Рішення

від 31.05.2021 по справі 939/952/20

БОРОДЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 939/952/20

РІШЕННЯ

Іменем України

18 травня 2021 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючої - судді Міланіч А.М.

при секретарі - Хоменко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка цивільну справу за позовом Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Клавдієвське лісове господарство до Бородянської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в :

У травні 2020 року Фастівська місцева прокуратура /на даний час Бучанська окружна прокуратура/ звернулась до суду з вказаним позовом в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Клавдієвське лісове господарство , та, з урахуванням уточнюючої позовної заяви, мотивувала позовні вимоги тим, що в рамках здійснення заходів представницької діяльності прокуратурою були встановлені порушення вимог земельного законодавства при передачі у власність громадянам земельних ділянок, розташованих на території Здвижівської сільської ради Бучанського /раніше - Бородянського/ району Київської області. Встановлено, що розпорядженням Бородянської РДА Київської області від 03 червня 2005 року № 284 було передано у приватну власність 5 громадянам земельні ділянки для ведення садівництва на території Здвижівської сільської ради за межами населеного пункту с. Здвижівка, зокрема, даним розпорядженням було затверджено технічну документацію по складанню державного акту на право приватної власності та передано у приватну власність відповідачці ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,0486 га на території Здвижівської сільської ради Бородянського району Київської області в АДРЕСА_1 ; 26 липня 2011 року на підставі цього розпорядження відповідачці було видано державний акт Серії ЯА № 481991 на право власності на вказану земельну ділянку, з кадастровим номером 3221082200:03:003:0013.

В ході вивчення зібраних документів та під час опрацювання Публічної кадастрової карти України виявлено, що вказане розпорядження було прийняте з порушенням вимог земельного та лісового законодавства України, оскільки, зокрема, за повідомленням ДП Клавдієвське лісове господарство від 02 вересня 2019 року, зазначена земельна ділянка накладається на землі державного лісового фонду Державного підприємства Клавдієвське лісове господарство у 57 кварталі, 4 таксаційному виділі Здвижівського лісництва; ДП Клавдієвське лісове господарство , як постійний користувач, не надавало дозволу на вилучення даної земельної ділянки лісового фонду, зміни цільового призначення виділених земель не проводилось, крім того, втрати лісогосподарського виробництва при вилученні спірної земельної ділянки не відшкодовувались.

Згідно з проектами організації та розвитку лісового господарства ДП Клавдієвське лісове господарство 2004 та 2015 років, планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, земельна ділянка із вказаним кадастровим номером розташована в межах 57 кварталу виділу 4 Здвижівського лісництва, покрита лісовою рослинністю, має відповідні таксаційні характеристики.

Згідно з актом обстеження земельної ділянки від 29 серпня 2019 року, дана земельна ділянка в натуру не винесена (кілочки та обмежувальні знаки відсутні), будівель та споруд на ній не виявлено.

Відповідно до інформаційних довідок від 14 січня 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкта нерухомого майна, відомості щодо земельної ділянки з таким кадастровим номером в реєстрі відсутні.

Оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, передавши вказаним розпорядженням у власність відповідачки зазначену земельну ділянку Бородянська РДА фактично вилучила таку земельну ділянку із частини земель лісового фонду, які знаходились у користуванні ДП Клавдієвське лісове господарство , без погодження зміни її цільового призначення, за змістом Земельного, Водного, Лісового кодексів України землі як водного так і землі лісогосподарського призначення мають особливий статус, а тому є обмеженими в обороті, відповідачкою зайнято дану земельну ділянку незаконно, то просила визнати недійсним вищевказане розпорядження Бородянської РДА від 03 червня 2015 року № 284 в частині відведення відповідачці вищевказаної земельної ділянки та витребувати на користь держави в особі ДП Клавдієвське лісове господарство з незаконного володіння ОСОБА_1 зазначену земельну ділянку.

В судовому засіданні прокурори Книгиницька З.О., Храпа Ю.О. позов підтримали та викладене підтвердили.

Представник ДП Клавдієвське лісове господарство - Баришенко С.В. в судовому засіданні позов підтримав.

Заінтересована особа - Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства свого представника в судове засідання не направило, просило справу розглядати без його участі.

Бородянська районна державна адміністрація в судове засідання свого представника не направила, просила справу розглядати без її участі, надала відзив на позов, яким просила у задоволенні позову відмовити, застосувати до позовних вимог строк позовної давності.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відзив не надала.

Вислухавши пояснення прокурора, представника заінтересованої особи ДП Клавдієвське лісове господарство , дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що розпорядженням Бородянської РДА Київської області від 03 червня 2005 року № 284 Про передачу у приватну власність земельних ділянок для ведення садівництва на території Здвижівської сільської ради було затверджено технічну документацію по складанню державних актів на право приватної власності на землю на території Здвижівської сільської ради та передано у приватну власність, зокрема, відповідачці ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення садівництва на території Здвижівської сільської ради, за межами населеного пункту с. Здвижівка, площею 0,0486 га, в СТ Садовод по АДРЕСА_1 /а.с.38, 39-51/.

26 липня 2011 року на підставі вказаного розпорядження Бородянської РДА ОСОБА_1 було видано державний акт серії ЯА № 481991 на право власності на вказану земельну ділянку, площею 0,0486 га, кадастровий номер якої - 3221082200:03:003:0013 /а.с. 51/.

Згідно з повідомленнями ДП Клавдієвське лісове господарство від 02 вересня 2019 року та від 09 квітня 2020 року, відповідно до даних Публічної кадастрової карти України, вказана земельна ділянка, візуально накладається на землі державного лісового фонду ДП Клавдієвський лісгосп у кварталі 57 виділі 4 Здвижівського лісництва; точну площу накладень встановити неможливо, так як ділянка не винесена в натурі (межових знаків немає); при обстеженні ділянки забудов і споруд не виявлено; погоджень на вилучення вказаної земельної ділянки із державного лісового фонду та зміну її цільового призначення ДП Клавдієвський лісгосп , як постійний користувач, не надавало /а.с.24,35,58/.

Згідно з повідомленням Київського обласного по м.Києву управління лісового та мисливського господарства від 03 вересня 2019 року, управління також не надавало погодження на вилучення чи зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3221082200:03:003:0013 /а.с.36/.

Як убачається з фрагменту з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів № 56 та № 57 та їх виділів Здвижівського лісництва ДП Клавдієвський лісгосп за матеріалами лісовпорядкування 2014 року, викопіювань з планшету № 1 та № 5 ДП Клавдієвський лісгосп Здвижівське лісництво, за матеріалами лісовпорядкування 2003 року та 2014 року відповідно, земельна ділянка № НОМЕР_1 , якій відповідає кадастровий номер 3221082200:03:003:0013, візуально частково накладається на землі державного лісового фонду у кварталі № 57 виділі 4 Здвижівського лісництва ДП Клавдіївський лісгосп /а.с. 25-28,182/.

Згідно з проектами організації та розвитку лісового господарства ДП Клавдієвське лісове господарство 2004 та 2015 років, виділ 4, 57-го кварталу Здвижівського лісництва покритий лісовою рослинністю, має відповідні таксаційні характеристики /а.с. 29-34/.

Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до ч.1 ст. 19, ч.2 ст. 20 Земельного кодексу України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісового фонду; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно до ч.2, п. а ч.3 ст. 22 Земельного кодексу України, до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім

тих, що віднесені до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва

Відповідно до ст. 55 Земельного кодексу України, до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові

землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісового фонду не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; б) полезахисними лісовими смугами, захисними насадженнями на смугах відводу залізниць, захисними насадженнями на смугах відводу автомобільних доріг, захисними насадженнями на смугах відводу каналів, гідротехнічних споруд та водних об`єктів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до ч.1,2 ст.56 Земельного кодексу України, землі лісового фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісового фонду загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара. Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).

Відповідно до ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно зі змістом абзацу першого пункту 12 розділу Х Перехідні положення ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч.6-10 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної

ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

За змістом частини другої статті 3 ЗК України земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Відповідно до частини другої статті 1 ЛК України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Згідно зі статтею 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізовується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Згідно з частинами першою, другою статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районний державних адміністрацій, державних органів приватизації, центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів відповідно до закону.

Частиною другою статті 5 ЛК України передбачено, що віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Відповідно до положень статті 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин повинні визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Згідно з пунктом 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами.

Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 24 грудня 2014 року у справі № 6-212цс14, від 25 січня 2015 року у справі № 6-224цс14, від 23 грудня 2015 року у справі № 6-377цс15.

Порядок вилучення земельних ділянок, зокрема, із земель державної власності, наданих у постійне користування, визначено статтею 149 ЗК України.

Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування (частина перша статті 149 ЗК України). Згідно з частиною другою зазначеної статті вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень

Частиною дев`ятою статті 149 ЗК України передбачено, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси - площею понад 1 га для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 48 ЛК України в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Як убачається з копії проекту організації та розвитку лісового господарства ДП Клавдієвське лісове господарство 2004 року та планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування /викопіювання з планшету №1/, земельна ділянка з кадастровим номером 3221082200:03:003:0013 розташована в межах 57 кварталу виділу 4 Здвижівського лісництва, даний виділ покритий лісовою рослинністю, а також має відповідні таксаційні характеристики: площа 13,5 га, склад - 10 дерев сосни звичайної, вік 40 років, висота 16 метрів, діаметр 18 см, запас на 1 га 255 м 3 /а.с. 25-28,32-34/.

Згідно з копією проекту організації та розвитку лісового господарства ДП Клавдієвське лісове господарство Здвижівське лісництво 2015 року та планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування /викопіювання з планшету № 5/, земельна ділянка з вказаним кадастровим номером розташована в межах 57 кварталу виділу 4 Здвижівського лісництва, виділ покритий лісовою рослинністю, має відповідні таксаційні характеристики, зокрема: площа 1,1 га, склад - 8 дерев сосни звичайної, 2 дерева берези повислої, 2 дуба звичайного, підлісок, вік 26 років, висота 10 метрів, запас на 1 га - 70 м 3 /а.с. 25-31/.

Враховуючи зібрані по справі докази, суд вважає підтвердженим часткове накладання меж земельної ділянки з кадастровим номером 3221082200:03:003:0013, яка була передана у власність відповідачці ОСОБА_1 для ведення садівництва на підставі оспорюваного розпорядження Бородянської РДА, на землі державного лісового фонду у кварталі № 57 виділі 4 Здвижівського лісництва ДП Клавдіївський лісгосп , вказане розпорядження Бородянської РДА є таким, що видане з порушенням норм діючого на той час земельного та лісового законодавства України, зокрема, без урахування планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування зазначеної частини земель та без належного погодження зміни цільового використання земельних ділянок, які виділялися громадянам згідно даного розпорядження, в тому числі і відповідачці ОСОБА_1 , а тому частково задовольняючи позовні вимоги, вбачає необхідним визнати недійсним розпорядження Бородянської районної державної адміністрації Київської області від 3 червня 2005 року № 284 в частині затвердження технічної документації по складанню державного акту на право приватної власності та передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0486 га на території Здвижівської сільської ради Бородянського району Київської області в АДРЕСА_1 .

Оскільки з викопіювання з планшету № 5 ДП Клавдієвський лісгосп , фрагменту з Публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу 57, виділу 4 Здвижівського лісництва за матеріалами лісовпорядкування 2014 року, візуально вбачається, що спірна земельна ділянка накладається на землі лісогосподарського призначення лише частково, площа накладення є незначною, але жодних доказів точної площі накладення позивачем суду не надано, то в частині позову щодо витребування даної земельної ділянки з незаконного володіння ОСОБА_1 суд вбачає необхідним відмовити.

Щодо строку позовної давності слід зазначити наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

На віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність. Вказаний висновок щодо застосування норм права висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган.

Вказаний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18) та у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 183/2534/16-ц (провадження № 61-10839св18).

Так, про оскаржуване розпорядження, а також про оформлення державних актів на право власності, в тому числі і на спірну земельну ділянку ДП Клавдієвське лісове господарство та Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства Бородянська районна державної адміністрації Київської області не повідомляла, межі при відведенні земельних ділянок з ДП Клавдієвське лісове господарство не погоджувала, спірні земельні ділянки не оброблялися та не огороджувалися, останні не знали та не могли знати про відчуження спірних земельних ділянок на користь фізичних осіб.

Про порушене право осіб, в інтересах яких заявлено позов, прокурору стало відомо лише у 2019 році при опрацюванні інформації з органів державної влади та Публічної кадастрової карти, співставлення правовстановлюючих документів в тому числі і на спірну земельну ділянку та землевпорядної документації щодо відведення цієї земельної ділянки, саме тоді виявилось можливим встановити, що спірна територія відноситься до земель лісогосподарського призначення ДП Клавдієвське лісове господарство . Про порушене право та інтереси держави позивач дізнався саме 17 січня 2019 року, з моменту внесення відомостей до ЄРДР за № 42019111310000013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, за фактом незаконного заволодіння земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення особами. Позов подано до суду у травні 2020 року, тому позовна давність позивачем не пропущена.

Керуючись Конституцією України, Земельним кодексом України, Лісовим кодексом України, ст. 10-13,259,263-265,268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Клавдієвське лісове господарство до Бородянської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння задовольнити частково.

Визнати недійсним розпорядження Бородянської районної державної адміністрації Київської області від 3 червня 2005 року № 284 в частині затвердження технічної документації по складанню державного акту на право приватної власності та передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0486 га на території Здвижівської сільської ради Бородянського району Київської області в СТ Садовод по АДРЕСА_1 .

В іншій частині в позові відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду через Бородянський районний суд Київської області.

Повне рішення суду складено 28 травня 2021 року.

Головуючий-суддяА.Міланіч