Рішення

від 05.04.2019 по справі 826/8021/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2019 року м. Київ №826/8021/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

при секретарі судового засідання Вовк І.Р.,

за участю представників:

позивача - Бублик М.Є., Паська І.О.,

відповідача - Борозни М.П., Зарічанського В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека низьких цін К" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.2018 №1342615147 і №1352615147,

в с т а н о в и в:

Підставами позову: - відсутність зазначених в акті перевірки порушень податкового законодавства щодо визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Електропром Пласт", ТОВ "Люкс Консоріс", ТОВ "Содфорд", ТОВ "Фенікс Торг", що мали реальний характер і підтвердженні первинними документами; - помилковість і суперечливість висновків перевірки та недостатність доказів для висновку відсутність реального характеру господарських операцій із названими контрагентами; - відповідач належно не дослідив факти оплати позивачем придбаних товарів, а також допустив помилку на с.с. 8, 19, 20 акта; - позивач не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни його контрагентами.

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в позові з підстав правомірності оскаржуваних рішень, прийнятих відповідачем за результатами перевірки позивача, якою встановлено відсутність у названих контрагентів позивача основних фондів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності; зазначенням у договорі з ТОВ "Фенікс Торг" від 26.11.2015 №11/15-4 номеру банківського рахунку, який був відкритий лише 14.12.2015; свідченнями осіб, які значилися керівниками цих контрагентів ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ), про свою непричетність до діяльності цих товариств.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив про ненадання відповідачем доказів відкриття ТОВ "Фенікс Торг" банківського рахунку 14.12.2015 і відсутність у позивача повноважень перевіряти вказану інформацію від контрагента; про те, що протоколи допиту ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не досліджувалися при проведенні перевірки та складені в рамках кримінального провадження, тому не є належними і допустимими доказами по справі, а самі показання є суперечливими та, на думку представника позивача, можливо наданими під тиском.

Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.

Під час підготовчого засідання 04.09.2018 протокольними ухвалами суду задоволено клопотання відповідача про виклик свідків ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів і клопотання відповідача про розкриття банківської таємниці.

Під час розгляду справи представники сторін підтримали свої вимоги і заперечення з наведених у заявах по суті справи підстав.

До судових засідань 27.11.2018, 22.01.2019 свідки не прибули, у зв`язку з чим та за згодою представників сторін (представник відповідача не наполягав на черговому виклику свідків), суд продовжив розгляд справи по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що на підставі наказу начальника ГУ ДФС у м. Києві від 29.01.2018 №1436 і направлення на перевірку від 01.02.2018 №108/26-15-14-07-01-18 та відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України і ухвали слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва Жежери О.В. від 10.08.2017 №756/10077/17 (1-кс/756/1439/1) відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Електропром Пласт", ТОВ "Люкс Консоріс", ТОВ "Содфорд", ТОВ "Фенікс Торг" на предмет своєчасності, повноти нарахування та сплати податків за період з 01.01.2015 по 30.06.2017.

Результати перевірки оформлено актом від 14.02.2018 №36/26-15-14-07-01-10/37922217.

Правомірність проведення перевірки позивачем не заперечується.

Згідно з актом перевіркою встановлено і визнається позивачем, що він мав фінансово-господарські взаємовідносини із ТОВ "Електропром Пласт", ТОВ "Люкс Консоріс", ТОВ "Содфорд", ТОВ "Фенікс Торг" та відобразив у податковому обліку операції з придбання товарів (канцтовари: касова стрічка, термоетикетка, фасовка, папір, календарики, візитівки, флаєри, наклейки, плакати, таблички, таблички, буклети, прапорець, підставка для прапорця, хенгери ; мінеральна вода: "Боржомі", "Миргородська ніжна", "Миргородська", "Поляна квасова") загальною вартістю 2046890 грн. (у т.ч. ПДВ - 341148 грн.), а саме:

- у листопаді 2015р. придбання товарів у ТОВ "Фенікс Торг" на суму 536712 грн. (у т.ч. ПДВ - 89452 грн.);

- у квітні-червні 2016р. придбання товарів у ТОВ "Люкс Консоріс" на суму 839123 грн. (у т.ч. ПДВ - 139853 грн.);

- у серпні, вересні 2016р. придбання товарів у ТОВ "Електропром Пласт" на суму 355679 грн. (у т.ч. ПДВ - 59280 грн.);

- у листопаді 2016р. придбання товарів у ТОВ "Содфорд" на суму 315376 грн. (у т.ч. ПДВ - 52563 грн.).

Згідно з актом під час перевірки відповідач дослідив і відобразив в акті зміст договорів і первинних документів, складених між позивачем і вказаними контрагентами, які були надані для перевірки листом СУ ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 03.01.2018 №17/8/26-54-23-00. Факт складення цих документів, їх наявність на час проведення перевірки і наведений в акті перевірки їх зміст ніким з учасників справи не заперечується.

Розрахунок за товари проведено у безготівковій формі; на кінець перевірки кредиторська/дебіторська заборгованість у позивача відсутня.

Позивач вірно зазначив у позові про допущення відповідачем помилки на с. 20 акта в частині зазначення найменування контрагента ТОВ "Електропром Пласт" замість вірного ТОВ "Содфорт", що не впливає на правильність встановленого перевіркою факту оплати.

Згідно з актом в ході аналізу відповідачем наявної податкової інформації щодо контрагентів перевіркою встановлено:

- ТОВ "Фенікс Торг": зареєстровано 04.09.2015; керівником, бухгалтером і засновником є ОСОБА_4 ; свідоцтво платника ПДВ анульовано 11.12.2017 (відсутність поставок і ненадання декларацій); підприємство не звітує із січня 2017р.; основні фонди та транспортні засоби відсутні, податкова та фінансова звітність не подавалась; згідно з Єдиним реєстром податкових накладних (далі - ЄРПН) придбавало іншу групу товарів: розетки, ситро, мінеральна вода, вимкач, вілка тощо;

- ТОВ "Люкс Консоріс": зареєстровано 30.12.2015; керівником, бухгалтером і засновником є ОСОБА_1 ; свідоцтво платника ПДВ анульовано 09.08.2017 (ненадання декларацій протягом року); підприємство взагалі не звітує із липня 2016р.; основні фонди та транспортні засоби відсутні, податкова та фінансова звітність не подавалась; згідно з ЄРПН придбавало іншу групу товарів: бензин, дозатори, холодильники, електрочайники, тостери, ноутбуки тощо;

- ТОВ "Електропром Пласт": взято на податковий облік 27.05.2016; у 2016р. не подано звіт про суми нарахованої заробітної плати та єдиного внеску і фінансовий звіт (баланс); основні фонди та транспортні засоби відсутні; остання податкова звітність з ПДВ подана за листопад 2016р.; згідно з ЄРПН придбавало іншу групу товарів: телевізори, телефони, процесори, жорсткі диски, модулі пам`яті, накопичувачі, конвертори, відеокарти тощо;

- ТОВ "Содфорд": зареєстровано 31.08.2016; керівником, бухгалтером і засновником є ОСОБА_1 ; свідоцтво платника ПДВ анульовано 29.12.2017 (ненадання декларацій протягом року); основні фонди та транспортні засоби відсутні, податкова та фінансова звітність не подавалась; згідно з ЄРПН придбавало іншу групу товарів: тушка птиці, какао порошок, маргарин, хек тощо.

Згідно з актом відповідач дослідив отриману від СУ ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві копію протоколу від 02.10.2017 допиту свідка ОСОБА_1 в рамках досудового розслідування №32016100050000055 від 30.06.2016, який показав, що у 2016р. на пропозицію знайомого на його ім`я були зареєстровані ТОВ "Люкс Консоріс", ТОВ "Електропром Пласт" і ТОВ "Содфорд", але в управлінні та господарській діяльності цих товариств він участі не приймав і про таку йому не відомо; заперечив підписання податкової звітності, господарських договорів і фінансово-господарських документів від імені вказаних товариств; зарплату не отримував; податкова і фактична адреса вказаних товариств йому не відома.

Крім цього, відповідач дослідив ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 13.11.2017, в якій встановлено, що відповідно до матеріалів кримінального провадження ТОВ "Люкс Консоріс", ТОВ "Електропром Пласт", ТОВ "Содфорд", ТОВ "Фенікс Торг" і ряд інших суб`єктів господарювання входили до складу "конвертаційного центру".

За висновком відповідача господарські операції не мали реального характеру.

У зв`язку з цим та відповідно до п.п. 5, 7, 21 П(С)БО 15 "Дохід", п.п. 6, 7, 11 П(С)БО 16 "Витрати" відповідач дійшов таких висновків:

- позивач безпідставно відніс до складу собівартості реалізованої продукції витрати на придбання у контрагентів товарів у сумі 1705741 грн., чим завищив їх на вказану суму;

- позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту з ПДВ нарахований податок у сумі 341148 грн. по операціям з придбання у контрагентів товарів, чим завищив цей показник на вказану суму;

- у зв`язку з тим, що товари фактично обліковані і списані з балансу позивача, що є безоплатним отриманням товарів від третіх осіб та відповідає визначенню доходів, позивач повинен був збільшити доходи на 2046890 грн.; позивач не відніс їх до доходів, чим занизив цей показник на вказану суму;

- сплачені позивачем на користь контрагентів кошти у загальній сумі 1731513 грн. є безоплатною фінансовою допомогою, тому підлягали включенню до витрат; позивач не відніс їх до витрат, внаслідок чого занизив їх на вказану суму.

Згідно з актом відповідач встановив:

- заниження фінансового результату до оподаткування на 2021118 = 2046890 + (1705741 - 1731513) (грн.), чим порушено пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України і занижено податок на прибуток на загальну суму 363801 грн., у т.ч.: за 2015р. - на 80507 грн., за 1 півріччя 2016р. - на 125868 грн., за 3 квартали 2016р. - на 85363 грн., за 2016р. - на 72063 грн.;

- завищення податкового кредиту з ПДВ на 341148 грн., чим порушено п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України і занижено ПДВ на загальну суму 341148 грн., у т.ч.: за листопад 2015р. - на 17393 грн., за січень 2016р. - на 72059 грн., за квітень 2016р. - на 110298 грн., за травень 2016р. - 29555 грн., за серпень 2016р. - на 29640 грн., за жовтень 2016р. - 27689 грн., за листопад 2016р. - 54514 грн.

Заперечення позивача на акт перевірки залишені без задоволення, про що позивачу повідомлено у листі ГУ ДФС у м. Києві від 03.03.2018 №9347/10/26-15-14-07-01-15.

На підставі акта відповідач виніс податкові повідомлення-рішення від 07.03.2018:

№1342615147, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на 505448 грн. (у т.ч.: 363801 грн. - податкове зобов`язання, 141647 грн. - штрафні санкції);

№1352615147, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з ПДВ на 511722 грн. (у т.ч.: 341148 грн. - податкове зобов`язання, 170574 грн. - штрафні санкції).

Позивач подав скаргу від 22.03.2018 №50 на вказані повідомлення-рішення до ДФС, строк розгляду якої продовжено до 21.05.2018 рішенням ДФС від 11.04.2018 №12598/6/99-99-11-01-02-25. Рішенням ДФС від 21.05.2018 відмовлено у задоволенні скарги, а оскаржені повідомлення-рішення залишено без змін.

Встановлені судом обставини підтверджуються наявними у справі копіями: наказу ГУ ДФС у м. Києві від 29.01.2018 №1436 (т. 1 а.с. 22, 23), акта перевірки від 14.02.2018 №36/26-15-14-07-01-10/37922217 і додатків до нього (т. 1 а.с. 28-75), розрахунку фінансових санкцій до акта перевірки (т. 1 а.с. 76, 77), заперечень від 22.02.2018 №32 на акт перевірки і листа ГУ ДФС у м. Києві від 03.03.2018 №9347/10/26-15-14-07-01-15 про розгляд заперечень (т. 1 а.с. 82-94), податкових повідомлень-рішень від 07.03.2018 №1342615147 і №1352615147 (т. 1 а.с. 26, 27), скарги від 22.03.2018 №50 і рішень ДФС від 11.04.2018 №12598/6/99-99-11-01-02-25 про продовження строку розгляду скарги та від 21.05.2018 про результати розгляду скарги (т. 1 а.с. 95-102; т. 2 а.с. 14-16), листа ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 27.11.2017 №4225/8/26-54-23-00 (т. 1 а.с. 143-146), ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 10.08.2017 №756/10077/17 (1-кс/756/1439/1) (т. 1 а.с. 147-157), листа СУ ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 03.01.2018 №17/8/26-54-23-00 (т. 1 а.с. 158), протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 02.10.2017 (т. 1 а.с. 161-165), інформацією з бази даних ІС "Податковий блок" про контрагентів позивача (т. 2 а.с. 41-44), інформацією з Єдиного реєстру податкових накладних про придбані контрагентами позивача товари (продукцію) (т. 2 а.с. 53-126), які суд приймає до розгляду.

При вирішені справи суд не бере до розгляду копію протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 14.06.2017, оскільки згідно з актом перевірки цей доказ не досліджувався при проведенні перевірки і не був покладений основу прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Посилання в акті на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 13.11.2017 не містить номеру справи чи номеру рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а копія цього судового рішення до суду не надана, тому суд не враховує наведені в акті перевірки відомості у цій частині.

Посилання відповідача у відзиві на те, що номер банківського рахунку ТОВ "Фенікс Торг", зазначений у договорі від 26.11.2015 №11/15-4, відкритий 14.12.2015, суд не враховує, оскільки відповідні докази відповідачем при проведенні перевірки не досліджувались і в акті дані обставини не зазначені.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності податкових повідомлень-рішень про нарахування грошових зобов`язань з податку на прибуток і ПДВ.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно із ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (пп. а п. 198.1).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6).

Отже, визнання витрат, які враховують для визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, і визначення податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням платником товарів, робіт (послуг) та здійснюється на підставі належно оформлених первинних документів і податкових накладних.

Висновок відповідача про заниження позивачем податкових зобов`язань обґрунтований відсутністю підтвердження руху товару по ланцюгам постачання, відсутністю реального характеру господарських операцій між позивачем в вказаними контрагентами і тим, що встановлені перевіркою обставини у своїй сукупності свідчать про недостовірність відомостей про учасників поставок, фактичну неможливість виконання цих поставок, спрямованості дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як наслідок, зменшення суми податків. Фактично, за висновком відповідача, позивачем формально складено господарські документи, які не супроводжуються дійсним рухом активів у процесі виконання операцій з цими контрагентами.

Оцінивши доводи і заперечення сторін, суд вважає висновок відповідача у цій справі обґрунтованим.

Як вбачається з акта, висновок зроблено на підставі досліджених під час перевірки господарських договорів і первинних документів, податкової інформації, ухвали суду, що відповідає вимогам пп.пп. 83.1.1, 83.1.2, 83.1.4 п. 83.1 ст. 83 ПК України, згідно з якими для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; судові рішення.

Щодо первинних документів, то позивач вірно зазначає, що перевіркою не встановлено відсутність документів, обов`язкових для обрахунку об`єкта оподаткування податком на прибуток та ПДВ по взаємовідносинам із названими контрагентами. Проте, висновки перевірки ґрунтуються не на цьому, а, головним чином, на недостовірності зазначених відомостей про господарські операції і на тому, що такі операції не мали реального характеру.

З цього приводу суд зауважує, що наявність у платника податків податкових, чи-то видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних постачальником, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Згідно із ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1).

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2).

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 3).

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 4).

Оцінюючи наявні у справі докази, суд зазначає наступне:

1) контрагенти позивача не були виробниками товару, що зазначений у видаткових і податкових накладних, складених на користь позивача, - ця обставина сторонами визнається;

2) контрагенти позивача не придбавали товар, що зазначений у видаткових і податкових накладних, складених на користь позивача, у сторонніх продавців - дана обставина підтверджується наданими відповідачем даними з ЄРПН, які не містять відомостей про придбання контрагентами позивача таких товарних позицій у періоди, за які проводилась перевірка;

- ці докази є належними, оскільки досліджувались відповідачем під час перевірки і містять відомості, які відносяться до предмету доказування;

- ці докази є допустимими, оскільки отримані і використані відповідачем відповідно до законодавства і в межах повноважень;

- заперечення позивача проти цих доказів з мотивів відсутності у позивача і у суду доступу до ЄРПН для перевірки повноти і правильності наданих відповідачем відомостей суд відхиляє, оскільки вони суперечать вимогам ст. 77 КАС України щодо доведення сторонами тих обставин, на які вони посилаються, і відповідно до принципу змагальності позивач вправі спростовувати такі обставини у загальному порядку іншими засобами доказування;

3) ОСОБА_1 , який, як зазначено в акті перевірки, в особі директора ТОВ "Люкс Консоріс", ТОВ "Електропром Пласт" і ТОВ "Содфорд" укладав договори з позивачем, під час допиту в якості свідка в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні заперечив свою причетність до управління і господарської діяльності названих товариств, укладення господарських договорів і підписання документів фінансово-господарської діяльності тощо - дана обставина підтверджується копією протоколу допиту свідка від 02.10.2017;

- цей доказ є належним, оскільки досліджувався відповідачем під час перевірки і містить відомості, які відносяться до предмету доказування;

- цей доказ є допустимим, оскільки отриманий і використаний відповідачем відповідно до законодавства і в межах повноважень;

- наведені позивачем у відповіді на відзив заперечення проти даного доказу з тих мотивів, що він: а) був відсутнім і не досліджувався під час перевірки; б) не досліджувався судом в межах відповідного кримінального провадження; в) відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України немає обов`язкового характеру при вирішенні цієї адміністративної; г) факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) не є беззаперечним фактом відсутності реальних правових наслідків господарських операцій; ґ) покази ОСОБА_1 є суперечливими; д) відсутній вирок суду щодо вини ОСОБА_1 , суд відхиляє, оскільки: а) на с. 25 акта перевірки зазначається про отримання і дослідження цього доказу; б) при розгляді цієї адміністративної справи суд не вирішує питання допустимості протоколу допиту свідка в межах кримінального провадження, водночас КАС України не встановлює заборони чи обмеження щодо дослідження відомостей, на які посилається учасник справи; в) суд не оцінює протокол допиту свідка і зазначені в ньому обставини як такі, що є обов`язковими згідно з ч. 6 ст. 78 КАС України, оскільки цей документ не є вироком суду в кримінальній справі; цей доказ оцінюється судом на рівні з іншими доказами і позивач вправі спростовувати обставини в загальному порядку; г) суд не розглядає факт порушення кримінальної справи і отримання показів свідка як беззаперечний доказ відсутності реальних правових наслідків господарських операцій; ґ) покази ОСОБА_1 не є суперечливими; д) суд не встановлює вину ОСОБА_1 і справа не стосується правових наслідків його діянь;

- при цьому суд констатує суперечливу позицію позивача у відповіді на відзив щодо протоколу допиту свідка і зазначених у ньому відомостей, оскільки, заперечуючи проти клопотання відповідача про виклик свідків (у т.ч. ОСОБА_1 ), позивач посилається саме на їх покази про непричетність до діяльності товариств у протоколі;

4) податкова інформація відносно контрагентів позивача не містить відомостей про наявність основних фондів, трудових ресурсів.

Отже, суд вважає вірними встановлені перевіркою обставини щодо не підтвердження походження товару і його руху по ланцюгу постачання та щодо непричетності особи, яка значиться керівником ряду контрагентів, до виконання господарських операцій між позивачем і такими контрагентами.

Зосереджуючись на формальній наявності первинних документів і на недостатності встановлених перевіркою обставин для висновку про відсутність реальності господарських операцій, позивач не спростував встановлених перевіркою обставин.

На переконання суду вказані обставини є суттєвими та у своїй сукупності і взаємозв`язку є достатніми для висновку про відсутність реальності господарських операцій, що, у свою чергу, спростовує правомірність податкової вигоди позивача у вигляді зменшення бази оподаткування шляхом збільшення витрат (собівартості) та податкового кредиту з ПДВ.

За таких обставин та з урахуванням наведеного в акті перевірки опису порушень і розрахунку сум заниження з посиланням на положення П(С)БО 15 "Дохід", П(С)БО 16 "Витрати", які позивач не спростовував, суд погоджується з висновками відповідача про заниження позивачем податку на прибуток на 363801 грн. і ПДВ на 341148, тому спірне донарахування цих податкових зобов`язань і застосування штрафних санкцій є обґрунтованим.

Враховуючи, що оспорювані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені ПК України, за результатами перевірки, висновки якої про заниження позивачем спірних податкових зобов`язань суд вважає обґрунтованими, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними і скасування таких повідомлень-рішень.

Отже, в задоволенні прозову необхідно відмовити в повному обсязі.

Згідно із ст. 139 КАС України судовий збір покладається на позивача і не підлягає стягненню з відповідача. Інших судових витрат сторонами не заявлено, тому їх розподіл судом не проводиться.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 90, 139, 241-246, 250 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Аптека низьких цін К" у задоволенні адміністративного позову повністю.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека низьких цін К";

03142, м. Київ, вул. Семашка, буд. 13, код ЄДРПОУ 37922217.

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві;

01116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.А. Костенко