Постанова

від 25.05.2021 по справі 759/1328/16-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

іменем України

25 травня 2021 року

м. Київ

справа № 759/1328/16

провадження № 51-6350км20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

виправданого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури, на вирок Святошинського районного суду м.Києва від 6 серпня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 5 жовтня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120151100080007133, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Тореза Донецької області,жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , такого, що судимості не має,

у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 222, частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 358, частиною 2 статті 358, частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України (далі КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 6 серпня 2019 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною 2 статті 222, частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 358, частиною 2 статті 358, частиною 3 статті 358КК та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.

Цивільний позов залишено без розгляду.

Процесуальні витрати покладено на рахунок держави, вирішено питання щодо речових доказів. Згідно з цим вироком органи досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачували в наданні завідомо неправдивоїінформаціїдобанкузметоюодержаннякредиту за відсутності ознак злочину проти власності, чим завдано великої матеріальної шкоди, яка більш ніж у двісті п`ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, пособництві в підробленні іншого офіційного документа, який видається підприємством та який надає права, з метою використання його іншою особою, підробленні документа, який видається та посвідчується підприємством, яке має право видавати та посвідчувати такі документи, який надає права, з метою використання його іншою особою, вчиненому повторно, та використанні завідомо підробленого документа, вчиненому повторно.

Так, досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_7 03 липня 2008 року, у денний час доби з метою одержання кредиту, за відсутності ознак злочину проти власності, шляхом надання до банку завідомо неправдивої інформації, чим завдано матеріальної шкоди у великих розмірах, відповідно до суми завданої матеріальної шкоди потерпілому, будучи зареєстрований 12 червня 2008 року у відділі державної реєстрації юридичних і фізичних осіб-підприємців Шевченківського району реєстраційної служби ГТУЮ у м. Києві як фізична особа-підприємець, будучи обізнаним про порядок і умови кредитування фізичних осіб Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - Банк), розуміючи, що для отримання в Банку кредитних коштів йому необхідно довести свою плато-кредитоспроможність, розробив злочинний план отримання підробленого документа і пред`явлення його працівникам кредитора для отримання позитивного рішення про видачу кредиту.

У подальшому 09 липня 2008 року в денний час доби ОСОБА_7 уклав з Банком в особі начальника відділення № 19 ВАТ КБ «Надра» Київського РУ, за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 95, м.Києва, договір «Автопакет» № 220/П/19/2008-980 і, усвідомлюючи, що не буде виплачувати кредит, отримав у касі зазначеного відділення кредитні грошові кошти в сумі 91000 гривень.

Отримані кошти ОСОБА_7 використав за цільовим призначенням, придбавши у власність автомобіль марки «HYUNDAI», 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , який передав у забезпечення Банка як своєчасне виконання основного зобов`язання та інших платежів за користування кредитом.

Приховуючи учинений злочин, з метою створення видимості дотримання платіжної дисципліни з повернення боргу ОСОБА_7 у період з серпня 2008 року по лютий 2010 року переказав на поточний рахунок позичальника 5 платежів, всього на загальну суму 8497 гривень 84 копійки. Також ОСОБА_7 , отримуючи доходи від оренди житлових приміщень і транспортних засобів, маючи можливість обслуговувати кредит, самоусунувся від виконання зобов`язань щодо повернення кредиту, запозичені грошові кошти привласнив та переховує заставлений транспортний засіб, куплений за кредитні грошові кошти, від заставодержателя (Банку) і працівників відділу Державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ м. Києва, якими заставлений транспортний засіб оголошено в розшук.

Сума завданої матеріальної шкоди потерпілому на дату звернення до правоохоронних органів України, становить 82 502 гривні 16 копійок, що в двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчиненнязлочину.

Крім того, 03 липня 2008 року в денний час доби ОСОБА_7 повторно, у денний час доби, з метою одержання кредиту, за відсутності ознак злочину проти власності, шляхом надання до Банку завідомо неправдивої інформації стосовно свого працевлаштування, розуміючи, що для отримання в Банку кредитних коштів, йому необхідно довести свою плато-, кредитоспроможність, розробив злочинний план щодо підроблення документа і пред`явлення його працівникам кредитора для отримання позитивного рішення про видачу кредиту.

Крім того, 23 липня 2008 року в денний час доби ОСОБА_7 уклав з Банком в особі начальника відділення № 19 ВАТКБ «Надра» Київського РУ за адресою просп. Перемоги, 95, м.Київ, договір «Автопакет» № 236/П/19/2008-980 і, усвідомлюючи, що не буде виплачувати кредит, отримав у касі зазначеного відділення кредитні грошові кошти в сумі 137 000 гривень.

Отримані кошти ОСОБА_7 використав за цільовим призначенням придбав у власність автомобіль марки «TOYOTA» модель «COROLLA», 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , який передав у забезпечення Банка як своєчасне виконання основного зобов`язання та інших платежів за користування кредитом.

Приховуючи учинений злочин, з метою створення видимості дотримання платіжної дисципліни з повернення боргу ОСОБА_7 у період з вересня 2008 року по грудень 2008 року переказав на поточний рахунок позичальника 5 платежів, всього на загальну суму 12415 гривень 94 копійки. Також ОСОБА_7 , отримуючи доходи від оренди житлових приміщень та транспортних засобів, маючи можливість обслуговувати кредит, самоусунувся від виконання зобов`язань щодо повернення кредиту, запозичені грошові кошти привласнив та переховує заставлений транспортний засіб, куплений за кредитні грошові кошти, від заставодержателя (Банку) і працівників відділу Державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ м. Києва, якими заставлений транспортний засіб оголошено в розшук.

Сума завданої матеріальної шкоди потерпілому, на дату звернення до правоохоронних органів України становить 124 584 гривні 06 копійок, що в двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 5 жовтня 2020 року вирок Святошинського районного суду м. Києва від 6 серпня 2019 року щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки ряду доказів сторони обвинувачення, що у свою чергу не було перевірено судом апеляційної інстанції. При цьому наполягає на тому, що ОСОБА_7 виконав пособницькі дії в підробленні документів, а саме довідки від 3 липня 2008 року №87/17, за текстом якої він задекларував, що працює директором ПП «Аверес», та подав завідомо неправдиву інформацію до Банку з метою отримання кредиту за відсутності ознак злочину проти власності, вчиненого у великих розмірах, а також використав підроблений документ і повторно власноручно вніс завідомо неправдиву інформацію до кредитних справ.

Також, на думку прокурора, судами не надано належної оцінки відповіді на запит №2642/9/10-13-17-01 від 14 грудня 2015 року ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, згідно з якою у відомостях ІС «Податковий блок» ПП «Аверес» заробітна плата громадянину ОСОБА_7 не нараховувалась, що має важливе значення в даному кримінальному провадженні.

Крім того, прокурор, наполягаючи на винуватості ОСОБА_7 , зазначає, що висновки суду першої інстанції містять істотні суперечності, що було залишено судом апеляційної інстанції поза увагою та перешкодило постановити законні рішення.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_6 , яка дії в інтересах виправданого зазначає, що судові рішення є законними, належним чином вмотивовані та обґрунтовані, при цьому прокурор у касаційній скарзі не обґрунтував наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, як і не зазначив, які саме докази надані стороною обвинувачення не були враховані під час судового розгляду та яких порушень допустив суд апеляційної інстанції при розгляді скарги прокурора.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка підтримала касаційну скаргу прокурора, думку захисника та виправданого, які заперечували проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви Суду

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органи досудового розслідування обвинувачували ОСОБА_7 в наданнізавідомо неправдивоїінформаціїдобанкузметоюодержаннякредиту, за відсутності ознак злочину проти власності, чим завдано великої матеріальної шкоди, яка більш ніж в двісті п`ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, пособництві в підробленні іншого офіційного документа, який видається підприємством, який надає права, з метою використання його іншою особою, підробленні документа, який видається та посвідчується підприємством, яке має право видавати та посвідчувати такі документи, який надає права, з метою використання його іншою особою, вчиненому повторно, та використанні завідомо підробленого документа, вчиненому повторно.

Прокурор у своїй касаційній скарзі вказує, що суд безпідставно дійшов висновку про недоведеність стороною обвинувачення вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, а також вважає, що достатньо доказів, які вказують на винуватість особи.

Однак такі доводи прокурора не були підтверджені під час перевірки матеріалів кримінального провадження.

Суд першої інстанції належним чином проаналізував усі докази, надані стороною обвинувачення, що не заперечує і сам прокурор у касаційній скарзі. При цьому свій висновок щодо відсутності належних доказів, які б вказували на винуватість ОСОБА_7 , зробив на підставі показань самого обвинуваченого, свідків та проаналізував письмові докази сторони обвинувачення.

Як зазначає у своїй касаційній скарзі прокурор судами не було надано достатньої оцінки відповіді на запит №2642/9/10-13-17-01 від 14 грудня 2015 року ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, згідно з якою у відомостях ІС «Податковий блок» ПП «Аверес» зазначено, що заробітна плата громадянину ОСОБА_7 не нараховувалась, однак такі твердження є безпідставними.

Суд першої інстанції, заслухавши ОСОБА_7 , представника потерпілого, свідка ОСОБА_8 та дослідивши ряд доказів як сторони обвинувачення, так і сторони захисту в судовому засіданні, обґрунтував свої висновки, вказавши, що стороною обвинувачення на підтвердження обвинувачення надано відомості ІС «Податковий блок» ПП «Аверес» щодо відсутності нарахування заробітної плати громадянину ОСОБА_7 та відсутності розрахунку за формою 1 ДФ ПП «Аверес», однак такий доказ спростовується показаннями ОСОБА_7 , який пояснив, що дійсно працював на ПП «Аверес», що підтверджено показаннями свідка ОСОБА_8 , яка вказала, що заробітна плата ОСОБА_7 виплачувалась, він дійсно працював спочатку на посаді заступника начальника відділу, а потім на посаді заступника директора і вона особисто видавала та підписувала йому довідки про доходи ставила печатки на них. Такі показання підтверджуються наданою трудовою книжкою на ім`я ОСОБА_7 , згідно з якою в момент отримання кредиту він працював на посаді заступника директора на вказаному підприємстві.

Також не підтверджено обвинувачення в частині внесення неправдивої інформації до кредитних справ, оскільки відповідно до висновків експертів №20419/20420/16-13 від 21 жовтня 2017 року досліджувані записи в заяві клієнта у графі «щомісячні доходи і витрати на сім`ю» на отримання кредиту на купівлю автомобіля за програмою «Автопакет» від 3 липня 2008 року виконані не ОСОБА_7 , як і в аналогічній заяві-анкеті від 16 липня 2008 року.

Як правильно зазначив у своєму висновку суд першої інстанції стороною обвинувачення в кримінальному провадженні під час судового розгляду не доведено, що в діях ОСОБА_7 є склад кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 222, частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 358, частиною 2 статті 358, частиною 3 статті 358 КК.

Суд апеляційної інстанції проаналізував всі доводи апеляційної скарги прокурора. надав належні та мотивовані відповіді. При цьому зазначив, що прокурор в апеляційній скарзі вказував на неповноту судового розгляду, однак, як видно з матеріалів кримінального провадження та із прослуханих звукозаписів судових засідань, судом першої інстанції було досліджено всі надані докази, які отримали повний аналіз під час судового розгляду.

Крім вказаного, суд апеляційної інстанції також надав оцінку відомостям на запит №2642/9/10-13-17-01 від 14 грудня 2015 року ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, відповідно до яких ПП «Аверес» заробітну плату ОСОБА_7 не нараховував і розрахунку за формою 1 ДФ до цієї інспекції вказане підприємство не подавало. При цьому погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що показання ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_7 дійсно працював на ПП «Аверес», узгоджуються між собою та підтверджуються трудовою книжкою, яка була досліджена під час апеляційного розгляду.

Так, зі змісту частини 4 статті 17 КПК убачається, що лише розумні сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачиться на користь такої особи, тобто сумніви, що можуть виникнути лише на підставі аналізу наданих сторонами доказів чи за відсутності таких доказів. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Апеляційний суд розглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора з урахуванням вимог його скарги.

Так, суд апеляційної інстанції, залишаючи без зміни вирок районного суду щодо обвинувачення ОСОБА_7 , зазначив, що стороною обвинувачення не доведено порушення судом першої інстанції вимог закону та відсутні аргументи неповноти судового розгляду, на що покликається прокурор і у своїй касаційній скарзі.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погоджується і колегія суддів, оскільки в процесі перевірки матеріалів кримінального провадження не встановлено допущення процесуальних порушень під час оцінки та дослідження доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про недоведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 222, частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 358, частиною 2 статті 358, частиною 3 статті 358 КК.

Зокрема, під час розгляду кримінального провадження мають бути враховані обставини в їх сукупності та не надається перевага одним обставинам над іншими, як про це ставить вимогу прокурор.

Отже, для підтвердження винуватості особи необхідна сукупність доказів, у тому числі тих, які не викликають сумніву в їх правдивості та/або усувають вірогідність зацікавленості такої особи.

У касаційній скарзі прокурор, по суті, дав власну оцінку доказам на підтвердження винуватості ОСОБА_7 , відмінну від оцінки судів попередніх інстанцій, однак не обґрунтував наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, через які ухвала апеляційного суду чи вирок суду першої інстанції підлягали би безумовному скасуванню.

Тобто рішення про виправдання ОСОБА_7 є обґрунтованим, а ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК.

Таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставами для скасування оскаржуваних судових рішень,колегією суддів не встановлено, а тому в задоволенні касаційної скаргипрокурора необхідно відмовити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

вирок Святошинського районного суду м. Києва від 6 серпня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 5 жовтня 2020 року залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3