Рішення

від 27.05.2021 по справі 662/2250/19

НОВОТРОЇЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

662/2250/19

2/662/14/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року Новотроїцький районний суд

Херсонської області

в складі: головуючого судді - Решетова В.В.

секретар судового засідання - Сушко Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новотроїцьке Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , СК ім. Леніна про стягнення коштів набутих без достатньої правової підстави

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення коштів набутих без достатньої правової підстави, які в ході розгляду справи зменшив, обґрунтував свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4 , після її смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку. 21.11.2018 року йому було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частку в земельній ділянці загальною площею 9,9800га, розташованої на території Воскресенської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказана земельна ділянка перебувала в оренді СК ім. Леніна з 2008 року по 2018 рік включно та після смерті спадкодавці орендну плату отримувала її донька-спадкоємиця ОСОБА_2 . Загальна сума отриманої орендної плати становить 76614,96 га за дві земельні ділянки площею 9,98га та 4,90га. Згідно довідок СК ім. Леніна орендна плата, яка повинна була бути сплачена позивача становить 17544,01 грн. і з врахуванням того, що ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердив, що саме він отримував орендну плату, просить стягнути з ОСОБА_3 17025,51 грн. безпідставно отримані кошти на його користь.

Представник позивача адвокат Калімбет Т.А. в судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримали з підстав, що викладені у мотивувальній частині позовної заяви, просили їх задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 адвокат Козачок М.О. позовні вимоги не визнала, проти його задоволення заперечила, надала заяву про застосування позовної давності та відзив в якому просила відмовити в задоволенні позову з підстав того, що ОСОБА_3 отримував орендну плату від СК ім. Леніна за користування земельної ділянки, яка належить на праві власності по Ѕ йому та його донці ОСОБА_2 , яка має площу 4,9га. Вказана земельна ділянка з 2007 року по 2017 рік перебувала у користуванні СК ім. Леніна, а з 2018 року він та ОСОБА_2 переуклали договори з ФОП ОСОБА_5 . Таким чином свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ земельну ділянку кожному (йому та дочці) розміром 4,9 га розташованої на території Воскресенської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ніякого відношення до успадкованої земельної ділянки позивачем не має, так як це дві різні земельні ділянки. Просили відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача СК ім. Леніна адвокат Зайцев К.М. до судового засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні доказів, з огляду на правову аксіому Atrium habet se intromittere indicia prae se (суд має справу з тими доказами, які перед ним), керуючись законом, виходив із такого.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть від 18.11.2007 року померла ОСОБА_4 , яка на права власності мала дві земельні ділянки площею 9,9800га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХС №082795 від 22.01.2004 року та площею 4,9000га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної померлій на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ХС №010610 від 28.12.2002 року.

Відповідно до договору оренди землі від 22.01.2007 року СК ім. Леніна орендувало дві земельні ділянки належні ОСОБА_4 на підставі двох державних актів серії ХС №082795 та ІІІ-ХС №010610, загальна площа складала 14,88 га. Договір зареєстрований у Новотроїцькому реєстраційному окрузі Херсонської регіональної філії ДП Центру ДЗК від 27.10.2009 року за №4АА0021499-040972700027. Таким чином строк дії договору, який укладено на п`ять років закінчився 27.10.2014 року.

З огляду на те, що орендодавець померла у 2007 році, а спадкоємцями не ставилось питання про зміну умов договору або його розірвання на підставі п.38 Договору оренди землі від 22.01.2007 року, договір вважається таким, що укладений до 2014 року.

Договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено, що визначено абзацом другим частини першої статті 31 Закону "Про оренду землі".

За правилом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Водночас, за змістом ч.4 ст. 32 Закону України Про оренду землі ( у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Тож, виходячи із системного аналізу наведених правових норм та в силу ст. 1218 ЦК України, слід зробити висновок, що якщо сторони є спадкоємцями ОСОБА_4 , то, відповідно, й набули права та/або обов`язки за договором оренди землі, що був укладений між СК ім. Леніна та ОСОБА_4 .

Доказів досягнення згоди між спадкоємцями та СК ім. Леніна по всім істотним умовам договору оренди суду не надано.

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, але відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України), а строк, протягом якого спадкоємець зобов`язаний звернутись до отриманням свідоцтва про право на спадщину законом не установлений.

Отже, виходячи із вищевикладеного, усі права, у тому числі, й на отримання орендної плати, нарахованої за час дії договору оренди землі, укладеного між СК ім. Леніна та ОСОБА_4 на час відкриття спадщини належали позивачам відповідно до їх часток у спадковому майні.

Судом встановлено, що до 2018 року ОСОБА_1 - 11 років після смерті спадкодавця - не здійснював оформлення своїх спадкових прав на земельну ділянку, яка належала ОСОБА_4 , з власної ініціативи, тобто безвідповідально ставився до своєї власності і порушував вимоги ст. 1297 ЦК України. З 2007 року позивач не отримував би дохід (орендну плату), оскільки не звертався до нотаріальної контори щодо отримання свідоцтва про право на спадщину, договір на свою частину, а саме на 1/3 земельної ділянки площею 9, 98 га ним укладено не було.

Тобто посилання позивача на те, що вказані доходи (орендну плату) він міг би реально отримати при звичайних обставинах, і перешкодою цьому були саме дії з боку відповідача є необґрунтованими, доказів на підтвердження зазначеного суду не надано.

У відповідності до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цивільно-процесуального кодексу України.

Позивач звернувся до суду посилаючись на норму ст. 1212 ЦК України.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Так, згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події ( ч.2 ст. 1212 ЦК України).

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої, другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

На таке вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 367/6344/16-ц.

З огляду на таке суд установив наявність між відповідачем СК ім. Леніна та відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_2 договірних відносин з приводу оренди земельної ділянки, яка належала ОСОБА_4 площею 4,9га, на підставі яких вони отримали орендну плату.

Між тим, за договором від 22.01.2007 року з 2008 року по 2018 рік була нарахована орендна плата у сумі 76614,96 грн., що відповідає довідці СК ім. Леніна від 2019 року № 281.

Враховуючи строк дії договору оренди землі від 22.01.2007 року, який скінчився 27.10.2014 року, то відповідно до довідки СК ім. Леніна від 2019 року №281 орендна плата за 2008-2014 роки виплачена в сумі 31532,54 грн. ОСОБА_2 /а.п. 9/.

З довідки СК ім. Леніна від 11.02.2020 року №20 орендну плату за земельний пай ОСОБА_4 отримували її чоловік ОСОБА_3 та донька ОСОБА_2 , орендна плата видавалась щорічно в натуральній формі пшеницею.

Тоді як відповідно до довідки СК ім. Леніна від 26.11.2020 року №261 договір оренди землі укладено на загальну площу 14,88 га, це три земельні пая: один належить ОСОБА_3 , два земельних пая згідно свідоцтва про спадщину належать по 1/3 ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та надано розрахунок як вираховувалась сума та кількість виданої натуральної оплати за 1/3 частку з земельній ділянці площею 9,98га.

Суд критично ставить до даного розрахунку, так як вихідні дані вказані в ній не відповідають Відомостям натуральних і грошових видач , де вказано, що за 2008 рік на земельний пай, який належав ОСОБА_4 видано 4500 кг пшениці, тоді як в розрахунку вказано, що у 2008 році за три паї одержано 4500 кг на суму 2401,08 грн., де 1/3 частки становить 3000 кг:3=1000кг на суму 533,57 грн., що не відповідає дійсності.

Суд враховує пояснення представника відповідача та визнає їх такими, що відповідають дійсності, про те що відповідач ОСОБА_3 має у власності ще одну земельну ділянку площею 5,04 га, право власності підтверджено Державним актом від 28.12.2002 року серії ІІІ-ХС №010609, яка також перебувала в оренді СК ім. Леніна і за яку ОСОБА_3 також отримував орендну плату, що відповідає Відомостям натуральних і грошових видач за 2008-2014 роки /а.п. 62-70/. В судовому засіданні ОСОБА_3 визнав під час підготовчого судового засідання, орендну плату отримував зерном, доказів оцінки вартості якого суду не надано.

Суд приходить до висновку, що дані довідки суперечать один одній та не мають чіткого розрахунку виділення частки позивача ОСОБА_1 , виплачених коштів СК ім. Леніна ОСОБА_3 , так як у спадкодавці у власності було лише дві земельні ділянки, які розподілені між п`ятьма спадкоємцями.

Окрім цього позивачем не враховано, що строк дії договору від 22.01.2007 року закінчився в 2014 році, і кошти отримані поза межами договору не є безпідставно отриманим майном.

Довідку СК ім. Леніна від 11.02.2020 року №20, суд не приймає як належний доказ того, що між будь-якою із сторін склались договірні відносини поза межами строку дії договору оренди землі від 22.01.2007 року, так як письмового договору сторонами суду надано не було.

Враховуючи наявність кількох довідок та розрахунків виданих СК ім. Леніна належної до видачі орендної плати сторонам по справі, які містять суперечливі дані щодо кількості паїв та кількості спадкоємців, їх часток у праві власності на спадкове майно (а.п. 9, 57, 58, 192), які не відповідають первинним документам - відомостям натуральних і грошових видач (а.п. 61-75), як в частині виплат в натуральній формі, так і в розрахунках з урахуванням належної особисто ОСОБА_3 земельної ділянки, суд приходить до висновку про неможливість СК ім. Леніна надати точні відомості та логічні і послідовні розрахунки виплати орендної плати, із-за відсутності у СК ім. Леніна обліку співвласників земельних ділянок, які обробляються, належних їм площ цих ділянок та відповідних виплат.

Як наслідок, за положеннями ст. 1212 ЦК України у відповідача ОСОБА_3 не виникає обов`язок повернути позивачеві кошти виплачені за оренду землі, оскільки останньому його частка належала з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті ОСОБА_4 , а суму яку СК ім. Леніна повинно виплатити позивачу ОСОБА_1 , суду не надано, довідки та розрахунки СК ім. Леніна різняться, нелогічні, необґрунтовані та не доводять точну суму, яку отримав відповідач ОСОБА_3 за позивача ОСОБА_1 .

Виходячи з наведеного, позивач не надав суду докази на підтвердження обставин, на які він посилається в позові, а саме докази обґрунтованості розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів)).

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , СК ім. Леніна про стягнення коштів набутих без достатньої правової підстави - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В.Решетов