Постанова

від 24.05.2021 по справі 440/7111/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 р.Справа № 440/7111/20Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,

за участю: секретаря судового засідання - Севастьянової А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 (суддя Канигіна Т.С.; м. Полтава; повний текст ухвали складено 12.03.2021) по справі № 440/7111/20

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України, треті особи: Полтавський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Комунальне підприємство "Полтавський обласний центр медико - соціальної експертизи"

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - третя особа-1), Комунальне підприємство "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" (далі по тексту - третя особа-2), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову сержанту у запасі ОСОБА_1 у призначенні та виплаті доплати до одноразової грошової допомоги в зв`язку із встановленням II групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07.04.2017 №35;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням II групи інвалідності ОСОБА_1 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, з урахування проведених виплат;

- зобов`язати Міністерство оборони України подати звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 по справі № 440/7111/20 клопотання Міністерства оборони України про залишення позовної заяви без розгляду задоволено.

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Полтавський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Комунальне підприємство "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, останній просить суд апеляційної інстанції ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 по справі № 440/7111/20 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладеними у справі № 815/460/18, зазначив, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення у першу чергу з боку держави. Зазначив, що неможливість обмеження шестимісячним строком обов`язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного права на соціальний захист підтверджується також встановленим статтями 256 та 257 ЦК України трирічним строком позовної давності. Вказує, що предметом позову є відмова Міністерства оборони України провести ОСОБА_1 донарахування соціальної виплати у зв`язку зі зміною групи інвалідності, а тому застосування судом шестимісячного, а не трирічного, терміну звернення до суду є помилковим.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов`язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду і поважних причин такого пропуску суду не повідомлено.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, з 10.11.2014, за результатами первинного огляду органами МСЕК, позивачу встановлена третя група інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 09.12.2014 серії АВ №0187034 (а.с. 46).

Враховуючи зазначене, позивачу виплачена одноразова грошова допомога, як особі з третьою групою інвалідності, у розмірі 182700,00 грн., що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи (а.с. 20).

16.12.2016 під час повторного огляду органами МСЕК позивачу встановлена друга групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 17.01.2017 серії АВ №0563030 (а.с. 48).

15.03.2017 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги з огляду на встановлення другої групи інвалідності (а.с. 45).

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом засідання комісії від 07.04.2017 №35, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги на підставі частини четвертої статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, оскільки у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності, а ОСОБА_1 групу інвалідності змінено понад дворічний термін. Крім того, у рішенні зазначається, що позивачу виплачувалась допомога у зв`язку з встановленням третьої групи інвалідності (а.с. 52).

З пояснень представника відповідача вбачається, що про прийняття зазначеного рішення позивача повідомлено листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.04.2017 №10/710 (а.с. 119), що заперечує позивач.

Крім того відповідачем зазначено, що на звернення позивача згідно з листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.05.2019 №12/1209 позивачу повторно надіслано копію витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 07.04.2017 №35 (а.с. 120), що також заперечує позивач.

Судовим розглядом також встановлено, що листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.06.2020 №12/261 на адвокатський запит ОСОБА_2 останньому надіслано копію відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.04.2017 №10/710 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги (а.с. 19).

Відповідно до трекінгномеру, зазначеному на поштовому конверті, даний адміністративний позов надісланий до суду 30.11.2020.

Так, частинами першою та другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, процесуальне законодавство пов`язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як зазначено у пункті 8 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів, зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.

Пунктом 11 Правил надання послуг поштового зв`язку визначено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.

Відповідно до пункту 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, розрахунковий документ - це документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Статтею 13 Закону України «Про поштовий зв`язок» передбачено порядок надання поштового зв`язку, зокрема, у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв`язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв`язку.

Аналізуючи зазначені норми, колегія суддів приходить до висновку, що належним доказом надіслання суб`єктом владних повноважень поштового відправлення є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 820/1186/17.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу позивача Рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом засідання комісії від 07.04.2017 №35 листами ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.04.2017 №10/710 (а.с. 119) та від 10.05.2019 №12/1209 та підтвердження про їх отримання.

Враховуючи, що відповідачем не доведено, що на адресу ОСОБА_1 направлялось Рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом засідання комісії від 07.04.2017 №35, яким останньому відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги на підставі частини четвертої статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про залишення позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії без розгляду.

Оскільки про порушення свого права ОСОБА_1 дізнався з листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.06.2020 №12/261, а з позовом про захист порушеного права звернувся 30.11.2020 (згідно відбитку штемпеля поштового відділення на конверті про відправлення адміністративного позову), колегія суддів вважає, що позивач звернувся до суду у строк, визначений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначені висновки узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.09.2019 по справі № 520/9380/18.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком розгляду апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність встановлених ст. 169 КАС України підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA vs UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає за необхідне ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 року по справі № 440/7111/20 скасувати.

Справу № 440/7111/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи: Полтавський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Комунальне підприємство "Полтавський обласний центр медико - соціальної експертизи" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження її розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя С.П. ЖигилійСудді Т.С. Перцова В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 31.05.2021 року