням Ужгородської міської ради № 362 від 30.08.2016 Департаменту міського господарства було надано дозвіл на складання технічної документації щодо поділу земельної ділянки загальною площею 2,24 га на земельні ділянки 1,49 га та 0,75 га по АДРЕСА_3 /а.с.129/.

Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.10.2016 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , останній прийняв у власність нерухоме майно, розташоване за адресою АДРЕСА_1 . Нерухоме майно, що є предметом цього договору, складається з незавершеного будівництвом блоку інженерних споруд літ.АА, загальною площею 219,9 кв.м. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1036561121101.Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 2,2400 га, кадастровий номер якої 2110100000:24:002:0139 /а.с.14-15/.

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:24:002:0139 площею 2,24 га проведена 20.10.2017 року, форма власності - комунальна /а.с.121-122/.

Згідно витягу з державного земельного кадастру НВ-2102334362017 від 17.11.2017 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 14.09.2017, сформована нова земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:24:001:0533 за адресою АДРЕСА_3 площею 0,7500 га з цільовим призначенням 02.07 Землі житлової та громадської забудови, для іншої житлової забудови .

Кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:24:002:0139 скасований 17.11.2017.

Рішенням Ужгородської міської ради № 976 від 8.02.2018 компанії C.P.M. Management building ltd було відмовлено в поновлені договору оренди земельної ділянки площею 2,24 га для будівництва житлового комплексу на Слов`янській набережній, мікрорайон Боздош .

Позивачем було замовлено технічний висновок щодо визначення розрахункової площі земельної ділянки для блоку інженерних споруд по АДРЕСА_1 відповідно до державних будівельних норм. З вказаного висновку вбачається, що розрахункова площа земельної ділянки для об`єкту комплексного інженерного обслуговування квартальної території міста у складі понижувальної підстанції енергопостачання міської енергосистеми з трансформаторами потужністю 2х1000КВА, наносної підстанції та адміністративних приміщень визначена згідно вимог ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень розділ Енергопостачання п.8.18 і не перевищує 0,60 га /а.с.16-18/.

22.11.2017 відповідач-2 звернувся з заявою до міського голови м. Ужгород з заявою про надання у постійне користування без складання технічної документації із землеустрою земельної ділянки (кадастровий номер - 2110100000:24:001:0533 площею 0,75 га за адресою АДРЕСА_1 ). До заяви додано копію виписки про реєстрацію ГО, копію Статуту ГО, копію витягу з ДЗК на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:24:001:0533.

ОСОБА_1 також неодноразово звертався до міської ради з заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для нежилого приміщення загальною площею 219,9 кв.м., загальною площею 0,22 га, яка розташована АДРЕСА_2 , а саме заяви від 10.02.2018, 16.03.2018, 4.06.2018, 14.08.2018 /а.с.30/. Дана обставина встановлена рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2019 по справі 807/692/18, що є преюдиційним для даної справи.

12.02.2018 ОСОБА_1 звертався до Ужгородської міської ради із заявою про надання в оренду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 0,75 га, кадастровий номер 2110100000:24:001:0533, для обслуговування будівлі по АДРЕСА_1 , яка заходиться у приватній власності /а.с.25/, 14.04.2018 з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки /а.с.27/.

Рішенням Ужгородської міськради від 15 травня 2018 № 1087 "Про ствердження та відмову у затверджені технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в частині п. 2.3 земельну ділянку (кадастровий номер - 2110100000:24:001:0533 площею 0,75 га за адресою АДРЕСА_1 ) було надано в постійне користування без складання технічної документації із землеустрою (згідно пункту 1 етапі 123 ЗКУ) Громадській організації Об`єднання осіб з інвалідністю - Допомога з цільовим призначенням для іншої житлової забудови в мікрорайоні Боздош /а.с.10-13/.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2019 по справі 807/692/18 визнано протиправним та скасовано рішення Ужгородської міськради від 15 травня 2018 року № 1086 Про надання та відмову у наданні згоди на складання технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в частині п.7.3 та п.7.4 щодо відмови у наданні згоди на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки площею за адресою: АДРЕСА_2 . Зобов`язано Ужгородську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання згоди на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0.2290 для будівництва та обслуговування будинку АДРЕСА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні погодження технічної документації, при цьому технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується серед іншого міськими радами. Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для відмови у наданні згоди на складання технічної документації вказано відсутність документів на нерухоме майно розташованого на даній земельній ділянці та рекомендовано заявнику оформити земельну ділянку під нерухомим майном. Однак, судом встановлено, що позивачем разом із заявою надавалися документи про право власності на нерухоме майно, а тому посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на їх відсутність є безпідставним. Таким чином, позивачу відмовлено у задоволенні заяв про надання згоди на складання технічної документації з підстав, які не передбачені законодавством (у зв`язку з їх фактичною відсутністю). Відповідачем не доведено правомірності та відповідності законодавчим актам прийняття оскаржуваного рішення в частині п.7.3 та п.7.4 щодо відмови у наданні згоди на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки площею по АДРЕСА_1 , за результатами розгляду заяв позивача, у зв`язку з чим позовні вимоги необхідно задовольнити в даній частині, та відповідач зобов`язаний розглянути заяву позивача у відповідності до вимог законів та мотивів суду, наведених у рішенні.

Оцінка Суду

Між сторонами спору виникли правовідносини, пов`язані з наданням в користування земельної ділянки органом місцевого самоврядування (відповідачем-1) юридичній особі (відповідач-2).

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 122 ЗК визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Так, рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

В даній ситуації суд враховує, що спірна земельна ділянка перебуває в комунальній власності (учасники справи вказаних обставин не оспорювали), знаходиться на території Ужгородської міської ради, яка в силу своїх повноважень є її розпорядником, а відповідно і мала право вирішувати питання про надання в користування.

Основним твердженням позивача є те, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 6.02.2019 по справі № 807/692/18, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення Ужгородської міськради від 15 травня 2018 року № 1086 Про надання та відмову у наданні згоди на складання технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в частині п.7.3 та п.7.4 щодо відмови у наданні згоди на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_1 ); зобов`язано Ужгородську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання згоди на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0.2290 для будівництва та обслуговування будинку по АДРЕСА_1 ) з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд звертає увагу позивача, що вказане вище рішення адміністративного суду стосується саме земельної ділянки площею 0.2290 для будівництва та обслуговування будинку по АДРЕСА_1 ), тобто тієї земельної ділянки, де розташоване належне позивачу майно

Відповідно до ст. 92 Земельного Кодексу України громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації набувають права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності.

Спірна земельна ділянка надана відповідачем-1 у постійне користування відповідачу-2 без складання проекту з землеустрою з тих підстав, що така земельна ділянка є сформованою.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду 29 вересня 2020 р. по справі N 688/2908/16-ц (провадження N 14-28цс20) метою розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є її індивідуалізація (конкретизація). Здійснення такої індивідуалізації, зокрема, дозволяє здійснити формування земельної ділянки. Відповідно до частини першої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Відповідно до частини другої цієї ж статті формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Відповідно до частини першої статті 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Отже, якщо земельна ділянка сформована, то розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження позбавлені будь-якого сенсу.

Саме тому спірна земельна ділянка, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення надана у користування відповідачу-2 без складення документації із землеустрою.

Щодо аргументів позивача, що на спірній земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна, належний йому на праві власності, а відповідач-2 жодної прив`язки до місцевості не має, а тому позивач має першочергове право на оформлення цієї ділянки, то суд такі аргументи відкидає.

Відповідно до договору купівлі - продажу нерухомого майна від 10.10.2016 належне позивачу нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 2,2400 га, кадастровий номер якої 2110100000:24:002:0139 /а.с.14-15/. Доказів, що на спірній ділянці з кадастровим номером 2110100000:24:001:0533 площею 0,75 га за адресою АДРЕСА_1 ) знаходиться майно позивача, не здобуто. Твердження, що спірна земельна ділянка була у користуванні попереднього власника належної позивачу нерухомості на підставі договору оренди, тобто право на користування ділянкою перейшло до ОСОБА_1 разом з укладання договору купівлі-продажу нерухомості, також не підтвердилося в процесі розгляду справи, так як попереднім власником нерухомості був ОСОБА_3 , земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:24:001:0533 в його користуванні не знаходилася.

З 9.09.2005 по 20.10.2015 року орендатором земельної ділянки 36 га /поділена в подальшому 1,49 га та 0,75 га в м. Ужгороді по Слов`янській набережній була компанія C.P.M. Management building ltd , цільове призначення якої для будівництва житлового комплексу , об`єкти нерухомості та інфраструктури відсутні /п.2,3 договору від 9.09.2005,а.с.125/, тобто попереднім користувачем C.P.M. Management building ltd ділянка могла використовуватися саме для житлового будівництва, а не обслуговування інфраструктурного об`єкта, об`єкти нерухомості на інфраструктури на ділянці були відсутні.

Позивач вказує, раніше неодноразово звертався до органу місцевого самоврядування з клопотаннями про надання йому земельної ділянки для обслуговування об`єкту, який на ній розташований, а відповідач -2, що був створений у 2017 році, раніше з подібними заявами не звертався. Як вже було зазначено, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2019 по справі 807/692/18, яке має преюдиційне значення, встановлено, що позивач 10.02.2018, 16.03.2018, 4.06.2018, 14.08.2018 звертався до відповідача-1 з заявами стосовно земельної ділянки для нежилого приміщення загальною площею 219,9 кв.м., загальною площею 0,22 га, яка розташована АДРЕСА_2 , тобто земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:24:002:0139, стосовно же ділянки з кадастровим номером 2110100000:24:001:0533 він звернувся 12.02.2018 року.

Технічний висновок /а.с.16-18/, відповідно до якого розрахункова площа земельної ділянки для об`єкту комплексного обслуговування блоку інженерних споруд не перевищує 0,60 га, суд не вважає першочерговою підставою для надання у користування спірної земельної ділянки площею 0,75 га, так як ці інженерні споруди вже розташовані на земельній ділянці площею 2,2400 га.

Сама процедура оскаржуваного рішення міської ради відповідає вимогам закону і докази про її порушення Суду не надавались, а відповідні вимоги не заявлялись. Наведене в своїй сукупності свідчить про те, що відповідач-1 діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Зокрема, він мав повноваження на прийняття оскаржуваного рішення, дотримався процедури прийняття такого рішення, воно ґрунтується на вимогах закону і в спірних правовідносинах відсутні заборони на відчуження земельної ділянки.

Перевірка обґрунтованості втручання у право власності відповідача-2.

З однієї сторони Відповідач-2 є законним набувачем спірної земельної ділянки. З іншої сторони, право власності не є абсолютним і може бути обмежене.

Особливості правовідносин, що розглядаються та наявність спірної земельної ділянки у власності відповідача-2 свідчать про необхідність перевірки обґрунтованості втручання у право власності ОСОБА_2 з дотриманням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі стаття 1 Першого протоколу).

Отже, для того, щоб з`ясувати чи було порушено право гарантоване статтею 1 Першого протоколу Суду необхідно дати відповідь на питання:

1). чи було втручання у право передбачене законом;

2). чи переслідувало воно легітимну мету (було здійснено в інтересах суспільства );

3). чи було досягнуто справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи.

Досліджуючи в даній справі дотримання принципу законності Суд в першу чергу враховує,що виходячи із змісту статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Також нормами цивільного законодавства передбачені засади захисту права власності (стаття 386 Цивільного кодексу України (далі ЦК)). Зокрема право власності може бути захищено шляхом речово-правових засобів: пред`явлення віндикаційного та негаторного позовів; шляхом допоміжно речово-правових засобів захисту, у формі пред`явлення позову про визнання права власності тощо.

Тобто національне законодавство створює умови для захисту прав власників майна і держави в тому числі, а тому втручання у право власності відповідача-2 ґрунтується на вимогах національного закону.

В свою чергу, виходячи із особливостей спірних правовідносин правильність застосування норм права, які регулюють взаємовідносини між сторонами і їх відповідність праву однієї із сторін , обраний позивачем спосіб захисту, будуть оцінені при вирішенні питання щодо пропорційності втручання у право власності.

Обговорюючи в даній конкретній ситуації чи переслідувало втручання у право однієї з сторін легітимну мету (було здійснено в інтересах суспільства ) суд бере до уваги те, що, виходячи із сталої практики Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) поняття суспільний інтерес дуже широке і в такому випадку доводиться враховувати політичні, економічні та соціальні питання.

В правовідносинах, які виникли між сторонами, вимога позивача відповідає суспільному інтересу , що підтверджує наявність при втручанні у право власності легітимної мети і таке втручання відповідає інтересам суспільства , проте, оцінка змісту такого суспільного інтересу , як підстави для задоволення позову буде надана при оцінці пропорційності втручання у право власності відповідача-2.

Отже, говорячи про те, чи втручання у право підтримувало справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи, Суд звертає увагу на те, що намагання забезпечити цей баланс відображено у структурі статті 1 Першого протоколу в цілому, включаючи другий пункт. Тому мають бути витримані розумні пропорції між використаними засобами і досягнутими цілями (пункт 28 рішення ЄСПЛ у справі Федоренко проти України ).

Суд звертає увагу на те, що, оскільки в спірних правовідносинах органом місцевого самоврядування було передано у власність відповідачу -2 земельну ділянку і такі дії були визнані законними, подальші дії по відібранню у відповідача-2 власності будуть порушувати його право власності.

В цьому контексті для спірних правовідносин доцільним є застосування принципу належного урядування , що, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (пункт 71 рішення ЄСПЛ у справі Рисовський проти України ).

Такий підхід стосується оцінки пропорційності втручання у право відповідача-2 і також пов`язаний із змістом суспільного інтересу , як підстави для задоволення позовних вимог.

Щодо обраного позивачем способу захисту

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

За змістом статей 92, 95 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без установлення строку. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, установленому законом.

Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку.

Відповідно до частини другої, третьої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно до вимог частини першої статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Аналіз положень указаних норм законодавства свідчить про те, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.

В даній справі заявлена позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення місцевого самоврядування, отже спосіб захисту порушеного права міг би відновити становище, яке існувало до порушення.

Однак в даній ситуації права позивача не вбачаються порушеними, спірна земельна ділянка надана відповідачу-2 у користування правомірно, права позивача могли би бути захищені шляхом встановлення сервітуту шляхом надання права проїзду та проходу через належну іншій особі земельну ділянку.

Що стосується позовної вимоги про скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою , то суд зазначає наступне.

Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року № 1952-IV (далі Закон від 1 липня 2004 року № 1952-IV)).

Підстави державної реєстрації права власності на нерухоме майно передбачені в частині першій статті 27 Закону від 1 липня 2004 року № 1952-IV.

Рішення суду про визнання недійсною підстави для набуття права власності (користування або навіть про витребування з незаконного володіння майна) саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію, у зв`язку із чим не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Відтак, пред`явлення вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (схожий підхід висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 95-100).

Таким чином, підсумовуючи все вищевикладене, співвідносячи докази надані позивачем та відповідачем, докази надані останніми є більш переконливими, тобто позивачем не виконаний свій обов`язок по доведенню позовних вимог і існування обставин, які б були підставою для задоволення позову.

Виходячи з вищевикладеного, суд розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 258-259, 263 265 Цивільного процесуального кодексу, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, Громадської організації Об`єднання осіб з інвалідністю - Допомога /код ЄДРПОУ 41546119/ про визнання протиправним та скасування рішення Ужгородської міської ради від 15 травня 2018 року № 1087 Про затвердження та відмову в затвердженні технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в частині п.2.3. про надання земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:24:001:0533) без складання технічної документації із землеустрою (згідно п.1 ст.123 ЗКУ) в постійне користування Громадській організації Об`єднання осіб з інвалідністю - Допомога /код ЄДРПОУ 41546119/ з цільовим призначенням для іншої житлової забудови в мікрорайоні Боздош ; про скасування державної реєстрації права користування Громадської організації Об`єднання осіб з інвалідністю - Допомога /код ЄДРПОУ 41546119/ земельною ділянкою з кадастровим номером 2110100000:24:001:0533 площею 0,75 га за адресою АДРЕСА_1 ) з цільовим призначенням для іншої житлової забудови в мікрорайоні Боздош відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_4 .

Відповідачі:

Ужгородська міська рада, місцезнаходження м. Ужгород, площа Поштова,3, індекс 88000, код ЄДРПОУ 33868924.

Громадська організація Об`єднання осіб з інвалідністю - Допомога /код ЄДРПОУ 41546119/, місцезнаходження м. Ужгород, вул. Другетів,82/3.

Повний текст рішення складено 28.05.2021 року

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: В.Й. Данко