Ухвала

від 28.05.2021 по справі 922/2920/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/2920/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 (головуючий суддя Барабашова С. В., судді Пушай В. І., Радіонова О. О.)

у справі № 922/2920/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група України"

до Регіонального відділення Фонду держаного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство "Український державний проектний інститут "Укрміськбудпроект",

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

09.12.2020 рішенням Господарського суду Харківської області позовні вимоги задоволено повністю.

09.03.2021 постановою Східного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2020 скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

29.03.2021 скаржник надіслав безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 у справі № 922/2920/20.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.04.2021 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 26.04.2021 касаційну скаргу залишено без руху. Надано скаржникові строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - вказано на необхідність приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вимог вказаної ухвали скаржник 12.05.2021 та 13.05.2021 надіслав до суду заяву про усунення недоліків та уточнюючу заяву до заяви про усунення недоліків.

У своїх заявах скаржник вказав пункти 1, 3 і 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, як підстави касаційного оскарження.

Проте, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених в ухвалі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 922/1512/20 і постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 813/1960/18.

Щодо неврахування висновків, викладених в ухвалі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 922/1512/20, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник має зазначити про неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного саме у постанові Верховного Суду , а тому ці доводи не приймаються судом до уваги, оскільки вони не відповідають вимогам пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 813/1960/18, колегія суддів зазначає, що, подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет) (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19). При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де аналогічними (тотожними, аналогічними, подібними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Колегія суддів зазначає, що зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Посилаючись на висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 31.10.2019 у справі № 813/1960/18, щодо можливості застосування до звернень юридичних осіб положень Закону України "Про звернення громадян " вважає, що у даному спірному випадку є також необхідність застосування визначених цим Законом положень щодо строків розгляду відповідачем спірного звернення, однак судом апеляційної інстанції було проігноровано вказані висновки.

Колегія суддів зазначає, що предмет і підстави позову та фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин у наведеній скаржником справі № 813/1960/18 не є аналогічними, так само і спірні правовідносини не є подібними, виходячи з предмету і підстав позову у даній справі № 922/2920/20, що виключає підстави для врахування висновку, викладеного в постанові від 31.10.2019 у справі № 813/1960/18, апеляційним господарським судом.

У справі № 813/1960/18, на відміну від цієї справи, розглянуто спір за адміністративним позовом голови Громадської організації "Розвиток Городоччини" ОСОБА_1 до міського голови м. Городок Львівської області Городоцької міської ради Львівської області про визнання протиправними дій (бездіяльності) міського голови м. Городок Львівської області щодо розгляду звернень Громадської організації "Розвиток Городоччини".

При цьому суд касаційної інстанції в адміністративній справі № 813/1960/18, враховуючи, що основними цілями діяльності будь-якої громадської організації в Україні є здійснення та захист прав і свобод громадянами України у відносинах з органами державної влади та місцевого самоврядування, іншими громадськими об`єднаннями, фізичними та юридичними особами, міжнародними організаціями тощо, та зважаючи на відсутність у чинному законодавстві нормативно-правового акту, який би регулював питання щодо розгляду звернень громадських організацій, а також з огляду на те, що громадська організація є інституцією, яка діє від імені та в інтересах своїх членів (зокрема, громадян України), реалізує їхні права, сприяє у захисті прав громадян України та у відновлені таких прав у разі їх порушення, дійшов висновку щодо можливості розгляду звернення Громадської організації до міського голови із відповідним зверненням в рамках Закону України "Про звернення громадян ", оскільки Конституція України наділяє всіх правом на звернення.

Позивач у справі № 922/2920/20 не є громадською організацією, а правовідносини сторін зі спору, що розглядається, випливають з укладеного між ними Договору оренди державного майна.

Таким чином, обґрунтовуючи доводи своєї касаційної скарги (пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України) скаржник повинен довести неправильне застосування апеляційним судам норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Проте, скаржник жодним чином не обґрунтовує подібність правовідносин у справах № 813/1960/18 і № 922/2920/20.

Щодо зазначення скаржником пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, як підставу подання касаційної скарги, колегія судді зазначає, що скаржник не вказав норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин в яких цей висновок відсутній, скаржник лише зазначає, що станом на день подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування правової норми.

Щодо зазначення скаржником пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що заява про усунення недоліків та уточнена заява до заяви про усунення недоліків не містять зазначення обставин (із відповідним обґрунтуванням), наведених у частинах першій і третій статті 310 Господарського процесуального кодексу України (із відповідним посиланням на зазначені пункти цих частин), що не може вважатися належним обґрунтуванням підстави (підстав) передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, на якій (яких) подається касаційна скарга. Посилання на пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України теж відхиляються, оскільки відповідно до цього пункту підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Доводи скаржника зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції.

Вказане порушує пункт 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження , та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів звертає увагу, що посилання скаржника на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права під час ухвалення спірних рішень саме по собі ще не вказує на можливість відкриття касаційного провадження. Процесуальне законодавство визначає обов`язковий перелік вимог, яким має відповідати касаційна скарга, зокрема, викладення підстави (підстав) касаційного оскарження. Верховний Суд наголошує, що у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". З метою виконання зазначених функцій і встановлений виключний перелік підстав оскарження. Водночас дотримання положень частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України полягає не тільки у зазначенні підстави, а і повного розкриття доводів скарги у відповідності до змісту підстави.

Визначення та обґрунтування підстави (підстав) касаційного оскарження є ключовим при зверненні до суду касаційної інстанції, адже має на меті довести вагомість порушень судами попередніх інстанцій, за яких нездійснення розгляду справи не сприятиме сталості практики Верховного Суду.

Таким чином правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Частиною п`ятою статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

З огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група України" не усунуло недоліки, вказані в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху, касаційна скарга вважається неподаною та підлягає поверненню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 у справі № 922/2920/20 повернути скаржникові.

2. Копію касаційної скарги разом з оригіналами додатків надіслати скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил