Постанова

від 19.08.2021 по справі 25/62/09

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 25/62/09

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,

за участю представників:

Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - Візіренко Ж.С.,

прокурора Офісу Генерального Прокурора - Штін Д.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" за вх. № 6086/2021

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2021

у складі колегії суддів: Верхогляд Т.А. (головуюча), Вечірка І.О., Паруснікова Ю.Б.,

та на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.01.2021

у складі судді Кричмаржевського В.А.

у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський завод підшипників сковзання".

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд вирішив залишити без задоволення касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" за вх. № 6086/2021, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2021 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.01.2021 у справі № 25/62/09 - без змін. При цьому

ВСТАНОВИВ:

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.

1. У провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 25/62/09 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський завод підшипників сковзання" (далі - ТОВ "Мелітопольський завод підшипників сковзання").

2. Провадження у цій справі про банкрутство було розпочато відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції до 2013 року (далі - Закон про банкрутство). Спрощена процедура банкрутства, яка передбачена статтею 51 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

3. 16.03.2009 постановою Господарського суду Запорізької області визнано ТОВ "Мелітопольський завод підшипників сковзання" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Свєшнікова В.В.

4. 03.06.2014 постановою Донецького апеляційного господарського суду у цій справі скасовано ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.03.2012 про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі, справу передано до Господарського суду Запорізької області на стадію ліквідаційної процедури.

5. 27.05.2015 ухвалою Господарського суду Запорізької області ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Сєдову Н.І., 23.10.2017 ухвалою суду новим ліквідатором вищезгаданого товариства призначено арбітражного керуючого Рабушка В.С.

Подання ліквідатором звітів до суду.

6. 15.12.2020 ліквідатор подав до суду на затвердження звіт про здійснення ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс банкрута, реєстр вимог кредиторів, документи на підтвердження проведення ліквідаційної процедури, а також звіт про витрати та нарахування основної грошової винагороди.

Розгляд справи судами.

7. 27.01.2021 ухвалою Господарського суду Запорізької області, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2021, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута. Банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський завод підшипників сковзання" - ліквідовано. Провадження у справі закрито. Вимоги, не погашені у зв`язку з недостатністю майна, вирішено вважати погашеними.

8. Судові рішення мотивовані тим, що за результатами ліквідаційної процедури ліквідатором складено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Мелітопольський завод підшипників сковзання", до якого включені грошові вимоги:

1) ТОВ "Мелітопольський автогідроагрегат" з вимогами до боржника в розмірі 7 250 658,58 грн, з яких 5 902 171,38 грн з четвертою чергою задоволення та 1 348 487,20 грн з шостою чергою задоволення;

2) Головного Управління Пенсійного фонду у Запорізькій області з вимогами до боржника в розмірі 69 338,48 грн, з яких 54 580,02 грн з другою чергою задоволення та 14 558,46 грн з шостою чергою задоволення;

3) Головного Управління державної податкової інспекції в Запорізькій област з вимогами до боржника в розмірі 268 524,28 грн, з яких 207 891,28 грн з третьою чергою задоволення та 60 633 грн з шостою чергою задоволення;

4) Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області з вимогами до боржника в розмірі 354 253,64 грн з другою чергою задоволення;

5) Мелітопольського міськрайонного центру зайнятості з вимогами до боржника в розмірі 236 385,56 грн з другою чергою задоволення;

6) ТОВ "Лігіон" з вимогами до боржника в розмірі 5 169 090 грн з четвертою чергою задоволення;

7) ТОВ "Міленіум ФЛО" з вимогами до боржника в розмірі 19 947,92 грн з четвертою чергою задоволення;

8) ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" з вимогами до боржника в розмірі 18 587 грн з шостою чергою задоволення.

До реєстру вимог кредиторів ліквідатором внесена заборгованість по заробітній платі перед працівниками підприємства-банкрута, яка складала 146 417,93 грн та була погашена в повному обсязі.

Окремо до реєстру вимог кредиторів ліквідатором внесені вимоги, які погашаються позачергово:

1) ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у розмірі 37 446 571,11 грн, з яких погашено 2 184 311,03 грн;

2) арбітражного керуючого Свєшнікова В.В. на суму 560 804 грн, які погашені в повному обсязі;

3) арбітражного керуючого Рабушка В.С. на суму 42 507 грн, які не погашені.

9. Суд встановив, що:

- ліквідатором вживались заходи з розшуку майна банкрута, з розшуку документів, що підтверджують дебіторську заборгованість; за даними інвентаризації станом на 01.12.2017 активів боржника та дебіторської заборгованості не виявлено;

- колишнім ліквідатором Свєшніковим В.В. були реалізовані два векселі, емітовані ТОВ "Стартехпром" та ТОВ "ТД "Мінресурс", про що також зазначено в постанові Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2014;

- за даними звіту ліквідатора підприємство-банкрут фактично припинило свою діяльність у 2008 році, наявна дебіторська заборгованість датується не пізніше 2008 року, отже передбачений строк позовної давності минув, оригінали первинної бухгалтерської документації боржника ліквідатором не виявлені;

- згідно з актом приймання-передачі документів від 03.11.2017 попереднім ліквідатором Сєдовою Н.І., а їй, в свою чергу, ліквідатором Свєшніковим В.В., бухгалтерська документація, товарно-матеріальні цінності, печатки, штампи банкрута не передавались.

10. На думку судів, і керівником, і власником майна боржника були виконані вимоги статті 51 Закону про банкрутство, чинної на час відкриття провадження у справі про банкрутство.

Інших економічних та юридичних підстав та доказів для притягнення до субсидіарної відповідальності власника та керівника боржника судом не встановлено.

11. Суди також зазначили, що матеріалами справи підтверджено, що:

- майно (майнові права), за рахунок яких можливо здійснити задоволення вимог кредиторів, у банкрута відсутні;

- у ході ліквідаційної процедури встановлено, що два векселі, емітовані ТОВ "Стартехпром" та ТОВ "ТД "Мінресурс", реалізовані попереднім ліквідатором Свєшніковим В.В., документів на підтвердження наявності іншої дебіторської заборгованості ліквідатором не встановлено;

- звіт ліквідатора та матеріали ліквідаційної процедури, звіт про витрати та нарахування грошової винагороди розглянуті на засіданні комітету кредиторів, на якому були присутні представники кредитора - ТОВ "Лігіон" та заставного кредитора - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" з правом дорадчого голосу;

- відповідно до протоколу засідання комітету кредиторів від 25.11.2020 кредитором ТОВ "Лігіон" звіт прийнято до уваги, визнано роботу ліквідатора задовільною, надано згоду на завершення ліквідаційної процедури, схвалено звіт про витрати та оплату послуг;

- у протоколі зафіксовано думку представника ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" щодо необхідності застосувати субсидіарну відповідальність до власника та керівника боржника за доведення товариства до банкрутства;

- за банкрутом не зареєстровано жодних майнових активів, грошові кошти на розрахункових рахунках відсутні, банкрут - ТОВ "Мелітопольський завод підшипників сковзання" - не є засновником будь-яких юридичних осіб, державна частка у статутному фонді боржника відсутня;

- кримінальне провадження від 20.03.2013 № 22013080000000060 за ознаками частини п`ятої статті 191 КК України (привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, в особливо великих розмірах або організованою групою) щодо посадових осіб ТОВ "Мелітопольський завод підшипників сковзання" закрито 29.10.2019 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України (Кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення).

12. Суди дійшли висновків, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про доведення керівником, учасниками боржника до банкрутства, а також вчинення ними дій, що мали на меті передачу активів боржника іншій юридичній особі з метою уникнення в подальшому можливості звернення стягнення на майно Товариства, створення умов, за яких підприємство стало неплатоспроможним, матеріали справи не містять. Конкретних доказів, які б доводили вчинення ліквідатором таких дій, представник заставного кредитора в судовому засіданні не зазначила.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

13. 18.06.2021 (згідно з відміткою на поштовому конверті "Запоріжжя спецзв`язок") АТ "Державний експортно-імпортний банк України" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2021 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.01.2021 у справі № 25/62/09, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

14. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, неправильно застосували норми матеріального права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а саме у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 10-18/5218, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15, від 08.08.2019 у справі № 922/2817/18, від 09.10.2019 у справі № 908/503/17, від 17.07.2019 у справі № 903/636/17.

15. Також скаржник зазначає, що про необхідність застосування субсидіарної відповідальності до власників та керівника боржника представником AT "Укрексімбанк" наголошувалось на засіданні комітету кредиторів (протокол комітету кредиторів від 25.11.2010) та у судових засіданнях, як суду першої інстанції при розгляді звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, так і в суді апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги AT "Укрексімбанк", проте судами ці факти не були досліджено та не надано правову оцінку.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

16. До Верховного Суду від ліквідатора ТОВ "Мелітопольський завод підшипників сковзання", арбітражного керуючого Рабушка В.С. надійшов відзив на касаційну скаргу АТ "Державний експортно-імпортний банк України", в якому зазначено про правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права та про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень у цій справі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.

А. Щодо суті касаційної скарги.

17. Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, у тому числі прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

18. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

19. Відтак, посилання скаржника на неналежне встановлення судом обставин справи та надану їм оцінку не розглядаються колегією суддів, так як це призведе до виходу за межі повноважень суду касаційної інстанції, оскільки в силу положень частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

20. В оскаржених судових рішеннях суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута. За підсумками ліквідаційної процедури вбачається, що ліквідатором вчинені належні дії по виявленню активів та пасивів боржника, внаслідок вжитих ліквідатором заходів доведена неможливість відновлення платоспроможності боржника та необхідність його ліквідації. Поданий ліквідатором ліквідаційний баланс засвідчує відсутність у банкрута майна.

21. Судова колегія погоджується з цими висновками судів з огляду на таке.

22. Судами було встановлено, що ліквідатором було здійснено усю повноту дій у ліквідаційній процедурі щодо дослідження майнового стану боржника, із чим не погоджується скаржник.

23. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Господарського суду Запорізької області від 16.03.2009 ТОВ "Мелітопольський завод підшипників сковзання" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Свєшнікова В.В.

24. У цій у справі про банкрутство провадження було розпочато відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції до 2013 року (далі - Закон про банкрутство).

25. Статтею 51 Закону про банкрутство передбачено особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником. Спрощена процедура банкрутства, яка передбачена статтею 51 Закону про банкрутство, випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

26. Згідно з частиною першою статті 51 Закону про банкрутство якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов`язані звернутися в господарський суд із заявою про банкрутство такої юридичної особи.

27. Доводи скаржника, що суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили, чи здійснено ліквідатором усю повноти заходів, спрямованих на виявлення та повернення майнових активів банкрута з метою включення їх до ліквідаційної маси, є безпідставними, оскільки суд надав належну оцінку зазначеним обставинам.

28. Так, судами з`ясовано, що арбітражний керуючий Рабушко B.С. був призначений ліквідатором банкрута ухвалою Господарського суду Запорізької області 23.10.2017, коли ліквідаційна процедура тривала більше 8 років і відповідно до матеріалів справи на час його призначення всі активи банкрута були реалізовані у встановленому Законом про банкрутство порядку.

29. Судами встановлено, що за час проведення ліквідаційної процедури колишнім ліквідатором Свєшніковим В.В. проведено інвентаризацію майна банкрута, якою було виявлено обладнання у кількості 414 одиниць, об`єкти нерухомого майна, товарний запас, векселі. Все вказане майно було реалізовано на відкритих торгах на загальну суму 2 745 114,79 грн, за рахунок яких повністю погашена заборгованість по оплаті послуг ліквідатора та відшкодування витрат, заборгованість по заробітній платі перед працівниками банкрута та частково погашена заборгованість перед ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі Філії AT "Укрексімбанк" у м. Запоріжжі у сумі 2 184 311,03 грн. Кредиторська заборгованість перед іншими кредиторами залишилась не погашеною у зв`язку з відсутністю майна та грошових коштів у банкрута.

30. Також встановлено, що у 2011 році ліквідатором ТОВ "Мелітопольський завод підшипників ковзання" було здійснено продаж простих векселів: серія АА № 1636755, вартістю 5 200 000 грн, векселедавець ТОВ "Старттехпром", виданий 23.12.2008 року; серія АА 1626026, вартістю 7 817 208,25 грн, векселедавець ТОВ "ТБ Мінресурс", виданий 16.02.2009 року. Ці векселі було продано за 38 460 грн, які були включені до складу ліквідаційної маси.

31. При цьому результати оцінки та договори купівлі-продажу майна не оскаржувались та не були визнані у судовому порядку незаконними.

32. Судами було досліджено факт відсутності у банкрута іншого майна, крім виявленого та реалізованого. Це підтверджується відповідними довідками органів реєстрації речових прав на майно, які долучені до матеріалів справи, та ліквідаційним балансом банкрута, доданим до звіту.

33. Крім того, судами перевірено, що з метою формування ліквідаційної маси, повернення банкруту сум дебіторської заборгованості ліквідатором, відповідно до частини першої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), здійснювався пошук та встановлення місцезнаходження оригіналів первинних бухгалтерських документів та оцінки їх можливості пред`явлення боржнику для стягнення дебіторської заборгованості. Судами першої та апеляційної інстанцій зроблено висновок, що проведений аналіз ліквідатором можливої наявності дебіторської заборгованості банкрута та практичного її стягнення у ліквідаційній процедурі свідчить про те, що дебіторська заборгованість банкрута виникла не пізніше 2008 року, строки позовної давності на її стягнення фактично закінчилися. Із такими висновками погоджується і колегія суддів Касаційного господарського суду.

34. Слід зауважити, що суди вірно вказали, що відсутні докази достовірності та наявності цієї дебіторської заборгованості, оскільки відсутні оригінали первинних бухгалтерських документів. Заходи, проведені ліквідатором у ліквідаційній процедурі, щодо встановлення та стягнення дебіторської заборгованості, були перевірені судами попередніх інстанцій та їм була дана відповідна правова оцінка.

35. При цьому колегія суддів наголошує, що ліквідатор неодноразово звертався до правоохоронних органів, які проводили досудове розслідування, щодо розшуку та встановлення місцезнаходження первинних бухгалтерських документів боржника, однак такі звернення не дали позитивних результатів.

36. Колегіє суддів відхиляються доводи касаційної скарги про наявність існування дебіторської заборгованості за векселем ТОВ "Облнафтобудальянс", оскільки представник скаржника у судовому засіданні сам зазначав, що не бачив оригіналу цього векселя, а також з огляду на викладені у пункті 35 цієї постанови обставини.

Із цього питання, колегія суддів бере до уваги правову позицію, викладену у пункті 42 постанови Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 914/2441/15 (предметом касаційного перегляду була касаційна скарга за вх. № 6041/2019), згідно з якою при розгляді справ, пов`язаних з обігом простих векселів, судам у судовому засіданні слід досліджувати оригінали цих цінних паперів, зважаючи на їх правову природу та обов`язковість реквізитів.

37. Відтак, на переконання судової колегії, суди дійшли вірних висновків, що за підсумками ліквідаційної процедури достовірно встановлено, що у банкрута не було активів, які б підлягали включенню до складу ліквідаційної маси.

38. При цьому скаржником не було зазначено, у чому саме полягала неповнота дій ліквідатора, а також, які конкретно дії ліквідатора були неналежно здійснені у процесі виявлення активів банкрута.

39. Судова колегія зауважує, що принцип "безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі" має розглядатися судом з огляду на реалізацію повноважень із суддівського розсуду та повинен спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи, що і мало місце при розгляді нинішньої справи.

40. Крім того, з висновків у справах №№ 10-18/5218, 914/3812/15, 922/2817/18, на які посилається скаржник щодо застосування положень статті 61 КУзПБ, не можна виокремити умови її застосування окремо від специфічних обставин у зазначених справах і застосувати у даній справі. При цьому, Верховний Суд у цих справах не надавав висновків, які б певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях оцінки повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було б вважати правильним.

41. Щодо розгляду питання покладення субсидіарної відповідальності на керівника та засновників банкрута судова колегія зазначає таке.

42. Частиною першою статті 619 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

43. За змістом частини першої статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства передбачена юридична відповідальність, яка покладається на суб`єкта підприємництва-боржника, його засновників (учасників), власника майна, а також інших осіб.

44. Частиною третьою цієї статті кодексу визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

45. Закон передбачає три види юридичної відповідальності за вказані види порушення вимог законодавства про банкрутство: кримінальну (стаття 219 Кримінального кодексу України), адміністративну (статті 164-15, 166-16, 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та цивільну - субсидіарну як різновид цивільної (частина друга статті 61 КУзПБ).

46. Згідно з частиною другою статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

47. Визначене нормами частини другої статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

48. Об`єктом вказаного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до Боржника, що лишились незадоволеними у справі про банкрутство.

49. Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

50. При цьому одним із визначальних критеріїв для цієї відповідальності є причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю цих осіб та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства та банкрутства, за умови винних дій цих осіб (суб`єктивна сторона).

51. А тому дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого частиною другою статті 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

52. Щодо об`єктивної сторони порушення для покладення на суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, то на відміну від норм Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, в нормах яких законодавець конкретно навів диспозицію кримінального та адміністративного порушення за порушення норм законодавства про банкрутство (зокрема, з доведення до банкрутства, за які особа притягається до кримінальної відповідальності), норми частини другої статті 61 КУзПБ хоча і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

53. А тому, для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, Суд конкретизує об`єктивну сторону правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб`єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема із сукупності таких обставин щодо боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб`єктів:

1) вчинення суб`єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов`язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення);

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.

54. Окремо слід відзначити, що оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності (відповідно до наведених моделей) на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суду слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (стаття 42 ГК України).

55. Таким чином, для застосування інституту субсидіарної відповідальності ліквідатору , перед зверненням до суду, необхідно провести детальній аналіз та встановити причинно-наслідковий зв`язок між діями директора та засновників банкрута і настанням негативних для кредиторів наслідків щодо непогашення їх кредиторських вимог, тобто встановити їх форму вини.

56. При цьому відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів.

57. У зв`язку із викладеним та враховуючи, що ліквідатором не встановлено обставин доведення до банкрутства, з огляду на відсутність доказів заволодіння будь-яким із вказаних осіб майном та грошовими коштами боржника, на відсутність доказів прийняття рішень, спрямованих на таке зменшення активів боржника, що призвели до банкрутства боржника, Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для покладення на керівника та засновників банкрута субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

58. Посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій не розглянули питання притягнення до субсидіарної відповідальності і тому були позбавлені можливості з дотриманням принципу повноти дій ліквідатора розглянути його звіт та ліквідаційний баланс, є необґрунтованими та такими, що суперечать дійсним обставинам справи. Ліквідатор із заявою про притягнення до субсидіарної відповідальності винних осіб до суду не звертався, а суд позбавлений можливості самостійно ініціювати розгляд цього питання.

59. При цьому матеріали справи не містять скарг до суду першої інстанції на дії ліквідатора в ліквідаційній процедурі саме в цій частині.

60. У касаційній скарзі зазначалося про неврахування судами правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15, від 09.10.2019 у справі № 908/503/17, від 17.07.2019 у справі № 903/636/17 щодо покладання субсидіарної відповідальності на керівника та засновників банкрута у подібних правовідносинах.

61. Із приводу подібності правовідносин судова колегія звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

62. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

63. При цьому Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/17, пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.

64. Слід зауважити, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

65. Відтак, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у викладених у постановах від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15, від 09.10.2019 у справі № 908/503/17, від 17.07.2019 у справі № 903/636/17 щодо покладання субсидіарної відповідальності на керівника та засновників банкрута, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

66. У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

В. Розподіл судових витрат.

67. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" за вх. № 6086/2021 залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2021 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.01.2021 у справі № 25/62/09 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Білоус С. Жуков