Постанова

від 19.05.2021 по справі 640/15629/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/15629/20 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.,

за участю секретаря: Яковіна Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРКЕЙС" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРКЕЙС" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРКЕЙС" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м.Києві, у якому просило:

- визнати протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 03 липня 2020 року №00005170502 разом з розрахунком розміру зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням з податку на додану вартість форми "В4";

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 03 липня 2020 року №00005160502 за формою "Р".

Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, є безпідставними та не обґрунтованими, а тому податкові повідомлення-рішення, прийнятті за їх наслідками підлягають скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року у позові відмовлено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що позивачем не спростовано доводи податкового органу щодо неможливості виконання контрагентами своїх зобов`язань відповідно до договорів поставки.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

При цьому, апелянт вважає, що такі операції підтверджуються всіма необхідними документами і звертає увагу на те, що можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит та формування витрат по операціях з такими контрагентами.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом відповідно до пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), на підставі наказів від 12.05.2020 № 4010 та від 26.05.2020 № 4136, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "УКРКЕЙС" з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за березень 2019 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 22.04.2019 року № 9079465940), квітень 2019 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 20.05.2019 року № 9103723366), липень 2019 (податкова декларація з податку на додану вартість від 20.08.2019 року № 9186541187) (з урахуванням уточнюючого розрахунку від 18.09.2019 № 9213888353), серпень 2019 (податкова декларація з податку на додану вартість від 19.09.2019 року № 9215675859).

За результатами проведення перевірки контролюючим органом складено акт від 11.06.2020 року № 235/26-15-05-02-02/40076012 та встановлено порушення вимог:

1) п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1279248 грн., у тому числі за грудень 2018 на суму 292193 грн., січень 2019 на суму 4585 грн., лютий 2019 на суму 16492 грн., березень 2019 на суму 253917 грн., квітень 2019 на суму 137339 грн., липень 2019 на суму 292571 грн., серпень 2019 на суму 282151 грн. та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся за квітень 2019 у сумі 186413 грн., за серпень у сумі 198522 гривень;

2) п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44 ПК України, в результаті не забезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів;

На підставі висновку акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 03.07.2020 року:

№ 00005160502, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 918 872 грн. (у т.ч. 1 279 248 грн. - за податковими зобов`язаннями та 639 624 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами));

№ 00005170502, яким зменшено суму від`ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за платежем податок на додану вартість у розмірі 384 935 грн.

№ 00005180502, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1020 грн.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 03.07.2020 року № 00005160502 та № 00005170502 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно з пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 ПК України).

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов`язань з ПДВ та з податку на прибуток, а також формування ним відповідного від`ємного значення, належить з`ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги та усуваючи неповноту з`ясування судом першої інстанції обставин цієї справи, колегія суддів встановила, що в матеріалах справи наявні наступні документально підтверджені дані.

Між ТОВ УКРКЕЙС (Покупець) та ТОВ БРУНО МАРС (Продавець) укладено Договори поставки від 01.03.2019 року №154676-1 та від 01.03.2019 року №154676-2, відповідно до яких:

Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити продукцію виробничо-технічного та побутового призначення, з найменуванням, зазначених у рахунках-фактурах та видаткових накладних ( надалі в тексті Товар), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити цю продукцію в кількості, асортименті, цінах відповідно рахункам-фактурам та видатковим накладним, що видаються Постачальником.

На підставі вищевикладеного договору ТОВ БРУНО МАРС виписано на адресу позивача видаткові, податкові накладні.

Між ТОВ УКРКЕЙС (Покупець) та ТОВ МЕГАПАЛМ (Продавець) укладено Договір поставки від 14.05.2019 року №22072019, відповідно до якого:

Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити продукцію виробничо-технічного та побутового призначення, з найменуванням, зазначених у рахунках-фактурах та видаткових накладних ( надалі в тексті Товар), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити цю продукцію в кількості, асортименті, цінах відповідно рахункам-фактурам та видатковим накладним, що видаються Постачальником.

На підставі вищевказаного договору ТОВ МЕГАПАЛМ виписано на адресу ТОВ УКРКЕЙС видаткові, податкові накладні (Захисне скло, плівка в асортименті Автомобільній тримач, Чохол для смартфонів, Чохол-книжка для планшетів, Підводний бокс, Силіконовий чохол в асортименті).

Між ТОВ УКРКЕЙС (Покупець) та ТОВ СОЛЬВАДОР (Продавець) укладено Договір поставки від 16.07.2019 року №9082019, відповідно до якого:

Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити продукцію виробничо-технічного та побутового призначення, з найменуванням, зазначених у рахунках-фактурах та видаткових накладних ( надалі в тексті Товар), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити цю продукцію в кількості, асортименті, цінах відповідно рахункам-фактурам та видатковим накладним, що видаються Постачальником.

На підставі вищевказаного договору ТОВ СОЛЬВАДОР виписано на адресу ТОВ УКРКЕЙС видаткові, податкові накладні (Захисне скло, плівка в асортименті Автомобільній тримач. Чохол для смартфонів, Чохол-книжка для планшетів. Підводний бокс. Силіконовий чохол в асортименті).

Між ТОВ УКРКЕЙС (Покупець) та ТОВ ДАРІЕЛ КОМПАНІ (Продавець) укладено Договір поставки від 13.08.2019 року №13082019, відповідно до якого:

Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити продукцію виробничо-технічного та побутового призначення, з найменуванням, зазначених у рахунках-фактурах та видаткових накладних (надалі в тексті Товар), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити цю продукцію в кількості, асортименті, цінах відповідно рахункам-фактурам та видатковим накладним, що видаються Постачальником.

На підставі вищевказаного договору ТОВ ДАРІЕЛ КОМПАНІ виписано на адресу ТОВ УКРКЕЙС видаткові, податкові накладні: Захисне скло, плівка в асортименті Автомобільній тримач. Чохол для смартфонів, Чохол-книжка для планшетів. Підводний бокс. Силіконовий чохол в асортименті, рахунки-фактури.

Між ТОВ УКРКЕЙС (Покупець) та ТОВ ШЕРІДАНС ГРУП (Продавець) укладено Договору поставки від 14.03.2019 року №271, відповідно до якого:

Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити продукцію виробничо-технічного та побутового призначення, з найменуванням, зазначених у рахунках-фактурах та видаткових накладних ( надалі в тексті Товар), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити цю продукцію в кількості, асортименті, цінах відповідно рахункам-фактурам та видатковим накладним, що видаються Постачальником.

На підставі вищевказаного договору ШЕРІДАНС ГРУП виписано на адресу ТОВ УКРКЕЙС видаткові, податкові накладні: Захисне скло, плівка в асортименті Автомобільній тримач. Чохол для смартфонів, Чохол-книжка для планшетів, Підводний бокс. Силіконовий чохол в асортименті.

Між ТОВ УКРКЕЙС (Покупець) та ТОВ КАНІС. (Продавець) підписаний Договір поставки від 01.08.2019 року №230820019, відповідно до якого:

Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити продукцію виробничо-технічного та побутового призначення, з найменуванням, зазначених у рахунках-фактурах та видаткових накладних ( надалі в тексті Товар), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити цю продукцію в кількості, асортименті, цінах відповідно рахункам-фактурам та видатковим накладним, що видаються Постачальником.

На підставі вищевказаного договору ТОВ "КАНІС." виписано на адресу ТО В "УКРКЕЙС" видаткові, податкові накладні: Захисне скло, плівка в асортименті Автомобільній тримач. Чохол для смартфонів, Чохол-книжка для планшетів. Підводний бокс. Силіконовий чохол в асортименті, рахунок-фактуру.

Між ТОВ УКРКЕЙС (Покупець) та ТОВ БЕЛЬМОНД ТОРГ (Продавець) укладено Договір поставки від 03.12.2018 року №01/12, відповідно до якого:

Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити продукцію виробничо-технічного та побутового призначення, з найменуванням, зазначених у рахунках-фактурах та видаткових накладних (надалі в тексті Товар), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити цю продукцію в кількості, асортименті, цінах відповідно рахункам-фактурам та видатковим накладним, що видаються Постачальником.

На підставі вищевказаного договору ТОВ БЕЛЬМОНД ТОРГ виписано на адресу ТОВ УКРКЕЙС наступні видаткові, податкові накладні: Захисне скло, плівка в асортименті Автомобільній тримач, Чохол для смартфонів, Чохол-книжка для планшетів, Підводний бокс, Силіконовий чохол в асортименті, рахунки-фактури.

Між ТОВ "УКРКЕЙС" (Покупець) та ТОВ "ДОРБУД НОВА" (Продавець) укладено Договір поставки від 14.12.2018 року №12/12, відповідно до якого:

Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити продукцію виробничо-технічного та побутового призначення, з найменуванням, зазначених у рахунках-фактурах та видаткових накладних ( надалі в тексті Товар), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити цю продукцію в кількості, асортименті, цінах відповідно рахункам-фактурам та видатковим накладним, що видаються Постачальником.

На підставі вищевказаного договору ТОВ "ДОРБУД НОВА" виписано на адресу ТОВ "УКРКЕЙС" видаткові, податкові накладні: Захисне скло, плівка в асортименті Автомобільній тримач, Чохол для смартфонів, Чохол-книжка для планшетів, Підводний бокс, Силіконовий чохол в асортименті, рахунки-фактури.

Між ТОВ "УКРКЕЙС" (Покупець) та ТОВ "РЕДФОРД КАПІТАЛ" (Продавець) укладено Договір поставки від 01.11.2018 року №01112018, відповідно до якого:

Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити продукцію виробничо-технічного та побутового призначення, з найменуванням, зазначених у рахунках-фактурах та видаткових накладних ( надалі в тексті Товар), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити цю продукцію в кількості, асортименті, цінах відповідно рахункам-фактурам та видатковим накладним, що видаються Постачальником.

На підставі вищевказаного договору ТОВ "РЕДФОРД КАПІТАЛ" виписано на адресу ТОВ "УКРКЕЙС" видаткові, податкові накладні: Захисне скло, плівка в асортименті Автомобільній тримач, Чохол для смартфонів, Чохол-книжка для планшетів, Підводний бокс, Силіконовий чохол в асортименті, рахунки-фактури.

Отже, системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 22.09.2015 у справах № 810/5645/14 та № 2а-2717/11/2670, в яких було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Підставою для висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій платника податків з зазначеними вище контрагентами слугувала наявність отриманої податкової інформації та інформації з ЄДРСР щодо директора ТОВ "КАНІС." Ляшко О.В., якого вироком Печерського районного суду м. Києва від 28.12.2020 року у справі № 757/57002/20-к визнано у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України,

Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Однак, жодного вироку суду стосовно контрагентів позивача, який набрав законної сили чи судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення відповідачем не надано. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Крім того, відповідачем не доведено, що між позивачем і ТОВ "КАНІС." мали місце злагоджені узгоджені дії, спрямовані на формальне оформлення господарських операцій без їх фактичного вчинення для отримання податкових вигід.

Разом з тим, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 по справі № 816/809/17, від 13.03.2018 по справі № 814/3520/13-а, а також є сталою у практиці Європейського суду з прав людини.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що вирок, на який посилається представник контролюючого органу винесено 28.12.2020 року, було надано до суду апеляційної інстанції разом із клопотанням про долучення додаткових доказів.

Так, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів/робіт/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентами порушеннями вимог законодавства. Якщо вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них, адже законом іншого не передбачено.

Крім того, контролюючим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагентів позивача. Всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються лише на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов`язання.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 №К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 №К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Так, у рішенні по справі ""Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009 (2009 рік, заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України", в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним

У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України", від 10 березня 2010 року у справі "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії" ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Щодо посилання відповідача, як на підставу відсутності факту реального здійснення господарських операцій, на неможливість відстеження постачання товарів, що підтверджується податковою інформацією, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною п`ятою ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

А як зазначено в Постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №809/1062/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація Агро-Союз до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд обґрунтовано відхилив доводи контролюючого органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій позивача та ТОВ Будпром-Інвест , зважаючи на те, що вони ґрунтуються виключно на припущеннях, які в свою чергу базуються на узагальненій податковій інформації без дослідження первинних документів ТОВ Будпром-Інвест . При цьому, можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких, сформовано позивачем податковий кредит.

Крім того, як вбачається з Постанови Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №826/1244/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Прима-С до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 826/18656/14 та від 18 липня 2019 року у справі № 805/4535/16-а.

Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України).

У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковим для колегії суддів при вирішенні даної справи.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивачем, відповідно до вимог частини першої статті 77 КАС України, під час розгляду цієї справи в судах першої та апеляційної інстанції було надано докази, які підтверджують доводи його позову щодо товарності спірних операцій.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 03.07.2020 року №№ 00005170502, 00005160502, необхідності їх скасування та задоволення позову повністю.

Отже, судом першої інстанції було неповно встановлено обставини цієї справи та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "УКРКЕЙС" підлягає задоволенню, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року - скасуванню, адміністративний позов - задоволенню повністю.

Відповідно до частин першої та шостої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню понесені ним витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в цій справі в розмірі 21020,00 грн. (платіжне доручення від 11.07.2019 № 265, т. 1 а.с. 4) та за подання апеляційної скарги в розмірі 31530,00 грн. (платіжне доручення від 05.01.2021 № 1183), що разом складають 52 550 грн.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРКЕЙС" - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року - скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.07.2020 №№ 00005170502, 00005160502.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРКЕЙС" (код ЄДРПОУ 40076012) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) понесені позивачем витрати на сплату судового збору в розмірі 52 550 (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Глущенко Я.Б.

Суддя Черпіцька Л.Т.

Повний текст постанови виготовлено - 24 травня 2021 року.