Постанова

від 19.05.2021 по справі 914/2170/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2021 р. Справа №914/2170/20

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Харів М.Ю.,

явка учасників справи:

від позивача - Закорчемний І.Б. (довіреність №5 від 11.03.2021);

від відповідача-1 - не з`явився;

від відповідача-2 - не з`явився;

розглянув апеляційну скаргу Ходорівської міської ради №210 від 17.02.2021 (вх.№01-05/673/21 від 22.02.2021)

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2021, суддя: Король М.Р., м. Львів, повний текст рішення складено - 02.02.2021,

за позовом Ходорівської міської ради, м. Ходорів, Жидачівського району Львівської області,

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю Ходорівський цукровий завод , м. Ходорів, Жидачівського району Львівської області,

до відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю Захід Агро Буд Торг , м. Івано-Франківськ,

про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог .

26.08.2020 у Господарський суд Львівської області звернулась Ходорівська міська рада з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Ходорівський цукровий завод (далі по тексту - ТОВ Ходорівський цукровий завод ) та товариства з обмеженою відповідальністю Захід Агро Буд Торг (далі по тексту - ТОВ Захід Агро Буд Торг ) про визнання укладеною з 07.11.2017 додаткової угоди №1 від 16.06.2020 до договору оренди землі від 01.11.2008 у редакції позивача, за змістом якої змінено орендаря за договором з ТОВ Ходорівський цукровий завод на ТОВ Захід Агро Буд Торг .

Позов обґрунтовано тим, що на орендованій земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомості, який належить на праві власності відповідачу-2,який 07.11.2017 придбав його у відповідача-1, а тому до відповідача-2 перейшло право користування цією земельною ділянкою.

Правовими підставами позову зазначає ст. 377 ЦК України, ст.ст. 179, 188 ГК України, ст. 120 ЗК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції .

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.01.2021 у задоволенні вищезазначеного позову відмовлено повністю у зв`язку з тим, що заміна орендаря за договором оренди землі від 01.11.2008 з ТОВ Ходорівський цукровий завод на ТОВ Захід Агро Буд Торг відбулась автоматично, в силу вимог ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, внаслідок продажу цілісного майнового комплексу, що розташований на орендованій земельній ділянці, а відтак відсутні підстави для внесення додаткових змін до договорута не відбувається зміна правовідносин, які склались між сторонами. З цих підстав суд дійшов до висновку, що право позивача не порушено, а тому відмовив у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги .

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги Ходорівська міська рада зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що автоматична заміна орендаря земельної ділянки у договорі, яка відбувається в силу закону, не суперечить праву сторони договору на документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір.

Посилається на постанови Верховного Суду від 29.08.2018 у справі №920/675/17 та від 04.07.2019 у справі №911/2244/18.

Відповідачі не скористались правом, наданим ч. 1 ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подали.

В судове засідання 19.05.2021 з`явився представник позивача. Відповідачі у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце слухання справи, а тому в силу п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України суд розглядає справу за його відсутності.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив її задоволити, рішення суду першої інстанції - скасувати, та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що між Ходорівською міською радою, як орендодавцем, та ТОВ Ходорівський цукровий завод , як орендарем, укладено договір оренди землі (надалі по тексту - договір оренди ), відповідно до п.п.1., 2., 8 якого, орендодавець надає, а орендар приймає строком на 49 років у платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, яка знаходиться за адресою: м. Ходорів, вул. Чорновола, 10, загальною площею 27,7211 га (надалі по тексту - Земельна ділянка ), в тому числі під виробничим комплексом заводу - 27,7211 га.

Договір оренди зареєстровано в Жидачівському центрі ДЗК та у Державному реєстрі земель вчинено запис про право користування від 19.10.2009 за №040945100009.

Разом з тим, 07.11.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю Ходорівський цукровий завод та товариством з обмеженою відповідальністю Захід Агро Буд Торг укладено договір купівлі -продажу цілісного майнового комплексу (надалі по тексту - Договір купівлі ЦМК ), який посвідчено нотаріально. Державну реєстрацію права приватної власності товариства з обмеженою відповідальністю Захід Агро Буд Торг на ЦМК здійснено 07.11.2017 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37997361 від 07.11.2017, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №102956491, копія якого міститься в матеріалах справи.

Про вищевказане відчуження права власності на ЦМК до товариства з обмеженою відповідальністю Захід Агро Буд Торг товариство з обмеженою відповідальністю Ходорівський цукровий завод повідомило Ходорівську міську раду листом вих.№08/11/17 від 08.11.2017.

16.06.2020 на ХХХVІ сесії VІІІ-го скликання Ходорівської міської ради прийнято рішення №4003 Про укладення додаткових угод про заміну сторони з 07.11.2017 року та про внесення змін до договору оренди землі від 01.11.2008 року ,

23.06.2020 Ходорівська міська рада звернулася до товариства з обмеженою відповідальністю Ходорівський цукровий завод та товариства з обмеженою відповідальністю Захід Агро Буд Торг з листами-пропозиціями №753 від 19.06.2020 та №761 від 22.06.2020 про укладення додаткову угоду №1 від 16.06.2020 до договору оренди щодо заміни з 07.11.2017 сторони такого договору - орендаря з товариства з обмеженою відповідальністю Ходорівський цукровий завод на товариство з обмеженою відповідальністю Захід Агро Буд Торг .

Проте, вищевказана пропозиція залишена відповідачами без відповіді та задоволення.

Отже, позивач вважає, що між ним та відповідачем -2 виник спір, який підлягає вирішенню в судовому порядку. Відповідач-2, придбавши об`єкт нерухомого майна, що розміщений на земельній ділянці, яку орендував відповідач-1, ухиляється від укладення додаткової угоди в частині заміни орендаря, чим порушено його права власника(орендодавця) щодо використання земельної ділянки відповідачем-2 без укладення додаткової угоди до договору оренди.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами та приписами ЦК України.

Як встановлено судами, 07.11.2017 товариство з обмеженою відповідальністю Захід Агро Буд Торг , на підставі договору купівлі ЦМК, набуло право приватної власності на об`єкт нерухомості - ЦМК, що розташований на земельній ділянці, яка, на момент набуття вищевказаного права, перебувала, на підставі договору оренди, у строковому платному користуванні у попереднього власника - товариства з обмеженою відповідальністю Ходорівський цукровий завод .

Водночас частиною 1 статті 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі (тут і надалі по тексту - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Отже, у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 17.11.2020 у справі №904/5968/19, відповідно до якої, у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

Також, згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в п.6.13. постанови від 04.07.2019 у справі №911/2244/18, умови основного договору оренди для особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, залишаються незмінними з моменту укладення сторонами договору купівлі-продажу.

Вищенаведені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість

Тобто, особа, яка набула права власності на це майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 25.02.2020 у справі №922/510/19 та постанові Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №921/99/18, від 08.07.2020 у справі №922/1349/18, які враховуються судом в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суд про те, що з 17.11.2017 - моменту переходу до Товариства з обмеженою відповідальністю Захід Агро Буд Торг права приватної власності на ЦМК, Договір оренди припинився щодо зобов`язань для товариства з обмеженою відповідальністю Ходорівський цукровий завод , а товариство з обмеженою відповідальністю Захід Агро Буд Торг фактично стало орендарем земельної ділянки, а отже набуло й відповідні права та обов`язки у тому ж обсязі та на умовах, як і у товариства з обмеженою відповідальністю Ходорівський цукровий завод (попереднього власника ЦМК), що були визначені договором оренди.

Водночас, зобов`язання за договором оренди у товариства з обмеженою відповідальністю Захід Агро Буд Торг виникли автоматично з моменту набуття права власності на ЦМК, тобто з 17.11.2017.

При цьому, судом першої інстанції правильно враховано, що нездійснення Товариством з обмеженою відповідальністю Захід Агро Буд Торг дій щодо внесення змін до Договору оренди в частині заміни сторони орендаря, у зв`язку із набуттям останнім права власності на ЦМК та нездійснення реєстрації права оренди на Земельну ділянку не є порушенням законодавства, оскільки, як зазначено Верховним Судом у постанові від 29.01.2019 у справі №922/595/18, з огляду на приписи ч.2 ст.120 Земельного кодексу України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Згідно з ч. 3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 187 ГК встановлено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Враховуючи наведене, заміна за Договором оренди сторони орендаря з Товариства з обмеженою відповідальністю Ходорівський цукровий завод на Товариство з обмеженою відповідальністю Захід Агро Буд Торг відбулась автоматично з моменту переходу права власності на ЦМК. При цьому, обов`язок укладення додаткової угоди щодо заміни сторони орендаря земельної ділянки, у випадку набуття особою права власності на майно, що розташоване на такій земельній ділянці, не передбачений законодавством, адже, як зазначено вище, внесення змін у договір стосовно орендаря лише формально відображає заміну, що відбулась в силу прямої норми закону

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність необхідності додаткового визнання судом укладеною додаткової угоди з метою заміни сторони орендаря у договорі оренди.

Відповідно до ст. 19. Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

У той же час судом першої інстанції правильно відзначено, що Ходорівська міська рада звернулася до суду з позовною вимогою про визнання укладеної Додаткової угоди з моменту переходу права власності на ЦМК до Товариства з обмеженою відповідальністю Захід Агро Буд Торг .

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Беручи до уваги наведене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ Захід Агро Буд Торг не порушує права Ходорівської міської ради щодо земельної ділянки, а тому правильно відмовлено у задоволенні позову.

Що стосується вимог позову, які спрямовані до ТОВ Ходорівський цукровий завод то такі є безпідставними, оскільки останнє є неналежним відповідачем у даній справі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги .

Апелянтом не спростовано наведених висновків суду першої інстанції, які тягли б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення та не доведено неправильного застосування норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга Ходорівської міської ради підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишено без змін, то 3405,00 грн., які сплачені апелянтом за подання апеляційної скарги покладаються на нього.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Ходорівської міської ради №210 від 17.02.2021 (вх.№01-05/673/21 від 22.02.2021) - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2021 у справі №914/2170/20 - залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 3405,00 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя: С.М. Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

Г.Г. Якімець

Повний текст постанови складено 28.05.2021.