Рішення
від 27.05.2021 по справі 915/1223/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року Справа № 915/1223/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.

за участі секретаря Кнауб А.А.

та представник позивача ? Сорочана В.В.;

від відповідачів та третьої особи представники не з?явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/1223/20

за позовом фізичної особи-підприємця Штепи Ірини Анатоліївни,

АДРЕСА_1 ;

до відповідачів:

1) товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний навчально-консультативний центр міжнародного туризму та менеджменту",

вул. Шевченка, 59, м. Миколаїв, 54001;

2) державного реєстратора виконавчого комітету Первомайської міської ради Брагара Геннадія Йосиповича,

вул. Грушевського, 3, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213;

3) Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області,

просп. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034;

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Миколаївська міська рада,

вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001;

про визнання незаконною та скасування реєстрації прав, визнання незаконним та скасування запису про інше речове право та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Фізичною особою-підприємцем Штепою Іриною Анатоліївною пред`явлено до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Регіональний навчально-консультативний центр міжнародного туризму та менеджменту", державного реєстратора виконавчого комітету Первомайської міської ради Брагара Геннадія Йосиповича (далі ? державний реєстратор Брагар Г.Й.) та Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі ? Управління) позов, з урахуванням заяви від 24.12.2020 про зміну позовних вимог, в яких позивач просить суд:

"…4. Визнати незаконним та скасувати проведену Державним реєстратором виконавчого комітету Первомайської міської ради Брагар Геннадієм Йосиповичем державну реєстрацію прав і обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 52370267 від 26.05.2020 року про реєстрацію за ТОВ "Регіональний навчально-консультативний центр міжнародного туризму та менеджменту" про право оренди земельної ділянки площею 0,3105 га. кадастровий номер 4810137200:09:027:0013 цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови.

5. Визнати незаконним та скасувати запис про інше речове право № 36617488 від 21.05.2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,3105 га. кадастровий номер 4810137200:09:027:0013 цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови за ТОВ "Регіональний навчально-консультативний центр міжнародного туризму та менеджменту" який був внесений Державним реєстратором виконавчого комітету Первомайської міської ради Брагар Геннадієм Йосиповичем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 52370267 від 26.05.2020 року.

6. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області скасувати державну реєстрацію та кадастровий номер 4810137200:09:027:0013 земельної ділянки площею 0,3105 га яка розташована в АДРЕСА_2 .

7. Вирішити питання про стягнення з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача судових витрат, понесених ним за розгляд справи у суді".

Позов мотивовано тим, що у приватній власності підприємця Штепи знаходиться нежитлова будівля бару за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 310,4 кв.м.; для обслуговування приміщень указаного бару та прибудови до нього в оренду позивачу надані земельні ділянки: 1) згідно договору оренди землі від 10.06.2004 № 2493 ? 371/1000 від земельної ділянки площею 803 кв.м., що складає 298 кв.м. з 29.09.2003 строком на 15 років (до 29.09.2018) та 2) згідно договору оренди від 12.12.2013 № 9859 ? земельна ділянка площею 160 кв.м. під тимчасовою забудовою строком до 29.09.2018.

Позивачка зазначає, що вона у вересні 2018 року після закінчення строку дії вказаних вище договорів оренди звернулася через Центр надання адміністративних послуг за одержанням рішення Міської ради про поновлення вказаних правочинів і Миколаївська міська рада погодила виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж заявленої земельної ділянки в натурі; разом із тим, із змісту виготовленої на замовлення позивача Технічної документації з`ясувалося, що згадана вище земельна ділянка площею 160 кв.м. за кадастровим номером 4810137200:09:027:0019 частково накладається на іншу новосформовану земельну ділянку комунальної форми власності з кадастровим номером 4810137200:09:027:0013, що робить неможливим продовження користування позивачем цією ділянкою.

Позивачем також з`ясовано, що державним реєстратором Брагаром Г.Й. 26.05.2020 прийнято рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень за індексним номером 52370267 про реєстрацію права оренди указаної земельної ділянки за ТОВ "Регіональний навчально-консультативний центр міжнародного туризму та менеджменту", про що 21.05.2020 за № 36617488 внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначає, що, на її думку:

1) державним реєстратором при здійсненні 26.05.2020 державної реєстрації за відповідачем-1 права користування спірною земельною ділянкою не були дотримані вимоги законодавства як щодо правових підстав реєстрації, так і щодо дотримання порядку її проведення, що є підставою для визнання цього рішення недійсним в цій його частині та скасування;

2) ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації права користування відповідачем-1 спірною земельною ділянкою зумовлює необхідність одночасного скасування запису від 21.05.2020 № 36617488 про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

3) присвоєний спірній земельній ділянці кадастровий номер також підлягає скасуванню в порядку ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та ч. 6 ст. 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр".

Ухвалою від 15.10.2020 відкрито провадження в даній справі, вирішено розглянути справу за правилами загального позовного провадження, у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі корона вірусу COVID-19 та введенням Урядом України протиепідемічних заходів, а також призначено підготовче засідання на 12.11.2020.

Цією ж ухвалою зобов`язано державного реєстратора виконавчого комітету Первомайської міської ради Брагар Геннадія Йосиповича до 05.11.2020 подати суду належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи, на підставі яких було прийняте рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 52370267 від 26.05.2020 про реєстрацію за ТОВ "Регіональний навчально-консультативний центр міжнародного туризму та менеджменту" права оренди земельної ділянки площею 0,3105 га, кадастровий номер 4810137200:09:027:0013, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови.

Ухвалою від 12.11.2020, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження у справі; підготовче засідання відкладено на 23.12.2020.

Ухвалою від 23.12.2020, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 12.01.2021, проте в указану дату засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, про що учасникам справи направлено відповідне повідомлення.

Ухвалою від 18.01.2021 підготовче засідання у даній справі призначене на 10.02.2021.

Ухвалою від 10.02.2021, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.03.2021.

В судовому засіданні в даній справі 03.03.2021 оголошено перерву до 25.03.2021, проте в указану дату засідання не відбулося у зв?язку з перебуванням головуючого судді у відрядженні, про що учасникам справи направлені відповідні повідомлення.

Ухвалою від 29.03.2021 призначено засідання на 15.04.2021, проте в указану дату засідання не відбулося у зв?язку з перебуванням головуючого судді у відрядженні, про що учасникам справи направлені відповідні повідомлення.

Від позивача 05.04.2021 надійшла заява про відмову від позову, яку в подальшому до її розгляду судом відкликано заявою від 21.04.2021.

Ухвалою від 19.04.2021 призначено судове засідання в даній справі на 12.05.2021, проте в указану дату засідання не відбулося у зв?язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, про що учасникам справи на правлені відповідні повідомлення.

Ухвалою від 17.05.2021 призначено судове засідання в даній справі на 27.05.2021.

ТОВ "Регіональний навчально-консультативний центр міжнародного туризму та менеджменту" у відзиві, зареєстрованому в суді 14.12.2020 за вх. № 15909/20, позовні вимоги не визнало, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними.

Так, на думку відповідача-1, оскаржуваними реєстраційними діями та записом про інше речове право не порушені права позивача, оскільки:

1) спірна земельна ділянка, яка знаходиться у користуванні відповідча-1 з 2008 року, що жодним чином не порушує законні права та інтереси підприємця Штепи, оскільки ділянка надана в оренду відповідачу для здійснення ним господарської діяльності та обслуговування його нежитлових приміщень, які знаходяться на цій земельній ділянці;

2) позивач має намір заволодіти орендованою відповідачем-1 ділянкою у своїх корисних цілях, оскільки його літній майданчик розташований на спірній земельній ділянці самочинно, без відповідних документів та дозволів, і позивачу Миколаївською міською радою надано припис на знесення самовільно побудованого літнього майданчика.

ТОВ "Регіональний навчально-консультативний центр міжнародного туризму та менеджменту" зазначає, що Департаментом архітектури та містобудування Миколаївської міської ради позивачу не було погоджено укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту на спірну земельну ділянку площею 50 кв.м., оскільки ця ділянка знаходиться в користуванні відповідача-1, а договір сервітуту можливо оформити лише з орендарем земельної ділянки за його згодою та домовленістю сторін. При цьому підприємець Штепа жодного разу не зверталася до відповідача-1 з будь-яких питань.

ТОВ "Регіональний навчально-консультативний центр міжнародного туризму та менеджменту" також звертає увагу суду на те, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за заявою директора відповідача-1 щодо вчинення підприємцем Штепою злочину за ч. 1, 3 ст. 197-1 КК України.

Управління у відзиві від 03.11.2020 № 9-14-0.62-7673/2-20 позовні вимоги також не визнало, з посиланнями на те, що Управління безпідставно залучено до участі у справі у якості відповідача, оскільки органом, який здійснив державну реєстрацію спірної земельної ділянки, є Управління Держгеокадастру у Миколаївському районі. Згідно відомостей, розміщених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, вказану юридичну особу публічного права було припинено шляхом ліквідації, а Управління не є її правонаступником.

Відповідач-3 також зазначає, що при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки ТОВ "Регіональний навчально-консультативний центр міжнародного туризму і менеджменту" у державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Миколаївському районі Миколаївської області не було підстав для відмови у здійсненні реєстрації, передбачених ч. 6 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" і спірні реєстраційні дії відбулися без порушень законодавства.

Підприємець Штепа у відповіді від 22.12.2020 на відзив ТОВ "Регіональний навчально-консультативний центр міжнародного туризму та менеджменту" зазначила, що вважає доводи, викладені у відзиві відповідача-1, необґрунтованими та такими, що не підтверджуються відповідними доказами.

Так, на думку підприємця Штепи, у позовній заяві наведено вичерпне викладення обставин щодо порушення її прав.

Порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів позивач вбачає в створенні відповідачами перешкод у належному користуванні підприємцем Штепою своїм нерухомим майном, а саме, те, що земельна ділянка площею 160 кв.м. за кадастровим номером 4810137200:09:027:0019, що за договором оренди землі надана підприємцю Штепі під розміщення прибудови до належного їй бару, і відносно якої позивачка має переважне право на поновлення договору оренди, внаслідок оскаржуваних реєстраційних дій тепер частково накладається на іншу сформовану земельну ділянку комунальної форми власності за кадастровим номером 4810137200:09:027:0013, що робить неможливим подальше користування позивачем цією ділянкою під розміщення на цій ділянці належного позивачу на праві власності об`єкта нерухомості.

Твердження відповідача-1 про відмову Миколаївської міськради від укладення з позивачем договору строкового сервітуту підприємець Штепа вважає такими, що не мають відношення до спору в даній справі та не потребують дослідження і доведення ? оскільки у позовній заяві взагалі не йдеться про користування підприємцем Штепою спірною земельною ділянкою на праві строкового сервітуту.

Позивач зазначає, що зміст поданої ним позовної заяви та докази, надані в обґрунтування заявлених вимог, указують, що предметом спору є оцінка правомірності дій державного реєстратора Брагара щодо реєстрації за ТОВ "Регіональний навчально-консультативний центр міжнародного туризму і менеджменту" прав користування спірною земельною ділянкою, а також вимога про скасування Управлінням в Державному земельному кадастрі реєстрації цієї земельної ділянки. При цьому жодних вимог щодо розміщення на праві строкового сервітуту тимчасових споруд позовна заява не містить.

У відповіді від 09.11.2020 на відзив Управління підприємець Штепа зазначила, що нею визначено Управління відповідачем у даній справі у відповідності до вимог законодавства, оскільки, згідно положень Закону України "Про державний земельний кадастр" та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 12.10.2012 № 1051 (далі ? Порядок № 1051), на час звернення підприємця Штепи до суду з позовом у даній справі саме Управління є органом, що здійснює державну реєстрацію земельних ділянок в Миколаївській області.

Позивач пояснює, що лише при визначенні Управління відповідачем може бути розглянутою та задоволеною вимога про скасування державної реєстрації і кадастрового номеру спірної земельної ділянки.

Висновок Управління щодо відсутності при здійсненні державної реєстрації спірної земельної ділянки порушень законодавства та підстав для відмови у здійсненні реєстрації, передбачених ч. 6 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", підприємець Штепа вважає таким, що не відповідає дійсності.

Так, позивач пояснює, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень), ? а тому при задоволені позову щодо скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію за відповідачем-1 речового права на користування спірною земельною ділянкою її кадастровий номер також підлягає скасуванню.

Підприємець Штепа також посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 04.09.2018 по справі № 915/127/18, згідно якої якщо судом буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, якщо наявність такого запису порушує право або інтерес позивача.

Інших документів по суті справи від сторін та третьої особи не надійшло.

Суд зауважує, що державним реєстратором Брагаром не виконано вимоги суду, викладені в ухвалі від 15.10.2020, щодо подання суду до 05.11.2020 належним чином засвідчених копій матеріалів реєстраційної справи, на підставі яких було прийняте рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 52370267 від 26.05.2020 про реєстрацію за ТОВ "Регіональний навчально-консультативний центр міжнародного туризму та менеджменту" права оренди спірної земельної ділянки.

При цьому державним реєстратором Брагаром не подано суду ні пояснень щодо причин неподання витребуваних судом документів, ні інших документів по суті справи з викладенням позиції відповідача-2 щодо позовної заяви підприємця Штепи.

У відповідності до ч. 10 ст. 81 ГПК України, у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору в даній справі за наявними в ній доказами.

Від відповідачів та третьої особи представники у засідання не з`явилися.

Вислухавши пояснення представника позивача, який наполягав на задоволенні позовної заяви, з урахуванням заяви від 24.12.2020 про зміну позовних вимог, з підстав, викладених у позові та уточненнях до нього; дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Штепа Ірина Анатоліївна з 18.03.1997 у встановленому законом порядку зареєстрована як фізична-особа підприємець і з цієї дати відомості про неї включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ? Реєстр).

Згідно витягу з Реєстру від 22.05.2013 серії АБ № 057659, основним видом господарської діяльності підприємця Штепи є: діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (КВЕД 56.10).

У приватній власності підприємця Штепи знаходиться нежитлова будівля бару (колишня назва бар "ІНФОРМАЦІЯ_2", на сьогодні ? ресторан " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 310,4 кв.м., що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 10.05.2011 № 204504.

Для обслуговування зазначеної будівлі підприємцем Штепою укладено з Миколаївською міською радою договір оренди землі від 10.06.2004, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Лашиною О.П. 10.06.2004 та зареєстрований у реєстрі за № 2141, а також зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди 16.06.2004 за № 2493 (далі ? договір № 2493), згідно умов якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 21.05.2004 за № 20/20 продовжила підприємцю Штепі оренду із співвласниками будівель земельної ділянки площею 803 кв.м. з визначенням ідеальної частки підприємця Штепи 371/1000 від земельної ділянки 803 кв.м., що складає 298 кв.м., для обслуговування приміщень бару " ІНФОРМАЦІЯ_2 " по АДРЕСА_1 , згідно з планом земельної ділянки, акта встановлення меж земельної ділянки на місцевості, акта приймання-передачі об`єкта оренди, планом відведення земельної ділянки, що є невід`ємними частинами цього договору (п. 1 договору № 2493).

Сторонами погоджено, що земельна ділянка передається в оренду, без права передачі її в суборенду з 29.09.2003 строком на 15 років; договір набуває чинності з дати його державної реєстрації (п.п. 2.1-2.2 договору № 2493).

Межі земельної ділянки згідно акту від 07.06.2004 встановлення та погодження меж земельної ділянки на місцевості були визначені на місцевості, узгоджені з суміжними землекористувачами.

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 16.06.2004 Миколаївською міською радою передано, а орендарем прийнято в оренду земельну ділянку по вул. Лягіна, 12, площею 298 кв.м., для обслуговування приміщень бару " ІНФОРМАЦІЯ_3 ".

У подальшому позивачем укладено з Миколаївською міською радою інший договір оренди землі від 12.12.2013 № 9859 (далі ? договір № 9859), згідно умов якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 31.10.2013 № 34/23 передала, а підприємець Штепа прийняла в оренду земельну ділянку для обслуговування прибудови до бару по вул. Лягіна,12 /Центральний район/. В оренду передана земельна ділянка площею 160 кв.м., у тому числі 160 кв.м. під тимчасовою забудовою (за функціональним призначенням ? землі комерційного використання), без права передачі її в суборенду (кадастровий № 4810137200:09:027:0019). На земельній ділянці знаходиться прибудова до бару " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", що належить підприємцю Штепі. Земельна ділянка передається в оренду для обслуговування прибудови до бару (п.п. 1.1-2.2, 5.1 договору № 9859).

Договір діє до 29.09.2018. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за шість місяців до спливу строку договору оренди землі. Підставою для укладення договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця (п. 3.1 договору № 9859).

Орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на подовження строку оренди (поновлення договору). У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 6 (шість) місяців до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір подовжити його дію; у разі подовження строку оренди (поновлення договору) його умови можуть бути змінені, з урахуванням змін у законодавстві тощо на дату подовження цього договору (п. 12.6 договору № 9859).

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 12.12.2013 Миколаївською міською радою передано, а орендарем прийнято в оренду земельну ділянку для обслуговування прибудови до бару по АДРЕСА_1 . Площа земельної ділянки складає 160 кв.м. В акті також зазначено, що місце розташування земельної ділянки, що передається в оренду, зазначене на плані земельної ділянки, що є невід`ємною частиною до договору оренди землі. Уся територія знаходиться у придатному для її використання стані.

По замовленню підприємця Штепи та на підставі рішення Миколаївської міської ради за від 31.10.2013 № 34/23 про надання указаному землекористувачу в оренду строком до 29.09.2018 земельної ділянки загальною площею 160 кв.м., за рахунок земельної ділянки площею 48 кв.м., відведеної рішенням міської ради від 30.06.2006 № 2/25 та від 13.03.2008 за № 22/52 та за рахунок земельної ділянки площею 112 кв.м. із земель комунальної власності, у тому числі 160 кв.м. під тимчасовою забудовою, зарахувавши її до земель громадської забудови (за функціональним призначенням - до земель комерційного використання), для обслуговування прибудови до бару по вул. Лягіна, 12 в Центральному районі м. Миколаєва, інженером-землевпорядником Страцинською С.В. в присутності підприємця Штепи, виконано перенесення меж земельної ділянки на місцевості для обслуговування прибудови до бару по вул. Лягіна, 12 в Центральному районі м. Миколаєва, про що складено акт від 15.11.2013 перенесення меж земельної ділянки на місцевість.

Відомості про право користування підприємцем Штепою указаною вище земельною ділянкою за кадастровим № 4810137200:09:027:0019 внесені 23.01.2014 до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно за номером запису про інше речове право № 4381451, що підтверджується Витягом з указаного реєстру від 24.01.2014 № 16649882.

Позивачка зазначає, що вона у вересні 2018 року, користуючись своїм переважним правом на поновлення договорів оренди №№ 2493, 9859 через Центр надання адміністративних послуг звернулася до Миколаївської міської ради з заявою про поновлення (продовження) дії указаних договорів.

Викладені обставини не заперечуються Миколаївською міською радою та підтверджуються поданою позивачем копією Опису дозвільної справи № 007546 з відміткою про прийняття адміністратором Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради 06.09.2018.

Позивач стверджує, що після довготривалого (понад 1,5 років) розгляду Миколаївською міською радою її звернення, остання погодила виготовлення позивачем технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж бажаної земельної ділянки в натурі. Вказана Технічна документація виготовлена Комунальним підприємством "Госпрозрахункове проектно-вишукувальне бюро" за договором від 06.07.2020 № 33/07-ЦВ і в липні 2020 року передана позивачу.

Але, як з`ясувалося із змісту Технічної документації (розділ - Схема розташування земельних ділянок згідно геопросторових даних - Публічної кадастрової карти України станом на 06.07.2020) земельна ділянка площею 160 кв.м., кадастровий номер 4810137200:09:027:0019, що за договором оренди землі № 9859 надана підприємцю Штепі під розміщення прибудови до ресторану "Веранда", частково накладається на іншу сформовану земельну ділянку комунальної форми власності з кадастровим номером 4810137200:09:027:0013, що робить неможливим продовження користування позивачем цією ділянкою.

У подальшому під час розгляду Господарським судом Миколаївської області справи № 915/828/20 за позовом підприємця Штепи до виконавчого комітету Миколаївської міської ради позивачем з матеріалів указаної справи з`ясовано, що Миколаївською міською радою було укладено з ТОВ "Регіональний навчально-консультативний центр міжнародного туризму і менеджменту" договір оренди землі від 12.05.2008 № 5691, зареєстрований у Книзі записів договорів оренди землі 02.06.2008 за № 5691, а також у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" 02.06.2008, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040800100654 (далі ? договір від № 5691), згідно умов якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 13.03.2008 за № 22/52 передала, а ТОВ "Регіональний навчально-консультативний центр міжнародного туризму і менеджменту" прийняло в оренду земельну ділянку для будівництва 16-поверхового житлового будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями та підземною автостоянкою та 5-поверховоїї адміністративно-побутової будівлі замість існуючих будівель по вул. Шевченка, 59 /Центральний район/ (п. 1.1 договору № 5691).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 3105 кв.м. без права передачі її в суборенду; на земельній ділянці знаходяться будівлі, що належать ТОВ "Регіональний навчально-консультативний центр міжнародного туризму і менеджменту" (п.п. 2.1-2.2 договору № 5691).

Договір діє протягом 2-х років з дати його державної реєстрації; після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору звернутись письмово до орендодавця з проханням щодо продовження строку дії договору (п. 3.1 договору № 5691).

Усі зміни та/або доповнення до цього договору вносяться у письмовій формі за взаємною згодою сторін, шляхом внесення змін у вигляді додаткового правочину, що буде невід`ємною частиною цього договору. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього договору є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку (п. 12.1 договору № 5691).

Дія договору припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено (п. 12.2 договору № 5691).

Згідно акту від 11.04.2008 встановлення меж земельної ділянки на місцевості, на виконання рішення Миколаївської міської ради від 13.03.2008 № 22/52 проведено встановлення на місцевості меж земельної ділянки, загальною площею 0,3105 га, у тому числі 0,1277 га ? за рахунок земель міста, не наданих у користування та не переданих у власність; 0,1828 га ? за рахунок земельної ділянки, наданої ТОВ "Регіональний навчально-консультативний центр міжнародного туризму і менеджменту", з віднесенням її до земель іншого призначення, для будівництва 16-поверхового багатоквартирного житлового будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями і підземною автостоянкою та 5-поверхової адміністративно-побутової будівлі замість існуючих будівель на вул. Шевченка, 59 у Центральному районі.

Указану вище земельну ділянку передано в оренду відповідачу-1 згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 02.06.2008.

У подальшому Миколаївською міською радою укладено з ТОВ "Регіональний навчально-консультативний центр міжнародного туризму та менеджменту" договір від 30.09.2009 № 904-09 про зміни до договору № 5691, згідно умов якого, зокрема, строк дії указаного договору змінено з 2-х років з дати його державної реєстрації до 5-ти років з дати його державної реєстрації.

Крім того, позивачу стало відомо про те, що державним реєстратором Брагаром 21.05.2020 внесено до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно внесено запис за № 36617488 про реєстрацію за ТОВ "Регіональний навчально-консультативний центр міжнародного туризму та менеджменту" права оренди земельної ділянки за кадастровим № 4810137200:09:027:0013 зі строком дії до 30.09.2030; підставою внесення указаного запису зазначено рішення державного реєстратора Брагара від 25.06.2020 за індексним номером 5237026 про державну реєстрацію прав і обтяжень (з відкриттям розділу).

Викладені обставини підтверджуються наявним у матеріалах справи витягом від 26.05.2020 № 210139001 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

В якості підстави для виникнення указаного речового права у Витязі зазначено: "договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 12.05.2008, видавник: Миколаївська міська рада/ТОВ "Регіональний навчально-консультативний центр міжнародного туризму та менеджменту"; договір про зміни, серія та номер: 904-09, виданий 30.09.2009, видавник: Миколаївська міська рада/ТОВ "Регіональний навчально-консультативний центр міжнародного туризму та менеджменту".

У графі "Опис об`єкта" зазначено: "Площа (га): 0.3105, Дата державної реєстрації земельної ділянки: 20.04.2016, орган, шо здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: Управління Держгеокадастру у Миколаївському районі Миколаївської області".

У графі "Додаткові відомості про інші речові права" указано, що термін дії договору оренди продовжено у порядку ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Позивач стверджує, що укладений відповідачем-1 з Миколаївською міською радою договір № 5691 не був пролонгованим після закінчення його дії, у зв`язку з чим вчинення державним реєстратором Брагаром в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про інше речове право № 36617488 від 21.05.2020 та проведення ним же державної реєстрації прав і обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 52370267 від 26.05.2020 з посиланням при цьому на договір оренди землі від 12.05.2008 № 5961 та договір про зміни від 30.09.2009 № 904-09 є безпідставним ? оскільки на момент вчинення указаних вище дій у відповідача-2 не було правової підстави для проведення державної реєстрації речового права відповідача-1 на спірну земельну ділянку в порядку ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Земельним законодавством визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності; договір оренди землі - договір, за яким орендодавець зобов?язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов?язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.ст. 1, 13 ЗУ "Про оренду землі")

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначені Законом України "Про оренду землі".

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 01.01.2013, чинній на час припинення, за твердженнями позивача, дії договору № 5691) , посилання на яку містяться у графі "Додаткові відомості про інші речові права" до оскаржуваного запису про інше речове право, визначено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Згідно ч. 5 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 01.01.2013), право оренди земельної ділянки підлягало державної реєстрації відповідно до закону.

Із змісту указаних положень законодавства вбачається, що у випадку продовження дії договору оренди землі як в межах переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, так і на підставі ч. 6 ст 33 Закону України "Про оренду землі" (за "мовчазною згодою" орендодавця) обов`язковою умовою є укладання відповідної додаткової угоди про поновлення договору оренди землі та подальша реєстрація продовження права оренди земельної ділянки.

Викладене кореспондується з умовами п.п. 3.1, 12.1, 12.2 договору № 5691, згідно яких однією з підстав припинення дії договору є закінчення строку, на який його було укладено; в разі наявності у орендаря наміру реалізувати своє переважне право поновлення договору на новий строк, останній має не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору звернутись письмово до орендодавця відповідним з проханням; згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього договору є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку; усі зміни та/або доповнення до договору вносяться у вигляді додаткового правочину, що є невід`ємною частиною договору.

Окрім наведених вище підстав, законодавець також передбачив можливість продовження дії договору оренди землі в судовому порядку у випадку відмови, а також наявного зволікання орендодавця в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі.

З урахуванням викладеного, доказами продовження дії договору № 5691 після закінчення строку його дії можуть бути підписана уповноваженими особами Миколаївської міської ради і відповідача-1 та зареєстрована у встановленому законом порядку додаткова угода про поновлення договору № 5691, або відповідне судове рішення.

Судом встановлено, що, згідно п. 3.1 договору № 5691, строк його дії, з урахуванням продовження договором від 30.09.2009 № 904-09 про зміни, розпочався 02.06.2008 та тривав до 02.06.2013.

Матеріали справи не містять доказів звернення ТОВ "Регіональний навчально-консультативний центр міжнародного туризму та менеджменту" до Миколаївської міської ради з проханням щодо продовження строку дії договору у порядку п. 3.1 договору № 5691, як і доказів того, що після укладення договору від 30.09.2009 № 904-09 про зміни сторонами вносилися будь-які інші зміни до договору № 5691 у порядку, визначеному п. 12.1 договору № 5691, у тому числі і щодо строку його дії.

Не містять матеріали справи і доказів продовження дії договору № 5691 у судовому порядку.

Про припинення дії договору № 5691 з 03.06.2013 також опосередковано свідчить укладення 12.06.2013 Миколаївською міською радою з позивачем договору № 9859 відносно земельної ділянки, яка накладається на ділянку, яку орендувало ТОВ "Регіональний навчально-консультативний центр міжнародного туризму та менеджменту" за договором № 5691.

Суд додатково звертає увагу на те, що Миколаївською міською радою, яка в даній справі є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, не спростовані твердження підприємця Штепи про відсутність факту продовження дії договору № 5691.

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач вважає дії державного реєстратора Брагара щодо державної реєстрацію прав і обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 52370267 від 26.05.2020, про реєстрацію за ТОВ "Регіональний навчально-консультативний центр міжнародного туризму та менеджменту" права оренди земельної ділянки за кадастровий № 4810137200:09:027:0013 та щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису про інше речове право від 21.05.2020 № 36617488 незаконними та такими, що вчинені за відсутності документів, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 553) (далі ? Порядок № 1127).

Цивільним законодавством визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ст. 16 ЦК України).

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Згідно ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі ? Закон), згідно ст. 2 якого державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі ? державна реєстрація прав) є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 2 Закону визначено, що заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст.3 Закону, загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Законом визначено, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).

Відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що припиняються після завершення строку дії відповідного договору, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права до дня закінчення строку дії договору, що обраховується відповідно до Цивільного кодексу України. Після закінчення строку дії договору державна реєстрація речового права припиняється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав.

Відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що набуваються на підставі договору за умови його поновлення, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону (ст. 26 Закону в редакції, чинній на час здійснення оскаржуваних реєстраційних дій).

У відповідності до п. 40 Порядку № 1127 в редакції, чинній на час здійснення оскаржуваних реєстраційних дій, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.

Згідно ст. 27 Закону в редакції, чинній на час здійснення оскаржуваних реєстраційних дій, державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності;

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Аналіз наведених положень Закону дає підстави вважати, що до повноважень державного реєстратора входить дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення в заявника речового права на нерухоме майно або ж його обтяження, а також встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно.

Разом із тим, із змісту згаданого вище Витягу від 26.05.2020 № 210139001 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що підставою для виникнення речового права є договір № 5691 та договір про зміни від 30.09.2009 № 904-09, при цьому термін дії договору оренди продовжено у порядку ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Отже, для державної реєстрації права користування спірною земельною ділянкою державному реєстратору мали бути подані відповідні докази.

Як зазначалося вище, відповідач-2 ? державний реєстратор Брагар без надання відповідних пояснень не виконав вимоги суду щодо подання належним чином засвідчених копій матеріалів реєстраційної справи, на підставі яких було прийняте оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень.

У зв`язку з цим дана справа вирішується судом за наявними в ній доказами.

Господарським процесуальним законодавством визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

В даному випадку суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20.

Беручи до уваги наведені вище обставини, положення законодавства та правові висновки, а також те, що сторонами та третьою особою не подані суду докази продовження дії договору № 5691 ні у порядку ст. 33 Закону України "Про оренду землі", ні в іншому порядку, суд визнає, що відповідачем-2 вчинені дії щодо державної реєстрації іншого речового права, а саме, права оренди ТОВ "Регіональний навчально-консультативний центр міжнародного туризму та менеджменту" земельної ділянки за кадастровим № 4810137200:09:027:0013 за відсутності достатніх правових підстав.

Досліджуючи обставини щодо наявності порушеного права позивача, суд приходить до такого.

Порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів підприємець Штепа вбачає у тому, що земельна ділянка площею 160 кв.м. за кадастровим номером 4810137200:09:027:0019, яка за договором оренди землі надана підприємцю Штепі під розміщення прибудови до належного їй бару, і відносно якої позивачка має переважне право на поновлення договору оренди, внаслідок оскаржуваних реєстраційних дій тепер частково накладається на іншу сформовану земельну ділянку комунальної форми власності за кадастровим номером 4810137200:09:027:0013, що робить неможливим продовження користування позивачем цією ділянкою та оформлення відповідних документів.

Як вже встановлено судом та підтверджується копією Опису дозвільної справи № 007546 з відміткою про прийняття адміністратором Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради 06.09.2018, підприємець Штепа 06.09.2019 через Центр надання адміністративних послуг звернулася до Миколаївської міської ради з заявою про поновлення (продовження) дії договорів №№ 2493, 9859. До заяви, згідно Опису, було додано відповідний проект додаткової угоди.

Умовами п. 3.1 договору № 9859, згідно якого позивачем орендована земельна ділянка за кадастровим № 4810137200:09:027:0019, котра накладається на спірну земельну ділянку, передбачено, що договір діє до 29.09.2018; орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за шість місяців до спливу строку договору оренди землі. Підставою для укладення договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця.

Згідно ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на час звернення позивача до Миколаївської міської ради з заявою про поновлення дії договору № 9859, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Матеріали прави не містять відомостей щодо результатів розгляду Миколаївською міською радою звернення підприємця Штепи, зокрема, щодо поновлення (продовження) дії договору № 9859 (заперечень орендодавця або рішення про поновлення дії договору).

Згідно відомостей є офіційного веб-сайту Миколаївської міської ради за посиланням https://mkrada.gov.ua/content/protokoli-rekomendacii-visnovki-zasidan-postiynih-komisiy1.html (розділ "Протоколи, рекомендації, висновки засідань постійних комісій міської ради" ), у пункті 51 додатку № 1 до протоколу Постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології від 16.12.2019 № 117 зазначено наступне:

"51. Питання не розглядалося 21.05.2019 (протокол № 107), Питання не розглядалося 10.06.2019 (протокол № 109), Питання не розглядалось 24.06.2019 (протокол № 110), Розгляд питання перенесено 23.09.2019 (протокол № 111)

ФОП Штепі Ірині Анатоліївні продовжити на 5 років, з дати прийняття рішення, оренду земельної ділянки площею 160 кв.м (кадастровий номер 4810137200:09:027:0019), переданої рішенням міської ради від 31.10.2013 № 34/23, залишивши земельну ділянку в землях громадської забудови (код КВЦПЗ: В.03.03.07), для обслуговування прибудови до бару по вул. Лягіна, 12.

Висновком від 01.03.2019 № 17-863 управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради погоджує продовження оренди.

Заява від 20.02.2019. Договір оренди діє до 29.09.2018. Заборгованість по орендній платі відсутня. Попередній строк 5 років.

(забудована земельна ділянка)

Пропозиція УЗР: винести на розгляд сесії

РЕКОМЕНДОВАНО: Погодити.

ПРИСУТНІ 8

ЗА 7

ПРОТИ 0

УТРИМАЛИСЯ 1 (С.Таранова)".

Відомості щодо фактичного винесення указаного питання на розгляд сесії та щодо його розгляду на даний час відсутні.

Викладеним підтверджуються твердження підприємця Штепи про довготривалий розгляд Миколаївською міською радою її заяви про продовження дії договору № 9859 та про наявність у позивача обґрунтованих законних очікувань на продовження дії указаного договору.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Об?єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст. 1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" зазначено, що ст. 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об?єктом правового захисту згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Згідно правової позиції, викладеної в п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 26.06.2014 у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та № 71378/10), за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя ? наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі "Копецький проти Словаччини" (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX).

Ураховуючи викладене, суд визнає, що безпідставними діями відповідача-2 щодо державної реєстрації права оренди ТОВ "Регіональний навчально-консультативний центр міжнародного туризму та менеджменту" земельної ділянки за кадастровим № 4810137200:09:027:0013 порушено право підприємця Штепи на орендовану нею земельну ділянку (в частині, що накладається на спірну земельну ділянку) у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди).

Викладеним спростовуються твердження відповідача-1 про те, що оскаржуваними реєстраційними діями та записом про інше речове право не порушені права позивача.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди;) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Отже, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Статтею 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У відповідності до ч.ч. 3-4 Закону в редакції, чинній на час розгляду справи, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми, одним із способів судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому ухвалення судом такого рішення допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Ураховуючи викладене, суд визнає вимоги підприємця Штепи про визнання незаконною та скасування проведеної Державним реєстратором виконавчого комітету Первомайської міської ради Брагар Геннадієм Йосиповичем державної реєстрації прав і обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 52370267 від 26.05.2020, про реєстрацію за ТОВ "Регіональний навчально-консультативний центр міжнародного туризму та менеджменту" про право оренди земельної ділянки площею 0,3105 га. кадастровий номер 4810137200:09:027:0013, а також про визнання незаконним та скасування року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про інше речове право від 21.05.2020 № 36617488 про реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,3105 га. кадастровий номер 4810137200:09:027:0013 за ТОВ "Регіональний навчально-консультативний центр міжнародного туризму та менеджменту", внесеного державним реєстратором Брагаром на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.05.2020 за індексним номером 52370267.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Управління скасувати державну реєстрацію та кадастровий номер 4810137200:09:027:0013 земельної ділянки площею 0,3105 га, яка розташована у м. Миколаєві по вул. Шевченка, 59. ? суд приходить до такого.

У витязі від 26.05.2020 № 210139001 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірної земельної ділянки у графі "Опис об`єкта" зазначено, що датою державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим № 4810137200:09:027:0013 є 20.04.2016.

У відповідності до ст. 79-1 ЗК України в редакції, чинній на момент реєстрації спірної земельної ділянки, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

У відповідності до ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" в редакції, чинній на момент реєстрації спірної земельної ділянки, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:

розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;

невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Як встановлено судом раніше, орендована позивачем згідно договору № 9859 земельна ділянка за кадастровим № 4810137200:09:027:0019 накладається на спірну земельну ділянку за кадастровим № 4810137200:09:027:0013.

При цьому на момент реєстрації спірної земельної ділянки (20.04.2016) строк дії договору № 9859, укладеного позивачем з Миколаївською міською радою, не закінчився і цей договір не припинив свою дію.

Відомості щодо права користування підприємця Штепи земельною ділянкою за кадастровим № 4810137200:09:027:0019 були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 23.01.2014, що підтверджується згаданим вище Витягом з указаного реєстру від 24.01.2014 № 16649882.

Отже, в даному випадку у Державного кадастрового реєстратора при розгляді заяви про реєстрацію спірної земельної ділянки були наявними підстави для відмови у здійсненні такої реєстрації у зв`язку зі знаходженням в межах земельної ділянки, яку передбачалося зареєструвати, частини іншої земельної ділянки, належної позивачу на праві користування.

Згідно Витягу від 26.05.2020 № 210139001 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно органом, що здійснив державну реєстрацію спірної земельної ділянки є Управління Держгеокадастру у Миколаївському районі Миколаївської області.

Указану юридичну особу (код ЄДРПОУ 40006406), згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, припинено з 10.04.2018, номер запису 15221110004032207.

Статтею 9 Закону України "Про державний земельний кадастр" визначено, що державна реєстрація земельних ділянок (тобто внесення відомостей до ДЗК) здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У відповідності до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, завданням Управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Миколаївської області; Управління здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку; здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації.

Отже, на даний час органом, уповноваженим на ведення Державного земельного кадастру та скасування реєстрації земельних ділянок на території Миколаївської області є Управління.

У відповідності до ч. 10 ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр", державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

З урахуванням викладених обставин щодо безпідставності реєстрації земельної ділянки за кадастровим № 4810137200:09:027:0013, а також того, що на даний час позивач має обґрунтовані законні очікування на продовження дії договору оренди земельної ділянки № 4810137200:09:027:0019, частина якої у не передбачений законодавством спосіб увійшла до спірної земельної ділянки, ? суд визнає підлягаючою задоволенню вимогу підприємця Штепи про зобов`язання Управління скасувати державну реєстрацію та кадастровий номер 4810137200:09:027:0013 земельної ділянки площею 0,3105 га, яка розташована у м. Миколаєві по вул. Шевченка, 59.

Таким чином, позов підприємця Штепи належить задовольнити.

Суд додатково звертає увагу сторін на те, що оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, ? на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України).

Ураховуючи викладене, витрати підприємця Штепи на оплату позовної заяви судовим збором, згідно квитанції від 02.10.2020 № 0.0.1856507537.1 у сумі 6306 грн. належить у солідарному порядку покласти на відповідачів.

У судовому засіданні 27.05.2021, згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов фізичної особи-підприємця Штепи Ірини Анатоліївни задовольнити.

2. Визнати незаконною та скасувати проведену державним реєстратором виконавчого комітету Первомайської міської ради Брагаром Геннадієм Йосиповичем державну реєстрацію прав і обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 52370267 від 26.05.2020 про реєстрацію за ТОВ "Регіональний навчально-консультативний центр міжнародного туризму та менеджменту" права оренди земельної ділянки площею 0,3105 га, кадастровий номер 4810137200:09:027:0013 з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови.

3. Визнати незаконним та скасувати запис про інше речове право від 21.05.2020 № 36617488 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,3105 га, кадастровий номер 4810137200:09:027:0013, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови, за ТОВ "Регіональний навчально-консультативний центр міжнародного туризму та менеджменту" який був внесений державним реєстратором виконавчого комітету Первомайської міської ради Брагаром Геннадієм Йосиповичем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 52370267 від 26.05.2020.

4. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області скасувати державну реєстрацію та кадастровий номер 4810137200:09:027:0013 земельної ділянки площею 0,3105 га, яка розташована у м. Миколаєві по вул. Шевченка, 59.

5. Стягнути у солідарному порядку з товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний навчально-консультативний центр міжнародного туризму та менеджменту", вул. Шевченка, 59, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 19290041, державного реєстратора виконавчого комітету Первомайської міської ради Брагара Геннадія Йосиповича, вул. Грушевського, 3, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213, ідентифікаційний код 04056567, та Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, просп. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код 39825404, на користь фізичної особи-підприємця Штепи Ірини Анатоліївни, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 6306 (шість тисяч триста шість) грн.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 01.06.2021.

Суддя Т.М. Давченко

СудГосподарський суд Миколаївської області
Дата ухвалення рішення27.05.2021
Оприлюднено01.06.2021
Номер документу97314581
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —915/1223/20

Ухвала від 21.12.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Савицький Я.Ф.

Ухвала від 23.11.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Савицький Я.Ф.

Ухвала від 23.11.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Савицький Я.Ф.

Ухвала від 10.11.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Савицький Я.Ф.

Рішення від 21.10.2021

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Давченко Т.М.

Ухвала від 29.09.2021

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Давченко Т.М.

Ухвала від 08.09.2021

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Давченко Т.М.

Ухвала від 13.08.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Головей В.М.

Ухвала від 06.08.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Головей В.М.

Ухвала від 04.08.2021

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Давченко Т.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні