Постанова

від 25.05.2021 по справі 400/1109/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/1109/21 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,

секретар - П`ятіна В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року по справі № 400/1109/21 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Южноукраїнської міської ради Миколаївської області , Управління містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, за участю третьої особи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Южноукраїнської міської ради від 14.12.2017 № 941 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди сервітут ФОП ОСОБА_2 для розміщення та обслуговування стаціонарної споруди для провадження підприємницької діяльності в районі житлового будинку АДРЕСА_1 » ;

- визнати протиправним та скасувати паспорт прив`язки тимчасової споруди для продажу квітів, розміщеної по АДРЕСА_1 від 27.02.2020 № 08-20, виданого Управлінням містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Южноукраїнської міської ради фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Южноукраїнську міську раду Миколаївської області розглянути на черговому засіданні виконавчого комітету питання щодо знесення (демонтажу) неправомірно встановленої тимчасової споруди для продажу квітів по АДРЕСА_1 , належної фізичної особі-підприємцю ОСОБА_2 , із прийняттям відповідного рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що у нього в оренді перебуває земельна ділянка комунальної власності з кадастровим номером 4810800000:15:001:0002 за адресою: АДРЕСА_1 , надана Южноукраїнською міською радою для комерційного використання під розміщення та обслуговування - магазину продовольчих товарів та кафе.

На зазначеній земельній ділянці, знаходиться торгівельний комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 та кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 »» , який належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.

В серпні 2020 р., біля належного позивачу на праві власності торговельного комплексу, ФОП ОСОБА_2 почала встановлювати тимчасову споруду. В подальшому позивачем з`ясовано, що зазначені дії ФОП ОСОБА_2 здійснюються на підставі рішення Южноукраїнською міської ради від 14.12.2017 № 941 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди сервітуту ФОП ОСОБА_2 для розміщення та обслуговування стаціонарної споруди для провадження підприємницької діяльності в районі житлового будинку АДРЕСА_1 » , Договором про встановлення особистого строкового сервітуту від 22.02.2018 між Южноукраїнською міською радою та ФОП ОСОБА_2 , паспортом прив`язки тимчасової споруди для продажу квітів.

Позивач вважав, що встановлення зазначеної тимчасової споруди створює йому перешкоди у користуванні будівлею магазину.

Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 26 лютого 2021 року відмовив у відкритті провадження у справі № 400/1109/21

Роз`яснив позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- безпідставним є визначення поданого позову як негаторного, оскільки у даному випадку, третьою особо не чиняться будь-які перешкоди позивачу чи неправомірні дії у обмеженні його права на розпорядження або (та) користування належним йому майном, оскільки таку тимчасову споруду встановлено на підставі відповідної дозвільної документації;

- позивач, звертаючись до суду із позовною вимогою про зобов`язання розглянути на черговому засіданні питання щодо демонтажу встановленої стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності до суб`єкту владних повноважень, діє не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів, а з метою запобігання можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил, на підставі протиправності дії суб`єкта владних повноважень, які можуть спричинити неповоротні наслідки;

- суд першої інстанції не врахував, що позивач вважає, що він звернувся до суду із позовом до відповідачів саме як до суб`єктів владних повноважень, які виконують управлінські функції з контролю у сфері благоустрою міста, оскільки відповідачами порушено порядок ухвалення та видачі паспорту прив`язки.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були належно сповіщені відповідно до статей 124-130 КАС України, в судове засідання не з`явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до частини 2 статті 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно зі статтею 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 спрямовані на припинення речового права ФОП ОСОБА_2 на користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4810800000:15:001:0012 площею 0,0032.

Колегія суддів вважає цей висновок суду першої інстанції правильним з огляду на таке.

За змістом частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень..

На підставі пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на розгляд до адміністративного суду спір, який виник між конкретними суб`єктами відносно їх прав та обов`язків, в конкретних правових відносинах, в яких один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою інших суб`єктів.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правила, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством в сфері приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог та характеру спірних правовідносин.

На підставі частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, 22.02.2018 між Южноукраїнською міською радою та ФОП ОСОБА_2 укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту, відповідно до якого земельна ділянка з кадастровим номером 4810800000:15:001:0012 площею 0,0032 га передана в особистий строковий сервітут для розміщення стаціонарної тимчасової споруди, для провадження підприємницької діяльності, строком на 10 років.

28.02.2018 зазначене речове право ФОП ОСОБА_2 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На зазначеній земельній ділянці, знаходиться торгівельний комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_2 »» , який належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.

Так, позивач у позовній заяві зазначив, що біля належного йому торгівельного комплексу 03.08.2020 розпочато встановлення тимчасової споруди, яка порушує належні позивачу права та створює останньому перешкоди у користуванні і розпорядження своїм майном.

Отже, на підставі рішення Южноукраїнської міської ради №941 від 14.12.2017 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди сервітут ФОП ОСОБА_2 для розміщення та обслуговування стаціонарної споруди для провадження підприємницької діяльності в районі житлового будинку АДРЕСА_1 » , про скасування якого ставиться питання у позовній заяві, у третьої особи ФОП ОСОБА_2 виникло речове право на чуже майно - право користування (сервітут), про що правильно зазначив суд першої інстанції.

Критеріями відмежування справ цивільної (господарської) юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно частин 5, 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 справа № 2а-4539/11 (провадження № 11-756апп18) Верховний Суд зокрема вказав: …у разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про передачу земельних ділянок у власність чи користування (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною особою чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки спір про цивільне право... .

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 17 червня 2020 року, справа №826/10249/18( N 11-771апп19) , не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та юридичною особою або органом державної влади, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що позов ФОП ОСОБА_3 пред`явлено саме у зв`язку з усуненням перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном - магазином за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином на підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до статті 19 ЦПК України, статті 20 ГПК України, позов повинен розглядатися в порядку цивільного чи господарського судочинства.

Суб`єкти владних повноважень також можуть бути відповідачами за такими позовами, а суд в порядку цивільного чи господарського судочинства не позбавлений повноважень на скасування рішень таких суб`єктів, якщо дійде висновків про їх протиправність.

Водночас вимога апеляційної скарги про направлення справи на продовження розгляду до суду першої інстанції та постановлення нового рішення, яким задовольнити позов, за будь-яких умов не підлягає задоволенню, оскільки таке повноваження апеляційного суду відсутнє за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду з огляду на положення статті 320 КАС України.

Доводи апелянта стосовно вимог щодо зобов`язати Южноукраїнську міську раду Миколаївської області розглянути на черговому засіданні виконавчого комітету питання щодо знесення (демонтажу) неправомірно встановленої тимчасової споруди для продажу квітів по АДРЕСА_1 , належної фізичної особі-підприємцю ОСОБА_2 , із прийняттям відповідного рішення не сприймаються колегією суддів, адже фактично позовні вимоги стосуються цивільного права позивача щодо оскарження речового права третьої особи - ФОП ОСОБА_2 , позаяк їх доповнення факультативними вимогами про розгляд на питання щодо знесення (демонтажу) неправомірно встановленої тимчасової споруди не перетворюють цей спір у адміністративний та не змінюють його юрисдикцію.

Додатково колегія суддів зазначає, що рішення Южноукраїнської міської ради від 14.12.2017 № 941 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди сервітут ФОП ОСОБА_2 для розміщення та обслуговування стаціонарної споруди для провадження підприємницької діяльності в районі житлового будинку АДРЕСА_1 » було реалізовано, отже акт органу місцевого самоврядування був реалізований та фактично вичерпав свою дію.

Після такого рішення відповідача предметом перевірки стає не законність дій суб`єкта владних повноважень, а фактично правильність формування волі однієї із сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї.

Колегія суддів, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у справі № 813/1009/17 від 17.02.2021, констатує, що дії чи рішення суб`єкта владних повноважень вичерпали свою управлінську владну функцію, трансформувалися і насправді набули іншої природи правовідносин, на які правила адміністративного судочинства не поширюються, отже то у такому випадку адміністративний суд повинен закрити провадження у справі і не вправі розглядати вимоги про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке вичерпало свою дію і по суті більше не порушує чиїхось прав чи свобод.

У протилежному випадку судовий розгляд за правилами адміністративного судочинства вимог про визнання протиправним акта органу місцевого самоврядування про визнання протиправним та скасування рішення Южноукраїнської міської ради від 14.12.2017 № 941 фактично призведе до порушення правил предметної юрисдикції та розгляду адміністративним судом спору про право цивільне, тобто спору, який вже має приватноправовий характер.

Відхиляє апеляційний суд і посилання апелянта на помилковість застосування судом першої інстанції поданого позову як негаторного, оскільки таке посилання суду першої інстанції не впливає на правильність його рішення про відмову у відкритті провадження у справі.

Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції не вбачає порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень процесуального права при вирішенні спірного питання не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року по справі № 400/1109/21 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 28 травня 2021 року.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.