Постанова

від 20.05.2021 по справі 910/1254/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2021 р. Справа№ 910/1254/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Пашкіної С.А.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.

представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 20.05.2021 року

розглянувши матеріали апеляційної скарги Київського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства

на рішення Господарського суду міста Києва

від 25.06.2020

у справі № 910/1254/20 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОРТОСНАБ-СЕРВІС

до Київського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства

про стягнення 904 232,64 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю ОРТОСНАБ-СЕРВІС (далі - ТОВ ОРТОСНАБ-СЕРІС , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (далі - ККЕПОП, відповідач) про стягнення 904 232,64 грн, посилаючись на порушення відповідачем умов договору поставки № 047/15-П від 25.12.2014 року, а також про стягнення сплаченого заявником судового збору у розмірі 13 563,49 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 року у справі № 910/1254/20 позов задоволено частково.

Стягнуто із Київського казенного експериментального протезно - ортопедичного підприємства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОРТОСНАБ - СЕРВІС 662 150 грн 00 коп. основного боргу, 56 952 грн 39 коп. - 3% річних, 175 637 грн 25 коп. збитків від інфляції, 10 000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу, 13 421 грн 10 коп. судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 року у справі № 910/1254/20 у частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Представник відповідача у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 року по справі № 910/1254/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2020 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Майданевича А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2020 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1254/20, відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

13.01.2021 від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/1254/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 клопотання Київського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про відстрочку сплати судового збору відхилено, апеляційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 у справі № 910/1254/20 залишено без руху з підстав неподання скаржником доказів сплати судового збору та невизнання судом вказаних скаржником причин пропуску строку на апеляційне оскарження поважними.

05.02.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Київського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги. До вказаної заяви скаржником додано докази сплати судового збору у розмірі 20 131,66 (платіжне доручення № 467 від 04.02.2021).

Крім того, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 у справі № 910/1254/20 скаржник у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги зазначив, що пропуск строку на апеляційне оскарження відбувся через відсутність на підприємстві осіб, які володіли інформацією по справі, відсутності відомостей про наявність судового рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020, а також у зв`язку зі зміною керівництва скаржника.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено, відкрито апеляційне провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г. та призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.03.2021 року.

22.03.2021 року через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 задоволено клопотання апелянта про відкладення розгляду справи. Розгляд справи призначено на 27.04.2021.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Ткаченко Б.О з 25.03.2021 по 30.04.2021 розгляд справи 27.04.2021 не відбувся.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2021, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Пашкіна С.А., Шапран В.В.

06.05.2021 року справу № 910/1254/20 за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Пашкіна С.А., Шапран В.В., призначено розгляд справи на 20.05.2021.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2021 в зв`язку з перебуванням судді Шапрана В.В. у відпустці для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Пашкіна С.А., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 року справу № 910/1254/20 за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Пашкіна С.А., Сулім В.В.

Стислий виклад позицій учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та представник позивача у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 року у справі № 910/1254/20 у частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

25 грудня 2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 047/15-П (далі - договір поставки).

За умовами договору поставки постачальник (позивач) зобов`язується поставити і передати у власність покупцю (відповідачу), а покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених договором. Відповідно до п.1.2 договору постачання товару здійснюється окремими партіями у кількості і асортименті, визначених у видаткових накладних.

Відповідно до п.2.4 договору поставки загальна сума договору складає суму всіх видаткових накладних, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до видаткових накладних РН-0000148 від 20.12.2016 року на суму 195000,00 грн, РН-0000008 від 30.01.2017 року на суму 24000,00 грн, РН-0000009 від 30.01.2017 року на суму 127500,00 грн, РН-0000022 від 07.03.2017 року на суму 300000,00 грн, РН-0000054 від 07.08.2017 року на суму 6900,00 грн та РН-0000055 від 07.08.2017 року на суму 8750,00 грн позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 662150,00 грн.

Сума вказаної заборгованості погоджена між позивачем та відповідачем у акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.17 по 12.12.17, який підписаний представниками сторін, підписи скріплено печатками сторін.

З метою позасудового врегулювання спору, позивач 31.01.2019 направив на адресу відповідача претензію про повернення боргу вих. № 2/1 з проханням сплатити суму боргу у розмірі 662150,00 грн.

У відповіді на претензію від 12.02.2019 за вих. № 362/14 відповідач повідомив, що заборгованість буде погашена протягом 2019 року та просив прийняти невикористані у виробництві залишки товару, поставленого за договором поставки товару № 047/15-П на загальну суму 214 659,98 грн у рахунок погашення частини заборгованості.

Однак, з врахуванням відсутності погашення заборгованості відповідачем з лютого 2019 по січень 2020, позивачем нараховані на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 56 952,39 грн та збитки від інфляції у розмірі 185 130,25 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України врегульовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною першої статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною другою статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Абзацем першим частини першої статті 530 Цивільного кодексу України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Взаємовідносини сторін за договором поставки врегульовано статтею 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.4.6 договору поставки прийом товару за кількістю та якістю проводиться уповноваженими на те представниками сторін відповідно до Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15 червня 1965 року та Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю від 25 квітня 1966 року на складі покупця або, за попередньою домовленістю, на складі постачальника.

Відповідно до п.4.4 договору поставки моментом здійснення поставки товарів постачальником є їх отримання покупцем з відповідною відміткою у супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації.

Як свідчать надані до матеріалів справи видаткові накладні, приймання товару за видатковими накладними РН-0000148 від 20.12.2016 року на суму 195000,00 грн, РН-0000008 від 30.01.2017 року на суму 24000,00 грн, РН-0000009 від 30.01.2017 року на суму 127500,00 грн, РН-0000022 від 07.03.2017 року на суму 300000,00 грн було здійснено начальником ВМТП В.П.Сергеєвою. Видаткові накладні РН-0000054 від 07.08.2017 року на суму 6900,00 грн та РН-0000055 від 07.08.2017 року на суму 8750,00 грн не містять розшифрування підпису підписанта зі сторони покупця, що дає можливість стверджувати відповідачу про неналежне оформлення первинної документації і, на думку відповідача, право не розраховуватись за вказаний товар. Однак, натомість факт поставки товару за вказаними накладними, як і факт наявності заборгованості перед позивачем у розмірі 662 150,00 грн. відповідачем визнається відповідно до акту звірки розрахунків станом на 12.12.2017 року.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.09.2019 року у справі № 916/2403/18 акт звіряння може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звіряння розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Підписання акту звіряння, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Крім того, відповідач визнав факт поставки товару у відповіді на претензію № 362/14 від 12.02.2019 року.

Чинне законодавство не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, однак загальною рисою для таких дій є те, що вони спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків.

В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, у якому визначена його заборгованість. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості у сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій (правовий висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17).

Враховуючи викладене, суд критично оцінює посилання відповідача на неналежне оформлення первинних документів як на підставу скасування рішення місцевого суду у цій справі.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і у порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Судом встановлено, що у погоджений строк відповідач не виконав зобов`язання за договором поставки, не розрахувався за отриманий товар.

На підставі вищенаведених норм позивач нарахував збитки від інфляції за весь час прострочення у розмірі 185 130,25 грн та 3% річних у розмірі 56 952,39 грн. Колегія суддів погоджується з розрахунком, проведеним місцевим судом та вважає правомірним часткове задоволення вимог щодо стягнення з відповідача 662 150, 00 грн - основного боргу, 56 952,39 грн - 3% річних, 175 637,25 грн. - збитків від інфляції, 10 000,00 грн - витрат на правничу допомогу, 13 421, 10 грн судового збору.

З огляду на встановлені обставини справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Інших доводів та належних та допустимих доказів, які б слугували підставою для скасування судового рішення по даній справі відповідачем не наведено.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обставини, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 року по справі № 910/1254/20 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Київського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України , витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Київське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство (апелянта).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 у справі № 910/1254/20 на час апеляційного провадження. У зв`язку з закінченням апеляційного провадження колегія суддів вважає за необхідне поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 у справі № 910/1254/20.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129 , 269 , 270 , 275 , 276 , 281 - 284 ГПК України , Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 у справі № 910/1254/20 залишити без змін.

2. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 у справі № 910/1254/20.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Київське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство.

4. Матеріали справи № 910/1254/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та, з урахуванням п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України, не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складений та підписаний суддями 31.05.2021.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді С.А. Пашкіна

В.В. Сулім