Рішення

від 21.05.2021 по справі 542/747/19

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа №542/747/19

Провадження №2/542/26/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2021 року смт Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Афанасьєвої Ю.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Чиж Л.О.,

позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

представника позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом - адвоката Павленка А.І.,

відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом - адвоката Щербак Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Нові Санжари цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 18.06.2019 року звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку, посилалась на наступні обставини: 9 вересня 2011 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_5 , батьком якої є відповідач.

Після реєстрації шлюбу вони проживали у її батьків, а потім, щоб запобігти сварок та непотрібних дорікань з його сторони, на її пропозицію вони стали проживати у орендованій квартирі.

З квітня місяця 2014 року по квітень 2015 року відповідач знаходився в зоні проведення АТО, після його повернення вони орієнтировно 1 місяць проживали в будинку її батьків, а з червня по грудень 2015 року не підтримували будь-яких стосунків і не проживали однією сім`єю.

Зазначає, що у грудні місяці 2015 року вони помирилися і по лютий 2016 року проживали однією сім`єю на орендованій квартирі, а з кінця лютого 2016 року остаточно припинили сімейні стосунки і проживають окремо до цього часу. У квітні 2019 року рішенням суду шлюб між ними розірваний.

У 2012 році ними за спільні сімейні кошти був куплений у ОСОБА_6 за 6 тисяч доларів США автомобіль марки Рено Мастер НОМЕР_1 . Після припинення шлюбних відносин цим автомобілем користувався відповідач, тому вважає, що він зобов`язаний виплатити їй половину його вартості 75 тисяч гривень. Оскільки ОСОБА_2 користувався їх автомобілем тривалий час після припинення сімейних відносин, то на теперішній час вона його оцінює у 150 тисяч гривень.

7 грудня 2011 року вони за гроші її батьків на ім`я відповідача купили земельну ділянку площею 0,2400 га по АДРЕСА_1 і почали будівництво житлового будинку за гроші її батьків.

Позивач зазначає, що за період проживання з відповідачем у зареєстрованому шлюбі вони провели такі роботи з будівництва будинку.

В 2013 році: вирили котлован під фундамент; із бетону побудували фундамент; побудували стіни із піноблоків і їх залили бетоном на рівні першого поверху.

У 2014 році її батько закупив арматуру і наймав спеціалістів, які зварили її, а через деякий час залили цю арматуру бетоном між 1 та 2 поверхами. Таким чином, за період сумісного проживання у зареєстрованому шлюбі з відповідачем вони провели роботи по будівництву будинку, які вказані вище, хоча всі ці роботи виконувалися нею та її батьками, а також бригадою найманих будівельників, розрахунок з якими провів своїми коштами її батька.

Після припинення у кінці лютого 2016 року сумісного проживання з відповідачем, вона без нього за свої та за батьківські гроші найняла спеціалістів, які з арматури та бетону побудували два балкони між 1 та 2 поверхом будинку, з батьками вона побудувала мансарду, а найняті нею спеціалісти встановили дах на будинку із дерев`яних балок. Потім вони натягнули паробар`єр, утеплили скловатою дах, оббили його струганими дошками, прибили прямокутні ОСБ, а потім гідробар`єром і м`якою бітумною черепицею. Вбудували на даху відливи і підбили з вулиці дах дошками, а потім металопрофілем. Після цього, в цьому ж році вона вставила металопластикові вікна в кількості 6 штук та двері в кількості 2 штуки, які купила в м. Харкові, встановила у будинку гаражні ворота.

В 2017 році залили з батьками із бетону сходинки на ганку будинку та у гараж. В тому ж році на першому поверсі будинку та на мансарді вбудувала троє вітражних пластикових вікон з дверима, обробила будинок спеціальним розчином короїд і провела мозаїчне оздоблювання біля вікон та дверей будинку.

У 2018 році на першому поверсі будинку побудували перестінки з цегли, а на другому - з газоблоків, залила бетонну стяжку всієї підлоги на першому та другому поверсі. Підвели газ, воду, каналізацію та підключила електрику від стовпа до будинку та в будинок. Поклеїла всередині будинку на стінах спеціальну сітку, яку потім поштукатурила, провела оздоблювальні роботи із цементно - пісчаного розчину, вставивши маяки та кути. Шпаклювала стіни стартовою та фінішною сумішшю. Влаштувала теплу підлогу і залила цементною стяжкою. На бетонну підлогу поклала листи пінопласту і поверх нього вітражаючу фольгу. Закупила плитку, якою покрила підлогу. Провела електропроводку і встановила всередині будинку опалення (всього 10 батарей).

У 2019 році у ванній кімнаті стіни покрила плиткою. Стелю оббила гіпсокартоном, поклеїла шпалери, встановила міжкімнатні двері, натяжні стелі.

Зазначає, що згідно з висновку експерта за результатами проведення оціночно - будівельної експертизи №20 від 17 травня 2019 року, загальна ринкова вартість будинку складає 422 800 гривень, вона за свої кошти при допомозі батьків після припинення з відповідачем сімейних стосунків витратила на будівництво будинку 300 88 гривень. На травень місяць 2016 року після припинення шлюбних відносин вартість виконаних робіт склала на суму 122 612 гривень, що відповідає 29 % виконаних робіт у будинку. Тому, відповідно до ст. ст. 57, 70 СК України доля відповідача складає 14,5 % або 61 306 гривень.

Факт не участі відповідача у будівництві будинку з травня 2016 року підтверджується актом від 28 травня 2016 року, із якого видно, що на той час було побудовано фундамент, стіни з піноблоків. Будинок був без внутрішніх перегородок з бетонним перекриттям. Вищевказаний будинок був прийнятий в експлуатацію в 2018 році нею.

Згідно звіту про експертну грошову оцінку вартості земельної ділянки, яка була куплена на ім`я відповідача, на якій вона побудувала будинок, складає 41 тисячу гривень. Із них вона має право на половину.

Оскільки відповідач майже не приймав участі у будівництві цього житлового будинку ні фізичною працею, ні грошима, має іншу сім`ю, а його частка у будівництві незначна і складає 14,5 % або 61 306 гривень і вона не може бути виділена в натурі, вона згодна виплатити йому грошову компенсацію в сумі 61 306 гривень та за Ѕ частину земельної ділянки - 20,5 тисяч гривень.

Просила визнати за нею право власності на житловий будинок та на земельну ділянку, які знаходяться по АДРЕСА_1 .

Стягнути з неї на користь відповідача грошову компенсацію за 14,5 % частину цього будинку в сумі 61,306 гривень та за 1/2 частину земельної ділянки в сумі 20 500 гривень, а всього 81 806 гривень.

Стягнути з відповідача на її користь 75 тисяч гривень вартості автомобіля.

Провести залік стягнених з них грошей і остаточно стягнути з неї на користь відповідача ОСОБА_2 6 806 гривень.

Відповідно до наданої копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (том 2 а.с. 94) позивачка за первісним позовом уклала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище на ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 19.08.2019 року звернувся з зустрічним позовом, в якому просив в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ним, ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ним, право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2400 гектарів, цільове призначення для обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_4 судові витрати по справі.

В обґрунтування позову зазначив, що з позивачкою ОСОБА_4 з 09 вересня 2011 року вони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2019 року. Під час шлюбу у них, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_8 .

В період шлюбу, за спільні кошти, на підставі договору купівлі-продажу від 07.12.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області Дашівською В.М., ними було набуте спільне майно, а саме придбано земельну ділянку площею 0,2400 гектарів, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

За період сумісного проживання та ведення спільного господарства вони збудували новий житловий будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , ввели в експлуатацію та зареєстрували житловий будинок на його ім`я, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

На даний час, у добровільному порядку вони не можуть дійти згоди щодо розподілу вказаного майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, а тому є необхідність поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, в судовому порядку.

Ухвалою суду від 21.06.2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_4 про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків (т.1 а.с.161-162).

Ухвалою суду від 23.07.2019 року був накладений арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 160,6 кв.м., та на земельну ділянку, що знаходяться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5323481201:01:001:0122, що належать ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 (т.1 а.с.196-197).

Ухвалою суду від 31.07.2019 року прийнято позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку до розгляду, відкрито провадження по вказаній цивільній справі, призначено підготовче судове засідання на 30.09.2019 року (т.1 а.с.205).

Ухвалою суду від 30.09.2019 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, об`єднавши її в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку (т.1 а.с.235-236).

Ухвалою суду від 22.10.2019 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.12.2019 року (т.1 а.с.253).

В судовому засіданні позивачка за первісним позовом (відповідачка за зустрічним позовом) ОСОБА_4 підтримувала заявлені вимоги, надала пояснення аналогічні викладеним в позові, наполягала на тому, що після її одруження з відповідачем її батьки купили їм земельну ділянку для будівництва будинку. В 2013 році на даній земельній ділянці вони почали будівництво будинку. Фактично шлюбні відносини між ними були припиненні в лютому 2016 році, а шлюб розірваний в квітні 2019 року. Після того як вони припинили шлюбні відносини вона залишилась проживати у своїх батьків, а відповідач - переїхав до своїх. До лютого 2016 року були збудовані: фундамент, стіни та перекриття; все інше було збудоване після того як вони з відповідачем припинили шлюбні відносини, за кошти її та її батьків, без участі та допомоги як фізичної, так й матеріальної відповідача. Крім того, в 2012 році вони придбали автомобіль марки Рено , яким користувався відповідач та який залишився у нього.

Просила позов задовольнити. Зустрічну позовну заяву не визнала, просила відмовити в її задоволенні.

В судовому засіданні представник позивачки за первісним позовом (відповідачки за зустрічним позовом) ОСОБА_4 адвокат Павленко А.І. підтримував заявлені позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в заяві. Просив позов задовольнити. Зустрічну позовну заяву не визнав, просив відмовити в її задоволенні.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом) в судовому засіданні первісний позов не визнав, пояснивши, що з ОСОБА_4 вони одружились 09.09.2011 року та проживали до жовтня 2018 року. Земельна ділянка була придбана ними під час шлюбу за кошти, що були подаровані їм на весілля. Протягом спільного проживання, під час шлюбу вони побудували спірний будинок. Його будівництво розпочали в 2012 році. Він працював неофіційно водієм, його дохід був близько 15-20 тисяч грн. Будівництво вони почали з батьками ОСОБА_4 : вони вирили котлован під фундамент, залили фундамент, побудували стіни з термоблоку та залили їх бетоном на рівні першого поверху. Скільки вони витратили будівельного матеріалу та його вартість, він сказати не може, оскільки не пам`ятає. З квітня 2014 року по квітень 2015 року він проходив службу в зоні проведення АТО. В цей час ОСОБА_4 проживала разом зі своїми батьками, та за цей час вони добудували другий поверх та майже добудували дах. Будучи в зоні проведення АТО, він перераховував грошові кошти на картковий рахунок дружини, частина яких витрачалась на будівництво будинку. Загальну суму грошей, яку вони витратили на будівництво, він назвати не може, оскільки не рахував. Людями, які працювали та допомагали на будівництві, вони не платили. Будівництво відбувалось за кошти його батьків, батьків ОСОБА_4 та його заробітної плати.

З 2016 року вони спільно не проживали, він проживав на квартирі, яку винаймав в с.Зачепилівка до кінця 2018 року, а ОСОБА_4 переїхала проживати до своїх батьків та періодчино приїжджала до нього та залишалась на ніч чи проводила декілька годин, інколи привозила дитину. Остаточно шлюбні відносини припинені між ними в грудні 2018 року.

На запитання суду про те, чи надав він гроші на будівництво будинку після лютого 2016 року, відповідач пояснив що ні, не надавав, працею участі в будівництві будинку не брав.

Після чого на уточнюючи питання свого представника пояснив, що гроші на будівництво надавав, коли ОСОБА_4 приїждала до нього, назвати конкретні суми та періоди коли надавались кошти не зміг, пояснивши, що надавав 2-5 тис грн. на місяць.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 (позивача за зустрічним позовом) адвокат Щербак Т.О. в судовому засіданні первісний позов не визнала, надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву. В задоволенні первісного позову просила відмовити.

Зустрічний позов підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним в позові. Просила зустрічний позов задовольнити.

Також відповідач ОСОБА_2 надав відзив на первісну позовну заяву ОСОБА_4 (том 1 а.с. 215-217), в якому послався на наступне.

Звертає увагу на те , що ОСОБА_4 в позовній заяві зазначає інформацію, яка не відповідає дійсності.

По перше, шлюбно - сімейні відносини між ними як подружжям припинилися у грудні 2018 року. До цього часу вони дійсно проживали разом як сім`я періодично, але житловий будинок будували за спільні кошти. Він працював не весь час офіційно, а дружина не працювала. Також, на будівництво спірного житлового будинку інколи коштами їм допомагали як його батьки, так і батьки його дружини, але це було їх добровільне бажання, а вони як діти були тільки їм вдячні за надану допомогу.

По-друге, вони не купували в 2012 році за спільні сімейні кошти у ОСОБА_6 за 6 тисяч доларів США автомобіль марки Рено Мастер, державний номерний знак НОМЕР_1 . Тому йому не зрозуміло, на підставі чого позивач оцінює якийсь транспортний засіб в 150 000 тисяч гривень і вважає, що він зобов`язаний виплатити їй 75 000 тисяч гривень. Тому позовна вимога про стягнення з нього на користь позивача 75 000 гривень є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

По-третє, не зрозуміло для чого позивачем у наданій суду оціночно - будівельній експертизі №20 від 17.05.2019 року ставиться питання вартості виконаних робіт на травень 2016 року та відповідність у процентному відношенні (29% виконаних робіт), оскільки від початку будівництва та до введення житлового будинку ним в експлуатацію вони виконували будівельні роботи разом і за спільні кошти, а не за кошти сторонніх осіб, як це вказує позивач в позовній заяві, не додаючи жодного доказу щодо цього.

Також, йому не зрозуміло, відповідно до якої норми законодавства та формули вирахувано, що його доля у вищезазначеному житловому будинку складає 14,5 % або 61 306 гривень.

По - четверте, не може слугувати доказом його не участі у будівництві житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 , - акт обстеження місця проживання від 28.05.2016 року, оскільки він постійно приймав участь у будівництві спільного будинку, так як їх спільна мрія була його добудувати і перебратися туди проживати спільно з сім`єю.

До грудня 2018 року у них з позивачкою були сімейно-шлюбні відносини, вони довіряли один одному, будували спільний житловий будинок, купляли будівельні матеріали і планували життя разом. Підтвердженням цього є також те, що в жовтні 2018 року, у зв`язку з його зайнятістю по роботі, він надав дружині довіреність і вона частково займалася введенням в експлуатацію та реєстрацію права власності на спільний житловий будинок.

Також, не можуть бути підтвердженням відсутності його участі будівництві житлового будинку копії чеків, які надала позивач, оскільки чеки вони з нею збирали спільно, після придбання будівельних матеріалів та інших речей, які їм були необхідні. Якщо якісь дії виконувалися чи його батьками чи батьками його дружини кошти надавалися їх спільні. А вже після того, як вони остаточно припинили сімейно-шлюбні відносини, позивач забрала всі оригінали документів та чеків і вони на даний час перебувають у її розпорядженні.

Зазначає, що з позивачкою вони дійсно не приходять згоди щодо розподілу спільного майна подружжя, але йому не зрозуміло, як позивач може ставити питання щодо стягнення з неї на його користь компенсацію за частину будинку і земельної ділянки, та провести якийсь залік стягнених з них грошей, оскільки він своєї згоди не надавав.

На підставі викладеного, не заперечує щодо визнання права власності за ОСОБА_4 на 1/2 частину житлового будинку та земельної ділянки, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . В задоволенні інших позовних вимог просить відмовити в повному обсязі (т.1 а.с.215-217).

ОСОБА_4 08.10.2019 року було надано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому послалася на наступне.

Пред`явлений ОСОБА_2 позов вона не визнає, оскільки відповідач з лютого місяця 2016 року з нею і донькою однією сім`єю не проживає і ніякої участі з цього часу не приймав у добудові житлового будинку.

Просить суд звернути увагу на те, що відповідач у зустрічній позовній заяві не навів жодних доказів та не надав їх про те, що він приймав участь у будівництві спірного житлового будинку і купівлі земельної ділянки.

Підтвердженням цьому є наведені нею у позовній заяві докази, як письмові, так і посилання на свідків, що вона за свої кошти добудувала житловий будинок, а сам відповідач особисто не приймав ніякої участі у введенні будинку в експлуатацію. Ці дії провела вона особисто по його дорученню, яке він видав на її ім`я 11 жовтня 2018 року.

Просить звернути увагу на надану відповідачем копію його трудової книжки, з якої видно, що у період будівництва житлового будинку він ніде не працював.

Той факт, що вони купили у ОСОБА_9 автомобіль Рено Мастер НОМЕР_1 підтверджується наданими нею раніше фотокартками надані суду про наявність цього автомобіля в період їх спільного проживання.

Таким чином, просить в зустрічному позові ОСОБА_2 до неї про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя відмовити (т.1 а.с.240).

Вислухавши пояснення у вступному слові позивачки за первісним позовом (відповідачки за зустрічним) ОСОБА_4 , представника позивачки за первісним позовом (відповідачки за зустрічним) адвоката Павленка А.І., відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) ОСОБА_2 , представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) адвоката Щербак Т.О., допитавши свідків, дослідивши письмові докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що первісний позов та зустрічна позовна заява підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Тобто, стосовно майна, набутого дружиною та чоловіком під час шлюбу, діє презумпція права спільної сумісної власності.

Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України визначено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до частини 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час і його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст.60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя (постанова Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року №6-2333цс15).

Відповідно до ч.6 ст. 57 Сімейного Кодексу України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Згідно з п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у спільній частковій власності.

Як встановлено в судовому засіданні сторони ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з 09.09.2011 року перебували в шлюбі, який рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2019 року був розірваний (т.1 а.с.10,218-220 ).

Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11).

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 07 грудня 2011 року ОСОБА_2 придбав земельну ділянку в с.Зачепилівка Новосанжарського району Полтавської області, площею 0,2400 га, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 5323481201:01:001:0122. (том 1 а.с. 12-13, 14).

Рішенням виконавчого комітету Зачепилівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 26.12.2014 року був наданий дозвіл на будівництво нового житлового будинку та господарських будівель на власній земельній ділянці по АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 28).

Згідно з Декларацією про готовність до експлуатації обєкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта ПТ 141182911207, виданої Департаментом ДАБІ у Полтавській області 18.10.2018 року, житловий будинок з прибудованим гаражем по АДРЕСА_1 був прийнятий в експелуатацію (том 1 а.с. 30-31).

Та відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 02.11.2018 року номер запису: 28781877 за ОСОБА_2 зареєстровано право вланості на житловий будинок по АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 29).

Звертаючись з позовом до суду, позивач посилалась на те, що спірний житловий будинок хоча й був збудований за час шлюбу з відповідачем, однак за її кошти та кошти її батьків. Відповідач ОСОБА_2 приймав участь в будівництві будинку лише в 2013 році, в 2014-2015 році він проходив службу в зоні АТО, а в кінці лютого 2016 року вони припинили шлюбні відносини. На час припинення шлюбних відносин з відповідачем в лютомі 2016 році частка виконаних робіт в житловому будинку складає 29%, що дорівнює 122612 грн., що відповідно й є об`єктом спільної сумісної власністю, а половина частки відповідача становить 14, 5%, що дорівнює 61306 грн.

Відповідач заперечував щодо вказаних обставин, наполягав на тому, що шлюбні відносини між ними припинились в 2018 році, а до цього часу вони дійсно проживали разом як сім 'я періодично, однак житловий будинок вони будували за спільні кошти. Він працював не весь час офіційно, а ОСОБА_4 не працювала. Також на будівництво спірного житлового будинку їм інколи надавали грошову допомогу як його батьки, так й батьки дружини.

При цьому відповідач не заперечував, що з березня 2016 року вони спільно з позивачкою не проживали. Так, вона разом з дитиною проживала у своїх батьків, а він проживав в квартирі, яку винаймав, а потім у своїх батьків, конкретні періоди з вказанням де саме він проживав, назвати не зміг. Не заперечував, що з цього періоду працею участі в будівництві будинку не приймав.

Той факт, що ОСОБА_4 з березня 2016 року проживала постійно без реєстрації разом із дочкою ОСОБА_8 , 2012 року народження, окремо від ОСОБА_2 підтверджується довідкою виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради №834/07-05 від 11.12.2018 року та актом обстеження місця проживання ОСОБА_4 (том 1 а.с. 209,210).

Виходячи з наявного у матеріалах справи копії рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11.04.2019 року про розірвання шлюбу між сторонами (том 1 а.с. 218-220) вбачається, що звертаючись до суду із позовною заявою у грудні 2018 року, позивачка ОСОБА_4 також зазначала, що шлюбні відносини між ними припинені з лютого 2016 року.

Будучи допитаними в судовому засіданні свідки, які є сусідами родичами та особами, які виконували будівельні і оздоблювальні роботи в спірному будинку, надали показання про те, що сторони разом не проживали з весни 2016 року та ОСОБА_2 будь-якої участі у будівництві з того часу не приймав.

Так, свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що він приймав участь у будівництві спірного будинку. Будівництво почалось після весілля сторін, вони купили земельну ділянку та на ній розпочали будівництво будинку. Він допомагав на будівництві при залитті фундаменту, будівницві скважини та перекриття між першим та другим поверхами. Розрахунок за роботу з ним проводив батько ОСОБА_4 ОСОБА_11 . При залитті фундамента та свердловини був присутній й відповідач ОСОБА_2 . Джерело походження коштів на будівництво буднку йому невідомі. Також йому відомо про те, що станом на січень 2016 року сторони проживали на орендованій квартирі, а потім припинили проживати разом. З березня 2016 року ОСОБА_4 вже проживала у своїх батьків, ОСОБА_2 залишився проживати на вказаній квартирі, а потім переїхав до соїх батьків. З того часу про їх особисті відносини йому нічого не відомо, разом він їх не бачив. Також пояснив, що у ОСОБА_2 був у користуванні автомобіль марки Рено , мікроавтобус, синього кольору, яким користувався й батько ОСОБА_4 . Він вважав, що цей автомобіль належав саме ОСОБА_2 , оскільки він доглядав за ним.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що сторони перебували у шлюбі, вони проживали у батьків ОСОБА_4 , потім на квартирі та почали будівництво власного будинку поруч з ним. Він допомагав на будівництві будинку, приходив 1-2 рази на місяць, ОСОБА_2 він бачив там декілька разів. Батько ОСОБА_4 здійснював розрахунок з чоловіками, які там працювали. Хто фінансово приймав участь у будівництві та джерело походження коштів йому не відомо, але фізично, працею ОСОБА_2 не допомагав. Зі слів батьків ОСОБА_4 вони купили ОСОБА_2 атомобіль, грузовий мікроавтобус марки Рено , синього кольору на якому той їздив, на кого саме автомобіль був зареєстрований, йому не відомо. Він складав акт про стан будівництва на весні 2016 року та акт обстеження місця проживання, в цей час сторони вже разом не проживали. З березня 2016 року ОСОБА_4 з ОСОБА_2 фактично не проживала, а проживала у своїх батьків. Після весни 2016 року було збудовано: звели другий поверх, дах, роблоти в середині, поставили вікна та двері.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що він займається продажем та установкою металопластикових вікон, міжкімнатних дверей, він зареєстрований як фізична особа-підприємець. Влітку 2016 року позивачка ОСОБА_4 замовляла у нього металопластикові вікна, які устанавлювали восени 2016 року. В 2017 році вона замовляла гаражні ворота, в 2018 - міжкімнатні двері, які устанавлювали в 2019 році. За всі замовлення розраховувався батько ОСОБА_4 . ОСОБА_11 . Й роботу він здавав ОСОБА_11 та ОСОБА_4 . З ОСОБА_14 . ОСОБА_4 не проживали разом з лютого 2016 року. Це йому відомо оскільки ОСОБА_4 є двоюрідною сестрою його дружини й вони спілкувались.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав, що він був депутатом Зачепилівської сільської ради. На прохання ОСОБА_4 він приймав у часть у складанні акту в 2016 році щодо стану будівництва будинку. Зі слів ОСОБА_4 йому відомо про те, що вона не проживала разом з ОСОБА_2 з 2016 року. ОСОБА_2 він не бачив на будівництві будинку, й він з березня 2016 року взагалі не проживав в с.Зачепилівка, а прожвав в смт Нові Санжари. Крім того, йому відомо, що у ОСОБА_2 був автомобіль марки Рено Мастер, він говорив, що вои купили його з ОСОБА_4 , й він ним користуватвся. В 2014-2015 роках він приїжджав до нього на СТО на вказаному автомобілі.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_4 є його племінницею. Після одруження з ОСОБА_2 вони почали будівництво будинку. Він періодично за проханням ОСОБА_11 та ОСОБА_4 допомагав з будівництвом. За роботу з ним розраховувася ОСОБА_11 , з його слів, це були його ( ОСОБА_11 ) кошти. При цьому ОСОБА_2 на будівництві він бачив лише декілька раз , зокрема він був на розмітці фундаменту. З весни 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 разом не проживали, це йому відомо зі слів самого ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та її батьків, й ОСОБА_2 будь-якої участі у будіництві не приймав. Він приймав участь у складанні акту про стан будівництва станом на 2016 рік. Також він бачив ОСОБА_2 на автомобілі марки Рено синього кольору.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_4 є його двоюрідною сестрою. Влітку 2018 року ОСОБА_4 та її батько запросили його зробити внутрішні ремонтні роботи в будинку. Він робив їх протягом 3,5 місяців. Ним було зроблено: штукатурка, електрична проводка, водопровід, опалення, сантехнічні роботи, тепла підлога, залили стяжку. Весь цей час він проживав в будинку батьків ОСОБА_4 , вона також жила в цьому будинку, ОСОБА_2 він не бачив. Розрахунок з ним проводив батько ОСОБА_4 ОСОБА_11 , питання з будівництва він погоджував з ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_4 є його племіннецею. В 2013 року почалось будівництво будинку, він допомагав на будівнитві. Зокрема, вони заливали фундамент, робили перекриття, клеяли шпалери. Крупні роботи робили наймані бригади робітників, зокрема дах робила бригада з м.Кременчука, ОСОБА_17 робив роботи з опалення, сантехнічні роботи та інші.

З лютого-березня 2016 року ОСОБА_4 не проживала разом з ОСОБА_2 , вона жила в будинку своїх батьків, її чоловіка там не було, також ОСОБА_2 не був присутнім й на будівництві будинку та не приймав в ньому участі. До 2016 року було збудовано: фундамент будинку, стіни першого поверху.

Крім того він надавав борг брату ( ОСОБА_11 ) гроші- дві тисячі долларів США для придбаня автомобіля. Йому відомо, що вони придбали автомобіль марки Рено Мастер, синього кольору, яким користувався ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні показала, що вони разом з ОСОБА_17 виконували ремонтні роботи у ОСОБА_4 з липня 2018 року по жовтень 2018 року. При цьому вони жили в будинку у батьків ОСОБА_4 , де проживала також ОСОБА_4 разом з дититною. За весь цей період її чоловіка ОСОБА_2 не було жодного разу, й ОСОБА_4 говорила, що вони разом не проживають й грошей він також не надає. За роботу з ними розраховувались батьки ОСОБА_4 . За цей період вони зробили: стяжку, перекриття з цегли, штукатурку, електричні та сантехніні роботи.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні показав, що він на прохання ОСОБА_4 та її батька в 2018 році з осені до зими виконував в будинку плиточні роботи в ванній кімнаті (стіни, підлога), в холі, робив відкоси на вікнах. В цей період ОСОБА_4 проживла разом з батьками, її чоловіка там не було, на будівництві також не було. З ним розраховувся за виконану роботу батько ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні показав, що він є сусідом ОСОБА_4 , йому відомо, що сторони проживали разом та разом вони побудували фундамент будинку та стіни першого поверху, після чого вони разом вже не проживали. А будинок добудовували ОСОБА_4 та її батьки за власні кошти, отримані з продажу овочей, вирощуванням яких вони займались. Так вони побудували: другий поверх, покрівля, вікна, двері, роботи внутрі будинку, всі комунікації. З 2016 року ОСОБА_2 участь у будівництві не приймав. Він бачив в їх користуванні мікроавтобус синього кольору марки Рено , йому відомо, що ОСОБА_2 звертався з приводу його ремонту до ОСОБА_22 , який не відремонтував його, та зі слів ОСОБА_23 , ОСОБА_2 продав вказаний автомобіль, це було в 2015-2016 роках.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні показав, що він є сусідом ОСОБА_4 , він бачив як відбувалось будівництво будинку, а також як ОСОБА_25 займались огородництвом, оскільки їх огороди поруч. Кожного дня мінімум 4 рази він проїжджав повз будівництва, однак ОСОБА_2 він там не бачив. Коли ж проводили внутрішні роботи в будинку, то ОСОБА_2 вже не було навіть й в с.Зачепилівці. Також на прохання ОСОБА_4 та її батька, він проводив елетропроводку в гаражі та котельній будинку, який будувався. За виконанні роботи з ним розраховувалсь ОСОБА_4 , вважає, що це її кошти, йому не відомо чи надав на будівництво будинку кошти ОСОБА_2 . З 2016 року ОСОБА_4 проживала у батьків, ОСОБА_2 разом з ними не проживав.

Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні показав, що він є сусідом ОСОБА_4 та він працював на будівництві будинку, коли копали траншею, потім заливали фундамент, тоді він раз бачив ОСОБА_2 та його батька. В 2016 році будували другий поверх. В 2017 році робили перестінки на першому поверсі. З 2016 року ОСОБА_2 він не бачив на будівництві. За роботу з ним розраховувались ОСОБА_4 та її батько, вважає, що ці кошти вони заробляли огородництвом. Чи надав на будівництво будинку кошти ОСОБА_2 , йому не відомо, хоча ОСОБА_4 говорила йому, що ОСОБА_2 не надає грошей на будівництво. Він бачив автомобіль мікроавтобус в користуванні ОСОБА_2 . Вважає, що його придбав батько ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_27 в судовому засіданні показала, що в 2018 році на прохання ОСОБА_4 та її матері вона штукатурила в будинку та клеїла шпалери, за що з нею розраховувались ОСОБА_4 та її мати. Після 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 разом не проживали, й ОСОБА_4 проживала з батьками. Про це їй відомо, оскільки мати ОСОБА_4 говорила їй про це та вона бачила, що ОСОБА_2 там не проживав. Зі слів ОСОБА_4 та її матері їй відомо що ОСОБА_2 не допомагав на будівництві працею та не надав гроші на будівництво.

Свідок ОСОБА_11 , який є батьком позивачки за первісним позовом ОСОБА_4 , в судовому засіданні показав, що в 2011 році її дочка одружилась з ОСОБА_2 . Після чого було вирішено купити земельну ділянку та будувати на ній будинок. В будівництві допомагали їх родичі, також він наймав будівельну бригаду, з якими розраховувася він. Коли вони заливали фундамент також був присутній ОСОБА_2 та його батько.

Також він придбав мікроавтобус марки Рено у ОСОБА_28 , за який він заплатив 6 тис. доларів, яким став користуватися відповідач. При цьому вони віддали ОСОБА_28 кошти, а він - передав технічний паспорт на автомобіль.

Також він надавав ОСОБА_2 гроші на навчання, оскільки він нічого на заробляв. Через рік спільного життя в їх сім`ї почались непорозуміння, й він пропонував переоформити правовостановлюючі документи на ОСОБА_4 , осклільки земельна ділянка була оформлена на відповідача. Цього не відбулось, оскільки нотаріус пояснила, що неможна було переформити документи, оскільки будинок був недобудований, й вони продовжували будувати будинок: ставили арматуру, блоки. Їм допомагали ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , збудували перший поверх, ОСОБА_2 же не допомогав на будівництві. Потім вони робили перекриття над гаражем, в цей час ОСОБА_2 був присутній. Всього він був на будівництві в загальній кількості 10 днів. Це все що було побудовано до 2014 року, після чого ОСОБА_2 проходив службу в АТО. В 2015 році будівництво будинку не здійснювалсь оскільки між подружжям були погані відносини.

В лютому 2016 року на дні народженні його дружини сторони посварились та після чого вони разом не проживали та не підтримували шлюбно-сімейні відносини, ОСОБА_4 стала проживати разом з ними.

Після чого він, ОСОБА_11 , все будував сам для дочки та онучки. ОСОБА_2 говорив, що переоформить документи на будинок, оскільки його не будував. Зі сторони ОСОБА_2 не було будь-якої допомоги при будівництві, гроші ОСОБА_4 також не надавав.

Гроші на будівництво будинку вони збирали, оскільки займались вирощуванням та продажем клубники, розсади, у них є теплиці. Гроші для будівництва будинку він надав добровільно, оскільки будув будинок для дочки та онучки.

Показання вказаного свідка щодо придбання певних будівельних конструкцій підтверджуються наданими копіями договорів доручення на замовлення підвіконь, відливів, вікон, гаражних ворот, укладених на його ім 'я (а.с.92-102).

Свідок ОСОБА_31 , яка є матір 'ю позивачки за первісним позовом ОСОБА_4 , в судовому засіданні показала, що сторони одружились в 2011 році та стали проживати у них. Вони займаються вирощуванням полуниці, розсади та мають з цього дохід. Після оджруження ОСОБА_2 допомогав їм по роботі в теплицях. В 2011 році вони за свої кошти купили земельну ділянку та почали будувати будинок. Також ОСОБА_2 просив їх придбати йому автомобіль, й вони купили йому автомобіль за 6 тисяч доларів США. При будівництві ОСОБА_2 був лише декілька раз: коли заливали фундамент та робили перекриття на першому поверсі. Грошей на будівництво він також не надавав, він гроші не заробляв та не приносів в сім 'ю. При цьому він обіцяв переоформити документи на позивачку. Їх родина продовжили будувати будинок за власні кошти, ОСОБА_2 гроші не надавав та не допомагав працею в будівництві. В 2016 році сторони посварились та припинили проживати разом та спілкуватися, з того часу ОСОБА_4 стала проживати разом з ними.

Посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що після того як ОСОБА_4 переїхала проживати до своїх батьків в кінці лютого 2016 року та періодчино приїжджала до нього та залишалась на ніч чи проводила декілька годин, а інколи привозила дитину, не свідчить про те, що вони продовжували шлюбні відносини, вели спільне господарство та мали спільний бюджет.

Оскільки судом встанволено, що з березня 2016 року сторони проживали окремо, постійним місцем проживання ОСОБА_4 було місце проживання її батьків, де знаходились всі її речі, що підтвердив в судовому засіданні й відповідач, що свідчить про окреме ведення ними домашнього господарства, а лише періодичне відвідування позивачкою відповідача, про що заявлено ОСОБА_2 , виключає можливість ведення спільного господарства, наявність спільного побуту, взаємних прав та обов`язків.

Той факт, що з березня 2016 року ОСОБА_2 не приймав участі працею в будівництві спірного будинку сам відповідач не заперечував.

На запитання суду про те, чи надав він гроші на будівництво будинку після лютого 2016 року, відповідач ОСОБА_2 пояснив що ні, не надав. Після чого на уточнюючи питання свого представника пояснив, що гроші на будівництво надавав, коли ОСОБА_4 приїжджала до нього, при тому що ОСОБА_4 такі візити заперечувала, назвати конкретні суми, періоди коли надавались кошти, загальну суму не зміг, пояснивши, що надавав від 2-5 тис грн. на місяць.

Тобто такі пояснення відповідача носять суперечливий та не конкретний характер і не підтвердженні жодним доказом щодо спільної участі в набутті майна в цей період та обмежуються посиланням лише на презумпцію режиму спільного майна подружжя.

А отже такі твердження відповідача, стосовно того, що будувати будинок сторони продовжували за спільні кошти, суд не приймає, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про спільність ведення бюджету сторін під час окремого проживання та будівництва, наявність спільних джерел для набуття спірного будинку, починаючи з березня 2016 року.

Показання свідка зі сторони відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 ОСОБА_32 про те, що гроші на будівництво вони (батьки відповідача) продовжували виділяли, й надавали їх синові, й в той період, коли сторони проживали окремо, самі по собі не підтверджують таку обставину, а можуть свідчити лише про надання грошей сину, а не на потреби сім `ї та будівництво будинку. Свідок же ОСОБА_33 пояснила, що їй не відомо хто саме будував будинок й за які кошти.

Так, свідок ОСОБА_32 , яка є матір `ю відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 , в судовому засіданні показала, що в 2011 році її син одружився на ОСОБА_4 , вони придбали земельну ділянку та почали будувати на ній будинок. Вони також в цьому допомогали, так батько ОСОБА_2 був присутнім на будівництві 2-3 рази, також вони надавали матеріальну допомогу сину в будівництві. У кого саме вони придбали земельну ділянку їй не відомо, купили за гроші, що їм подарували на весілля. Будинок почали будувати в 2012-2013 роках. Після одруження сторони проживали у батьків ОСОБА_4 , потім знімали квартиру, в 2014-2015 роках ОСОБА_2 проходив службу в АТО. В кінці 2017 року ОСОБА_2 проживав з ними, сказав, що вони з ОСОБА_4 вирішили пожити окремо, поки будувався будинок. Дійсно декілька років сторони проживали разом не постійно, а періодично. Гроші ж на будівництво вони продовжували їм виділяли, й надавли їх синові, а хто саме розраховувався з робітниками, їй не відомо. Сторони припинили відносини за декілька місяців до розірвання шлюбу, при цьому ОСОБА_2 надавав довіреність ОСОБА_4 на введення будинку в експлуатацію. Матеріальну допомогу вони надавали з 2012 року по 2018 рік, в розмірі від 2 тисяч гривень до 10 тисяч гривень, яким чином цими грошими розпоряджались їй не відомо. Гроші вони надавли, які отримували з оренди земельного пая, також вони працювали та отримували пенсію.

Свідок ОСОБА_33 в судовому засіданні показала, що вона товарищує з батьками ОСОБА_2 . Декілька разів ОСОБА_2 підвозив її на автомобілі, говорив при цьому, що вони будують будинок, він їде розраховуватись з робітниками, в машині вона бачила дриль та болгарку. Хто саме будував будинок й за які кошти, їй не відомо, але зі слів матері ОСОБА_2 , вона надавла йому кошти для будівництва.

Також судом встановлено, що питанням введення будинку в експлуатацію також займалась позивачка за первісним позовом ОСОБА_4 , для чого відповідачем ОСОБА_2 була надана довіреність, оскільки саме на відповідача було оформлено земельну ділянку та дозвільні документи на будівництво будинку. З цих же підстав оплата за комунальні послуги також здійснювалось на його ім`я (а.с. 131-134). При тому що в спірному будинку ОСОБА_2 не проживав, ним не користувався.

Тобто, враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про те, що хоча будівництво будинку відбувлаось під час зареєстрованого шлюбу, однак починаючи з березеня 2016 року сторони проживали окремо, окремо вели домашнє господарство, не мали спільного бюджету, що свідчить про припинення між ними фактичних шлюбних відносин, а тому спільною сумісною власністю є частка майна - будинку станом на час припинення фактичних шлюбних відносин та окремого проживання, а та частка майна - будинку, що була набута (створена) за час їх окремого проживання у зв`язку з фактичним припинення шлюбних відносин є приватною власністю позивчки за первісним позовом.

Обсяг виконаних робіт по будівництву будинку АДРЕСА_1 станом на травень 2016 року, а саме: наявність фундаменту, стін з піноблоків, бетонне перекриття на рівні першого поверху, не був спростований відповідачем ОСОБА_2 та підтверджується актом обстеження від 28.05.2016 року (том 1 а.с. 142) та показаннями свідків, допитаними в судовому засіданні.

Відповідно до висновку № 20 судової оціночно-будівельнї експертизи від

17 травня 2019 року (том 1 а.с. 63-85) ринкова вартість житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 складає 422800 грн. Частка поліпшень виконаних в житловому будинку станом на травень 2016 року складає 29 %, вартість - 122612 грн.

Зазначена частка майна, що скаладає 29 відсотків, у спірному нерухомому майні і є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, та відповідно частка

відповідача ОСОБА_2 у спірному нерухомому майні, становить половину цієї частки, що складає 14,5% (29%:2), та відповідно частка позивачки ОСОБА_4 складає 85,5% (14,5% + 71%).

Щодо вимог сторін про визнання права власності на земельну ділянку що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Первісний позивач ОСОБА_4 (відповідач за зустрічним позовом) просила визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,2400 га, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , стягнувши з неї на користь відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 грошову компенсацію замість його Ѕ частки вказаної земельної ділянки в розмірі 20500 грн.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності на Ѕ частки вказаної земельної ділянки, заепрерчував проти присудження йому грошової компенсаціцї замість його частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку.

При цьому не заперечував проти визнання за ОСОБА_4 Ѕ частки на спірну земельну ділянку.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 07.11.2011 року (а.с.12-13) ОСОБА_2 була придбана земельна ділянка площею 0,2400 га в с.Зачепилівка Новосанжарського районгу Полтавської області, з цільовим призначенням: для обслуговування житлового будинку. Вказаний договір був зареєстрований в реєєстрі правочинів за № 4783607 07.12.2011 року (а.с14).

В позові позивачка за первісним позовом ОСОБА_4 зазначила, що дана земельна ділянка була придбана ними на ім`я відповідача ОСОБА_2 за гроші її батьків.

При цьому вимоги про визнання такої земельної ділянки особистою приватною вланістю на заявляла, презумпцію спільності права власності подружжя на вказане майно, яке набуте ними в період шлюбу, не спростовувала, відповідні докази не надавала.

Просила визнати за нею права власності на земельну ділянки, стягнувши грошову компенсацію вартості частки даної земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 , тобто не заперечувала, що набута земельна ділянка є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Також згідно з вимогами статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Отже, у разі поділу житлового будинку між колишнім подружжям, співвласник житлового будинку має право отримати у власність відповідну частину земельної ділянки для його обслуговування, на якій розташований цей будинок.

Таким чином, враховуючи, що земельна ділянка набута у власність сторонам саме для будівництва спірного житлового будинку, у кожного із подружжя, який має частку у спільно набутому будинку, у такій самій частці виникає й право власності на земельну ділянку, необхідну для обслуговування будинку, суд доходить висновку про визнання за позивачкою за первісним позовом ОСОБА_4 права власності на 85,50 відсотків спірної земельної ділянки, а за відповідачем ОСОБА_2 - 14,50 відсотків.

Щодо вимоги позивачки за первісним позовом про визнання за нею права власності на об`єкти нерухомості та стягнення з відповідача ОСОБА_2 компенсації вартості часток у праві власності на земельну ділянку та будинок, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Згідно з частиною п`ятою статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Така умова дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.

Отже, процедура внесення суми для відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання однією стороною у справі своїх зобов`язань перед іншою.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, слід застосовувати положення частин четвертої, п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Якщо жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Отже, в разі, коли один з подружжя не вчинив передбачених частиною п`ятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Враховуючи наведене, суд встановивши, відсутність згоди відповідача ОСОБА_2 на отримання компенсації вартості частки у праві власності на земельну ділянку та будинок, а також невнесення позивачем ОСОБА_4 необхідної суми компенсації на депозитний рахунок суду, прийшов до висновку про часткове задоволення позову в частині поділу спільного майна подружжя, шляхом визнання ідеальних часток подружжя, без його реального поділу із залишенням земельної ділянки їх спільній частковій власності.

Щодо вимог позивачки за первісним позовом ОСОБА_4 про стягнення з відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 на її користь грошової компенсації Ѕ частки автомобіля марки Рено Мастер , державний номерний знак НОМЕР_1 .

В обгрунтування вказаної позовної вимоги позивачка за первісним позовом ОСОБА_4 зазначила, що в 2012 році за спільні сімейні кошти у ОСОБА_6 за 6 тисяч доларів США був куплений автомобіль марки Рено Мастер , державний номерний знак НОМЕР_1 . Після припинення шлюбних відносин вказаним автомобілем користується ОСОБА_2 , тому вона вважає, що він зобовязаний виплатити їй половину його вартості. На теперішній час вона оцінює автомобіль у 150000 грн. та відповідно половина його вартості становить 75000 грн., й вказану суму вона просить стягунути з відповідача на свою користь.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 заперечував факт покупки в 2012 році за спільні сімейні кошти у ОСОБА_6 за 6 тисяч доларів США автомобіль марки Рено Мастер, державний номерний знак НОМЕР_1 .

На підтвердження придбання спірного автомобіля позивачка за первісним позовом посилалась на показання свідків, а також на фотокартки.

Так, свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що влітку 2012 року він продавав свій автомобіль марки Рено Мастер ОСОБА_2 . Гроші за нього в сумі 6 тисяч доларів США, йому передавала мати ОСОБА_4 . Вказаним авто він користувався на підставі доручення, відповідно до якого він міг ним користуватися та розпоряджатися. Договір купівлі-продажу не укладався. Він передав документи на автомобіль: технічний паспорт, ключі, довіреність, але на кого він її надав не пам`ятає.

Про факт покупки у ОСОБА_34 в судовому засіданні також свідчили й свідки ОСОБА_31 , ОСОБА_11 .

Однак показання вказаних свідків про придбання такого майна суд не приймає до уваги оскільки вони не є достатніми та допустимими доказами при доведенні такої обставини. Як й не може така обставина доводитись фотокартками з зображенням особи в автомобілі.

Оскільки в даному випадку згідно з ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, згідно зі ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти:

1) правочини між юридичними особами;

2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

У статті 218 ЦК України визначені правові наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми правочину.

А саме, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Отже, показання свідків не є належними та допустимими доказами факту придбання сторонами автомобіля, оскільки відповідно до положень ст.ст. 208, 218 ЦПК України такий правочин має вчинятися у письмовій формі.

При цьому належних доказів набуття у власність транспортного засобу позивачем за первісним позовом суду надано не було.

Зокрема, не було надано документу, щоб підтверджував права власності свідка ОСОБА_35 на вказаний автомобіль, а також документ, який би підтврджував перехід права власності на автомобіль до ОСОБА_2 , а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Посилання на наявність довіреності, яка також не була надана до суду, суд вважає безпідставним, оскільки при оформленні довіреності не відбувається переходу права власності на автомобіль. А тому отримання довіреності без належного укладення договору купівлі-продажу не вважається укладеним відповідно до закону та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

Так, відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частинах першій, другій статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (стороною).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 7, 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин на шасі, автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (в редакціії чинній на час придбання автомобіля, який зазначений в позові), передбачено, що власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати їх протягом десяти діб після придбання або митного оформлення, чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не

перереєстровані) у підрозділах Державтоінспекції (крім

транспортних засобів, зареєстрованих до набрання чинності цим

Порядком) та без номерних знаків, що відповідають державним

стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких

не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи

підроблені, забороняється.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться на

підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що

посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання,

отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність

придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції

транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху,

а також вимогам, які є підставою для внесення змін до

реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації

транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком

транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах

Державтоінспекції до набрання чинності Законом України "Про

дорожній рух") ( 3353-12 ), а також транспортні засоби, зібрані

(складені) із складових частин серійних транспортних засобів без

дотримання вимог зазначеного Закону.

Документами, що підтверджують правомірність придбання

транспортних засобів, їх складових частин, що мають

ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної

посадової особи, що скріплений печаткою:

- довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана

суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з реалізацією

транспортних засобів та їх складових частин, що мають

ідентифікаційні номери;

-договори та угоди, укладені на товарних біржах на

зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, інші

засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють

право власності на транспортні засоби;

-копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із

зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками

транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а

також ідентифікаційних номерів їх складових частин;

-довідка органу соціального захисту населення або управління

виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних

випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили

автомобіль або мотоколяску;

-акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно

з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством,

яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний

пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції

транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із

зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу

та конкретного одержувача;

-вантажна митна декларація на паперовому носії або електронна

вантажна митна декларація, або видане митним органом посвідчення

про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних

засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери;

-договір фінансового лізингу.

Для державної реєстрації транспортних засобів, що перебували

в експлуатації і зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції,

крім зазначених у цьому пункті документів, що підтверджують

правомірність їх придбання, подається свідоцтво про реєстрацію

транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної

картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного

засобу на пластиковій основі, з відміткою підрозділу

Державтоінспекції про зняття транспортного засобу з обліку. Перед

відчуженням, передачею зазначені транспортні засоби повинні бути

зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції. Переобладнання

(крім переобладнання для роботи на газових паливах), відчуження,

передача права користування і (або) розпорядження придбаних

транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах

Державтоінспеції, не допускається.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови

сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів

(обов`язкових платежів), а також внесення в установленому порядку

платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну

реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування

вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Таким чином, вказаним вище нормативно-правовими актами визначені певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання договорів купівлі-продажу транспортних засобів, зокрема власник, який бажає продати автомобіль, повинен зняти автомобіль з реєстрації для продажу, а новий власник в передбачені законом строки зареєструвати за собою даний автомобіль, надавши документи, підтверджуючі придбання автомобіля, чіткий перелік яких визначено цими нормативно-правовими актами.

Враховуючи наведне, оскільки набуття у власність сторонами в період шлюбу автомоблія марки Рено Мастер , державний номерний знак НОМЕР_1 , не доведений належними та достатіними доказами, а тому відсутні підстави для визнання спірного автомобіля об`єктом права спільної сумісної власності та стягнення з відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частини даного автомобіля, а отже первісний позов в цій частині задоволенню не підлягає.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами підлягають задоволенню частково, то розмір сплачених сторонами судових витрат підлягають стягненню пропорційно задоволеним вимогам.

ОСОБА_4 при подачі позову був сплачений судовий збір в сумі 4364,94 грн., а також судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі 384,20 грн.

ОСОБА_2 при подачі позову був сплачений судовий збір в сумі 2391 грн.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

За ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Таким чином для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також дані щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.

ОСОБА_4 на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу було надано: угоду від 18.06.2019 року (т.1 а.с.146), акт робіт по наданню послуг і їх вартість (т.1 а.с.145), опис виконаних робіт та розрахунок понесених витрат адвокатом А.Павленком (т.2 а.с.112), згідно з яким за домовленостю між ними загальна сума виплаченого адвокату гонорару за надані послуги складає 20 тисяч гривень. Факт оплати підтверджується квитанціями №032 від 18.06.2019 року на суму п`ятнадцять тис. грн. (т.1 а.с.147), №015 від 19.05.2021 року доплата гонорару 5 тисяч грн. Загальна сума сплаченого гонорару складає 20 тисяч гривень (т.2 а.с.111).

Відповідно до опису виконаних робіт та розрахунок понесених витрат адвокатом А.Павленком по здійсненню ним надання правничої допомоги від 20 травня 2021 року (т.2 а.с. 112), адвокатом було виконано: 1 годину на неодноразове проведення бесіди з позивачкою по питанню визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку. Надання первинної юридичної консультації та вивчення документів, наданих позивачкою (вартість послуг 500 грн.); 3 години на розшук та вивчення Законів, а також судової практики по цій категорії справ (вартість послуг 1500 грн.); 2 години на вивчення наданих ОСОБА_36 документів, надання консультації, копіювання документів та ін. (вартість послуг 1000 грн.); 1 година на неодноразове обговорення наданих позивачкою документів та можливі наслідки прийняття судом рішення по справі (вартість послуг 500 грн.); 5 годин на складання проекту позовної заяви і надання позивачці для вивчення та уточнення (вартість послуг 2500 грн.); 2 години на складання остаточної позовної заяви та додання копії документів, які надала позивачка, здача позовної заяви в суд (вартість послуг 1000 грн.); 1 година на складання заяви про накладення арешту на спірне майно (500 грн.); 3 години на складання відзиву на позовну заяву відповідача (1500 грн.); неодноразове прийняття участі у судових засіданнях, представляючи інтереси позивачки в суді (10 000 грн.); а також 12 годин на поїздки адвоката на судові засідання з м.Полтави до смт Нові Санжари і у зворотному напрямку (6000 грн.). Зазначено, що загальна сума гонорару складає 27 000 грн.

Матеріали справи свідчать, що фактично вчинені представником позивача адвокатом Павленко А.І. такі дії: - складання позову; заяви про забезпечення позову; відзив на позов.

А також, як вбачається з протоколу судового засідання від 23.07.2019 року, адвокат Павленко А.І. приймав участь в судовому засіданні, яке тривало 17 хвилин (т.1 а.с. 195).

30.09.2019 року судове засідання за участю адвоката Павленка А.І. тривало 07 хвилин (том 1 а.с. 234).

22.10.2019 року судове засідання за участю адвоката Павленка А.І. тривало 20 хвилин (том 1 а.с. 247).

09.12.2019 року судове засідання за участю адвоката Павленка А.І. тривало 29 хвилин (том 2 а.с. 5).

23.12.2019 року судове засідання за участю адвоката Павленка А.І. тривало 2 години 18 хвилин (том 2 а.с. 17).

30.01.2020 року судове засідання за участю адвоката Павленка А.І. тривало 1 годину 27 хвилин (том 2 а.с. 27).

10.02.2020 року судове засідання за участю адвоката Павленка А.І. тривало 1 годину 02 хвилини (том 2 а.с. 36).

24.02.2020 року судове засідання за участю адвоката Павленка А.І. тривало 57 хвилини (том 2 а.с. 45).

25.06.2020 року судове засідання за участю адвоката Павленка А.І. тривало 1 годину (том 2 а.с. 64).

15.10.2020 року судове засідання за участю адвоката Павленка А.І. тривало 55 хвилини (том 2 а.с. 77).

20.05.2021 року судове засідання за участю адвоката Павленка А.І. тривало 1 годину 36 хвилини (том 2 а.с. 119).

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи фактично надані послуги, виходячи з вимог розумності та справедливості, суд приходить до висновку про те, що обсяг наданої адвокатом Павленком О.М. правничої допомоги, витраченого часу на її надання є неспівмірним з вартістю послуг, визначених договором, а рівень складності даної справи не вимагав того обсягу правничої допомоги та часу на її надання, як зазначено у розрахунку за надання правової допомоги.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про зменшення розміру правової допомоги, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_4 до 8000 грн.

ОСОБА_2 на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу було надано: додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №2 від 16.01.2019 року (т.2 а.с.104), розрахунок адвоката Щербак Т.О. за надання правової допомоги ОСОБА_2 (т.2 а.с.105), акт виконаних робіт (послуг) від 20.05.2021 року (т.2 а.с.106), згідно з якими вартість правової допомоги становить 16 000 грн. Факт оплати підтверджується квитанціями №2 від 16.01.2019 року на суму 6000 грн. (т.2 а.с.107), №38 від 20.05.2021 року на суму 10000 грн. (т.2 а.с.108).

Відповідно до акту виконаних робіт (послуг) від 20 травня 2021 року (т.2 а.с. 106), адвокатом було витрачено: 2 години на надання усних консультацій (вартість послуг 2000 грн.); 2 години на складення відзиву на позовну заяву ОСОБА_4 (вартість послуг 2000 грн.); 2 години на складення позовної заяви (зустрічної) про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (вартість послуг 2000 грн.); 5 годин на участь у судовому засіданні в якості представника відповідача при розгляді справи (вартість послуг 5000 грн.); 4 години на складання клопотань та інших процесуальних документів по справі (вартість послуг 4000 грн.); 1 година на ознайомлення з матеріалами справи (вартість послуг 1000 грн.). Тобто вартість правової допомоги в розмірі 1000 грн. за годину та складає 16000 грн.

Матеріали справи свідчать, що фактично вчинені представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Щербак Т.О. такі дії: - поданий зустрічний позов; відзив на позов; складена заява про виклик свідків; ознайомлення з матеріалами справи.

А також, як вбачається з протоколу судового засідання від 22.10.2019 року судове засідання за участю адвоката Щербак Т.О. тривало 20 хвилин (том 1 а.с. 247).

23.12.2019 року судове засідання за участю адвоката Щербак Т.О. тривало 2 години 18 хвилин (том 2 а.с. 17).

30.01.2020 року судове засідання за участю адвоката Щербак Т.О. тривало 1 годину 27 хвилин (том 2 а.с. 27).

10.02.2020 року судове засідання за участю адвоката Щербак Т.О. тривало 1 годину 02 хвилини (том 2 а.с. 36).

24.02.2020 року судове засідання за участю адвоката Щербак Т.О. тривало 57 хвилини (том 2 а.с. 45).

25.06.2020 року судове засідання за участю адвоката Щербак Т.О. тривало 1 годину (том 2 а.с. 64).

15.10.2020 року судове засідання за участю адвоката Щербак Т.О. тривало 55 хвилини (том 2 а.с. 77).

20.05.2021 року судове засідання за участю адвоката Щербак Т.О. тривало 1 годину 36 хвилини (том 2 а.с. 119).

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи фактично надані послуги, виходячи з вимог розумності та справедливості, суд приходить до висновку про те, що обсяг наданої адвокатом Павленком О.М. правничої допомоги, витраченого часу на її надання є неспівмірним з вартістю послуг, визначених договором, а рівень складності даної справи не вимагав того обсягу правничої допомоги та часу на її надання, як зазначено у розрахунку за надання правової допомоги.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про зменшення розміру правової допомоги, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_4 до 8000 грн.

Так, загальна сума понесених ОСОБА_4 судових витрат становить 12749,14 грн. (384,20 + 4364,94 + 8000,00).

При цьому позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню на 90,85 % з розрахунку: 396549 грн. (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 436494 грн. (сума заявлених позовних вимог) = 90,85 % (відсоток задоволених позовних вимог). Сума судового витрат, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_4 складає 11582,59 грн. з розрахунку: 12749,14 грн. (сума сплачених судових витрат) х 90,85 % (відсоток задоволених позовних вимог).

Загальна сума понесених ОСОБА_2 судових витрат становить 10391 грн. (2391,00 + 8000,00).

При цьому позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню на 29 % з розрахунку: 67251 грн. (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 231900 грн. (сума заявлених позовних вимог) = 29 % (відсоток задоволених позовних вимог). Сума судового витрат, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 складає 3013,39 грн. з розрахунку: 10391 грн. (сума сплачених судових витрат) х 29 % (відсоток задоволених позовних вимог).

Згідно з ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Суд вважає можливим застосувати положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 різницю судових витрат, що становить 8569,20 грн. ( 11582,59 грн. - 3013,39 грн.).

Згідно з ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Оскільки від учасників справи клопотань щодо заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 160,6 кв.м., та на земельну ділянку, що знаходяться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5323481201:01:001:0122, не надходило, а тому заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , у порядку поділу майна подружжя право власності на 85,50 відсотків будинку АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , у порядку поділу майна подружжя право власності на 85,50 відсотків земельної ділянки, площею 0,2400 га, з цільовим призначення: для обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , судові витрати в розмірі 8569,20 (вісім тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять) грн.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , у порядку поділу майна подружжя право власності на 14,50 відсотків будинку АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , у порядку поділу майна подружжя право власності на 14,50 відсотків земельної ділянки, площею 0,2400 га, з цільовим призначення: для обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): адвокат Павленко Анатолій Іванович, робоча адреса адвоката: вул.Небесної Сотні, 6, офіс 17, м. Полтава;

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ;

представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): адвокат Щербак Тетяна Олександрівна, робоча адреса адвоката: вул.Незалежності, 34/7, смт Нові Санжари, Полтавської області.

Повний текст рішення складений 28 травня 2021 року.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Ю.О. Афанасьєва