Ухвала

від 28.05.2021 по справі 160/6346/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

28 травня 2021 року

м. Київ

справа № 160/6346/20

адміністративне провадження № К/9901/9966/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Н.В. Коваленко,

суддів: Я.О. Берназюка, І.В. Желєзного

перевіривши касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року у справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Втормет про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

У С Т А Н О В И В:

11 червня 2020 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Втормет , в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Втормет на користь держави, в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю за 2019 рік у розмірі 57 090,24 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року позов задоволено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2021 року визнано неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року, викладені в касаційній скарзі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів. Касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення недоліків касаційної скарги шляхом зазначення обґрунтувань підстав звернення до Верховного суду з касаційною скаргою, передбачених частиною четвертою та п`ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Також скаржнику слід було подати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із наданням підтверджуючих доказів дати отримання оскаржуваного судового рішення.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 20 квітня 2021 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало клопотання про усунення недоліків касаційної скарги.

Окрім того, скаржник подав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року. Поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження обґрунтовує тим, що копія постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року надійшла на його адресу за допомогою поштового зв`язку лише 19 квітня 2021 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції на постанові суду апеляційної інстанції та копією конверту із штрихкодовим ідентифікатором 4900089376241.

Згідно відтиску штемпеля на поштовому конверті касаційна скарга направлена до Верховного Суду 18 березня 2021 року, тобто скаржник звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою раніше ніж отримав копію оскаржуваної постанови.

Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.

Розгляд справи в суді першої інстанції призначено та здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку із тим, що на думку позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю Втормет не виконано норматив в працевлаштуванні 1 особи з обмеженим можливостями, що стало підставою для нарахування адміністративно- господарських санкцій у сумі 57 090,24 грн.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Статтею 330 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

За приписами частини другої цієї статті у касаційній скарзі зазначається: підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) (пункт 4).

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Дослідивши касаційну скаргу, зокрема, подану на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 20 квітня 2021 року, на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, Верховний Суд встановив, що доводи касаційної скарги містять лише підстави звернення позивача до суду, обставини справи, нормативно-правове обґрунтування її вимог.

Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах, які розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження, залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до Кодексу адміністративного судочинства України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

Натомість скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Водночас аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не містить жодних підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою та п`ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, які б дали можливість Верховному Суду дійти висновку про необхідність перевірки викладених у скарзі аргументів скаржника та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскільки передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини відсутні і обґрунтування щодо їх наявності не наведено, у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Визнати підстави пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновити Дніпропетровському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів строк на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року у справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Втормет про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

3. Надіслати Дніпропетровському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя І.В. Желєзний