Постанова

від 13.07.2021 по справі 826/8021/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8021/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Костенко Д.А.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

при секретарі Хмарській К.І.

за участю:

представника позивача: Пасько І.О.

представника відповідача: Бугаєнко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аптека низьких цін К на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2019 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аптека низьких цін К до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Аптека низьких цін К (далі по тексту - позивач, ТОВ Аптека низьких цін К ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.03.2018 року №1342615147 і №1352615147.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача та представників сторін, які з`явилися у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу начальника ГУ ДФС у м. Києві від 29.01.2018 року №1436 і направлення на перевірку від 01.02.2018 року №108/26-15-14-07-01-18, відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України і ухвали слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва Жежери О.В. від 10.08.2017 №756/10077/17 (1-кс/756/1439/1), ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Аптека низьких цін К , з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Електропром Пласт , ТОВ Люкс Консоріс , ТОВ Содфорд , ТОВ Фенікс Торг (далі по тексту - контрагенти позивача) на предмет своєчасності, повноти нарахування та сплати податків за період з 01.01.2015 по 30.06.2017.

За результатами зазначеної перевірки, податковим органом складено акт перевірки від 14.02.2018 року №36/26-15-14-07-01-10/37922217 (далі по тексту - акт перевірки).

Так, з акту перевірки вбачається, що ТОВ Аптека низьких цін К мало фінансово-господарські взаємовідносини із ТОВ Електропром Пласт , ТОВ Люкс Консоріс , ТОВ Содфорд , ТОВ Фенікс Торг та відображено у податковому обліку операції з придбання товарів (канцтовари: касова стрічка, термоетикетка, фасовка, папір, календарики, візитівки, флаєри, наклейки, плакати, таблички, таблички, буклети, прапорець, підставка для прапорця, хенгери ; мінеральна вода: Боржомі , 2Миргородська ніжна , Миргородська , Поляна квасова ) загальною вартістю 2 046 890 грн. (у т.ч. ПДВ - 341148 грн.), а саме:

- у листопаді 2015р. придбання товарів у ТОВ Фенікс Торг на суму 536 712 грн. (у т.ч. ПДВ - 89452 грн.);

- у квітні-червні 2016р. придбання товарів у ТОВ Люкс Консоріс на суму 839 123 грн. (у т.ч. ПДВ - 139853 грн.);

- у серпні, вересні 2016р. придбання товарів у ТОВ Електропром Пласт на суму 355679 грн. (у т.ч. ПДВ - 59280 грн.);

- у листопаді 2016р. придбання товарів у ТОВ Содфорд на суму 315 376 грн. (у т.ч. ПДВ - 52563 грн.).

Листом від 03.01.2018 року №17/8/26-54-23-00 СУ ДПІ у Оболонському районі було подано до ГУ ДФС у м. Києві договори і первинні документи, складені між позивачем і вказаними контрагентами. Факт складення цих документів, їх наявність на час проведення перевірки і наведений в акті перевірки їх зміст ніким з учасників справи не заперечується.

Розрахунок за товари проведено у безготівковій формі; на кінець перевірки кредиторська/дебіторська заборгованість у позивача відсутня.

Позивачем вірно зазначено у позові про допущення відповідачем помилки на с. 20 акта, в частині зазначення найменування контрагента ТОВ Електропром Пласт , замість вірного ТОВ Содфорт , що не впливає на правильність встановленого перевіркою факту оплати.

Під час проведення вказаної перевірки та наявної податкової інформації контролюючим органом відносно контрагентів позивача встановлено наступне:

- ТОВ Фенікс Торг : зареєстровано 04.09.2015; керівником, бухгалтером і засновником є ОСОБА_1 ; свідоцтво платника ПДВ анульовано 11.12.2017 (відсутність поставок і ненадання декларацій); підприємство не звітує із січня 2017р.; основні фонди та транспортні засоби відсутні, податкова та фінансова звітність не подавалась; згідно з Єдиним реєстром податкових накладних (далі - ЄРПН) придбавало іншу групу товарів: розетки, ситро, мінеральна вода, вимкач, вілка тощо;

- ТОВ Люкс Консоріс : зареєстровано 30.12.2015; керівником, бухгалтером і засновником є ОСОБА_2 ; свідоцтво платника ПДВ анульовано 09.08.2017 (ненадання декларацій протягом року); підприємство взагалі не звітує із липня 2016р.; основні фонди та транспортні засоби відсутні, податкова та фінансова звітність не подавалась; згідно з ЄРПН придбавало іншу групу товарів: бензин, дозатори, холодильники, електро чайники, тостери, ноутбуки тощо;

- ТОВ Електропром Пласт : взято на податковий облік 27.05.2016; у 2016р. не подано звіт про суми нарахованої заробітної плати та єдиного внеску і фінансовий звіт (баланс); основні фонди та транспортні засоби відсутні; остання податкова звітність з ПДВ подана за листопад 2016р.; згідно з ЄРПН придбавало іншу групу товарів: телевізори, телефони, процесори, жорсткі диски, модулі пам`яті, накопичувачі, конвертори, відеокарти тощо;

- ТОВ Содфорд : зареєстровано 31.08.2016; керівником, бухгалтером і засновником є ОСОБА_2 ; свідоцтво платника ПДВ анульовано 29.12.2017 (ненадання декларацій протягом року); основні фонди та транспортні засоби відсутні, податкова та фінансова звітність не подавалась; згідно з ЄРПН придбавало іншу групу товарів: тушка птиці, какао порошок, маргарин, хек тощо.

Згідно з актом відповідач дослідив отриману від СУ ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві копію протоколу від 02.10.2017 року допиту свідка ОСОБА_2 в рамках досудового розслідування №32016100050000055 від 30.06.2016, який показав, що у 2016 на пропозицію знайомого на його ім`я були зареєстровані ТОВ Люкс Консоріс , ТОВ Електропром Пласт і ТОВ Содфорд , але в управлінні та господарській діяльності цих товариств він участі не приймав і про таку йому не відомо; заперечив підписання податкової звітності, господарських договорів і фінансово-господарських документів від імені вказаних товариств; зарплату не отримував; податкова і фактична адреса вказаних товариств йому не відома.

Крім цього, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 13.11.2017 року, в якій встановлено, що відповідно до матеріалів кримінального провадження ТОВ Люкс Консоріс , ТОВ Електропром Пласт , ТОВ Содфорд , ТОВ Фенікс Торг і ряд інших суб`єктів господарювання входили до складу конвертаційного центру .

За висновками контролюючого органу господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру.

У зв`язку з цим та відповідно до п.п. 5, 7, 21 П(С)БО 15 Дохід , п.п. 6, 7, 11 П(С)БО 16 Витрати відповідач дійшов таких висновків:

- позивач безпідставно відніс до складу собівартості реалізованої продукції витрати на придбання у контрагентів товарів у сумі 1705741 грн., чим завищив їх на вказану суму;

- позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту з ПДВ нарахований податок у сумі 341148 грн. по операціям з придбання у контрагентів товарів, чим завищив цей показник на вказану суму;

- у зв`язку з тим, що товари фактично обліковані і списані з балансу позивача, що є безоплатним отриманням товарів від третіх осіб та відповідає визначенню доходів, позивач повинен був збільшити доходи на 2046890 грн.; позивач не відніс їх до доходів, чим занизив цей показник на вказану суму;

- сплачені позивачем на користь контрагентів кошти у загальній сумі 1731513 грн. є безоплатною фінансовою допомогою, тому підлягали включенню до витрат; позивач не відніс їх до витрат, внаслідок чого занизив їх на вказану суму.

Згідно з актом перевірки податковим органом встановлено:

- заниження фінансового результату до оподаткування на 2021118 = 2046890 + (1705741 - 1731513) (грн.), чим порушено пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України і занижено податок на прибуток на загальну суму 363801 грн., у т.ч.: за 2015р. - на 80507 грн., за 1 півріччя 2016р. - на 125868 грн., за 3 квартали 2016р. - на 85363 грн., за 2016р. - на 72063 грн.;

- завищення податкового кредиту з ПДВ на 341148 грн., чим порушено п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України і занижено ПДВ на загальну суму 341148 грн., у т.ч.: за листопад 2015р. - на 17393 грн., за січень 2016р. - на 72059 грн., за квітень 2016р. - на 110298 грн., за травень 2016р. - 29555 грн., за серпень 2016р. - на 29640 грн., за жовтень 2016р. - 27689 грн., за листопад 2016р. - 54514 грн.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.03.2018 року (далі по тексту - оскаржувані ППР):

- №1342615147, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на 505448 грн. (у т.ч.: 363801 грн. - податкове зобов`язання, 141647 грн. - штрафні санкції);

- №1352615147, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з ПДВ на 511722 грн. (у т.ч.: 341148 грн. - податкове зобов`язання, 170574 грн. - штрафні санкції).

22.03.2018 року ТОВ Аптека низьких цін К подано скаргу №50 до ДФС на оскаржувані ППР, строк розгляду якої продовжено до 21.05.2018 рішенням ДФС від 11.04.2018 №12598/6/99-99-11-01-02-25.

Рішенням ДФС від 21.05.2018 року відмовлено у задоволенні скарги, а оскаржені ППР залишено без змін.

Судом першої інстанції правомірно не взято до уваги під час вирішення справи копію протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 14.06.2017, оскільки згідно з актом перевірки цей доказ не досліджувався при проведенні перевірки і не був покладений основу оскаржуваних ППР; посилання в акті на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 13.11.2017 не містить номеру справи чи номеру рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а копія вказаного судового рішення не надана.

Не погоджуючись із оскаржуваними ППР, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом правомірно та обґрунтовано взято до уваги під час проведення перевірки позивача обставини щодо не підтвердження походження товару і його руху по ланцюгу постачання, щодо непричетності осіб, які значаться керівниками ряду контрагентів, до виконання господарських операцій між позивачем і такими контрагентами.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту -ПК України).

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно із ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (пп. а п. 198.1).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6).

Отже, визнання витрат, які враховують для визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, і визначення податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням платником товарів, робіт (послуг) та здійснюється на підставі належно оформлених первинних документів і податкових накладних.

З огляду на зазначені обставини, суд апеляційної інстанції погоджує висновок податкового органу про заниження ТОВ Аптека низьких цін К податкових зобов`язань обґрунтований відсутністю підтвердження руху товару по ланцюгам постачання, відсутністю реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами і тим, що встановлені перевіркою обставини у своїй сукупності свідчать про недостовірність відомостей про учасників поставок, фактичну неможливість виконання цих поставок, спрямованості дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як наслідок, зменшення суми податків.

Фактично, позивачем формально складено господарські документи, які не супроводжуються дійсним рухом активів у процесі виконання операцій з цими контрагентами.

Щодо первинних документів, то позивач вірно зазначає, що перевіркою не встановлено відсутність документів, обов`язкових для обрахунку об`єкта оподаткування податком на прибуток та ПДВ по взаємовідносинам із названими контрагентами.

Проте, висновки перевірки ґрунтуються не на відсутності первинних документів, а на недостовірності зазначених відомостей про господарські операції у вказаних документах і на тому, що такі операції не мали реального характеру.

У свою чергу, наявність у платника податків податкових та видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних постачальником, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Згідно із ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1).

Оцінюючи наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції зазначає, що контрагенти позивача не були виробниками товару, що зазначений у видаткових і податкових накладних, складених на користь позивача.

Крім того, контрагенти позивача не придбавали товар, що зазначений у видаткових і податкових накладних, складених на користь позивача, у сторонніх продавців - дана обставина підтверджується наданими відповідачем даними з ЄРПН, які не містять відомостей про придбання контрагентами позивача таких товарних позицій у періоди, за які проводилась перевірка.

Заперечення позивача проти вказаних доказів з мотивів відсутності у позивача і у суду доступу до ЄРПН для перевірки повноти і правильності наданих відповідачем відомостей не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки вони суперечать вимогам ст. 77 КАС України щодо доведення сторонами тих обставин, на які вони посилаються, і відповідно до принципу змагальності позивач вправі спростовувати такі обставини у загальному порядку іншими засобами доказування.

Крім того, як зазначено в акті перевірки, директор ОСОБА_2 ТОВ Люкс Консоріс , ТОВ Електропром Пласт і ТОВ Содфорд укладав договори з позивачем, під час допиту в якості свідка в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні заперечив свою причетність до управління і господарської діяльності названих товариств, укладення господарських договорів і підписання документів фінансово-господарської діяльності тощо.

Також, податкова інформація відносно контрагентів позивача не містить відомостей про наявність основних фондів, трудових ресурсів.

Отже, встановлені перевіркою обставини щодо не підтвердження походження товару і його руху по ланцюгу постачання та щодо непричетності особи, яка значиться керівником ряду контрагентів, до виконання господарських операцій між позивачем і такими контрагентами є вірними та не спростовані позивачем.

Зосереджуючись на формальній наявності первинних документів і на недостатності встановлених перевіркою обставин для висновку про відсутність реальності господарських операцій, позивач не спростував встановлених перевіркою обставин одо закупівлі товарів у контрагентів, які взагалі не відносяться до його господарської діяльності, зокрема, харчових продуктів таких як: майонез, аджика, окорок та інше.

Вказані обставини є суттєвими та у своїй сукупності і взаємозв`язку є достатніми для висновку про відсутність реальності господарських операцій, що, у свою чергу, спростовує правомірність податкової вигоди позивача у вигляді зменшення бази оподаткування шляхом збільшення витрат (собівартості) та податкового кредиту з ПДВ.

З аналізу вказаних правових положень вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 26.06.2020 року у справі № 813/2429/15, відповідно до яких, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Отже, обов`язок суду полягає у встановленні реальності з`ясування факту, чи справді суб`єктом отримано відповідні роботи та послуги від указаних у первинних документах контрагентів.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.1 Положення № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно пунктів 5, 7 П(С)БО Доходи дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів. До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо. До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі). До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Пунктом 5, 6, 7 П(С)БО 15 Витрати визначено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно пункту 9 П(С)БО 9 Запаси запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Колегія суддів апеляційної інстанції досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені мотиви та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, зазначає наступне.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи , які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не надавалися, то, відповідно, придбання таких послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання послуг (товарів) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета , тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень суду неможливо встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом, мету придбання та обставини використання придбаних послуг (робіт) у власній господарській діяльності позивача, та спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарських операцій.

Крім того, по всім вищевказаним господарським операціям позивачем жодним чином не обґрунтовано ділової мети замовлення вказаних послуг, не підтверджено доказами рух коштів, що ці послуги були дійсно оплачені.

Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що контрагентом позивача було здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій на користь позивача і складено первинні бухгалтерські документи всупереч норм частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та підпункту 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704. Оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання послуг.

Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

Щодо посилань апелянта про порушення процедурних питань при оформленні акту перевірки, не заслуговують на уваги суду апеляційної інстанції, оскільки, формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.

Таким чином, стосовно даних спірних правовідносин позивачем не було доведено, а судом, в свою чергу, не було встановлено саме тих процедурних порушень при прийнятті оскаржуваних ППР, які могли би вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності за порушення податкового законодавства, тобто таких порушень, які по суті стали би підставою для визнання ППР незаконними.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства та не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність, а тому не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, яке може бути оскаржено до адміністративного суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 9901/633/18, від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18.

Сам факт наявності документів, складених з посиланням на надання послуг не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Аналогічна позиція викладена у рішеннях Верховного Суду від 06 червня 2018 року справа №П/811/2247/14, від 04 квітня 2018 року справа №813/1687/17, від 05 липня 2019 року у справі № 910/4994/18.

Тобто, позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання господарських операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином отримані послуги надані.

Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки податковий орган обґрунтовано дійшов висновку щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ТОВ Аптека низьких цін К та контрагентами останнього: ТОВ Електропром Пласт , ТОВ Люкс Консоріс , ТОВ Содфорд , ТОВ Фенікс Торг , та як наслідок, правомірно прийняв оскаржувані ППР.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аптека низьких цін К - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2019 року - залишити без змін .

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 20.07.2021 року