Постанова

від 31.05.2021 по справі 22/24б(913/144/21)

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2021 р. Справа № 22/24б(913/144/21)

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О. , суддя

Крестьянінов О.О. , суддя Тарасова І.В.

за участі секретаря судового засідання Діденко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon" апеляційну скаргу Фермерського господарства «Хорс-Агро» (вх. № 1297 Л/2) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 30.03.2021 у справі №22/24б (913/144/21) (прийняту у приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Яресько Б.В., ухвалу підписано 31.03.2021)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький територіальний паливний концерн", м. Луганськ,

до відповідача-1 Фізичної особи ОСОБА_1 , с. Велика Знам`янка, Кам`янсько-Дніпровський район, Запорізька область,

відповідача-2 Фермерського господарства «Хорс-Агро» , м. Кам`янка-Дніпровська, Запорізька область,

відповідача-3 Кам`янсько-Дніпровська міська рада Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, м. Кам`янка-Дніпровська, Запорізька область,

відповідача-4 Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, м. Запоріжжя,

про визнання недійсним свідоцтва на право власності на гараж, витребування гаражу від ФГ «Хорс-Агро» на користь ВАТ «Запорізький територіальний паливний концерн» та про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ЗП 141201360787, видана 15.05.2020 р,

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2021 року ВАТ "Запорізький територіальний паливний концерн" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом про: визнання недійсним свідоцтва на право власності на гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , видане Кам`янсько - Дніпровської міською радою Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області від 20.05.1998 ОСОБА_1 ; витребування гаражу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1581414023224) від Фермерського господарства "Хорс-Агро" (код ЄДРПОУ 40938996) на користь Відкритого акціонерного товариства "Запорізький територіальний паливний концерн" (код ЄДРПОУ 01884656); скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ЗП141201360787, видане 15.05.2020 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області.

30.03.2021 до Господарського суду Луганської області надійшла заява позивача від 26.03.2021 №б/н про забезпечення позову, в якій заявник просив суд накласти арешт на майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1581414023224) та належить Фермерському господарству «Хорс-Агро» (код ЄДРПОУ 40938996).

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 30.03.2021 заяву Відкритого акціонерного товариства "Запорізький територіальний паливний концерн" від 26.03.2021 №б/н про забезпечення позову задоволено.

Ухвалено до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Луганської області у справі № 22/24б (913/144/21) накласти арешт на майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1581414023224) та належить Фермерському господарству «Хорс-Агро» .

Ухвала суду мотивована тим, що оскільки позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним свідоцтва на право власності на гараж, вимога позивача про забезпечення позову шляхом накладення на дане нерухоме майно арешту є співмірною та адекватною заявленим позовним вимогам, і такий захід забезпечення спроможний забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в разі задоволення позову без нових звернень позивача до суду. Обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним до дати набрання законної сили рішенням у справі. Отже, як зазначено судом, невжиття обраного заявником заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту може призвести до порушення прав заявника на справедливий та ефективний захист порушеного права при поданні позову, оскільки за встановленими судом обставинами має місце достатньо обґрунтоване припущення щодо можливості ускладнення чи унеможливлення захисту прав позивача в межах одного цього судового провадження в разі відчуження відповідачем спірного нерухомого майна до закінчення розгляду справи на користь інших осіб.

Фермерське господарство «Хорс-Агро» з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 30.03.2021 у справі №22/24б (913/144/21), у задоволенні заяви ВАТ "Запорізький територіальний паливний концерн" про застосування заходів забезпечення позову відмовити.

Скарга обґрунтована тим, що з заяви про забезпечення позову вбачається, що об`єкти, які могли бути колись передані позивачу, та той, що належав ОСОБА_1 , а в подальшому набутий ФГ Хорс-Агро , є абсолютно різними. Адреса об`єктів, які передавались позивачу, - АДРЕСА_1 , натомість ОСОБА_1 належав об`єкт за адресою АДРЕСА_1 , згодом з метою впорядкування, змінений рішенням Кам`янсько-Дніпровської міської ради на ОСОБА_2 (згодом перейменована на Каховська у зв`язку з декомунізацією) 1-в. Тобто, вбачається, що майно, передане позивачу, розташовувалося за іншою адресою. До того ж, площа цих об`єктів відрізняється. Так, об`єкти, які, начебто, передавались позивачу під назвою гараж , мають площу 47,4 кв.м та 52.7 кв.м (відповідно до оціночного акту), а площа гаражу, який належав ОСОБА_1 , становила 46,4 кв.м. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за позивачем не обліковуються (відсутні в Державному реєстрі) жодні об`єкти нерухомості в Кам`янсько-Дніпровському районі Запорізької області. Натомість, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься інформація щодо наявності арешту всього майна, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, власником цього майна визначено ЗАТ Стандарт , але ніяк не Відкрите акціонерне товариство Запорізький територіальний паливний концерн .

Звертає увагу суду, що заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 15814140233224), яке належить на праві власності ФГ Хорс-Агро , подана неуповноваженою особою. Як вбачається з ЄДРПОУ з 2006 року Відкрите акціонерне товариство Запорізький територіальний паливний концерн перебуває в процедурі банкрутства. Відповідно до відомостей з ЄДРПОУ управління підприємством - боржником доручено здійснювати арбітражному керуючому Чугуновій Вірі Олексіївні. Разом з тим, відповідно до відомостей з реєстру арбітражних керуючих з 10.02.2020 свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого у ОСОБА_3 втратило чинність. Оскільки з 2020 року ОСОБА_3 не є арбітражним керуючим, вона не вправі здійснювати управління майном боржника як особисто, так і через будь-яких представників. Разом з тим, до позовної заяви додано копію ордеру на надання правничої допомоги АР1028595 від 14.11.2020, тобто виписаного вже після втрати чинності свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_3 . Однак, оскільки відповідно до відомостей з ЄДРПОУ єдиною особою, яка може укладати правочини від імені боржника, є арбітражний керуючий, саме вона могла б наділити повноваженнями діяти від імені боржника адвоката, однак, у зв`язку з відсутністю у вказаної особи свідоцтва про право на зайняття діяльністю арбітражного керуючого, у ОСОБА_3 відсутні повноваження підписувати від імені боржника будь-які угоди.

Вказує, що в ухвалі суд зазначає, що заявник посилається на те, що ФГ Хорс-Агро під час розгляду справи може продати гараж третім особам, що ускладнить ВАТ ЗТПК процедуру повернення майна у власність. Разом з тим, матеріали справи і клопотання не містить жодних доказів того, що ФГ Хорс-Агро вчиняє чи вчиняло якісь дії, направлені на відчуження майна, яке воно набула на законних підставах. Зазначає, що відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, об`єкт перебуває у власності ФГ Хорс-Агро з 07.02.2020 і за цей проміжок часу не відчужувалось і не було вжито жодних дій направлених на його відчуження. Навпаки, ФГ Хорс-Агро у належний спосіб здійснило реконструкцію об`єкту, задокументувало й зареєструвало такі зміни, належним чином оформило землекористування й сплачує орендну плату у встановлені в договорі оренди строки. Тобто, позивач не обґрунтував жодних ризиків та не навів в чому саме вони можуть полягати, коли стверджував про укладення виконання рішення суду.

Крім того, посилається на неадекватність та не співмірність заходу забезпечення позову, що застосований судом, із заявленими позивачем вимогами.

14.05.2020 до суду від Відкритого акціонерного товариства "Запорізький територіальний паливний концерн" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№5492), в якому позивач проти апеляційної скарги заперечує, посилаючись на те, що спірний об`єкт на протязі тижня було перепродано власником відповідача-2 два рази, це робиться спеціально для того, щоб ускладнити повернення майна законному власнику - ВАТ ЗТПК , щоб зробити відповідача-2 добросовісним набувачем. ВАТ ЗТПК стало власником майна 26.04.1999 та 10.02.2003 (право власності на гараж) до прийняття Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а отже речові права на нерухоме майно та їх обтяження ВАТ ЗТПК визнаються дійсними без обов`язкової державної реєстрації. Кам`янсько-Дніпровською міською радою Кам`янсько-Дніпровського району було надано ВАТ ЗТПК Державний акт на право постійного користування на землю ЗП№004219, зареєстрований за № 485 від 28.09.1999 площею 0,59 га для виробничої діяльності, під вищевказаними будовами. Рішенням виконкому Кам`янсько-Дніпровської міської ради №59 від 30.03.2010 було скасовано вищевказаний акт. Пізніше було передано частину земельної ділянки (у тому числі земельну ділянку під будівлями ВАТ ЗТПК , зокрема під гаражем) у постійне користування Комунальному підприємству Агросервіс-Кам`янка Кам`янсько-Дніпровської районної ради Запорізької області, було присвоєно земельній ділянці кадастровий номер 2322410100:01:018:0033. На даний час вищевказану земельну ділянку площею 0,59 га, якою ВАТ ЗТПК користувалось з 1999 року для виробничої діяльності, а саме для розміщення паливного складу, розділено: 0,5675 га, на якій розташований гараж ВАТ ЗТПК , ворота, паркан присвоєно кадастровий номер 2322410100:01:018:0033; 0,0225 га, на якій розташована автовагова ВАТ ЗТПК .

Щодо повноважень представника ВАТ ЗТПК адвоката Шевченко Н.Ю. зазначає, що ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.08.2017 у справі №22/24б зобов`язано керуючого санацією Чугунову В.О. виконувати обов`язки керуючого санацією до винесення постанови про визнання банкрутом, або до затвердження мирової угоди. Адвокат Шевченко Н.Ю. при подачі позовної заяви та заяви про забезпечення позову діяла на підставі ордеру на надання правничої (правової допомоги) АР 1028595 від 14.11.2020, який виписаний ОСОБА_4 на підставі договору про надання правової допомоги №1 від 02.09.2019, що укладений з ВАТ Запорізький територіальний паливний концерн . Уповноваженою особою від ВАТ ЗТПК підписувати договір про надання правової допомоги станом на 02.09.2019 була ОСОБА_3 . Договір укладений з ВАТ ЗТПК (а ні з ОСОБА_3 безпосередньо), а тому договір є дійсним поки сторони або сторона не вирішать зворотне або у зв`язку з інших причин, які визначені законодавством. І наявність або відсутність повноважень у ОСОБА_3 вже після укладення цього договору не мають значення для його дійсності. Таким чином, адвокат Шевченко Н.Ю. є уповноваженою особою для підписання позовних заяв та інших документів, а також здійснення інших дій визначених договором.

Представник Фермерського господарства «Хорс-Агро» у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 30.03.2021 до Господарського суду Луганської області надійшла заява позивача від 26.03.2021 №б/н про забезпечення позову, в якій заявник просив суд накласти арешт на майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1581414023224) та належить Фермерському господарству «Хорс-Агро» (код ЄДРПОУ 40938996).

Заява обґрунтована тим, що Відкритому акціонерному товариству «Запорізький територіальний паливний концерн» було передано Запорізькою обласною державною адміністрацією нерухоме майно, шляхом підписання акту №4 від 26.04.1999 прийому-передачі об`єктів нерухомого майна у власність відкритому акціонерному товариству, що створено шляхом корпоратизації, та підписано доповнення №2 від 10.02.2003 до вищевказаного акту.

До складу майна, входить майно, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а саме: вагон будинок ПВО, інв. 1501; металева ємність, інв. 2815; металева ємність, інв. 2516; автовагон, інв. 1551; гараж, інв. 01898.

Кам`янсько-Дніпровською міською радою Кам`янсько-Дніпровського району було надано ВАТ «ЗТПК» Державний акт на право постійного користування на землю ЗП№004219, зареєстрований за №485 від 28.09.1999 площею 0,59 га для виробничої діяльності. Рішенням виконкому Кам`янсько-Дніпровської міської ради №59 від 30.03.2010 було скасовано вищевказаний акт. Земельну ділянку передано у постійне користування Комунальному підприємству «Агросервіс-Кам`янка» Кам`янсько-Дніпровської районної ради Запорізької області.

20.05.1998 Кам`янсько-Дніпровською міською Радою було видано свідоцтво на право власності на гараж, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 фізичній особі- ОСОБА_1 на підставі рішення Кам`янка-Дніпровської міської ради від 28.04.1998 №64.

18.06.2018 ОСОБА_1 зареєстрував своє право власності на гараж у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. В подальшому адресу було змінено з АДРЕСА_1 (Каховського 1Г ) на АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 ).

03.02.2020 ОСОБА_1 продав гараж ОСОБА_5 відповідно до договору №331.

07.02.2020 ОСОБА_5 продав гараж Фермерському господарству «Хорос-Агро» , в якому він є директором.

13.02.2020 Кам`янсько-Дніпровською міською Радою було прийнято рішення №75 про передачу Фермерському господарству "Хорс-Агро" земельної ділянки кадастровий номер 2322410100:01:018:0033, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на умовах оренди строком на 49 років для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Проте, як зазначає позивач, на земельній ділянці з кадастровим номером 2322410100:01:018:0033 є лише один гараж, який належить ВАТ "ЗТПК". Адреса: АДРЕСА_1 (що вказано у переліку ВАТ "ЗТПК"), адреса АДРЕСА_1 що зазначено у свідоцтві ОСОБА_1 ), яку було змінено на АДРЕСА_3 ), це адреса одного і того самого об`єкта - гаража, який ВАТ "ЗТПК" отримало шляхом корпоратизації від Запорізької обласної державної адміністрації.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Зі змісту цієї норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм, підставами для вжиття судом заходів забезпечення позову є імовірність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, окрім цього, для вжиття заходів забезпечення позову суду необхідно встановити необхідність застосування таких заходів виходячи з принципів розумності, обґрунтованості і адекватності, крім цього, суд повинен встановити зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Предметом позову у даній справі є вимога про визнання недійсним свідоцтва на право власності на гараж та його витребування від Фермерського господарства "Хорс-Агро" на користь Відкритого акціонерного товариства "Запорізький територіальний паливний концерн", а також скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видане Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області.

Отже, між сторонами існує спір щодо права власності на майно.

При цьому, позивачем вказується, що спірний об`єкт на протязі тижня було перепродано власником відповідача-2 два рази, щоб ускладнити повернення майна законному власнику, що дає йому підстави для припущень, що до закінчення розгляду даної справи майно може бути в черговий раз відчужено другим відповідачем.

За змістом частини 2 статті 136 ГПК України у вирішенні питання щодо забезпечення позову слід також враховувати за захистом якого порушеного чи оспорюваного права або інтересу звертається позивач, не обмежуючись лише неможливістю виконання рішення суду та позовними вимогами.

Згідно з ч.6 ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог , пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд першої інстанції зазначив, що обраний позивачем захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне нерухоме майно є співмірним та адекватним заявленим позовним вимогам, і такий захід забезпечення спроможний забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в разі задоволення позову без нових звернень позивача до суду. Обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним до дати набрання законної сили рішенням у справі.

Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, що накладення арешту на спірне нерухоме майно, у даному випадку, є співмірним заходом заявленим позовним вимогам, з огляду на наступне.

Метою застосування арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб, як заходу забезпечення позову, є досить обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення суду.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст.5 Закону України Про виконавче провадження ).

Частиною 1 ст.3 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судові накази; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, виконавчим документом щодо забезпечення позову є ухвала суду про накладення арешту на майно або грошові кошти, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб.

Метою накладення арешту на майно боржника є: забезпечення збереження майна боржника, що підлягає подальшій передачі стягувачеві або реалізації; виконання ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Суть даного заходу забезпечення позову полягає в тому, що суд забороняє відповідачеві, а також іншим особам, в яких перебуває майно відповідача, розпоряджатися відповідними коштами або майном, накладення заборони щодо відчуження майна, що спрямований на реальне виконання майбутнього судового рішення.

Так, накладений арешт, як правило, не є перепоною в користуванні майном, на яке такий арешт накладений, якщо це не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності.

Отже, арешт майна відповідача може стосуватися як заборони розпоряджатися майном, так і заборони користуватися ним. Особливістю такого заходу, як накладення арешту на майно відповідача є те, що він застосовується для забезпечення збереження майна відповідача.

Частинами 1, 2 ст.56 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Отже, складовими елементами арешту є: опис, оголошення заборони розпорядження, обмеження в праві користування майном або його вилучення у боржника (відповідача) та передачу на зберігання іншим особам.

Таким чином, арешт майна є більш ширшим поняттям, ніж, зокрема заборона відповідачу вчиняти будь-які дії щодо спірного майна. Арешт майна може призвести до заборони відповідачу у його праві користування майном.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується і самим позивачем, Фермерське господарство "Хорс-Агро" придбало спірне приміщення 07.02.2020, 13.02.2020 Кам`янсько-Дніпровською міською Радою було прийнято рішення №75 про передачу Фермерському господарству "Хорс-Агро" земельної ділянки кадастровий номер 2322410100:01:018:0033, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на умовах оренди строком на 49 років для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних.

Жодних дій, спрямованих на відчуження спірного гаражу, ФГ "Хорс-Агро" з 07.02.2020 по 30.03.2021 (дата подання позивачем заяви про забезпечення позову) не вчиняється, таких доказів позивачем до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що заява позивача про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення.

Отже, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, доведеності обставин реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову, порушують принцип співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, а тому висновки місцевого господарського суду про задоволення заяви позивача про накладення арешту на майно другого відповідача у даній справі є помилковими.

Відповідно до п.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до п.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1, 2 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Стосовно посилання апелянта на те, що заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, подана неуповноваженою особою, колегія суддів зазначає наступне.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.08.2017 у справі №22/24б зобов`язано керуючого санацією Чугунову В.О. виконувати обов`язки керуючого санацією до винесення постанови про визнання боржника - Відкритого акціонерного товариства «Запорізький територіальний паливний концерн» банкрутом, або до затвердження мирової угоди.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 02.09.2019 щодо Відкритого акціонерного товариства «Запорізький територіальний паливний концерн» вбачається, що ОСОБА_3 призначена арбітражним керуючим з 25.03.2010 ухвалою Господарського суду Луганської області. ОСОБА_3 має право вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо.

02.09.2019 між адвокатом Шевченко Н.Ю. та Відкритим акціонерним товариством «Запорізький територіальний паливний концерн» в особі керуючого санацією Чугунової В.О., що діє на підставі ухвали Господарського суду Луганської області від 25.03.2010 у справі №22/24б та ухвали від 07.08.2017 у справі №22/24б, укладено договір №1 про надання правової допомоги, відповідно до якого адвокат взяв на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язався оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені договором.

Відповідно до п.2.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє безстроково.

Відповідно до ч.3 ст.237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Частиною 4 ст.60 ГПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно з ч.3 ст.61 ГПК України підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначаються Цивільним кодексом України, а представництва за ордером - законодавством про адвокатуру.

Статтею 29 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність унормовано, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором.

Уповноваженою особою від ВАТ ЗТПК підписувати договір про надання правової допомоги станом на 02.09.2019 була ОСОБА_3 .

Адвокат Шевченко Н.Ю. при подачі заяви про забезпечення позову від імені Відкритого акціонерного товариства «Запорізький територіальний паливний концерн» діяла на підставі ордеру на надання правничої (правової допомоги) серія АР №1028595 від 14.11.2020, який виписаний ОСОБА_4 на підставі договору про надання правової допомоги №1 від 02.09.2019.

Враховуючи те, що умовами договору про надання правової допомоги №1 від 02.09.2019 передбачено, що він діє безстроково, в матеріалах справи відсутні докази його дострокового припинення або розірвання, адвокат Шевченко Н.Ю. є уповноваженою особою для підписання, зокрема заяви про забезпечення позову, а також здійснення інших дій визначених договором.

За таких обставин, посилання скаржника на те, що заява про забезпечення позову подана неуповноваженою особою є необґрунтованими.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, в зв`язку з чим ухвалу Господарського суду Луганської області від 30.03.2021 у справі №22/24б (913/144/21) слід скасувати, у задоволенні заяви Відкритого акціонерного товариства "Запорізький територіальний паливний концерн" від 26.03.2021 №б/н про забезпечення позову відмовити.

Керуючись статтями 254, 273, п.2 ч.1 статті 275, п.4 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Хорс-Агро» задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Луганської області від 30.03.2021 у справі №22/24б (913/144/21) скасувати.

У задоволенні заяви Відкритого акціонерного товариства "Запорізький територіальний паливний концерн" про застосування заходів забезпечення позову від 26.03.2021 №б/н (вх.12/21) відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Запорізький територіальний паливний концерн" (91057, м.Луганськ, вул.Смоленська, 130, а/с 97, код ЄДРПОУ 01884656) на користь Фермерського господарства «Хорс-Агро» (71304, Запорізька область, Кам`янсько-Дніпровський р-н., м.Кам`янка-Дніпровська, вул. Каховська, буд.2) 2270,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги

Доручити Господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку статей 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.06.2020

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя І.В. Тарасова