Ухвала

від 01.06.2021 по справі 761/21806/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

01 червня 2021 року

м. Київ

справа № 761/21806/20

провадження № 61-8401ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Зайцева А. Ю.,

розглянув касаційну скаргу Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунального закладу Навчально-виховний комплекс Спеціалізована школа І-ІІ ступенів з поглибленим вивченням природних наук - ліцею № 293 , третя особа - директор Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Фіданян Олена Григорівна, про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

- визнати незаконним наказ Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 липня 2020 року № 542к Про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити на посаді директора комунального закладу Навчально-виховний комплекс Спеціалізована школа І-ІІ ступенів з поглибленим вивченням природничих наук-ліцей № 293 Деснянського району м. Києва;

- стягнути з комунального закладу Навчально-виховний комплекс Спеціалізована школа І-ІІ ступенів з поглибленим вивченням природних наук - ліцею № 293 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 лютого 2020 року по 16 жовтня 2020 у розмірі 135 310,56 грн;

- стягнути з Департаменту моральну шкоду, завдану незаконним звільненням, в розмірі 50 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 наказом Головного управління народної освіти виконкому Київської міської ради народних депутатів від 18 травня 1990 року № 302-к призначена з 01 червня 1990 року на посаду директора школи-новобудови № 293 Ватутінського району м. Києва шляхом переведення з посади вчителя української мови та літератури СШ № 263 цього ж району. У подальшому, СШ № 293 Ватутінського району м. Києва реорганізована в комунальний заклад Навчально-виховний комплекс Спеціалізована школа І-ІІ ступенів з поглибленим вивченням природничих наук-ліцей № 293 Деснянського району м. Києва. Наказом Департаменту від 31 травня 2019 року № 200к Про звільнення ОСОБА_2 позивач звільнена з посади директора НВК № 293 з 05 червня 2019 року за пунктом 3 статті 40 КЗпП України. Наказами Департаменту від 20 грудня 2019 року № 716к, від 26 грудня 2019 року № 732к, від 13 лютого 2019 року № 58к в наказ департаменту від 31 травня 2019 року № 200к Про звільнення ОСОБА_1 вносилися зміни, фактичне звільнення позивача з посади директора НВК № 293 відбулося 14 лютого 2019 року. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 липня 2020 року у справі № 761/42515/19 позивача було поновлено на посаді директора НВК № 293 з 13 лютого 2020 року. Наказом Департаменту від 06 липня 2020 року № 540к Про виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 липня 2020 року позивач поновлена на посаді директора НВК № 293 з 13 лютого 2020 року. Однак, наказом Департаменту від 06 липня 2020 року № 542к позивач була повторно звільнена з посади директора НВК № 293 з 07 липня 2020 року за пунктом 9 частини 1 статті 36 КЗпП України. Своє звільнення позивач вважає незаконним, оскільки Департамент порушив низку положень Конституції України, принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів. Також відповідачами було порушено порядок звільнення та призначення керівника навчального закладу. У порушення статті 49-2 КЗпП України ОСОБА_1 не була попереджена в установленому законом порядку про можливе вивільнення та їй не було запропоновано іншу роботу у системі освіти, не запропоновано укласти строковий договір (контракт). Через грубе та систематичне порушення Департаментом прав та законних інтересів здоров`ю позивача було завдано значної шкоди. Через незаконні звільнення не зворотньо втрачений час для реалізації позивача як педагога та керівника, реалізації її концепції створення сучасної української школи, професійного зростання. Відповідачами підірвано авторитет позивача як педагога, керівника навчального закладу, порушено нормальні життєві зв`язки через неможливість продовження активного суспільного життя, вимушених змін та обмежень у виборі трудової діяльності, звичайного кола спілкування.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила суд задовольнити позов.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним наказ Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 липня 2020 року № 542к Про звільнення ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора комунального закладу Навчально-виховний комплекс Спеціалізована школа І-ІІ ступенів з поглибленим вивченням природничих наук-ліцей № 293 Деснянського району м. Києва з 07 липня 2020 року.

Стягнуто з комунального закладу Навчально-виховний комплекс Спеціалізована школа І-ІІ ступенів з поглибленим вивченням природничих наук-ліцей № 293 Деснянського району м. Києва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 лютого 2020 року по 14 грудня 2020 року у розмірі 168 332,78 грн.

Стягнуто з Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану незаконними звільненнями в розмірі 5 000 грн.

У задоволенні інших вимог позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року допущено негайне виконання рішення суду у частині поновленні на роботі та стягненні суми середнього заробітку за один місяць.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року залишено без змін. Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року скасовано та постановлено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

19 травня 2021 року Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувсядо Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунального закладу Навчально-виховний комплекс Спеціалізована школа І-ІІ ступенів з поглибленим вивченням природних наук-ліцею № 293 заявлено вимоги немайнового характеру: про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

ОСОБА_1 заявлено вимогу майнового характеру до комунального закладу Навчально-виховний комплекс Спеціалізована школа І-ІІ ступенів з поглибленим вивченням природних наук-ліцею № 293 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу 135 310,56 грн, а до Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - стягнення моральної шкоди у розмірі 50 000 грн .

Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270 грн.

Ціна позову в загальному розмірі становить 185 310,56 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн ? 100 = 227 000 грн), а тому справа № 761/21806/20 є малозначною згідно з наведеними приписами ЦПК України.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Вказівка в резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені в малозначній справі.

Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain від 19 грудня 1997 року).

Крім того, при визначенні справи малозначною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам Ради Європи необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Оскільки оскаржуване заявником судові рішення ухвалені в малозначній справі і не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргоюслід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.

Керуючись частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунального закладу Навчально-виховний комплекс Спеціалізована школа І-ІІ ступенів з поглибленим вивченням природних наук - ліцею № 293 , третя особа - директор Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Фіданян Олена Григорівна, про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев