Постанова

від 25.05.2021 по справі 906/665/20 (906/1381/20)

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року Справа № 906/665/20 (906/1381/20)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Дужич С.П. , суддя Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

від скаржника (розпорядника майна):

Гонта О.А. - адвокат, представник за ордером серії АВ №1014319 від 25.05.2021р.

Сніцаренко А.А. - адвокат, представник за ордером серії АВ №1014327 від 24.05.2021р.

від ТОВ "Транс-Рек": не з`явився

від боржника: Макаренко І.Я. - адвокат, представник за ордером серії ЖТ №082632

від 25.05.2021р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміньське" арбітражного керуючого Гонти О.А.

на ухвалу Господарського суду Житомирської області, постановлену 30.03.21р. суддею Макаревичем В.А. о 13:49 год. у м.Житомирі

у справі № 906/665/20 (906/1381/20)

за позовом розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміньське" арбітражного Гонти О.А.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Рек"

про визнання недійсними 614 договорів суборенди земельних ділянок та зобов`язання повернути земельні ділянки, визначені у договорах суборенди

у межах справи №906/665/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Відродження"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміньське"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 30.03.2021р. у справі №906/665/20 (906/1381/20) залишено без розгляду позовну заяву №02-09/232 від 20.11.2020р. розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміньське" Гонти О.А. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Рек" про визнання недійсними договорів суборенди земельних ділянок та зобов`язання повернути земельні ділянки, визначені у договорах суборенди у межах справи №906/665/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміньське".

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміньське" арбітражний керуючий Гонта О.А. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Також, одночасно з апеляційною скаргою, скаржник заявив клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає ухвалу місцевого господарського суду такою, що постановлена з порушенням норм чинного законодавства;

- зазначає, що аналізуючи приписи ГПК України слід дійти висновку, що в одній заяві можна об`єднувати вимоги одного і того самого позивача до одного і того самого відповідача (відповідачів), які виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Крім того, такі вимоги можуть бути пов`язані поданими доказами, але це не обов`язкова передумова дотримання вимог ст.173 ГПК України, оскільки в диспозиції ч.1 статті чітко вказано, що може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Зокрема, під вимогою слід розуміти матеріально - правову вимогу позову, яка складає його предмет. Підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку. Отже, об`єднані вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтується позов в цілому;

- вказує на те, що усі оскаржувані договори суборенди (які є однорідними зобов`язаннями га типовими за своєю формою, а відрізняються лише відомостями щодо земельних ділянок, тоді як навіть розмір плати за суборенду скрізь однаковий) були укладені за одних і тих самих фактичних обставин, з яких і випливають вимоги заяви та на яких заява ґрунтується в цілому. Крім того, вимоги заяви пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів, а їх сумісний розгляд не розширює предмет доказування у справі та не збільшує коло учасників процесу. Зазначене в сукупності свідчить, що об`єднання в заяві декількох вимог було здійснене розпорядником майна з дотриманням вимог ст.173 ГПК України;

- зазначає, що умовами об`єднання в одній заяві декількох вимог є їх пов`язаність підставами виникнення або поданими доказами, про що зазначено безпосередньо в ст.173 ГПК України. Тобто, сама лише пов`язаність декількох вимог підставами виникнення (фактичними обставинами) вже є самостійною та достатньою передумовою можливості об`єднання таких вимог в одній заяві, незалежно від пов`язаності цих вимог поданими доказами. Оскаржувана ухвала була постановлена судом першої інстанції не під час вирішення питання щодо прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а у підготовчому засіданні (третьому за рахунком). При цьому, станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали сторони вже використали належне їм на підставі норм ГПК України право та надали усі докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. Суду були надані також і докази, які витребовувались відповідними ухвалами суду, тощо. При цьому, суд першої інстанції, проаналізувавши положення ст.173 ГПК України, в оскаржуваній ухвалі спочатку сам зазначає, що позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Натомість у подальшому, без наведення жодних спростувань наявності пов`язаності вимог заяви підставами виникнення, обґрунтовує оскаржувану ухвалу начебто відсутністю пов`язаності вимог заяви поданими доказами (що обґрунтовано спростовано вище у цій апеляційній скарзі). Зазначене свідчить як про непослідовність висновків суду в оскаржуваній ухвалі, так і про їх невідповідність вимогам ст.173 ГПК України;

- вважає, що наслідком укладення оскаржуваних договорів суборенди стало позбавлення боржника можливості здійснювати основний вид діяльності, отримувати прибуток та здійснювати розрахунки з кредиторами. Крім того, внаслідок недобросовісних дій представника боржника, який діяв всупереч інтересам довірителя та з перевищенням наданих повноважень, в суборенду були передані земельні ділянки, на яких знаходився вирощений але ще не зібраний врожай ТОВ "Каміньське", внаслідок чого останнє було позбавлено свого активу. Відповідно, питання визнання недійсними усіх оскаржуваних договорів суборенди та повернення земельних ділянок в користування боржнику має надважливе значення в контексті можливості відновлення його платоспроможності як головної мети процедури банкрутства. Крім того, на зборах кредиторів та на засіданнях комітету кредиторів у справі №906/665/20 про банкрутство ТОВ "Каміньське" кредиторами по справі неодноразово наголошувалось на тому, що результати розгляду заяви розпорядника майна №02-09/232 від 20.11.2020р. про визнання недійсними договорів суборенди земельних ділянок безпосередньо вплинуть на можливість ТОВ "Каміньське" відновити свою платоспроможність;

- вказує на те, що дії суду першої інстанції порушують інтереси як боржника, так і кредиторів у справі №906/665/20, суперечать завданням господарського судочинства, встановленим у ч.1 ст.2 ГПК України, та є абсолютно нелогічними: про дотримання яких строків вирішення спору може йти мова, коли за вказаних обставин суду залишалось лише розглянути спір по суті, надавши оцінку пов`язаним підставами виникнення та поданими доказами об`єднаним в заяві вимогам, тоді як після залишення заяви без розгляду та за умови роз`єднання вимог в окремі 614 заяв, саме цей суд буде змушений їх розглядати кожну окремо за правилами загального позовного провадження;

- також обґрунтовує те, що за своїм процесуальним призначенням інститут об`єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об`єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин. Крім того, об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин. Саме з цією метою розпорядником майна було подано заяву до суду, яка у подальшому незаконно та необґрунтовано була залишена без розгляду оскаржуваною ухвалою.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 906/665/20 (906/1381/20) у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М..

Листом Північно - західного апеляційного господарського суду №906/665/20(906/1381/20)/2649/21 від 21.04.2021р. матеріали справи №906/665/20 (906/1381/20) витребувано з Господарського суд Житомирської області.

28.04.2021р. до Північно - західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №906/665/20 (906/1381/20).

Розпорядженням керівника апарату Північно - західного апеляційного господарського суду від 29.04.2021р. №01-04/247, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі №906/665/20 (906/1381/20) - Крейбух О.Г. у період з 27.04.2021р. по 21.05.2021р. включно, відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України, ст.155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №906/665/20 (906/1381/20).

Автоматизованою системою документообігу визначено колегію суддів з розгляду справи №906/665/20 (906/1381/20) у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Дужич С.П., суддя Тимошенко О.М..

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суд від 30.04.2021р. поновлено строк на подання апеляційної скарги розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміньське" арбітражного керуючого Гонти О.А. на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 30.03.2021р. у справі №906/665/20 (906/1381/20), відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміньське" арбітражного керуючого Гонти О.А. на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 30.03.2021р. у справі №906/665/20 (906/1381/20) та призначено справу №906/665/20 (906/1381/20) до розгляду на 25.05.2021р. об 15:00год., тощо.

17.05.2021р. на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого Гонти Ольги Анатоліївни надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/665/20, забезпечення проведення якої просить, зокрема, у Вінницькому апеляційному суді.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суд від 19.05.2021р. задоволено клопотання арбітражного керуючого Гонти Ольги Анатоліївни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/665/20 (906/1381/20) та забезпечення проведення якої доручено у Вінницькому апеляційному суді (адреса: 21050, м.Вінниця, вул.Соборна, 6) на 25.05.2021р. об 15:00год..

20.05.2021р. на електронну адресу та 25.05.2021р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суд від ТОВ "Каміньське" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.

Учасники у справі були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, відсутні учасники у справі наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання 25.05.2021р. не з`явилися, своїх повноважних представників не направили.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності таких учасників у справі.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

В судовому засіданні 25.05.2021р. представники скаржника (розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміньське" арбітражного керуючого Гонти О.А.) підтримали доводи апеляційної скарги та надали пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважають ухвалу місцевого суду незаконною та необґрунтованою. Просять суд ухвалу Господарського суду Житомирської області від 30.03.2021р. у справі №906/665/20 (906/1381/20) скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник боржника у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 25.05.2021р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просить суд ухвалу Господарського суду Житомирської області від 30.03.2021р. у справі №906/665/20 (906/1381/20) скасувати, а справу повернути для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників скаржника та представника боржника, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, у провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа №906/665/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміньське" (Житомирська обл., Любарський район, смт. Любар) (далі - ТОВ "Каміньське").

23.11.2020р. до господарського суду від розпорядника майна ТОВ "Каміньське" Гонти О. А. надійшла заява за №02-09/232 від 20.11.2020р. з вимогами:

- визнати недійсними договори суборенди земельних ділянок в кількості 614 (шістсот чотирнадцять), укладені між ТОВ "Каміньське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Рек" (далі - ТОВ "Транс-Рек");

- зобов`язати ТОВ "Транс-Рек" повернути ТОВ "Каміньське" земельні ділянки, визначені у договорах суборенди.

Ухвалою суду від 03.03.2021р. продовжено строк підготовчого провадження по дату наступного судового засідання (включно); відкладено розгляд справи у підготовчому провадженні на 30.03.2021р..

До початку судового розгляду справи на адресу суду надійшли наступні матеріали:

- 25.03.2021р. від арбітражного керуючого Гонти О.А. надійшло уточнення позовних вимог №02-09/122 від 22.03.2021р., у яких розпорядник майна зазначила про врахування технічної описки державних реєстраторів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо дати оскаржуваних договорів суборенди земельних ділянок;

- 26.03.2021р. від ТОВ "Каміньське" - лист №25/03 від 25.03.2021р. про долучення до матеріалів справи довідки про орендну плату, сплачену ТОВ "Каміньське" власникам земельних ділянок (фізичним особам) за користування в 2020 році орендованими земельними ділянками;

- 26.03.2021р. від ТОВ "Каміньське" - лист №26/03 від 25.03.2021р. з копією податкової декларації;

- 29.03.2021р. від представника ТОВ "Каміньське" - відповідь на відзив від 24.03.2021р., у якій представник викладає правову позицію ТОВ "Каміньське" та зазначає про необхідність визнання недійсними договорів суборенди земельних ділянок, в кількості 614 (шістсот чотирнадцять), укладених між ТОВ "Каміньське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Рек";

- 29.03.2021р. від арбітражного керуючого Гонти О.А. надійшла до суду відповідь на відзив №02-09/145 від 25.03.2021р., у якій розпорядник майна позовні вимоги підтримує у повному обсязі, твердження, викладені у письмовому відзиві ТОВ "Транс-Рек" вважає безпідставними.

Також, Господарським судом Житомирської області за власною ініціативою за допомогою автоматизованої комп`ютерної системи Господарського суду Житомирської області здійснено електронний запит та отримано інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Рек" та отримано витяг станом на 29.03.2021р., у якому зазначено місцезнаходження: ТОВ "Транс-Рек": проспект Лобановського, 39-А к.3, м.Київ, 03110.

Судом ухвалено долучити витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Рек" до матеріалів справи.

Ухвалами Господарським судом Житомирської області від 26.11.2020р. та від 23.12.2020р. були задоволені клопотання позивача та витребувано у Чернявського Євгенія Анатолійовича та Сербо-Слобідської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області оригінали спірних договорів.

27.01.2021р. до Господарського суду Житомирської області надійшло клопотання розпорядника майна Гонти О.А. №02-09/22 від 26.01.2021р. про витребування у Сербо-Слобідської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області копії оригіналів документів у паперовій формі, поданих для державної реєстрації прав та долучених до відповідних заяв, що зберігаються в електронній формі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що є предметом розгляду та зазначені у відповідній позовній заяві. Подане клопотання мотивоване тим, що, як з`ясувалось з листа-відповіді вих.№31 від 18.01.2021р. Сербо-Слобідської сільської ради у Сербо-Слобідської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області відсутні оригінали, витребуваних судом договорів суборенди земельних ділянок у паперовій формі.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 28.01.2021р. було задоволено клопотання № 02-09/22 від 26.01.2021р. розпорядника майна Гонти О.А. про витребування у Сербо-Слобідської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області копії оригіналів документів у паперовій формі, поданих для державної реєстрації прав та долучених до відповідних заяв, що зберігаються в електронній формі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що є предметом розгляду та зазначені у відповідній позовній заяві та зобов`язано Сербо-Слобідську сільську раду Ємільчинського району Житомирської області надати в паперовій формі копії оригіналів документів, поданих для державної реєстрації прав та долучених до відповідних заяв, що зберігаються в електронній формі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У судовому засіданні Господарського суду Житомирської області 04.02.2021р. представник арбітражного керуючого підтримала подану до суду заяву про продовження строку підготовчого провадження з огляду на необхідність отримання від Сербо-Слобідської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області в паперовій формі копій оригіналів документів (зокрема, всіх спірних договорів суборенди земельних ділянок), поданих для державної реєстрації прав та долучених до відповідних заяв, що зберігаються в електронній формі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Зазначила, що у разі отримання даних документів слід надати час розпоряднику майна (позивачу у справі) проаналізувати значний обсяг документів для надання додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні Господарського суду Житомирської області 03.03.2021р. представники позивача просили відкласти розгляд справи, у зв`язку з необхідністю додаткового часу для ознайомлення із поданими до матеріалів справи представником відповідача 614 (шістсот чотирнадцять) додатковими угодами до договорів суборенди земельних ділянок.

03.03.2021р. розпорядником майна Гонтою О.А. до матеріалів справи було надано роздруковані з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно копії 614 (шістсот чотирнадцять) оскаржуваних договорів суборенди земельних ділянок, поданих для державної реєстрації, які є публічно доступними для отримання, зокрема за запитами адвоката - представника у справі.

Також, 03.03.2021р. у судовому засіданні Господарського суду Житомирської області представник відповідача - ТОВ "Транс-Рек" повідомив, що умови додаткових угод згідно п.4.1 та п.4.3 договорів суборенди земельних ділянок викладені у новій редакції, зокрема, стосовно умов оплати згідно зазначених договорів та просив долучити до матеріалів справи подані копії 614 (шістсот чотирнадцять) додаткових угод до оскаржуваних договорів суборенди земельних ділянок.

Відповідно до ухвали Господарського суду Житомирської області від 03.03.2021р., дослідивши подані до матеріалів справи копії 614 (шістсот чотирнадцять) додаткових угод до оскаржуваних договорів суборенди земельних ділянок, судом було ухвалено долучити їх до матеріалів справи.

Також, ТОВ "Камінське" 03.03.2021р. до Господарського суду Житомирської області надані відомості на видачу орендної плати по с.Садки за 2020 рік, відомості на видачу орендної плати по с.Дриглів за 2020 рік; 26.03.2021р. до суду ТОВ "Камінське" надіслано довідку №25/03 від 25.03.2021р. про орендну плату, сплачену ТОВ "Камінське" власникам земельних ділянок (фізичним особам) за користування в 2020 році орендованими земельними ділянками загальною площею 1 119 ,8025га.

Як вже зазначалося, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 30.03.2021р. у справі №906/665/20 (906/1381/20) залишено без розгляду позовну заяву №02-09/232 від 20.11.2020р. розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміньське" Гонти О.А. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Рек" про визнання недійсними договорів суборенди земельних ділянок та зобов`язання повернути земельні ділянки, визначені у договорах суборенди у межах справи №906/665/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміньське".

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Відповідно до ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Стаття 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ГПК України).

Відповідно до ст.11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.14 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.74 ГПК України).

Відповідно до ст.79 ГПК України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, розпорядником майна ТОВ "Каміньське" Гонтою О.А. з посиланням на ч.1 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства заявлено позов №02-09/232 від 20.11.2020р. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Рек" з вимогами:

- визнати недійсними договори суборенди земельних ділянок в кількості 614 (шістсот чотирнадцять), укладені між ТОВ "Каміньське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Рек";

- зобов`язати ТОВ "Транс-Рек" повернути ТОВ "Каміньське" земельні ділянки, визначені у договорах суборенди.

Підставами звернення до суду із вказаною заявою (з урахуванням додаткових пояснень та уточнень) зазначено: земельні ділянки представником ТОВ "Каміньське" Чернявським Є.А. передані в суборенду третій особі з перевищенням своїх повноважень, недобросовісно та без погодження з розпорядником майна (після його призначення); сума 2500,00грн. незалежно від розміру і якості кожної земельної ділянки та без врахування нормативно - грошової оцінки кожної земельної ділянки, отримана від ТОВ "Транс-Рек" за договорами суборенди кожної із земельних ділянок - значно менша від суми, яку сплачує ТОВ "Каміньське" власникам 614 земельних ділянок (фізичним особам) за користування орендованими земельними ділянками; зазначені правочини - договори суборенди земельних ділянок в кількості 614 (шістсот чотирнадцять), укладені між ТОВ "Каміньське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Рек" у підозрілий період (період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання, у боржника у тому числі у разі загрози неплатоспроможності або надмірної заборгованості, до дня порушення справи про його банкрутство та відразу після відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Каміньське") всупереч інтересів ТОВ "Каміньське" на вкрай невигідних умовах без отримання прибутку та завдають збитки ТОВ "Каміньське"; спірні договори суборенди земельних ділянок, укладені з Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Рек" за нижчою ринковою ціною, ніж ціна оренди (суборенди) аналогічних земельних ділянок, яка існувала на момент їх укладення.

Також, судом встановлено, що згідно наданих договорів суборенди земельних ділянок (з додатковими угодами) в кількості 614 (шістсот чотирнадцять), укладених між ТОВ "Каміньське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Рек", відомостей на видачу орендної плати по с. Садки за 2020 рік, відомостей на видачу орендної плати по с.Дриглів за 2020 рік (а.с.9 - 15, т.22), довідки №25/03 від 25.03.2021 про орендну плату, сплачену ТОВ "Камінське" власникам земельних ділянок (фізичним особам) за користування в 2020 році орендованими земельними ділянками загальною площею 1 119,8025га (а.с.48 - 56, т.22), 614 (шістсот чотирнадцять) вказаних земельних ділянок знаходяться на території різних сільських рад, земельні ділянки здебільшого відрізняються за розміром, якістю (чорнозем, піщані ґрунти, вміст гумосу тощо), а тому при розрахунку орендної (суборендної плати) слід враховувати нормативно - грошову оцінку кожної земельної ділянки.

У зв`язку з тим, що, зокрема, підставами звернення до суду із вказаною заявою (з урахуванням додаткових пояснень та уточнень) зазначено: сума 2500,00грн. незалежно від розміру і якості кожної земельної ділянки та без врахування нормативно - грошової оцінки кожної земельної ділянки, отримана від ТОВ "Транс-Рек" за договорами суборенди кожної із земельних ділянок - значно менша від суми, яку сплачує ТОВ "Каміньське" власникам 614 земельних ділянок (фізичним особам) за користування орендованими земельними ділянками; зазначені правочини - договори суборенди земельних ділянок в кількості 614 (шістсот чотирнадцять), укладені між ТОВ "Каміньське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Рек" у підозрілий період (період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання, у боржника у тому числі у разі загрози неплатоспроможності або надмірної заборгованості, до дня порушення справи про його банкрутство та відразу після відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Каміньське") всупереч інтересів ТОВ "Каміньське" на вкрай невигідних умовах без отримання прибутку та завдають збитки ТОВ "Каміньське"; спірні договори суборенди земельних ділянок, укладені з Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Рек" за нижчою ринковою ціною, ніж ціна оренди (суборенди) аналогічних земельних ділянок, яка існувала на момент їх укладення, з`ясуванню підлягають наявність (або відсутність) зазначених обставин (підстав) стосовно кожного з правочинів - договорів суборенди земельних ділянок в кількості 614 (шістсот чотирнадцять), укладених між ТОВ "Каміньське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Рек". Зокрема, встановлення вкрай невигідних умов без отримання прибутку та завдання збитків ТОВ "Каміньське", нижча ринкова ціна, ніж ціна оренди (суборенди) аналогічних земельних ділянок, яка існувала на момент їх укладення, сплата суми суборенди незалежно від розміру і якості кожної земельної ділянки та без врахування нормативно - грошової оцінки кожної земельної ділянки, за договорами суборенди кожної із земельних ділянок - значно меншої від суми, яку сплачує ТОВ "Каміньське" власникам кожної земельної ділянки (фізичним особам) за користування орендованими земельними ділянками.

За приписами ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (п.4 ст.74 ГПК України).

Відповідно до вимог ст.ст.76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989р. у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії" вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001р. у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Залишаючи позов без розгляду, місцевий суд вказав, що сумісний розгляд 614 договорів (з додатковими угодами) суборенди кожної із земельних ділянок фізично утруднює їх дослідження, встановлення обставин справи, доведеність доказами у судовому засіданні та робить його неможливим у відповідних часових рамках та у встановлені ГПК України процесуальні строки.

Відтак, сумісний розгляд заявлених у даній справі розпорядником майна позовних вимог перешкоджатиме з`ясуванню взаємних прав і обов`язків сторін та суттєво ускладнить вирішення спору, оскільки під час розгляду справи суд повинен буде надавати оцінку умовам кожного з укладених 614 договорів, встановлювати обставини та підстави для визнання їх недійсними, правильність висновків щодо наявності (або відсутності) збитків, нижчої ринкової ціни (суборенди).

Отже, позивач при поданні позову порушив правила об`єднання позовних вимог, що матиме наслідком сумісний розгляд та дослідження окремо кожного із 614 договорів (з додатковими угодами) суборенди кожної із земельних ділянок.

Сумісний розгляд таких позовних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво ускладнить вирішення спору в межах однієї справи та у строки, передбачені ст.195 ГПК України, що свідчить про порушення правил об`єднання позовних вимог.

Порушення правил об`єднання та роз`єднання позовів, встановлених ст.173 ГПК України, не передбачено, як одну із підстав для залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем порушено порядок об`єднання в одне провадження кількох вимог, а тому вважав за необхідне залишити позов без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст.226 ГПК України.

Проте, судова колегія вважає помилковими такі висновки суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст.8 зазначеного Закону передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом (ч.2 ст.9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно ч.ч.1, 4-5 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на викладене, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Згідно з п.8 ч.1 ст.226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Аналізуючи вищевказані норми права слід дійти висновку, що в одній заяві можливе об`єднання вимоги одного і того самого позивача до одного і того самого відповідача (відповідачів), які виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Крім того, такі вимоги можуть бути пов`язані поданими доказами, але це не обов`язкова передумова дотримання вимог ст. 173 ГПК України, оскільки в диспозиції ч.1 статті чітко вказано, що може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Отже, об`єднані вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтується позов в цілому.

Як убачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду з відповідною заявою з посиланням на ч.1 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно ч.1 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

З урахуванням підстав позову стосовно 614 (шістсот чотирнадцяти), укладених між ТОВ "Каміньське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Рек" правочинів - договорів (з додатковими угодами) дослідженню судом підлягає, зокрема, обставини встановлення вкрай невигідних умов без отримання прибутку та завдання збитків ТОВ "Каміньське", нижча ринкова ціна, ніж ціна оренди (суборенди) аналогічних земельних ділянок, яка існувала на момент їх укладення, сплата суми суборенди незалежно від розміру і якості кожної земельної ділянки та без врахування нормативно - грошової оцінки кожної земельної ділянки, за договорами суборенди кожної із земельних ділянок - значно меншої від суми, яку сплачує ТОВ "Каміньське" власникам кожної земельної ділянки (фізичним особам) за користування орендованими земельними ділянкам.

Встановлення обставин стосовно кожного з правочинів - договорів засвідчується доказами, які не завжди є пов`язаними між собою (різні договори та додатки до них, різні нормативно - грошові оцінки різних земельних ділянок, наявність (або відсутність) збитків, різна ринкова ціна оренди (суборенди) аналогічних земельних ділянок, яка існувала на момент їх укладення тощо.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, звертаючись до суду із заявою розпорядник майна в якості вимог визначила визнання недійсними договорів суборенди земельних ділянок у кількості 614 (шістсот чотирнадцяти), укладених між боржником та ТОВ "Транс-Рек", та зобов`язання останнього повернути боржнику відповідні земельні ділянки.

При цьому, розпорядником майна були визначені наступні підстави заяви (з урахуванням поданого до суду першої інстанції уточнення вимог заяви), а саме:

- усі оскаржувані договори були укладені боржником у підозрілий період (тобто, в межах трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство), а саме, 07.05.2020р.;

- дії щодо державної реєстрації речового права суборенди за оскаржуваними договорами (з урахуванням положень ст.17 Закону У країни "Про оренду землі" і фактична передача земельних ділянок в суборенду) були вчинені вже після відкриття провадження у справі про банкрутство боржника за відсутності погодження з розпорядником майна;

- оскаржувані договори суборенди укладені за цінами, нижчими як за ринкові, так і за ціни в основних договорах оренди, а тому внаслідок таких дій боржник був позбавлений майна у вигляді речового права оренди земельних ділянок, обробіток яких був єдиним джерелом отримання прибутку для боржника, а отже і єдиним джерелом отримання коштів для проведення розрахунків з кредиторам. При цьому, розмір коштів у вигляді плати за суборенду є меншим за розмір коштів, які боржник зобов`язаний сплачувати на умовах договорів оренди безпосередньо власникам тих самих земельних ділянок. Тобто, оскаржувані договори суборенди укладені всупереч інтересів 'ГОВ "Каміньське" на вкрай невигідних умовах без отримання прибутку та завдають збитки ТОВ "Каміньське";

- оскаржувані договори суборенди укладені від імені боржника представником за довіреністю поза межами наданих йому повноважень та за відсутності відповідного рішення вищого органу управління боржника, що суперечить вимогам статуту останнього.

З урахуванням вище викладеного вбачається, що усі оскаржувані договори суборенди, які є однорідними зобов`язаннями та типовими за своєю формою, а відрізняються лише відомостями щодо земельних ділянок, також враховуючи, що розмір плати за суборенду однаковий, були укладені за одних і тих самих фактичних обставин, з яких і випливають вимоги заяви розпорядника майна та на яких така заява ґрунтується в цілому.

Крім того, слід відмітити, що вимоги заяви розпорядника майна пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів, а їх сумісний розгляд не розширює предмет доказування у справі та не збільшує коло учасників процесу.

Зазначене в сукупності свідчить, що об`єднання в заяві декількох вимог було здійснене розпорядником майна з дотриманням вимог ст.173 ГПК України.

Слід також вказати, що оскаржувана ухвала була постановлена судом першої інстанції не під час вирішення питання щодо прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а у підготовчому засіданні, зокрема, третьому за рахунком.

При цьому, як свідчать матеріали справи станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали сторони вже використали належне їм на підставі норм ГПК України право та надали усі докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. Також, місцевому господарському суду були надані також і докази, які витребовувались відповідними ухвалами суду тощо.

Таким чином, постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції вже мав у своєму розпорядженні докази як на обґрунтування вимог заяви розпорядника майна, так і в обґрунтування заперечень проти них.

Зокрема, на підтвердження факту та часу укладення оскаржуваних договорів суборенди та проведення державної реєстрації відповідного речового права суду було надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №231093674 від 04.11.2020р. (у формі довідки).

Також, на підтвердження факту укладення усіх оскаржуваних договорів суборенди за цінами, нижче ринкових, суду було надано висновок спеціаліста №6/02/21 від 25.02.2021р. щодо ринкової вартості оренди землі сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) на території Житомирської області, зокрема, в травні 2020 року, а також протягом 2020 року.

Крім того, на підтвердження фактів укладення оскаржуваних договорів суборенди всупереч інтересів боржника на вкрай невигідних умовах без отримання прибутку та завдання збитків Боржнику суду були надані наказ ТОВ "Каміньське" щодо встановлення розміру орендної плати за договорами оренди, довідку про орендну плату, сплачену ТОВ "Каміньське" власникам земельних ділянок (фізичним особам) за користування в 2020 році орендованими земельними ділянками, довідку про відсутність оплати на користь ТОВ "Каміньське" за оскаржуваними договорами суборенди зі сторони ТОВ "Транс-Рек".

Між іншим, на підтвердження факту укладення усіх оскаржуваних договорів суборенди від імені боржника представником за відсутності необхідних повноважень суду були надані копія довіреності на представника, копія статуту боржника, докази на підтвердження скасування довіреності.

Отже, вказане вище свідчить, що об`єднані в заяві розпорядника майна вимоги пов`язані також і поданими доказами, хоча така пов`язаність, за умови наявності пов`язаності вимог підставами їх виникнення не являється обов`язковою передумовою дотримання встановлених у ст.173 ГПК України правил об`єднання декількох вимог в одній заяві.

Однак, суд першої інстанції, проаналізувавши положення ст.173 ГПК України, в оскаржуваній ухвалі без наведення жодних спростувань наявності пов`язаності вимог заяви розпорядника майна підставами виникнення, обґрунтовує оскаржувану ухвалу відсутністю пов`язаності вимог такої заяви поданими доказами. Зазначене свідчить про необґрунтованість висновків місцевого господарського суду в оскаржуваній ухвалі, так і про їх невідповідність вимогам ст.173 ГПК України.

Таким чином, у поданій заяві розпорядника майна відповідно до ст.173 ГПК України об`єднано кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення та поданими доказами та позовні вимоги у цій справі нерозривно пов`язані між собою підставою виникнення, а тому такі вимоги необхідно розглядати в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміньське".

Разом з тим, Господарський суд Житомирської області при вирішенні питання щодо повернення заяви розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміньське" арбітражного Гонти О.А. не дослідив та не надав відповідної оцінки обставинам, які належним чином підтверджують основний або похідний характер тієї або іншої позовної вимоги за заявою розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміньське", що спричинило порушення вимог ст.236 ГПК України.

Таким чином, не навівши переконливих доводів щодо порушення заявником правил об`єднання позовних вимог, суд першої інстанції безпідставно повернув позовну заяву, мотивуючи своє рішення обставинами, не визначеними процесуальним законом.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч.6 ст.173 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Отже, у разі, якщо суд першої інстанції прийде до висновку, що сумісний розгляд об`єднаних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, він не позбавлений можливості роз`єднати позовні вимоги.

Слід також зазначити, що судовий процес, в першу чергу, спрямований на вирішення спору, шляхом винесення відповідного судового рішення, і лише у випадку обґрунтованої неможливості розгляду справи за недостатністю доказів, які були витребувані та є необхідними, суд може залишити позов без розгляду.

Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону (ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Таким чином, право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду, а також що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечено можливість реалізувати зазначені права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Господарський суд першої інстанції, залишивши позовну заяву без розгляду, ухилився від розгляду позову по суті, внаслідок чого позбавив заявника можливості реалізувати своє право на отримання судового захисту.

Водночас, покликання суду першої інстанції на правові позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладені у постанові від 16.10.2020р. у справі №910/7186/19, колегія суддів апеляційної інстанції вважає передчасними, оскільки відповідні правові висновки у ній базуються на інших фактичних обставинах, що досліджувались судом.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.280 ГПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до ч.3 ст.271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміньське" арбітражного керуючого Гонти О.А. підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Житомирської області від 30.03.2021р. у справі №906/665/20 (906/1381/20), в силу п.4 ч.1 ст.277 ГПК України, скасуванню, у зв`язку з порушенням судом норм процесуального права, а справа передачі на розгляд до Господарського суду Житомирської області.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що оскільки судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у ч.3 ст.271 ГПК України, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи.

Керуючись ст.ст.129, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміньське" арбітражного керуючого Гонти О.А. задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 30.03.2021р. у справі №906/665/20 (906/1381/20) скасувати.

3. Справу №906/665/20 (906/1381/20) передати на розгляд до Господарського суду Житомирської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "27" травня 2021 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Тимошенко О.М.