Постанова

від 11.05.2021 по справі 25/62/09

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2021 року м.Дніпро Справа № 25/62/09

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Вечірка І.О., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Колесник Д.А.

за участю представників сторін:

від Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України": Візіренко Жанна Станіславівна адвокат, довіреність №0024701/991-21 від 24.03.2021 р.;

від арбітражного керуючого: Рябушко Вячеслав Степанович арбітражний керуючий, посвідчення №403 від 28.02.2013 р.;

від прокуратури: Дидюк Наталія Олександрівна прокурор, посвідчення №058543 від 07.12.2020 р.; інші представники сторін у судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлено шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Центрального апеляційного господарського суду та відправлено на електронні пошти

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.01.2021 року (повний текст складено 01.02.2021 року) у справі №25/62/09 (суддя Кричмаржевський В.А.)

боржник Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський завод підшипників сковзання", код в ЄДР-31067353, м.Мелітополь Запорізької області вул.Інтеркультурна, 21/2

про банкрутство,-

Кредитори:

1/ Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський автогідроагрегат", код в ЄДР-30952117 (м.Мелітополь Запорізької області вул.Інтеркультурна, 21/2, e-mail: office@agat-auto.biz,ams@agat-auto.biz, sec@agat-auto.biz)

2/ Головне Управління Пенсійного фонду у Запорізькій області, код в ЄДР-20490012 (69057 м.Запоріжжя просп.Соборний, 158-Б, e-mail: avt@zp.pfu.gov.ua)

3/ Головне Управління державної податкової інспекції в Запорізькій області, код в ЄДР-43143945 (69000 м.Запоріжжя просп.Соборний, 166, e-mail: zp.official@tax.gov.ua)

4/ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (69000 м.Запоріжжя вул.Сєдова, 12, e-mail: zp@fssu.gov.ua)

5/ Мелітопольський міськрайонний центр зайнятості, код в ЄДР-42500358 (72313 м.Мелітополь Запорізької області просп. 50-річчя Перемоги, 36/14, e-mail: mgcz@i.ua, 42500358@mail.gov.ua)

6/ Товариство з обмеженою відповідальністю "Лігіон", код в ЄДР-31585172 (72311 м.Мелітополь Запорізької області просп.Богдана Хмельницького, 70, е-mail - mfpb777@gmail.com)

7/ Товариство з обмеженою відповідальністю "Міленіум ФЛО", код в ЄДР-33339281 (49000 м.Дніпро вул.Виконкомівська, 14, кв. 1 е-mail - mfloor2@ gmail.com)

8/ Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", код в ЄДР-00032112 (03150 м.Київ вул.Антоновича, 127, e-mail: bank@eximb.com).

ліквідатор - Рабушко В.С.

учасник у справі - Запорізька обласна прокуратура,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.01.2021 року у справі №25/62/09 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута.

Банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський завод підшипників сковзання", код в ЄДР-31067353, м.Мелітополь Запорізької області, ліквідовано.

Провадження у справі закрито.

Ухвала мотивована тим, що за результатами ліквідаційної процедури ліквідатором складено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Мелітопольський завод підшипників сковзання", до якого включені грошові вимоги:

1/ Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський автогідроагрегат" з вимогами до боржника в розмірі - 7.250.658,58 грн., з яких - 5.902.171,38 грн. з четвертою чергою задоволення та 1.348.487,20 грн. з шостою чергою задоволення.

2/ Головного Управління Пенсійного фонду у Запорізькій області, код в ЄДР-20490012, з вимогами до боржника в розмірі - 69.338,48 грн., з яких -54.580,02 грн. з другою чергою задоволення та 14.558,46 грн. з шостою чергою задоволення.

3/ Головного Управління державної податкової інспекції в Запорізькій області, код в ЄДР-43143945, з вимогами до боржника в розмірі - 268.524,28грн., з яких - 207.891,28 грн. з третьою чергою задоволення та 60.633, грн. - з шостою чергою задоволення.

4/ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області з вимогами до боржника в розмірі - 354253,64 грн. з другою чергою задоволення.

5/ Мелітопольського міськрайонного центру зайнятості з вимогами до боржника в розмірі - 236.385,56 грн. з другою чергою задоволення.

6/ Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігіон", код в ЄДР-31585172, з вимогами до боржника в розмірі - 5.169.090 грн. з четвертою чергою задоволення.

7/ Товариства з обмеженою відповідальністю "Міленіум ФЛО", код в ЄДР-33339281, з вимогами до боржника в розмірі - 19.947,92 грн. з четвертою чергою задоволення.

8/ Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", код в ЄДР-00032112, з вимогами до боржника в розмірі - 18.587 грн. з шостою чергою задоволення

До реєстру вимог кредиторів ліквідатором внесена заборгованість по заробітній платі перед працівниками підприємства-банкрута, яка складала - 146.417,93 грн. та була погашена в повному обсязі.

Окремо до реєстру вимог кредиторів ліквідатором внесені вимоги, які погашаються позачергово:

1/ ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у розмірі - 37.446.571,11 грн., з яких погашено - 2.184.311,03грн.

2/ Арбітражного керуючого Свєшнікова В.В. на суму - 560.804 грн., які погашені в повному обсязі

3/ Арбітражного керуючого Рабушка В.С. на суму - 42.507 грн., які не погашені.

Зазначені вимоги були заявлені ліквідатору у відповідності до приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого діяли на час порушення провадження у справі та визнання боржника банкрутом.

Суд встановив, що:

- ліквідатором вживались заходи з розшуку майна банкрута, з розшуку документів, що підтверджують дебіторську заборгованість; за даними інвентаризації станом на 01.12.2017 року активів боржника та дебіторської заборгованості не виявлено;

- колишнім ліквідатором Свєшніковим В.В. були реалізовані два векселі, емітовані ТОВ "Стартехпром" та ТОВ "ТД "Мінресурс", про що також зазначено в постанові Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року;

- за даними звіту ліквідатора підприємство-банкрут фактично припинило свою діяльність у 2008 році, наявна дебіторська заборгованість датується не пізніше 2008 року, отже передбачений строк позовної давності минув, оригінали первинної бухгалтерської документації боржника ліквідатором не виявлені;

- згідно з актом приймання-передачі документів від 03.11.2017 року попереднім ліквідатором Сєдовою Н.І., а їй, в свою чергу, ліквідатором Свєшніковим В.В., бухгалтерська документація, товарно-матеріальні цінності, печатки, штампи банкрута не передавались.

На думку суду, і керівником, і власником майна боржника були виконані вимоги ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", чинної на час відкриття провадження у справі про банкрутство.

Інших економічних та юридичних підстав та доказів для притягнення до субсидіарної відповідальності власника та керівника боржника судом не встановлено.

Суд також зазначив, що матеріалами справи підтверджено, що:

- майно (майнові права), за рахунок яких можливо здійснити задоволення вимог кредиторів, у банкрута відсутні;

- в ході ліквідаційної процедури встановлено, що два векселі, емітовані ТОВ "Стартехпром" та ТОВ "ТД "Мінресурс", реалізовані попереднім ліквідатором Свєшніковим В.В., документів на підтвердження наявності іншої дебіторської заборгованості ліквідатором не встановлено;

- звіт ліквідатора та матеріали ліквідаційної процедури, звіт про витрати та нарахування грошової винагороди розглянуті на засіданні комітету кредиторів, на якому були присутні представники кредитора - ТОВ "Лігіон" та заставного кредитора - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" з правом дорадчого голосу;

- відповідно до протоколу засідання комітету кредиторів від 25.11.2020 року кредитором ТОВ "Лігіон" звіт прийнято до уваги, визнано роботу ліквідатора задовільною, надано згоду на завершення ліквідаційної процедури, схвалено звіт про витрати та оплату послуг;

- в протоколі зафіксовано думку представника ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" щодо необхідності застосувати субсидіарну відповідальність до власника та керівника боржника за доведення товариства до банкрутства;

- за банкрутом не зареєстровано жодних майнових активів, грошові кошти на розрахункових рахунках відсутні, банкрут - ТОВ "Мелітопольський завод підшипників сковзання" не є засновником будь-яких юридичних осіб, державна частка у статутному фонді боржника відсутня;

- кримінальне провадження № 22013080000000060 від 20.03.2013 року за ознаками ч. 5 статті 191 КК України (привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, в особливо великих розмірах або організованою групою) посадовими особами ТОВ "Мелітопольський завод підшипників сковзання" закрито 29.10.2019 року на підставі п.2 ч.1 статті 284 КПК України (Кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення).

Судом встановлено, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про доведення керівником, учасниками боржника до банкрутства, а також вчинення ними дій, що мали на меті передачу активів боржника іншій юридичній особі з метою уникнення в подальшому можливості звернення стягнення на майно Товариства, створення умов, за яких підприємство стало неплатоспроможним, матеріали справи не містять. Конкретних доказів, які б доводили вчинення ліквідатором таких дій, представник заставного кредитора в судовому засіданні не зазначила.

Не погодившись з ухвалою суду, Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначає, що:

- суд першої інстанції не перевірив, чи здійснив ліквідатор при реалізації своїх прав та обов`язків всіх належних дій, передбачених Кодексом щодо розшуку, виявлення та повернення майнових активів банкрута з метою включення їх до ліквідаційної маси;

- затверджуючи звіт ліквідатора, місцевий господарський суд виходив з того, що ліквідатором банкрута - арбітражним керуючим Рабушко B.C. вжито всіх встановлених Кодексом заходів по здійсненню та завершенню ліквідаційної процедури, однак ліквідатором недостатньо була проведена робота, спрямована на повернення та реалізацію дебіторської заборгованості банкрута з метою погашення вимог кредиторів.

Апелянт вважає, що з метою витребування інформації та на виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 18.05.2018 року ліквідатор повинен був звернутись до Прокуратури Запорізької області, а в разі не отримання відповіді, до контролюючих органів.

Скаржник просить суд скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.01.2021 року у справі №25/62/09. Справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу арбітражний керуючий Рябушко В.С. спростовує доводи скаржника. Вважає оскаржувану ухвалу такою, що ухвалена на підставі повного і всебічного дослідження матеріалів справи, з з`ясуванням тих обставин, про які вказує апелянт, з наданням належної оцінки всім доказам і поясненням учасників справи.

Просить суд залишити оскаржувану ухвалу без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Директор ТОВ "Мелітопольський автогідроагрегат" подав суду клопотання, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржувану ухвалу без змін як законну та обґрунтовану.

Директор ТОВ "Легіон" просив провести розгляд справи за відсутності представника Товариства, щодо доводів апеляційної скарги правову позицію підприємства не зазначив.

Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не надали, участь своїх представників у судове засідання не забезпечили.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників, що з`явилися, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З доводів апелянта вбачається, що він не поділяє висновок суду щодо повного дослідження майнового стану боржника та щодо відсутності підстав для притягнення до субсидіарної відповідальності керівника боржника та його власника. Такі мотиви апелянта колегія суддів відхиляє в силу наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Запорізької області від 16.03.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський завод підшипників сковзання" ( код в ЄДР-31067353, м. Мелітополь Запорізької області0, визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Свєшнікова В.В.

Провадження у справі про банкрутство було розпочато відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції до 2013 року (далі - Закон про банкрутство). Спрощена процедура банкрутства, яка передбачена ст. 51 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

Частиною 1 ст. 51 Закону про банкрутство встановлено, що якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов`язані звернутися в господарський суд із заявою про банкрутство такої юридичної особи.

Зазначені факти свідчать, що вартості майна та активів боржника-юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, та грошових коштів боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Посилання апелянта, що суд першої інстанції не перевірив чи здійснив ліквідатор при реалізації своїх прав та обов`язків всіх належних дій, передбачених Кодексом щодо розшуку, виявленню та поверненню майнових активів банкрута з метою включення їх до ліквідаційної маси, є безпідставними, оскільки суд надав належну оцінку зазначеним обставинам.

Встановлено, що Рабушко Bячеслав Степанович був призначений ліквідатором ухвалою господарського суду Запорізької області 23.10.2017 pоку, коли ліквідаційна процедура тривала більше 8 років і відповідно до матеріалів справи на час його призначення всі активи банкрута були реалізовані у встановленому Законом про банкрутство порядку.

В оскаржуваній ухвалі суд зазначив, а скаржник не спростував, що за час проведення ліквідаційної процедури колишнім ліквідатором Свєшніковим В.В. проведено інвентаризацію майна банкрута, якою було виявлено обладнання у кількості 414 одиниць, об`єкти нерухомого майна, товарний запас, векселі. Все вказане майно було реалізовано на відкритих торгах на загальну суму 2 745 114,79грн., за рахунок яких повністю погашена заборгованість по оплаті послуг ліквідатора та відшкодування витрат, заборгованість по заробітній платі перед працівниками банкрута та частково погашена заборгованість перед ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі Філії AT "Укрексімбанк" у м. Запоріжжі у сумі 2 184 311,03грн. Кредиторська заборгованість перед іншими кредиторами залишилась не погашеною у зв`язку з відсутністю майна та грошових коштів у банкрута.

Окрім того, у 2011 року ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський завод підшипників ковзання" був здійснений продаж простих векселів: серія АА № 1636755, вартістю 5 200 000,00 грн., векселедавець ТОВ "Старттехпром", виданий 23.12.2008 року; серія АА 1626026, вартістю 7817 208,25 грн., векселедавець ТОВ "ТБ Мінресурс", виданий 16.02.2009 року, сума продажу - 38 460,00 грн. Вказані кошти були включені до складу ліквідаційної маси.

Докази того, що результати оцінки та договори купівлі-продажу майна оскаржувались чи були визнані у судовому порядку незаконними, в матеріалах справи відсутні.

Відсутність у банкрута іншого майна, крім виявленого та реалізованого, підтверджується відповідними довідками органів реєстрації речових прав на майно, які долучені до матеріалів справи, та ліквідаційним балансом банкрута, доданим до звіту.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою формування ліквідаційної маси, повернення банкруту сум дебіторської заборгованості ліквідатором, відповідно до ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства здійснювався пошук та встановлення місцезнаходження оригіналів первинних бухгалтерських документів та оцінки їх можливості пред`явлення боржнику для стягнення дебіторської заборгованості. Проведений аналіз ліквідатором можливої наявності дебіторської заборгованості банкрута та практичного її стягнення у ліквідаційній процедурі є підставою для висновку про те, що дебіторська заборгованість, на яку посилається апелянт, виникла не пізніше 2008 року, строки позовної давності на її стягнення фактично закінчилися.

Крім того, відсутні докази достовірності та наявності цієї дебіторської заборгованості, оскільки відсутні оригінали первинних бухгалтерських документів. Заходи, проведені ліквідатором у ліквідаційній процедурі, щодо встановлення та стягнення дебіторської заборгованості, були детально вивчені судом першої інстанції та їм була дана належна правова оцінка.

Колегією суддів досліджено, що ліквідатор неодноразово звертався до правоохоронних органів, які проводили досудове розслідування, щодо розшуку та встановлення місцезнаходження первинних бухгалтерських документів боржника і вказані звернення не дали позитивних результатів.

Таким чином, за підсумками ліквідаційної процедури достовірно встановлено, що у банкрута не було активів, які б підлягали включенню до складу ліквідаційної маси.

Вищевикладене апелянтом не спростовано.

Щодо покладення субсидіарної відповідальності на керівника і засновників банкрута, то ці доводи скаржника також відхиляються колегією суддів з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

При застосуванні вказаної норми всі сторони судового процесу мають керуватися своїми правами і виконувати свої обов`язки відповідно до норм законодавства, не порушуючи прав інших учасників.

Для застосування інституту субсидіарної відповідальності ліквідатору, перед зверненням до суду, необхідно провести детальній аналіз та встановити причинно-наслідковий зв`язок між діями директора та засновників банкрута і настанням негативних для кредиторів наслідків щодо непогашення їх кредиторських вимог, тобто встановити їх форму вини.

Як свідчать наявні у справі докази, 05.01.2009 року загальними зборами учасників ТОВ "Мелітопольський завод підшипників сковзання" були прийняті рішення про припинення ТОВ "Мелітопольський завод підшипників сковзання" шляхом ліквідації та створення ліквідаційної комісії у кількості двох чоловік ( протокол №2 від 05.01.2009року) (т.1,а.с.82).

06.02.2009 року загальними зборами учасників ТОВ "Мелітопольський завод підшипників сковзання" прийнято рішення звернутись до господарського суду Запорізької області з позовом про порушення справи про банкрутство ТОВ "Мелітопольський завод підшипників сковзання" (протокол №4 від 06.02.2009 року).

В протоколі №4 від 06.02.2009 року загальних зборів учасників ТОВ "Мелітопольський завод підшипників сковзання" зазначено, що до ТОВ "Мелітопольський завод підшипників сковзання" пред`явлені вимоги ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України", ТОВ "Мелітопольський Автогідроагрегат", Управлінням ПФУ в м.Мелітополі на суму 17млн. 223тис.грн. Аналіз фінансово-господарської діяльності боржника з врахуванням пред`явлених вимог вказує на стійку фінансову неплатоспроможність, ( т.1 а.с.83).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається внесення до ЄДР 16.02.2009 року запису про прийняте рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи (т.1 а.с.28, 113).

Як було зазначено вище, провадження у даній справі було розпочато відповідно до ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, яка діяла до 2013 року. Відповідно до ч. 1 ст. 51 вказаного Закону якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов`язані звернутися в господарський суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Отже керівником і власником банкрута було дотримано вимоги Закону про банкрутство, тому вони не несуть солідарну відповідальність за невиконання норм Закону.

Щодо покладення субсидіарної відповідальності слід також зазначити наступне:

Питання розгляду господарським судом заяви про застосування субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства відбувається виключно у ліквідаційній процедурі. Це обумовлено тим, що пред`явити вимогу до засновників (учасників, акціонерів), керівника боржника можна лише після вчинення ліквідатором всієї повноти дій, спрямованих на виявлення та реалізацію активів боржника. Якщо в результаті реалізації таких активів грошових коштів недостатньо для задоволення у повному обсязі вимог кредиторів, то у ліквідатора, за наявності обставин доведення до банкрутства боржника, виникає право на пред`явлення субсидіарної вимоги до осіб винних у такому доведенні до банкрутства.

Обов`язковою умовою субсидіарних вимог у процедурі банкрутства є те, що вони стягуються лише у випадку доведення до банкрутства. Іншої підстави для застосування субсидіарної відповідальності в процедурах банкрутства Кодекс не визначає.

Доведення до банкрутства для покладення субсидіарної відповідальності має відбуватись на підставі документів та фактичних даних отриманих у процедурах банкрутства.

Під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатором було детально проаналізовано підстави для покладення субсидіарної відповідальності на керівника або засновника банкрута та не було знайдено будь-яких доказів, які б засвідчували наявність вини вказаних осіб.

На зборах комітету кредиторів, які відбулися 25.11.2020 року, зазначене питання розглядалось за участю апелянта, який мав право дорадчого голосу, обговорювалося з присутніми конкурсними кредиторами, які погодилися із звітом ліквідатора, визнали повноту його дій у ліквідаційній процедурі та відсутністю доказів про притягнення вказаних осіб до субсидіарної відповідальності.

Вказані обставини досліджені судом в оскаржуваній ухвалі.

Посилання апелянта на те, що суд не розглянув питання притягнення до субсидіарної відповідальності і тому був позбавлений можливості з дотримання принципу повноти дій ліквідатора розглянути його звіт та ліквідаційний баланс є необгрунтованим та таким, що суперечить дійсним обставинам справи. Ліквідатор із заявою про притягнення до субсидіарної відповідальності винних осіб до суду не звертався, а суд позбавлений можливості самостійно ініціювати розгляд цього питання.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції повністю дослідив надані докази, надав їм вірну правову оцінку та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

За наведеного підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 287 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.01.2021 року у справі № 25/62/09 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови підписано 17.05.2021 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя І.О. Вечірко

Суддя Ю.Б. Парусніков