Постанова

від 01.06.2021 по справі 172/200/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2510/21 Справа № 172/200/18 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І.Г. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.,

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Заворотного К.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард» на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард» , державного реєстратора Миколаївської сільської ради Дубовика Андрія Олександровича про визнання неукладеним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації договору, витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки та стягнення відшкодування орендної плати за землю

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ Аванград , державного реєстратора Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області Дубовика А. О. про визнання недійсним та неукладеним договору оренди землі, скасування державної реєстрації договору оренди землі, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та відшкодування орендної плати за користування земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог, які уточнювалися в ході розгляду справи, позивач посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 4,323 га для ведення сільськогосподарського виробництва, розташована на території Письменської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області. Вона прийняла спадщину та 12 грудня 2017 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Під час оформлення права на спадщину їй стало відомо, що 09 серпня 2017 року державним реєстратором Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області Дубовиком А. О. проведено державну реєстрацію договору оренди землі від 10 березня 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Аванград . Позивач зазначала, що державна реєстрація договору оренди землі від 10 березня 2017 року була проведена після смерті ОСОБА_2 ЇЇ батько ОСОБА_2 не підписував договір оренди землі від 10 березня 2017 року. До договору оренди землі від 10 березня 2017 року не долучено план або схему земельної ділянки, яка передається в оренду, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що є невід`ємною частиною договору оренди землі. Також у вищевказаному договорі відсутні всі істотні умови договору. ТОВ Аванград користується спірною земельною ділянкою з часу укладення договору оренди землі по теперішній час, проте орендна плата за період з 2017 року та травень 2018 року сплачена не була, тому несплачена сума за фактичне користування земельною ділянкою підлягає стягненню у розмірі 6871 грн. 99 коп, розрахованому виходячи з вартості земельної ділянки. На підставі викладеного ОСОБА_1 просила задовольнити її позов до ТОВ Авангард , визнати неукладеним та недійсним з моменту вчинення договір оренди землі від 10 березня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Авангард ; скасувати рішення державного реєстратора Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області Дубовика А. О. від 09 серпня 2017 року про державну реєстрацію договору оренди землі; витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ Авангард земельну ділянку загальною площею 4,323 га для ведення сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Письменської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області; стягнути з ТОВ Авангард заборгованість з відшкодування орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 6871,99 грн., а також витрати на правову допомогу та судовий збір за подання позовної заяви.

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2018 року позов задоволено. Визнано договір оренди земельної ділянки площею 4,323 га, кадастровий номер 1220755400:02:010:0080, укладений між ТОВ Авангард та ОСОБА_2 10 березня 2017 року, зареєстрований державним реєстратором Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області Дубовиком А. О. 09 серпня 2017 року, недійсним з моменту вчинення. Скасовано рішення державного реєстратора Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області Дубовика А. О. № 36539937 про державну реєстрацію від 09 серпня 2017 року договору оренди земельної ділянки площею 4,323 га, кадастровий номер 1220755400:02:010:0080, укладеного між ТОВ Авангард та ОСОБА_2 10 березня 2017 року. Витребувано у ТОВ Авангард з чужого незаконного володіння земельну ділянку площею 4,323 га, кадастровий номер 1220755400:02:010:0080, що розташована на території Письменської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області. Стягнуто з ТОВ Авангард на користь ОСОБА_1 відшкодування орендної плати за землю у сумі 6871,99 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

З таким рішенням не погодились ТОВ Авангард , звернулись з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просили його скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ Авангард задоволено, рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Авангард судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 4229 грн. 70 коп.

Постановою Верховного Суду від 25 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

16 листопада 2001 року батькові позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 видано державний акт на право приватної власності на землю, на підставі якого він є власником земельної ділянки загальною площею 4,323 га, кадастровий номер 1220755400:02:010:0080, для ведення сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Письменської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області (т.1 а.с. 17).

10 березня 2017 року між ОСОБА_2 та ТОВ Авангард було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передав орендарю в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 4,323 га, кадастровий номер 1220755400:02:010:0080, для ведення сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Письменської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області, на строк 10 років зі сплатою орендної плати за кожен рік використання землі у грошовій формі в розмірі 3% від вартості земельної ділянки (т.1 а.с. 142-144).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (т.1, а.с.180).

09 серпня 2017 року державним реєстратором Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області Дубовиком А. О. проведено державну реєстрацію договору оренди землі від 10 березня 2017 року (т.1 а.с. 13).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на земельну ділянку загальною площею 4,323 га, кадастровий номер 1220755400:02:010:0080, для ведення сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Письменської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області, яку у встановленому законодавством порядку прийняла ОСОБА_1 12 грудня 2017 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане на спадщину, яка складається із земельної ділянки загальною площею 4,323 га, кадастровий номер 1220755400:02:010:0080, для ведення сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Письменської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області (т.1 а.с. 14).

Під час розгляду справи у суді першої інстанції було встановлено, що договір оренди землі від 10 березня 2017 року був підписаний не ОСОБА_2 , а його дружиною, при цьому повноваження на вчинення таких дій у останньої були відсутні.

Зазначені обставини визнавалися сторонами у справі.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229- 233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4- 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Вказаних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц.

Сторонами не заперечується, а тому не підлягає доказуванню, згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України, що оскаржуваний договір оренди землі від 10 березня 2017 року не був підписаний орендодавцем ОСОБА_2 .

Отже, вказаний договір оренди землі від 10 березня 2017 року, за таких обставин, є неукладеним, а тому відсутні правові підстави для визнання його недійсним в силу вищевказаних вимог закону.

Зазначені обставини справи та норми закону залишились поза увагою суду першої інстанції.

За таких обставин, рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2018 року слід скасувати в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10 березня 2017 року та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 серпня 2017 року державним реєстратором Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області Дубовиком А. О. Було проведено державну реєстрацію договору оренди землі від 10 березня 2017 року (т.1 а.с. 13).

Тобто, фактично було проведено державну реєстрацію неукладеного правочину.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині другій статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року, яка діяла на час ухвалення оскаржуваного рішення суду та звернення з позовом у цій справі) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Однак, згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення оскаржуваного судового рішення у справі), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав, як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19.

Слід зазначити, оскільки з 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає, з метою ефективного захисту прав позивача, гарантованого законом, рішення суду першої інстанції в частині скасування рішення державного реєстратора №36539937 від 09 серпня 2017 року слід залишити без змін.

Стосовно позовних вимог позивача про витребування земельної ділянки у відповідача слід зазначити, згідно ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У справі встановлено та не заперечується сторонами, земельна ділянка перебуває у фактичному користуванні відповідача, а позивач, як власник, наполягає на поверненні їй земельної ділянки.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про витребування із незаконного володіння відповідача спірної земельної ділянки.

Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального права, які правильно застосовані судом першої інстанції.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача орендної плати слід зазначити, відповідно до ст.206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів.

Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, позивач просила суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з орендної плати за землю, що утворилася за період часу з початку 2017 року по травень 2018 року, у розмірі 6871 грн. 99 коп. (т.1 а.с. 101-108).

Однак, з огляду на те, що встановлено договір оренди землі є неукладеним, а тому відсутні правові підстави стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати за землю та у задоволенні позовних вимог позивача в цій частині повинно бути відмовлено.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга ТОВ «Авангард» підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що за подання касаційної скарги на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2019 року ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у сумі 5639 грн. 61 коп. (т.2 а.с. 1).

За наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 , постановою Верховного Суду від 25 листопада 2020 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений та документально підтверджений судовий збір за звернення із касаційною скаргою у розмірі 5639 грн. 61 коп. 27 січня 2021 року до апеляційного суду ОСОБА_1 подала заяву, в якій просила стягнути з ТОВ Авангард на її користь грошові кошти - судовий збір у сумі 4229 грн. 70 коп., які були сплачений нею на виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2019 року за розгляд апеляційної скарги (т.2 а.с. 33, 34).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2019 року ОСОБА_1 було сплачено 4229 грн. 70 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги ТОВ Авангард , що підтверджується квитанцією № 0.0.1311561503.1 від 29 березня 2019 року (т.2 а.с. 35).

Враховуючи, що постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2019 року скасовано постановою Верховного Суду від 25 листопада 2020 року, слід стягнути з ТОВ Авангард на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4229 грн. 70 коп., сплачені на виконання постанови суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард» - задовольнити частково.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард» , державного реєстратора Миколаївської сільської ради Дубовика Андрія Олександровича про визнання неукладеним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації договору, витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки та стягнення відшкодування орендної плати за землю - скасувати в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 4,323 га, кадастровий номер 1220755400:02:010:0080, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Авангард та ОСОБА_2 10 березня 2017 року, зареєстрованого державним реєстратором Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області Дубовиком А. О. 09 серпня 2017 року; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Авангард на користь ОСОБА_1 відшкодування орендної плати за землю у сумі 6871 грн. 99 коп. та відмовити у задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авангард (код ЄДРПОУ 30868282, місцезнаходження: вул. Центральна, 60, с. Вербівське, Васильківський район, Дніпропетровська область) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за звернення з касаційною скаргою у розмірі 5639 грн. 61 коп. та судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 4229 грн. 70 коп., сплачені ОСОБА_1 на виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2019 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді