Рішення

від 02.06.2021 по справі 240/482/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року м. Житомир справа № 240/482/21

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 17.09.2020 №6-7612/14-20-СГ "Про відмову у наданні у користування", яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду у розмірі 6,2144 га для ведення фермерського господарства на території Кілківської сільської ради (за межами населеного пункту) Чуднівського району Житомирської області;

- зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою йому щодо відведення земельної ділянки в оренду у розмірі 6,2144 га для ведення фермерського господарства на території Кілківської сільської ради (за межами населеного пункту) Чуднівського району Житомирської області.

В обґрунтування позову вказано, що позивач неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 6.2144 га в оренду для ведення фермерського господарства, що знаходиться на території Кілківської сільської ради Чуднівського району Житомирської області. Проте, відповідачем було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 6.2144 га в оренду з різних підстав.

Зокрема, наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 17.09.2020 №6-7612/1420-СГ позивачу було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

Позивач вважає дане рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

03 березня 2020 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному частиною 1 статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 07.04.2021 забезпечено позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 6,2144 га кадастровий номер: 1825883600:04:000:0165, розташовану за адресою: Житомирська область, Чуднівський район, Кілківська сільська рада (за межами населених пунктів).

Ухвалою суду від 28.04.2021 задоволено клопотання представника відповідача, залучено до участі в справі в якості третьої особи Вільшанську сільську раду Чуднівського (Житомирського) району Житомирської області. Надано строк для подання пояснень по суті спору.

Від третьої особи жодних пояснень на адресу суду, у визначений ухвалою строк не надходило.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 КАС України.

У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 6,2144 га в оренду для ведення фермерського господарства, що знаходиться на території Кілківської сільської ради Чуднівського району Житомирської області.

Зокрема, 20.07.2020 позивачем подано відповідну заяву разом з проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.19, 23-63).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 17.09.2020 №6-7612/1420-СГ позивачу було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 6,2144 га в оренду з підстав, що перелік обмежень у використанні земельних ділянок, що є складовою проекту землеустрою, представлений не в повному обсязі та не відповідає додатку 6 Постанови КМУ №1051 від 17 жовтня 2012 року, серед іншого зазначено, що "відсутня згода на вилучення частини земельної ділянки за кадастровим номером 1825883600:04:000:0165, оскільки частина земельної ділянки площею 4,0144 га належала до земель колективної власності КСП ім.Гагаріна, згідно державного акта на право колективної власності на землю серія ЖТ 06-12-000003.." (а.с.20).

Не погоджуючись із відмовою відповідача, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III земельнівідносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами 1, 2 та 3 статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Приписами частин 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі ст.25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Статтею 30 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Частиною 4 ст.123 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

У свою чергу, ч.1 ст.186-1 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч.4 ст.186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Частиною 5 статті 186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Згідно з ч.6 ст.186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Частиною 8 статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Як вже встановлено судом, позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про затвердження проекту землеустрою.

Так, на заяву від 29.11.2019 (а.с.15) відповідач наказом від 13.12.2019 №6-5016/14-19-СГ відмовив у наданні земельної ділянки у власність, у зв`язку з відсутністю повноважень у Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо розпорядження даною земельною ділянкою (а.с.16).

На заяву позивача від 25.02.2020 (а.с.17) відповідач наказом від 13.03.2020 №6-2962/14-20-СГ відмовив у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з таких підстав: невідповідність координат поворотних точок меж запроектованої земельної ділянки у відповідності до п.3 розділу III Порядку використання Державної геодезичної референтної системи координат УСК-2000 при здійсненні робіт із землеустрою, затверджений Наказом Мінагрополітики та продовольства України від 02.12.2016 №509 (а.с.18).

Обґрунтовуючи позов, позивач вказує, що вказані вище недоліки сертифікований інженер землевпорядник коректуючим аркушем "Про усунення зауважень, викладених у Наказі "Про відмову у наданні в оренді" усунув.

20.07.2020 позивач втретє звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою (а.с.19).

Наказом від 17.09.2020 №6-7612/14-20-СГ "Про відмову у наданні у користування" відповідач відмовив позивачу у зв`язку з тим, що:

- перелік обмежень у використанні земельних ділянок, що є складовою проекту землеустрою, представлений не в повному обсязі та не відповідає додатку 6 Постанови Кабінету Міністрів України №1015 від 17 жовтня 2012 року, запропоновано привести у відповідність: згідно наданих матеріалів проекту землеустрою визначено, що встановлено право сервітутного користування частиною земельної ділянки фермерського господарства, але договір на право сервітутного користування відсутній і відсутня інформація про сторони договірних відносин порядок і термін дії сервітутного користування передбачених ст. ст.99, 100, 101 Земельного кодексу України, відсутні планово-картографічні матеріали сервітутного користування, та змісту добросусідства передбачених ст.103 цього закону, так як при формуванні запроектованої земельної ділянки обмежуються права власників нерухомого майна на прилеглій території;

- недотримані вимоги п.6 ст.93 Земельного кодексу України, а саме відсутня згода на вилучення частини земельної ділянки за кадастровим номером 1825883600:04:000:0165, оскільки частина земельної ділянки площею 4,0144 га належала до земель колективної власності КСП ім. Гагаріна згідно державного акта на право колективної власності на землю серія ЖТ 06-12-000003, тобто розпорядження даною земельною ділянкою не належить до повноважень відповідача (а.с.20).

Згідно з додатком 6 Постанови КМУ від 17.10.2012 р. №1051 визначено перелік обмежень щодо використання земельної ділянки.

У проекті землеустрою, який поданий позивачем, всупереч чинним нормам законодавства, в переліку обмежень щодо використання земельної ділянки відсутній пункт 06.04 "Умова додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт" (а.с.45 зворот).

Щодо порушення, яке полягає в тому, що на кадастровому плані наявна інформація про встановлене право сервітутного користування частиною земельної ділянки фермерського господарства, але договір на право сервітутного користування відсутній і відсутня інформація про сторони договірних відносин, порядок і термін дії сервітутного користування передбачених ст.ст.99, 100, 101 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.1, 3, 4 статті 98 ЗК України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

При цьому, відповідно до статті 102 ЗК України, коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням, вказане є підставою для скасування такого сервітуту.

Відповідно до статті 99 ЗК України, встановлено види права земельного сервітуту та вказує що, власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:

б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Стаття 100 ЗК України визначає, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки.

Позивачем доказів наявності договору щодо встановлення земельного сервітуту не надано.

Звертаємо увагу, що посилання позивача на набрання з 01.01.2019 чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", що визначає землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), власністю територіальних громад на території яких вони розташовані, не позбавляє його обов`язку підписання договору на право сервітутного користування з власником земельної ділянки.

Також Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" внесено у Розділ X ЗКУ, а саме: п.21 установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності".

Відтак, якщо землі колективної власності не були повернуті до земель державної чи комунальної власності і право власності на них підтверджується державним актом на право колективної власності на землю, розпорядження такими землями не належить до компетенції жодного органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, визначеного статтею 122 Земельного кодексу України, а землі залишаються у колективній власності.

У той же час, в процесі реформування земельного законодавства законодавцем не передбачено ніяких перехідних положень щодо права колективної власності осіб, які набули таке право до набрання чинності Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-3 а саме - не урегульовано питання процесу припинення права колективної власності на земельну ділянку та її подальший перехід у державну чи комунальну власність, не встановлений орган, уповноважений приймати рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність тощо.

Відсутність будь-якого законодавчого врегулювання цього питання не дозволяє дійти висновку, що землі колективної власності автоматично переходять у державну власність.

А тому, відповідач дійшов висновку, що Головне управління Держгеокадастру не є власником та розпорядником земельної ділянки, проект землеустрою якої позивач хоче затвердити, а отже і відсутні повноваження стосовно затвердження проекту землеустрою в даному випадку, так як після припинення КСП ім. Гагаріна, земля перейшла у власність відповідної територіальної громади.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, встановлених обставин та матеріалів справи, суд вважає, що відповідач довів в ході розгляду справи, що при винесенні спірного рішення він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а спірним рішенням права позивача жодним чином порушені не були.

З огляду на наведене, з урахуванням встановлених відповідачем недоліків проекту землеустрою, суд не вбачає обґрунтованих підстав для визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 17.09.2020 №6-7612/14-20-СГ "Про відмову у наданні у користування", яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду у розмірі 6,2144 га для ведення фермерського господарства на території Кілківської сільської ради (за межами населеного пункту) Чуднівського району Житомирської області.

Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду у розмірі 6,2144 га для ведення фермерського господарства на території Кілківської сільської ради (за межами населеного пункту) Чуднівського району Житомирської області суд вважає за необхідне вказати наступне.

До матеріалів справи відповідачем надано докази того, що на сьогоднішній день розпорядником спірної земельної ділянки за кадастровим номером: 1825883600:04:000:0165 є Вільшанська сільська рада.

Так, наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 26.02.2021 №14-ОТГ прийнято рішення про передачу земельної ділянки за кадастровим номером: 1825883600:04:000:0165 Вільшанській сільській раді (а.с.127).

Згідно з додатком до акту приймання передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної власності в комунальну від 26.02.2021 відбулась фактична передача, в тому числі і спірної земельної ділянки Вільшанській сільській раді (а.с.128-129).

З огляду на те, що судом встановлено факт того, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області не є власником та розпорядником спірної земельної ділянки на момент прийняття рішення судом, законних підстав для зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 не має.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволені позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інд. код НОМЕР_1 ) відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва