Ухвала

від 01.06.2021 по справі 2-1309/11

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1309/11

Провадження №6/369/215/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Дубас Т.В.

за участю секретаря Мазурик Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Брайт Інвестмент про заміну стягувача у виконавчому листі та поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання по цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк Надра до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року заявник звернувся до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому листі та поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Свою заяву мотивує тим, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 липня 2011 року стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ВАТ КБ Надра суму боргу із сплати за договором кредиту від 11.07.2008 року №173/П/04/2008-980 у розмірі 29 033,22 грн. Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ВАТ КБ Надра судові витрати, що складаються з судового збору (державного мита) у розмірі 290,33 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень, загальна сума становить 29 443,55 гривень.

05 серпня 2020 року між ПАТ КБ Надра та ТОВ Фінансова компанія Дніпрофінансгруп укладено договір про відступлення прав вимоги №GL48N718070_blank, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором №173/П/04/2008-980 від 11 липня 2008 року перейшло до ТОВ Фінансова компанія Дніпрофінансгруп .

30 вересня 2020 року між ТОВ Фінансова компанія Дніпрофінансгруп та ТОВ Брайт Інвестмент укладено договір про відступлення прав вимоги №GL48N718070_blank_01, відповідно до умов якого право вимоги за вищевказаним кредитним договором перейшло до ТОВ Брайт Інвестмент .

Оскільки заявнику були передані усі документи щодо відступлення права вимоги лише 30 вересня 2020 року, в тому числі і оригінал виконавчого листа, то заявник з об`єктивних підстав не мав можливості пред`явити його у строк.

У зв`язку з викладеним, заявник просить замінити стягувача ПАТ Комерційний банк Надра на його правонаступника ТОВ Брайт Інвестмент у виконавчому листі у цивільній справі №2-1309/11, а також просить суд поновити строк для його пред`явлення.

У судове засідання 06.05.2021 сторони не з`явилися, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч. 3 ст.442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши заяву та додані до неї документи, матеріали цивільної справи, вважає, що заява ТОВ Брайт Інвестмент підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 липня 2011 року стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ВАТ КБ Надра суму боргу із сплати за договором кредиту від 11.07.2008 року №173/П/04/2008-980 у розмірі 29 033,22 грн. Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ВАТ КБ Надра судові витрати, що складаються з судового збору (державного мита) у розмірі 290,33 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень, загальна сума становить 29 443,55 гривень.

Рішення суду набрало законної сили 28 липня 2011 року.

29 липня 2011 року Києво-Святошинським районним судом Київської області на виконання вищевказаного рішення було видано виконавчий лист №2-1309/2011.

05 серпня 2020 між ПAT Комерційний Банк Надра та ТОВ Фінансова компанія Дніпрофінансгруп було укладено Договір № GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги.

Згідно вказаного договору про відступлення прав вимоги, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває належні Банку права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців та/або поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами,(договорами про надання кредиту (овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Згідно виписки з Додатку 1 до Договору про відступлення прав вимоги № GL48N718070_blank від 05.08.2020 року відступлено право вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 за Кредитним договором № 173/П/04/2008-980 від 11 липня 2008 року укладеного між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк Надра (найменування змінено на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Надра на виконання вимог Закону України Про акціонерні товариства ) та ОСОБА_1 .

30 вересня 2020 року між ТОВ Фінансова компанія Дніпрофінансгруп та ТОВ Брайт Інвестмент було укладено Договір № GL48N718070_blank_01 про відступлення прав вимоги.

Згідно вказаного договору про відступлення прав вимоги, Первинний Кредитор відступає Новому кредитору належні Первинному кредитору, а Новий кредитор набуває у права вимоги Первинного кредитора Банку до позичальників за кредитними договорами, та всіма іншими похідними договорами, права з якими виникають у Нового кредитора у зв`язку з набуттям прав на умовах цього Договору, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами,(договорами про надання кредиту (овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує Первинному кредитору за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Згідно виписки з Додатку 1 до Договору про відступлення прав вимоги № GL48N718070_blank_01 від 30.09.2020 року відступлено право вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 за Кредитним договором № 173/П/04/2008-980 від 11 липня 2008 року укладеного між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк Надра (найменування змінено на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Надра на виконання вимог Закону України Про акціонерні товариства ) та ОСОБА_1 .

Відповідно до Закону України Про виконавче провадження сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник, які є фізичною чи юридичною особою і мають вчинити певні дії. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Як визначено у ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Під правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від право попередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Виходячи із змісту цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року N 6-122цс13 та у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 № 6-1355/10.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Отже, заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що заява товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ Брайт Інвестмент в частині заміни сторони виконавчого провадження є такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується вимог заявника ТОВ Брайт Інвестмент про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, слід зазначити наступне.

Згідно ст.433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

З матеріалів заяви вбачається, що виконавчий лист по справі було видано 29 липня 2011 року Києво-Святошинським районним судом Київської області.

Згідно ч.1 ст. 22 Закону України Про виконавче провадження (в редакції від 21 квітня 1999 року N606-XIV із змінами, що діяв на час набрання судовим рішенням у цивільній справі № 2-1869/11 законної сили) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження .

Згідно з п. 5 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001).

Аналізуючи наведені положення Основного Закону та рішення Конституційного Суду України, суд дійшов висновку, що дія Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII не поширюється на правовідносини, які закінчились до набрання ним чинності. Цей законодавчий акт не відновлює дію виконавчих документів, строк пред`явлення яких до виконання сплив до набрання ним чинності.

Отже, положення п. 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII не розповсюджують свою дію на виконавчі документи, строк виконання за якими сплив на час набрання чинності зазначеним законодавчим актом.

З урахуванням викладеного, виконавчий лист по справі № 2-1309/11 повинен був бути пред`явлений стягувачем до виконання у строк до 28 липня 2012 року.

Згідно ч. 6 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження (від 02 червня 2016 року № 1404-VIII) стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Отже, підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.

Поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Узагальненні Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах від 25.09.2015 року №8 дав роз`яснення, що перелік причин пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено. А тому, відповідно до ст.89 ЦПК України, суд дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у заяві доказів.

Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

З судової практики поважними причинами для поновлення строку здебільшого визнаються отримання не з вини стягувачів виконавчих листів після закінчення пред`явлення їх до виконання.

Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.

Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини ( факти порушення її прав ), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знайти про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.

Отже, недбале ставлення до процесуальних обов`язків з боку стягувача не може виправдовувати пропуск відповідних процесуальних строків, оскільки фактично покладає надмірний тягар на боржника.

Згідно рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальним правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За частиною першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В обґрунтування вимог про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, заявник зазначив, що вони є поважними, оскільки, ТОВ Брайт Інвестмент не могло раніше знати про дану обставину, оскільки ТОВ ФК Дніпрофінансгруп відступив права вимоги на користь ТОВ Брайт Інвестмент разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами, лише 30.09.2020 року. Вищезазначені обставини унеможливлювали вчинення процесуальних дій у визначений законом та судом строк, та виникли об`єктивно не залежно від волі ТОВ Брайт Інвестмент .

Але, зазначене не може розцінюватися судом, як поважні обставини пропуску строку пред`явлення виконавчих листів до виконання.

В даному випадку, первісним кредитором ПАТ Комерційний Банк Надра виконавчий лист по справі був виданий вчасно у липні 2011 року, але з невідомих причин останнім він не були пред`явлений до виконання.

ТОВ Брайт Інвестмент не надало жодного доказу на підтвердження того, що первинний стягувач через об`єктивні, непереборні, істотні труднощі не зміг подати у встановлений законом строк виконавчий лист для примусового виконання.

Щодо поновлення процесуальних строків національними судами Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд одним із аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Голдер проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1975 року п.36) не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Герін проти Франції від 29 липня 1998 року п.37).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).

Встановлення в законі строків на пред`явлення виконавчих листів до виконання також спрямовано на забезпечення вказаного принципу. Безпідставне поновлення строку може порушити принцип правової визначеності.

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків порушує законні права та інтереси сторін і суперечить принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі Устименко проти України заява № 32053/13 ).

Сам по собі факт того, що рішення суду залишається невиконаним, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, законодавець був обізнаний, що рішення суду повинно виконуватися. Однак, законодавець визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, тим чином забезпечуючи рівність сторін виконавчого провадження.

Наявність норм Конституції України та положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про обов`язковість виконання судового рішення не можуть бути єдиною достатньою підставою для поновлення пропущеного без поважних причин строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, так як вимагають добросовісної та законної поведінки кожного учасника судового процесу, у тому числі і стягувача на стадії виконання судового рішення.

Таким чином, з врахуванням вимог ч.1 ст. 517 ЦК України, якою встановлено обов`язок первісного кредитора передати новому кредиторові інформацію яка є важливою для здійснення прав, що передаються, та того, що протягом тривалого періоду з моменту винесення рішення, стягувач не сприяв виконанню судового документу, дійсно не контролював його виконання, не виявляв належної зацікавленості в реалізації своїх прав щодо примусового виконання рішення суду, суд вважає, що підстав вважати причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання поважними відсутні.

ТОВ Брайт Інвестмент укладаючи договір про відступлення права вимоги із первинним кредитором, повинно було дізнатись в останнього про стан виконання рішення суду щодо ОСОБА_1 . Проігнорувавши вказану процедуру ТОВ Брайт Інвестмент добровільно поклало на себе ризики відмови судом в поновленні процесуальних строків.

Отже, аналізуючи викладені обставини та докази, суд дійшов висновку, що заявник ТОВ Брайт Інвестмент не надав доказів поважності причин пропущення встановленого законом строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, а тому, в задоволенні вимог заявника щодо поновлення строку пред`явлення виконавчого листа виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області у справі № 2-1309/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Комерційний Банк Надра заборгованість за кредитним договором № 173/П/04/2008-980 від 11 липня 2008 року у розмірі 29 033,22 грн., судовий збір у розмірі 290,33 грн. та витрат на ІТЗ у розмірі 120,00 грн., суд вважає за необхідне відмовити.

На підстав вищевикладеного та керуючись ст. ст. 11, 512, 514, 515 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 13, 263, 265, 273, 353, 354, 442, 433, Законом України Про виконавче провадження , Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Брайт Інвестмент про заміну стягувача у виконавчому листі та поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання по цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк Надра до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задовольнити частково.

Замінити стягувача публічне акціонерне товариство Комерційний Банк Надра (код ЄДРПОУ: 20025456, адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема, б. 15) на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю Брайт Інвестмент (код ЄДРПОУ: 43115064, адреса: 49019, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 54, оф. 402) у справі № 2-1309/11 за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк Надра до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Дубас Т.В.