Рішення

від 14.05.2021 по справі 711/7239/20

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7239/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2021 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Позарецької С.М.

при секретарі Осадчій А.Ю.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача

адвоката Єрьоменка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Алком про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ Інтер Алком про визнання незаконним наказу про звільнення та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 2017р. він працював на підприємстві на посаді технічного директора.

06.06.2020р. керівник підприємства ОСОБА_2 незаконно звинуватив позивача у розкраданні коштів.

09.06.2020р. керівником підприємства позивача було усно повідомлено про те, що його буде звільнено за розкрадання, а також забрав ключі від боксу, де знаходиться його робоче місце, копії наказу про звільнення не надано. Тобто з 10.06.2020р. позивач на підприємстві не працює.

06.07.2020р. позивач звернувся до підприємства із листом щодо видачі копії наказу про звільнення, направивши поштовим відправленням, який не отриманий адресатом за закінченням терміну зберігання.

Крім того, адвокатом 03.08.2020р. та 03.09.2020р. здійснено адвокатські запити відповідачу, які також не були адресатом отримані. Лише 10.09.2020р. адвокатом Бабич Т.Г. отримано копію наказу №30-к від 10.06.2020р. про звільнення позивача з 10.06.2020р. за п.8 ст. 40 КЗпП України.

Також, позивач 02.09.2020р. звернувся до Управління Держпраці у Черкаській області щодо здійснення перевірки законності підстав звільнення та отримання копії відповідного наказу.

Листом №К-642/14-01/7120 від 01.10.2020р. Управління Держпраці у Черкаській області повідомило позивача про те, що проведеною перевіркою встановлено порушення вимог трудового законодавства підприємством, оскільки відсутній вирок суду, що набрав законної сили, чи постанова органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу та інші порушення трудового законодавства, а саме заробітна плата за січень-травень 2020р. виплачувалась позивачу з порушенням строків, передбачених ст. 115 КЗпПУ, ст. 24 ЗУ Про оплату праці , не нарахована та не виплачена індексація зарплати за липень-грудень 2019р.

Таким чином, позивач вважає, що наказ про звільнення його з роботи є незаконним, оскільки відсутні підстави, передбачені п.8 ст. 40 КЗпП, а тому його слід скасувати та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку із незаконним звільненням.

Крім того, позивач вказує, що незаконним звільненням йому завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, переживаннях та приниження, оскільки протягом часу перебував у стані постійного напруження та стресу з-за звинувачень в тому, що не робив та тривалий час не знав, що робити далі; не міг отримати копію наказу про звільнення, був вимушений звертатися до адвокатів за захистом свого порушеного права та до суду. Оцінює моральну шкоду у 5000грн.

Таким чином, просить визнати незаконним та скасувати наказ №30-к від 10.06.2020р. про звільнення з роботи; поновити на посаді технічного директора; стягнути з підприємства на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.06.2020р. та моральну шкоду 5000грн.

Ухвалою суду від 03.11.2020р. відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін.

Відповідачем подано відзив на позов, за яким просить відмовити у задоволенні позову. Зазначено, що під час виконання службових обов`язків технічного директора ТОВ Інтер Алком ОСОБА_1 було здійснено розкрадання коштів підприємства, про що складено відповідний акт, проведено службове розслідування та подано заяву до органів поліції. На підставі заяви підприємства до ЄРДР внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, досудове розслідування ще триває. Після факту виявлення розкрадання майна підприємства, ОСОБА_1 був звільнений на підставі п.8 ст. 40 КЗпП. Від підпису в наказі про звільнення та надання трудової книжки він відмовився, про що складено акти. Своїми діями ОСОБА_1 завдав підприємству шкоду. Після прийняття рішення за кримінальним провадженням, має намір підприємство стягнути з ОСОБА_1 збитки.

Позивачем подано відповідь на відзив, за яким просить задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні позивач та його представник просили задовольнити позовні вимоги, посилаючись на доводи позовної заяви.

В судове засідання відповідач не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Подано відзив на позов.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення за таких підстав:

встановлено, що відповідно до наказу №14-к від 03.07.2017р. ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на ТОВ Інтер Алком на посаду технічного директора.

Наказом №30-к від 10.06.2020р. його звільнено з роботи на підставі п.8 ст. 40 КЗпП України.

На підставі наказу №1-Г від 06.06.2020р. та за висновком за результатами службового розслідування від 10.06.2020р., затвердженого директором підприємства, виявлено розкрадання грошових коштів підприємства.

Крім того, відповідно до акту за результатами службового розслідування від 10.06.2020р. розкрадання грошових коштів відбулось за час роботи технічного директора ОСОБА_1 .

За поясненнями позивача та відповідно до акту від 10.06.2020р. трудова книжка ОСОБА_1 до ТОВ Інтер Алком не надавалась.

Суд критично відноситься до даних акту від 10.06.2020р. про те, що ОСОБА_1 відмовився підписувати наказ від 10.06.2020р. №30-к про його звільнення з роботи, оскільки останнім неодноразово як особисто, так і через адвоката Бабич Т.Г. направлялись звернення до підприємства щодо отримання копії наказу про звільнення і лише 10.09.2020р. така копія була отримана адвокатом.

Крім того, відповідно до листа №К-642/14-01/7120 від 01.10.2020р. Управління Держпраці у Черкаській області на звернення ОСОБА_1 , йому повідомлено про те, що проведеною перевіркою встановлено порушення вимог трудового законодавства підприємством, оскільки відсутній вирок суду, що набрав законної сили, чи постанова органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу та інші порушення трудового законодавства, а саме заробітна плата за січень-травень 2020р. виплачувалась позивачу з порушенням строків, передбачених ст. 115 КЗпПУ, ст. 24 ЗУ Про оплату праці , не нарахована та не виплачена індексація зарплати за липень-грудень 2019р.

Відповідно до довідки про доходи №3 від 09.03.2021р., що надана відповідачем, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 250грн. 00коп. Крім того, за даними довідки №4 від 09.03.2021р. всі належні позивачу виплати із зарплати та компенсації невикористаної відпустки при звільненні виплачені повністю, заборгованість відсутня.

10.09.2020р. до ЄРДР за заявою директора ТОВ Інтер Алком ОСОБА_2 внесені до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК (по факту вчинення колишнім працівником шахрайських дій) і на даний час триває досудове розслідування.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Цивільне процесуальне законодавство закріплює положення щодо того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому жодні докази для суду не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК).

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (ч.1 ст. 3 КЗпП України).

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗпП).

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, - вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу (п.8 ч.1 ст. 40 КЗпП України).

Звільнення - це припинення трудових відносин між працівником і роботодавцем.

Розкрадання - умисне протиправне безоплатне звернення певним способом державного чи громадського майна на власні потреби чи потреби іншої особи з корисливих мотивів. Розкрадання - злочини, що полягають в умисному, протиправному оберненні особою певним способом державного, комунального чи приватного майна на свою користь або на користь іншої особи. Залежно від способів розкрадання кримінальний закон розрізняє крадіжку, грабіж, розбій, шахрайство, вимагання, привласнення, розтрату і розкрадання шляхом зловживання службовим становищем (ст.ст. 185-191 КК України). Дрібне розкрадання майна - це розкрадання майна, вартість якого на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2 ст.51 КУпАП).

В разі виявлення факту розкрадання на підприємстві, установі, організації власник або уповноважений ним орган звертається до відповідного органу поліції для проведення перевірки.

Слідчим вноситься інформація до єдиного реєстру досудових розслідувань, заводиться кримінальне провадження та проводиться по ньому досудове розслідування. Під час розслідування встановлюються всі обставини крадіжки: об`єкт, суб`єкт, обставини крадіжки, розмір викраденого.

Досудове розслідування закінчується: обвинувальним актом, якщо є достатні підстави для притягнення особи до кримінальної відповідальності; постановою про закриття кримінального провадження та направленням матеріалів на розгляд в порядку адміністративного провадження. І обвинувальний акт і адміністративні матеріали розглядаються єдиним органом, який має право розглядати матеріали про наявність вини особи - судом. Тільки після доведення вини особи в суді та наявності вироку по кримінальному провадженню або постанови по справі про адміністративне правопорушення власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника з роботи за п.8 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України: "Вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу".

Таким чином, щоб розірвати трудовий договір за зазначеною підставою, достатньо, щоб вина працівника була встановлена. Трудовий договір може бути розірвано власником на підставі п. 8 ст. 40 КЗпП не пізніше одного місяця з дня набуття чинності вироком суду або дня прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення чи заходів громадської дії, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці (ст. 148 КЗпП). Для розірвання трудового договору згідно з п.8 ст. 40 КЗпП роботодавцю не потрібно отримувати згоду профспілки.

Таким чином, під час розгляду справи, судом беззаперечно встановлено, що не лише на час звільнення, а й на час розгляду справи судом, вирок суду чи/та постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення розкрадання майна на підприємстві, - не постановлені.

Відповідно, наказ №30-к від 10.06.2020р. про звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі п.8 ст. 40 КЗпП України є незаконним та підлягає до скасування. Доводи, на які посилається відповідач у відзиві про вчинення розкрадання майна підприємства, до якого причетний ОСОБА_1 , на даний час не знайшли свого підтвердження і є безпідставними.

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

На думку суду, позивачем не порушені строки звернення до суду з даним позовом, оскільки копію наказу від 10.06.2020р. №30-к отримано 10.09.2020р. (відстеження Укрпошта), після чисельних звернень позивача - його адвокатом Бабич Т.Г. Позовна заява направлена поштовим відправленням до суду 09.10.2020р., про що свідчить конверт та надійшов до суду 13.10.2020р., відповідно до даних штампу вхідної кореспонденції суду.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 47 КЗпП, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ч.ч.1, 2 ст. 235 КЗпП України).

Таким чином, оскільки відбулося незаконне звільнення позивача ОСОБА_1 з роботи, то він підлягає поновленню на посаді технічного директора.

Крім того, слід стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 58250грн. 00коп. за період з 10.06.2020р. по 14.05.2021р. (233 робочі дні х 250грн. 00коп. середньоденна зарплата) з відрахуванням обов`язкових платежів та податків, що передбачені чиним законодавством.

Слід зазначити, що середня зарплата в такому випадку розраховується відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100, - виходячи з виплат за останні два календарних місяці, що передують події, з якою пов`язана така виплата.

При цьому, відповідно до ст. 430 ЦПК, рішення в частині поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає до негайного виконання. Крім того, і ч.7 ст. 235 КЗпП передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Крім того, частиною першою ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоди визначені статтею 1167 ЦК України. Так, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Як визначено ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Статтею 237-1 КЗпП визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об`єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (із відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, що викладені у постанові від 25.04.2012 по справі № 6-23цс12, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 4, 5 ЦПК України в ред. Закону України від 03.10.2017).

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи винятків щодо компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема, - повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що позивачеві була завдана відповідачем моральна шкода внаслідок поршуення трудових прав - незаконне звільнення з роботи, несвоєчасна видача копії наказу про звільнення. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи, у тому числі тривалість порушення прав позивача, характер порушення прав позивача, характер та обсяг душевних страждань, втрату нормальних життєвих зв`язків, здійснення додаткових зусиль для організації власного життя, зусиль, вжитих для відновлення порушених прав, а також принципи розумності та справедливості. Тому, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про відшкодування йому моральної шкоди у розмірі 5000 грн.00 коп., яка є достатньою і справедливою компенсацією завданої моральної шкоди.

На думку суду, позивачем обрано вірний спосіб захисту його порушених трудових прав, а тому позовні вимоги підлягають до повного задоволення. Доводи відповідача є необгрунтованими та безпідставними і спростовують твердження, що викладені у позовній заяві.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 2522грн. 40коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ №30-к від 10.06.2020р. Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Алком про звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі п.8 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на роботі у Товаристві з обмеженою відповідальністю Інтер Алком на посаді технічного директора.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Алком (код ЄДРПОУ 39907874, м. Черкаси, вул. Я.Галана, 11 кв.817) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 58250грн. 00коп. за період з 10.06.2020р. по 14.05.2021р. з відрахуванням обов`язкових платежів та податків, що передбачені чинним законодавством.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Алком (код ЄДРПОУ 39907874, м. Черкаси, вул. Я.Галана, 11 кв.817) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн. 00коп.

Рішення в частині поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Алком (код ЄДРПОУ 39907874, м. Черкаси, вул. Я.Галана, 11 кв.817) в дохід держави судовий збір в розмірі 2522грн. 40коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст судового рішення складено 24.05.2021р.

Головуючий: С. М. Позарецька