Рішення

від 28.05.2021 по справі 200/2336/21-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2021 р. Справа№200/2336/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Христофорова А.Б.,

за участю секретаря Нікіфорової В. В.,

представника позивача Пікалова Д. В.

представника відповідача Ярової С. Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Факторія до Головного управління Державної податкової служби України у Донецькій області, як відокремлений підрозділ ДПС України про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

04 березня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Факторія до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Донецькій області щодо відмови у списанні безнадійного податкового боргу платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю Факторія з орендної плати з юридичних осіб у сумі 670 833,63 грн.;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ 43142826, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) списати безнадійний борг платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю Факторія (ЄДРПОУ 30897890, м. Краматорськ, вул. Архипа Куїнджи, 2) з орендної плати з юридичних осіб у сумі 670 833,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ Факторія перебуває на обліку як платник податків в ГУ ДПС в Донецькій області ( Краматорська ДПІ ГУ ДПС у Донецькій області). Основним видом діяльності ТОВ Факторія є надання в оренду й експлуатацію нерухомого майна. Станом на 15.01.2021 року за ТОВ Факторія обліковується податковий борг по орендній платі з юридичних осіб у сумі 857 258,02 грн. за період з 30.12.2012 року по 04.02.2019 року. Також позивач зазначив, що він не здійснює господарську діяльність з квітня 2014 року у зв`язку їх фактичним знищенням будівель і споруд підприємства під час бойових дій на території міста Краматорська, що підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України № 676 від 30.09.2014 року (реєстраційний номер 3435/05-4). Окрім того, позивач зазначив, що постановами Донецького окружного адміністративного суду від 04.04.2013 року по справі № 805/3415/13-а та від 17.12.2013 року по справі № 805/17270/13-а, які набрали законної сили, позовні вимоги податкового органу про стягнення коштів з рахунків платника податків ТОВ Факторія в рахунок погашення податкового боргу на суми 48 570,00 грн. (борг за листопад , грудень 2012 року та січень 2013 року) та 134 570,00 грн. (борг за 8 місяців 2013 року) були задоволені. Інші судові рішення щодо стягнення у судовому порядку з ТОВ Факторія податкового боргу відсутні. Отже, податковий борг в сумі 670 833,63 позивачем не сплачено, натомість самим податковим органом протягом 1095 днів не вживались заходи щодо примусового стягнення зазначеного податкового боргу, тому позивач вважає, що у відповідності до положень Податкового кодексу України такий борг є безнадійний. Листом від 15 січня 2021 року позивач звернувся до ГУ ДПС в Донецькій області щодо списання безнадійного податкового боргу на суму 670 833,63 грн. Листом від 11 лютого 2021 року ГУ ДПС у Донецькій області відмовило позивачу у списанні у списанні безнадійного податкового боргу, аргументуючи це тим, що на думку відповідача визнання податкового боргу безнадійним та його списання є передчасним. Таким чином, позивач вважає, що така бездіяльність відповідача є протиправною у зв`язку з чим він звернувся до суду із даним позовом.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву у якому зазначив, що протягом 2012-2016 років підприємством самостійно декларувались податкові зобов`язання, які не були сплачені у добровільному порядку. Реалізуючи надане ст.ст. 20, 95 Податкового Кодексу України право, контролюючий орган звертався до суду щодо стягнення частини суми податкового боргу та Постановами Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року по справі № 805/3415/13 та від 17 грудня 20132 року по справі № 805/17270/13-а (які набрали законної сили) позовні вимоги були задоволені та стягнено з позивача загальну суму боргу у розмірі 186 494,59 грн. З метою виконання вказаних Постанов суду на рахунок боржника спрямовувались інкасові доручення, які поверталися без виконання, у зв`язку із відсутністю коштів. Керуючись ст. 95.1 ст. 95 Податкового Кодексу України контролюючим органом до Донецького окружного адміністративного суду були направлені позови щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок продажу майна ТОВ Факторія , яке перебуває у податковій заставі. Постановами Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 20132 року по справі № 805/14460/13-а та від 04 березня 2014 року по справі № 805/1631/14 позови задоволені у повному обсязі. Крім цього, інкасові доручення направляються до банківських установ щомісяця, тобто з боку контролюючого органу триває робота у цьому напрямку.

Відповідно до п.п. 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 Кодексу контролюючі органи мають право, зокрема, приймати рішення про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством. Списання безнадійного податкового боргу платника податків, визначено статтею 101 глави 9 розділу II Податкового Кодексу України. Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 577, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1844/24376. Також відповідач зазначив, що згідно зазначеного Порядку необхідною умовою для прийняття рішення про списання безнадійного податкового боргу є звернення платник податків до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню із обов`язковим доданням документів, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

Ухвалою суду від 24 березня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06 квітня 2021 року.

06 квітня 2021 року засобами електронного зв`язку до суду надійшло клопотання представника ГУ ДПС у Донецькій області, як відокремленого підрозділу ДПС про заміну відповідача у справі 200/2336/21-а.

Також 06 квітня 2021 року засобами електронного зв`язку до суду надійшло клопотання представника ГУ ДПС у Донецькій області, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання не пропущеним часу для надання відзиву на позовну заяву ТОВ Факторія та надати час і можливість надати суду та учасникам процесу відзив із відповідними та витребуваними доказами по справі.

Ухвалою суду від 06 квітня 2021 року замінено відповідача у справі 200/2336/21-а Головного управління ДПС у Донецькій області на його правонаступника Головне управління ДПС у Донецькій області, як відокремлений підрозділ ДПС України. Визнано строк для надання відзиву до суду та учасника процесу на позовну заяву ТОВ Факторія із відповідним та витребуваними доказами не пропущеним. Підготовче засідання відкладено на 13 квітня 2021 року.

13 квітня 2021 року засобами електронного зв`язку від відповідача до суду надійшли пояснення по справі, в яких відповідач зазначив, що 04 лютого 2013 року товариством було самостійно задекларовано зобов`язання у загальному розмірі 206 354,95 грн., з урахуванням стягнутої суми Постановою Донецького окружного адміністративного суду у розмірі 137 570,00 грн., а також суми 17 196,25 грн., яку у тому числі було стягнуто Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2017 року залишок несплачених зобов`язань склав 51 588,70 грн. Також 20 лютого 2014 року товариством було задекларовано суму податкового зобов`язання у загальному розмірі 206 354,95 грн., вказану суму товариство не сплатило. 22 лютого 2016 року товариством було задекларовано суму податкового зобов`язання у загальному розмірі 206 358,58 грн., вказану суму товариство не сплатило. Крім того, 22 лютого 2016 року товариством було задекларовано суму податкового зобов`язання у загальному розмірі 206 358,58 грн., вказану суму товариство також не сплатило. Таким чином загальна сума самостійно задекларованих зобов`язань, без урахування стягнутих за рішенням суду склала 670 660,81 грн. Також відповідач зазначив, що оскільки декларація за 2015 рік була подана несвоєчасно податковим органом застосовано необхідну штрафну санкцію податковим повідомленням-рішенням № 0065704407 від 14.12.2018 року на суму 170.00 грн., крім цього відповідно до ІКП товариству нарахована пеня у сумі 47,47 грн., з урахуванням чого сума боргу складає 670 878,28 грн. Отже, представником позивача надано розрахунок, на його думку безнадійного боргу на загальну суму 670 708, 30 грн., без урахування сум ППР № 0065704407 від 14.12.2018 року на суму 170,00 грн.

13 квітня 2021 року підготовче засідання відкладено на 20 квітня 2021 року.

20 квітня 2021 року засобами електронного зв`язку від відповідача до суду надійшли пояснення по справі, в яких відповідач зазначив, що товариством самостійно були задекларовані наступні податкові зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб: за 2012 рік - 206 354,95 грн. 14 грудня 2012 року ДПІ у м. Краматорську Донецької області була здійснена камеральна перевірка, за результатом якої складено Акт № 2490/15-4-03897890. Станом на початок 2013 року за підприємством обліковувалась недоїмка у розмірі 17 138,86 грн. камеральна перевірка, за результатом якої складено Акт № 2490/15-4-03897890. На підставі вказаного акту контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003861 504 за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання на суму 350,18 грн. та крім цього, на підставі ст. 129 ПК України до товариства була застосована пеня у розмірі 42,90 грн. Оскільки задекларована сума податкового зобов`язання була сплачено частково, а також з огляду на наявну переплату у розмірі 3 000 грн., з урахуванням застосованих штрафних (фінансових) санкцій та на підставі задекларованої суми податкового зобов`язання за січень 2013 року загальна сума боргу склала 48 924,39 грн. Вказана сума боргу була стягнута Донецького окружного адміністративного суду від 8 квітня 2013 року по справі № 805/3415/13. Також відповідач зазначив, що у 2013 році підприємством було самостійно задекларовано загальну суму податкового зобов`язання у розмірі 206 354,95 грн. Проте, товариством не було сплачено орендну плату з юридичних осіб за 8 місяців, у розмірі 186 494,59 грн. З урахуванням вимог діючого законодавства вказана сума набула статусу боргу та стягнута Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року (справа № 805/17270/13). Таким чином станом на початок 2014 року недоїмка підприємства, згідно ІКП склала 220 819,73 грн. Крім цього, товариством було самостійно задекларовані наступні зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб: за 2014 рік 206 354,95 грн. за наслідками здійснення камеральної перевірки податковим органом було встановлено факт несвоєчасно поданої декларації, у зв`язку із чим прийнято податкове повідомлення-рішення № 9008704965 з 20.02.2014 на суму 170 грн., таким чином, станом на початок 2015 року недоїмка підприємства склала 427 127,19 грн., а з урахуванням пені минулих років у розмірі 47,47 грн. - 427 174,66 грн. за 2015 рік - 206 358,58 грн., оскільки декларація була подана несвоєчасно, в 2015 році в ІКП облікована недоїмка у розмірі 427 127,19 грн. з урахуванням задекларованого зобов`язання терміном сплати 30.01.2015 у розмірі 17 196,20 грн.; за 2016 рік 206 358,58 грн.; крім цього, до товариства була застосована штрафна (фінансова) санкція податковим повідомленням-рішенням № 1600006601 з 22.02.2016 на суму 170 грн. Таким чином загальна сума недоїмки на початок 2017 року склала 839 844,02 грн., з урахуванням пені, у сумі 47,47 грн. - 839 891,49 грн. Разом із цим, з урахуванням самостійно задекларованого зобов`язання терміном сплати 30.01.2017 у сумі 17 196,53 грн. загальна сума боргу на початок 2018 року склала 857 088,02 грн.; Крім цього, до товариства була застосована штрафна (фінансова) санкція податковим повідомленням-рішенням № 065704407 від 14.12.2018 на суму 170 грн., таким чином загальна сума недоїмки склала 857 210,57 грн. Оскільки станом на час розгляду справи судом сума боргу не змінювалась, вказана сума є діючою сумою податкового боргу, що підтверджено ІКП позивача.

Представник позивача Пікалов Д.В. у судовому засідання наполягав на задоволені позовних вимог ТОВ Факторія , посилаючись на обставини аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача Ярова С. Є. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог ТОВ Факторія , посилаючись на обставини аналогічні викладеним у відзиві на адміністративний позов.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Факторія , є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 30897890. За даними державного реєстру місцезнаходженням позивача є: 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Архипа Куїнджи, буд. 2. Як платник податків позивач перебуває на обліку ГУ ДПС в Донецькій області ( Краматорська ДПІ ГУ ДПС у Донецькій області) з 31.03.2000 року. Основний вид економічної діяльності - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а. с. 15).

Згідно з Протоколом від 07.05.2014 № Ф-1/5 року призупинена діяльність ТОВ Факторія у зв`язку з неможливістю подовження господарської діяльності до відновлення будівель підприємства (а. с. 8).

Відповідно до Сертифікату Торгово-промислової палати України № 676 від 30.09.2014 року про настання обставин непереборної сили (реєстраційний номер 3435/05-4) засвідчено настання обставин непереборної сили з 07 травня 2014 року ТОВ Факторія при здійсненні господарської діяльності на території донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов`язкових платежів (а. с. 9 - 9 з. б.)

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, за обліковими даними інформаційної системи контролюючого органу, у ТОВ Факторія обліковується податковий борг у сумі 857258,02 грн. з орендної плати з юридичних осіб.

15 січня 2021 року позивач звернувся до контролюючого органу із заявою про списання податкового безнадійного боргу у сумі 670 833,63 грн., однак листом відповідача від 11 лютого 2021 року № 4607/6/05-99-13-02-17, позивачу було відмовлено у списанні податкового боргу аргументуючи це тим, що відповідач вважає передчасним прийняття рішення про визнання податкового боргу безнадійним та його списання (а. с. 20 - 23).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У відповідності до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом а підпункту 14.1.11. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до приписів пункту 101.1. статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Під терміном безнадійний розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3. пункту 101.2. статті 101 Податкового кодексу України).

При цьому, пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Таким чином, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню.

Приписами абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судом встановлено, що грошові зобов`язання ТОВ Факторія по орендній платі з юридичних осіб у сумі 670 708,28 грн. виникли на підставі самостійно поданих податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки за 2013 - 2016 роки (а. с. 100-127) та є узгодженими. Судом також встановлено, що спірний податковий борг по орендній платі з юридичних осіб у підприємства в сумі 670 833,63 грн. виник за період з листопада 2013 року по січень 2017 року. Вказані обставини сторонами не оспорюються і не спростовуються.

Таким чином, з урахуванням моменту виникнення зазначеного податкового боргу, суд зазначає, що 1095 денний строк який дає право податковому органу на стягнення, визначений у статті 102 Податкового кодексу України сплинув, що зумовлює визнання означеного боргу безнадійним .

Таким чином, сума податкового боргу позивача поза межами 1095 днів становить 670 708,28 грн., що підтверджується розрахунком податкового боргу, наданим позивачем (а. с. 62) та інтегрованою карткою платника податків, наявною в матеріалах справи (а. с. 84-96)

15 січня 2021 року позивач звернувся до контролюючого органу із заявою про списання податкового безнадійного боргу у сумі 670 833,63 грн., однак листом відповідача від 11 лютого 2021 року № 4607/6/05-99-13-02-17, позивачу було відмовлено у списанні податкового боргу аргументуючи це тим, що відповідач вважає передчасним прийняття рішення про визнання податкового боргу безнадійним та його списання (а. с. 20 - 23).

Враховуючи вищенаведені положення Податкового кодексу України та фактичні обставини, встановлені під час розгляду справи суд доходить висновку, що податковий борг у розмірі 670 708,28 грн. підлягав визнанню безнадійним, проте це не було враховано відповідачем.

Згідно підпункту 19-1.1.24. пункту 19-1.1. статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, зокрема здійснюють відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов`язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу.

Контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством (підпункт 20.1.29. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України ).

Відповідно до пункту 101.5. статті 101 Податкового кодексу України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Так, механізм списання безнадійного податкового боргу визначено Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1844/24376 (надалі Порядок № 577), у пункті 2.1 якого визначено, що безнадійним податковим боргом є, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу (підпункт 3 пункту 2.1. Порядку № 577).

Відповідно до пункту 3.1. Порядку № 577 визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Пунктом 3.2 Порядку № 577 визначено, що днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника контролюючого органу.

Пунктом 4.2. Порядку № 577 встановлено, що за результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів.

Згідно з приписами пунктів 4.3-4.5 Порядку № 577 у випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до інформаційних систем не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Отже, наведеними вище нормами податкового законодавства встановлено обов`язок органу доходів і зборів прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу у разі виникнення такого.

Таким чином, зі змісту зазначених вище норм Порядку № 577 вбачається, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

При цьому, суд наголошує, що звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пункт 4.1 Порядку № 577). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 813/4430/16, від 09.07.2019 року у справі № 0240/2269/18-а, що в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом.

Суд зазначає, що із системного аналізу наведених правових норм вбачається, що у контролюючого органу існувало право на стягнення, в тому числі і зарахування поточних платежів у рахунок погашення податкового боргу, протягом 1095 днів з наступного дня після настання певної події - неподання податкової декларації, звіту, та/або спливу граничного строку сплати грошових зобов`язань, а також після фактичного подання декларації, але не пізніше наступних 1095 днів з дня виникнення податкового боргу. За закінченням даного строку контролюючий орган мав визнати нестягнений та непогашений податковий борг безнадійним і прийняти рішення про його списання.

Верховний Суд у рішенні від 06.02.2018 року у справі № 807/2097/16 (№ К/9901/99/17) зазначив, що в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

В той же час, відповідачем не надавались суду докази, що з моменту утворення податкового боргу, контролюючий орган вживав будь-які заходи спрямовані на стягнення з ТОВ Факторія податкового боргу в загальному розмірі 670 708,28 грн., а також реалізації права контролюючого органу, наділеного підпунктом 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України в частині звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи викладене вище, а також з огляду на обставини того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують обставини закінчення визначеного Податковим кодексом України строку, передбаченого для стягнення контролюючим органом заборгованості у сумі 670 708,28 грн., суд дійшов переконання, що відповідач, не приймаючи у даному випадку рішення про списання податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки з юридичних осіб, який набув статусу безнадійного, діяв всупереч вимогам Порядку № 577.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі (частина 4 статті 9, частина 3 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано належних доказів на обґрунтування правомірності встановленої бездіяльності.

Відтак, з огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд дійшов висновку, що Головне управління ДПС в Донецькій області, не приймаючи рішення на списання безнадійного податкового боргу по орендній платі з юридичних осіб в сумі 670 708,28 грн. допустив протиправну бездіяльність всупереч положенням податкового законодавства та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання Головне управління ДПС в Донецькій області списати податковий борг, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, зокрема, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4 частина 2).

Отже, нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (частина 4 цієї статті).

Таким чином, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення, і це прямо передбачено пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

З правового аналізу зазначених норм вбачається, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Зі змісту положень, закріплених у пункті 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що у випадку порушення прав позивача, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача, у тому числі шляхом зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, зокрема, прийняти рішення.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд враховує, що відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Здійснюючи судочинство, Європейський суд неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.

Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі "Волохи проти України" при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".

Згідно цих судових рішень, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з у рахуванням принципу верховенства права.

Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 року).

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного суду від 04.09.2018 року у справі № 813/4430/16.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскільки борг з орендної плати з юридичних осіб ТОВ Факторія в сумі 670 708,28 грн. є безнадійним, бездіяльність відповідача щодо списання податкового боргу є протиправною та можливості прийняття відповідачем альтернативного рішення законодавством не встановлено, то зобов`язання відповідача списати такий безнадійний борг є ефективним способом захисту в межах спірних правовідносин, який виключає подальше звернення позивача до суду за захистом порушених прав.

Разом з тим, при зверненні до суду в прохальній частині позову позивачем заявлено вимогу про списання податкового боргу в розмірі 670 833,63 грн., проте із розрахунку безнадійної заборгованості, наданого позивачем та інтегрованої картки платника податків ТОВ Факторія , наданої відповідачем встановлено, що фактично розмір податкового боргу, який визнається безнадійним, складає 670 708, 28 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає частковому задоволенню.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із наведеним, враховуючи, що позов судом задоволений у повному обсязі, суд приходить до висновку, що з відповідачів, за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь позивача, підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у сумі 10 060,49 грн.

Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Факторія (місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Архипа Куїнджи, 2, ЄДРПОУ: 30897890) до Головного управління Державної податкової служби України у Донецькій області, як відокремлений підрозділ ДПС України (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, ЄДРПОУ ВП: 44070187) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Донецькій області, як відокремлений підрозділ ДПС України щодо відмови у списанні безнадійного податкового боргу платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю Факторія з орендної плати з юридичних осіб у сумі 670 708,28 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Донецькій області як відокремлений підрозділ ДПС України (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, ЄДРПОУ ВП: 44070187) списати безнадійний борг платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю Факторія (місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Архипа Куїнджи, 2, ЄДРПОУ: 30897890) з орендної плати з юридичних осіб у сумі 670 708,28 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області як відокремлений підрозділ ДПС України (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, ЄДРПОУ ВП: 44070187) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Факторія (місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Архипа Куїнджи, 2, ЄДРПОУ: 30897890) витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 060 (десять тисяч шістдесят) грн. 49 коп.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 28 травня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров